Цимес лонгрідів тижня: від Лусваргі до згортання експерименту з базовим доходом у Фінляндії

1. The world has made spectacular progress in every measure of wellbeing. So why does almost no one know about it?, World Economic Forum

Один з видатних інтелектуалів сучасності – когнітивіст, психолінгвіст і популяризатор науки Стівен Пінкер – знову намагається відповісти на питання, яке він поставив у бестселлері "The Better Angels Of Our Nature" – чому ми жаліємося на наш «неспокійний час» за тієї умови, що живемо в найбільш прекрасну епоху із самого початку існування людини як виду? Продовженням  цієї теми служить його нова книга "Enlightenment Now: The Case for Reason, Science, Humanism, and Progress", уривок з якої був опублікований на сайті Світового економічного форуму.

Головна думка тут – попри всі блага, отримані людством від втілення 4 стовпів Просвітництва – раціональності, науки, гуманізму та ідеї прогресу, – зараз ми не менше потребуємо їх захисту, ніж у 18 столітті. Адже розуму противиться наша природа, схильна до клановості, магічного мислення та покірністі авторитету. Можливий відкат назад Пінкер пояснює за допомогою цитати Нобелівського лауреата з економіки Фрідріха фон Хайєка про те, що "старі істини мають перекладатися на мову нових поколінь". Адам Сміта та Іммануїл Кант були великими мислителями, але поколінню Z слід пояснювати декларовані ними цінності сучасними словами для того, щоб зберігати їх розуміння широким загалом

Однак Пінкер також висуває дещо дивну тезу про антипрогресивність тих, хто має знаходити ці слова – інтеллектуалів. На думку вченого, вони "ненавидять" ідею прогресу – віру в те, що світ краще, ніж він був, і може стати ще кращим. З цим слід сперечатися, адже хоч в соціальних науках на Заході досі популярна критика раціональності Просвітництва лівими мислителями за відчудження людини від своєї природи, проте бум популяризації науки говорить про протилежне.

Тим не менш, з Пінкером складно не погодитися щодо нехтування людьми того факту, в наскільки хорошому світі ми живемо. І це не Вольтерівський "кращий зі світів", а кількісно вимірювана характеристика – збільшення протяжності життя, доходу на душу населення, рівня освіченості, зменшення кількості насильницьких смертей і смертей від хвороб – покращення відбулося у всіх сферах. Однак чомусь голод, терор та кризи, абсолютно мізерні в порівнянні з минулими епохами, привертають нашу увагу більше, ніж здобутки людства. Подумайте про це в кінці, читаючи одну з кращих фраз Обами за все його президентство.

2. Як бразильський бойовик з угруповань «ЛДНР» Рафаель Лусваргі потрапив у монастир і чому він вільно гуляє Києвом?, Радіо Свобода

Війна разом із розрухою та горем приносить із собою неймовірні історії людей, особливо іноземців, які їдуть підтримувати якусь із сторін конфлікту. Хороші сюжети розкривають не лише їх життєвий шлях, а й висвітлюють більш глобальні проблеми в їх контексті. Прикладом цього є матеріал на "Радіо Свобода" про бразильського бійця ЛДНР Рафаеля Лусваргі, на основі якого можна судити про хаос в судовій системі України і її підконтрольність виконавчій владі.

Герой матеріалу воював на Донбасі, був затриманий СБУ і засуджений до 13 років ув'язнення. Але апеляційний суд скасував вирок через процедурні порушення у справі, призначивши її новий розгляд. Ще через деякий час його взагалі відпустили із СІЗО в межах підготовки до обміну полоненими, в який Лусваргі попри звільнення чомусь не потрапив.

Ця історія в черговий раз показує деструктивність неузгоджених дій різних гілок влади – при обміні бразильця на українських полонених цієї ситуації не було б, але тиск виконавчої влади на суд задля зміни запобіжного заходу з подальшим полишенням справи на півдорозі породив цю колізію. Великі питання викликає тут і бездіяльність спецслужб. Тепер людина, яка стріляла в українських бійців, може вільно пересуватися Україною, живе в київському монастирі і думає над тим, щоб стати монахом. Зупиняє його від повернення в Бразилію лише відібраний паспорт.

