“Допомагати доти, поки людина не скаже: «дякую, далі я сама»”, або Як працює Центр допомоги врятованим у Києві

Через повномасштабну агресію росії проти України у Києві зареєстровано вже майже чверть мільйона вимушених переселенців. З 2014 року — понад 384 тисячі, із яких близько 66 тисяч — діти. Реальна кількість таких людей ще більша. І дуже часто це люди, які лишилися практично без нічого. Або ж дістали психологічні травми, зазнали насильства й потребують фахової підтримки. 

З осені минулого року в Україні розбудовують мережу Центрів допомоги врятованих. Реалізовують проєкт за ініціативи Офісу віцепрем'єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, сприяння Урядової Уповноваженої з питань гендерної політики, підтримки UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення, місцевих органів влади та громадських організацій в Україні.

Мережу Центру допомоги врятованих розгорнули за підтримки UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення

"Рубрика" розповідала, що в усіх Центрах допомоги врятованим надають комплексну фахову допомогу:

• психологічну,
• юридичну,
• інформаційну (де і яку гуманітарну допомогу можна отримати, як стати на біржу праці, як влаштувати дитину у навчальний заклад, як і де скористатися державними послугами тощо).

"Безпечно, конфіденційно, безоплатно та безумовно" — такі принципи надання допомоги. 

Станом на кінець травня 2023 року в Україні працюють уже 11 таких центрів. Центр допомоги врятованим у Києві працює з осені минулого року. За цей час до нього звернулися більш ніж 1200 людей, і всі, хто потребував підтримки, її отримав. 

Координатор Центру допомоги врятованим у Києві Марат Дурдиєв говорить: "Унікальність цього центру — у нашій великій дружній рукавичці". 

На базі приміщення за адресою вул. Райдужна, 6а працюють: 

• Центр допомоги врятованим;
• Денний центр соціально-психологічної допомоги людям, які постраждали від насильства;
• Простір "Вільна" (до слова, "Рубрика" нещодавно розповідала про цю мережу жіночих просторів).

"У кожного своє завдання, але ми поруч. І ми постійно користуємося цим сусідством. Чому ні, якщо наше покликання допомагати людям? На підставі меморандумів ми обмінюємося досвідом і послугами, таким чином можемо задовольнити майже всі запити клієнтів, крім безпосередньо медичних", — пояснює координатор Центру. 

Марат Дурдиєв додає, що Центр не працює як гуманітарний штаб, але за запитом все ж надає гуманітарну допомогу, хоч і в невеликих обсягах. 

"Сьогодні у Києві майже немає закладів, де надають саме гуманітарну допомогу, вона фактично вся пішла на Дніпро та Запоріжжя. Тому за підтримки Фонду ООН у галузі народонаселення ми маємо цю послугу, яка потрібна нашим клієнтам", — каже Марат.

Хто звертається до Центру?

• внутрішньо переміщені особи; 
• люди, постраждалі від сексуального насильства; 
• люди, постраждалі від гендерно зумовленого насильства, домашнього насильства;
• люди, які потрапили у складні життєві обставини.

Також до Центру допомоги врятованим можуть звертатися родини військових, яким тут нададуть психологічну допомогу.  

Перша, із ким зустрічається відвідувач Центру допомоги врятованим, — соціальна робітниця Олена Лаврова. 

Після знайомства Олена розповідає, які фахівці є у Центрі й чим вони можуть допомогти. Якщо це одноразова консультація, вона її відпрацьовує і передає, наприклад, юристу партнерської організації, той надає відповідну послугу. Якщо ж у людини, немає власних ресурсів, втрачені документи, треба шукати роботу, влаштовувати дітей у садочок чи школу або ж потрібне медичне обслуговування, це потрапляє до кейс-менеджера Центру.

"Майже всі працівники незалежно від посади — це психологи за фахом. Це важливо, тому що до нас звертаються люди у різному психологічному стані, бувають у дуже розбалансованому", — називає Марат Дурдиєв ще один великий плюс закладу.