Додатково: нещодавно ще більш незвичну історію про іноземних бійців на Донбасі розповіла Медіазона. Вона стосувалася колишнього російського спецслужбовця Іллі Філіпова, який був бійцем "Правого сектору" і шпигував на користь ДНР, а потім був засуджений в Росії за екстремізм. Не менш вражаючою є і вставка про Іллю Богданова – екс-співробітника ФСБ, який воював за Україну, перетворив замах на себе в інсценування власного викрадення, а зараз відкриває в Києві кафе з корейськими пиріжками.

3. Finland's Basic Income Pilot Was Never Really A Universal Basic Income, Fast Company

В далекому 1930 році батько макроекономіки Джон Мейнард Кейнс написав роботу про можливість вирішення в наступні 100 років вічної "економічної проблеми" людства – забезпечення базовими благами для життя всіх без винятку. В ній він висунув тезу про те, що більшості звичайних людей складно знайти собі заняття, яке б відповідало їх бажанням, а за умови розвитку технологій робити це буде ще складніше – все меншу кількість неавтоматизованої роботи потрібно буде розподіляти серед все більшої кількості вільних рук. Сьогодні людство впритул підходить до цієї проблеми і одним із її можливих рішень вбачають у безумовному базовому доході (БД) – однаковому для всіх грошовому забезпеченні, для якого необхідно просто бути громадянином держави.

В 2017 році експерименти з ним проходили в низці країн, і чи не найбільш амбіційний досі триває у Фінляндії – виплата 2000 фінам 560 євро щомісяця. Однак, нещодавно фінський уряд заявив про згортання експерименту після 2018 року, що стало приводом для заяв про нежиттєздатність ідеї базового доходу. Fast Company спробувало спростувати цю думку, і аргументи видання досить суттєві.

• Фінський базовий дохід – неправильний базовий дохід. Річ у тім, що від самого початку експерименту викривлювалася основна ідея цього інструменту соціальної політики – виплата грошей всім незалежно від рівня заробітку. Тут же гроші платили лише тим, хто був офіційно зареєстрований безробітним на початку дослідження
• Стандартні соціальні виплати у Фінляндії приблизно дорівнювали сумі БД. Якщо людина знаходила роботу, то виплати забирали, лишаючи один БД. Тим самим нікуди не зникала так звана пастка бідності – небажання людей працювати за низьку зарплату, жертвуючи втратою соцвиплат. Навіщо отримувати мало на роботі і нічого від держави, коли можна отримувати трошки менше від держави і взагалі не працювати?
• Дизайн експерименту консервативний сам-по-собі і нагадує стандартні американські програми соцдопомоги, основна ціль яких – скоріше повернути цих людей в ряди робочої сили. Базовий дохід про інше – дати можливість людям реалізовувати свій потенціал без турботи про те, що не буде чого їсти і чим платити за квартиру

Лише із завершенням дослідження в 2018 році можна буде робити якісь висновки, але вже зараз зрозуміло, що фінський досвід не буде репрезентативним через перераховані вище причини. Більш прийнятним є також згадуваний у статті  Оклендський експеримент з виплатою 1000 доларів щомісяця. Можливо, якийсь із них стане першим кроком до "права кожного на лінь", про яку колись писав зять Маркса Поль Лафарг.

Додатково: Images of Disappearing Jobs

Прекрасний у своїй ілюстративності матеріал про нестримну сили автоматизації і масового виробництва вийшов на The Atlantic. На фотографіях – люди рідкісних нині професій, серед яких і велорікша в Калькутті, і власник магазину відеопрокату, і вуличні клерки, які допомагають заповнювати прості юридичні формуляри. Всіх їх об'єднує те, що їх робочі місця можуть зникнути в найближчий час, якщо тільки не будуть потрібні як свого роду данина традиції та місцева пам'ятка (як підпалювачі газових ламп у Лондоні).

4. Bill Gates thinks a coming disease could kill 30 million people within 6 months — and says we should prepare for it as we do for war, Business Insider

Цей матеріал не є лонгрідом, але піднімає дуже важливу тему можливості повернення людства в ті часи, коли епідемії призводили до смертей мільйонів людей.