"У нас два кейс-менеджери й два психологи, ми вступаємо в пару і спільно з клієнтом створюємо план роботи, виробляємо ціль, до якої будемо йти, і ведемо допомогу", — пояснює кейс-менеджерка Юліта Кругляк.

Кейс-менеджер — дуже нова для України, але давно відома за кордоном посада. Цей фахівець веде конкретний випадок і надає комплексну фахову допомогу. 

"Основна ідея моєї посади — тимчасово допомогти й надавати підтримку доти, поки людина не скаже: «дякую, далі я сама»", — каже Юліта Кругляк. 

Вона сама з березня по червень минулого року пробула з дітьми у Чехії, і там, маючи психологічну освіту і досвід, намагалася допомогти іншим вимушеним біженцям потурбуватися про себе і свій стан.

"Ми проводили лайтові бесіди на тему, що нормально, а що ні, як дбати про себе і дітей. Після цього досвіду у мене з'явилася ідея шукати своє наступне місце роботи у цій же галузі, тому що я бачила, що це працює", — ділиться Юліта. 

Це працює так: сьогодні людина прийшла розгублена, без ресурсів, не знає, куди їхати та що робити. А через два тижні вона вже має певний досвід і може подбати про себе. 

Повернувшись додому, Юліта пройшла відбір на посаду кейс-менеджера, а потім додаткове навчання з психологами і юристами: її соціальна робота передбачає розуміння юридичного контексту.

Працівники Центру знайомлять нас з одним із клієнтів — 20-річним Кирилом Добротворським із Сєвєродонецька. Кажуть, що його випадок — вдалий приклад тимчасової, але дієвої підтримки. 

Усміхнений і говіркий юнак пригадує, як вони з мамою, меншим братом і малорухомим хворим дідусем два тижні лютого-березня 2022 року жили у квартирі без опалення і газу. Як майже випадково їм вдалося виїхати за допомогою дядька. Як побули в Лисичанську і Дніпрі, а потім знайшли тимчасовий прихисток у Білій Церкві. Як наприкінці минулого літа не вдавалося знайти житло і мама з братом вирішили виїхати до Польщі, як хлопець залишився сам і вирішив переїжджати до столиці, де навчається в університеті. Як він самотужки знайшов житло і влаштував переїзд і як після цього відчув порожнечу і виснаження. 

"Згадую зараз це все спокійно, але насправді то був дуже турбулентний період, і якби не Центр допомоги врятованим, я не знаю, якби все було", — ділиться Кирило. 

Він пояснює: переїхав до Києва, щоб взяти життя у свої руки, бо по суті був залежним від допомог і виплат. Але хлопець зрозумів, що вже витратив дуже багато сил. З одного боку, видихнув, бо все вдалося. З іншого боку, виникла ще більша внутрішня напруга, тому що треба крутитися, ніхто за тебе нічого не зробить. Якраз тоді ж у Кирила почалися конфлікти з близькою людиною, за його словами, єдиним емоційним якорем.

"Ти по суті залишаєшся сам на сам зі світом, — каже Кирило Добротворський. — Коли прийшов до Центру, я думав, що мій запит саме на гуманітарну допомогу, але виявилося, що мені треба і психологічна підтримка. Вона мені дуже допомогла".

Зараз юнак має роботу до душі: викладача гри на барабанах. Хоча він вчиться на спеціальності "соціальна робота", своїм покликанням вважає музику і йому вдається розвиватися у цьому напрямку. 

"Також мені тут надали дуже великий масив інформації – стільки всього і показали, і розказали. Надали і матеріальну допомогу, хоч це не є завданням Центру, — ділиться юнак. — Саме готовність людей допомогти тобі цінується навіть більше, ніж факт отримання матеріальної допомоги. Увага дуже важлива, це щось більше, ніж прийшли й зробили щось за тебе".