Щороку Світовий економічний форум випускає звіт із назвою «Глобальні ризики». У 2018 році його автори поставили в середину рейтингу за важливістю та ймовірністю ризик «поширення інфекційних хвороб». І це при здавалося  б переможній ході сучасної медицини в протистоянні з ними. Але не тут то було – нас можуть спіткати нові епідемії. Причина полягає зростаючій резистентності бактерій до антибіотиків через надмірне і часто непотрібне використання останніх. Якщо вам колись прописували їх під час грипу – це якраз той випадок, який може призвести до моменту, коли жоден антибіотик вже не зможе нічого зробити «загартованим» мікробам. А за тієї умови, що принципово нових антибіотиків не було розроблено з 1980-х років, ми вже спостерігаємо летальні випадки із такими "супербактеріями".

Але Білл та Мелінда Гейтси не погоджуються навіть з таким пріоритетом цієї загрози.  В матеріалі є відеосимуляція, яка відображає на карті світу масштаби поширення можливої «світової пандемії», яка за 6 місяців може забрати більше 30 млн життів. Через це пані Гейтс назвала можливу природню чи рукотворну епідемію «найбільшою загрозою для людства».

І острахи подружжя Гейтсів мають під собою підстави. Автори згаданого звіту СВФ згадують про дослідження уряду Великої Британії та неурядової організації Wellcome Trust, згідно з яким до 2050 року людські втрати від стійких до антибіотиків бактерій можуть досягнути 10 млн життів щороку, і нанесуть світовій економіці збиток еквівалентний 100 трлн. доларів.

Однак Гейтс – оптиміст, тому каже, що зараз у людства головною проблемою у боротьбі з інфекціями є погана міжнародна координація та повільна відповідь інституцій на спалахи хвороб, над покращенням чого слід працювати. З ним погоджується й історик Ювал Ной Харарі в книжці "Homo Deus", додаючи, що хоч в 2050 році ми зіткнемося з більш стійкими мікробами, ніж сьогодні, але і матимемо на той час медицину, здатну ефективніше з ними боротися.

Додатково: Bill Gates Won't Save You From The Next Ebola, Huffington Post

Ми вже звикли, що ЗМІ та масова культура активно звертаються до теми все більш наростаючого протистояння між транснаціональними корпораціями та державами. Однак цей сюжет висвітлює взаємовідносини грошей та легітимності з нового ракурсу – діяльності Фонду Біла та Мелінди Гейтсів з однієї сторони та Всесвітньої організації охорони здоров'я з іншої. Хоч в матеріалі і критикується повільна реакція обох організацій на спалах Еболи в 2014 році, але наголошується на все більш значній ролі Фонду Гейтсів у розвитку світового громадського здоров'я.

5. Карать или прощать. Тема справедливости в литературе — от Платона и до Агаты Кристи, Горький

Ну і на останок трохи розслаблення вам після згаданих вище проблем. Російське видання про книги «Горький» зробило добірку по темі справедливості в літературі. Навіщо вона тут? Як мінімум тому, що сам формат дуже крутий. Але основна причина – тема справедливості є базовою в сучасній політичній філософії і будь-яких політичних дебатах.

Насправді, всі основні протиріччя в політиці так чи інакше упираються в питання того, що є правильним, а що ні. Чи справедлива втрата американськими робітниками робочих місць через нелегалів з Мексики? Чи слід здійснювати позитивну дискримінацію щодо пригноблених раніше верств населення? Хто винний у борговій кризі Греції – самі греки чи може ще й європейські інституції та МВФ – і як справедливо розподілити відповідальність? Навіть при наявності фактів, які говорять про правильність певної позиції, нам все рівно притаманне сформоване раніше розуміння справедливості, через призму якого ми сприймаємо ці теми.

Це розуміння формується соціальним оточенням, домінуючими суспільними нормами та всім тим, що умовно можна назвати «культурним кодом». Це відбувається невидимо, і тому з цієї точки зору значимими є літературні твори, які за волею упорядників шкільної/університетської програми ми маємо прочитати, щоб вважатися освіченими людьми. А тут якраз деконструюють сенси, які закладаються в нас разом з сюжетами цих «нетлєнок». І це важливо, адже погодьтеся – просто так ви навряд чи думали б над різницею в інтерпретації справедливості Шарлем Перро та братами Грімм в казці "Попелюшка" (читайте католицькою та протестанстською традиціями відповідно).