Кейс-менеджерка Юліта Кругляк підсумовує: "Кирило взяв щось від мене, щось від психолога, тепер він абсолютно самостійна доросла відповідальна людина, яка сама приймає рішення і живе своє життя далі".

З Кирилом Добротворським працювала психологиня Центру допомоги врятованим Катерина Шатковська. 

Сеанси з психологом відбувалися раз на тиждень. Це структурована робота, де була точка початку і конкретна мета — прийти до тями. У процесі роботи з хиткого стану все прийшло до розуміння: так, проблеми є, у житті завжди будуть певні виклики, але треба вміти давати цьому раду.

Переважно психологічну допомогу в Центрі надають за запитом клієнта. 

"Наша політика така: ми надаємо повну інформацію про те, чим можемо допомогти, але рішення завжди за людиною. Ми нічого за клієнтів не вирішуємо, — каже Катерина Шатковська. — Можемо рекомендувати роботу з психологом, але коли людина не відчуває в собі такого ресурсу, ми її рішення поважаємо. Ми завжди на контакті, і коли вона буде готова, зможе звернутися".

Катерина Шатковська має 8-річний досвід роботи у психології. Каже, що після початку повномасштабної війни її перша реакція була "завмри", але переламний момент стався, коли дізналася, що в Ірпені росіяни розстріляли з танка подругу та її родину. Тоді Катерина пройшла курси, щоб підвищити кваліфікацію, а потім конкурсний відбір на цю роботу.

"Мені це було цікаво з професійної точки зору і було внутрішнє бажання бути там, де я можу дійсно приносити користь", — ділиться Катерина. 

"Ми розуміємо, що сім'ї військових також потрібно супроводжувати. Коли хлопці та дівчата, які зараз перебувають на передовій, будуть повертатися, потрібно буде знаходити механізми, щоб їх не тригерити якимись словами чи діями. Ми вже дивимось у майбутнє і працюємо в цьому напрямку", — говорить Марат Дурдиєв. 

Тому психологи центру проводять роботу і з родинами військових. Так само безоплатно, конфіденційно і безпечно. 

"Військовий — це людина, яка вже ніколи не буде такою, як раніше. Але рідні чекають саме на ту попередню людину, — пояснює Катерина Шатковська. — Це може бути людина з колосальним досвідом, це майбутні наші лідери. Тому дружинам чи іншим членам родин потрібно це пояснювати". 

Успіх, за її словами, дуже залежить від стосунків у родині, від бажання та відчуття сенсу цієї роботи. Наприклад, зробити це заради дітей і майбутнього. Коли цей сенс будуть усвідомлювати двоє або хоча б один у родині, усе можливо. Але треба працювати.

Центр допомоги врятованим у Києві розташований за адресою вул. Райдужна, 6а. 

Працює з понеділка по п'ятницю з 10:00 до 17:00.

Тут є телефон довіри: +38(066) 170 48 90, +38(044) 540 00 77

Також у Центру допомоги врятованим Київ є своя фейсбук-сторінка і телеграм-канал. 

Кейс-менеджерка Юліта Кругляк ділиться, що люди до Центру йдуть хвилями: коли був звільнений Херсон, їхало дуже багато людей звідти, особливо з маленькими дітьми, адже там було важко задовольняти базові потреби через проблеми з водою, світлом. Зараз досить велика хвиля бахмутян. 

"Загалом робота дуже інтенсивна. Кожен запит складний по-своєму. Якщо ідеться про домашнє насильство і є діти, це важка тема, адже відчуваєш жаль до жінки й до дітей. Якщо їде жінка з Бахмута, це зруйноване житло, втрачений бізнес або просто робота. Є багато не дуже молодих людей, яким потрібно починати все з нуля. У Києві багато можливостей, але багато й перепон, щоб налаштуватися і розпочати знову кар'єру, життя в цілому. Тому все дуже індивідуально", — говорить фахівчиня.