Підземні дороги та паркінги, розумні світлофори та заборони: що з цього може спрацювати в столиці?
Згідно з загальносвітовим рейтингом, складеним сервісом TomTom Traffic Index, щороку кожен житель столиці проводить в автомобільних заторах сумарно аж 207 годин — це 8,5 діб підряд. Основною причиною стала любов киян до пересування на власному автотранспорті.
Проблема в тому, що пропускної здатності міста на кількість автомобілів вже не вистачає. Київ розрахований на максимум 500 000 транспортних засобів, але на дороги виїжджає близько мільйона авто і ця кількість постійно зростає. Крім цього, ситуація складається так, що кияни живуть та відпочивають в одній частині міста, а працюють — в іншій, тож щодня мають їздити через місто з дому на роботу та назад, а це шалене навантаження на трафік. Здавалося б, можна пересісти на міський транспорт, але в порівнянні з європейськими столицями ми маємо недостатню кількість ліній та станцій метрополітену, а з іншого боку — засилля неякісних маршруток замість якісного муніципального транспорту.
Левова частка дорожніх проблем пов'язана з нераціональним перерозподілом транспортних потоків столиці через неефективну систему світлофорного регулювання руху. Окрім цього, на щільність та швидкість руху впливає хаотичне паркування — активну частину вулиць перегороджують масово припарковані автівки. Дефіцит стоянок і паркувальних майданчиків — це багаторічна біда столиці, яку не в змозі вирішити і нинішня столична влада. У Києві замість необхідного півмільйона місць для паркування наявних вдвічі менше.
У Мадриді майже половину однієї з основних артерій міста — 30-кілометрового шосе N30 — завели під землю. Це дозволило побудувати сквери та парки там, де раніше був асфальт. У Барселоні зовсім мало парковок на землі, більшість — під нею. Довгі тунелі прорив під історичними кварталами інвестор — проїзд на автомобілі по них платний, а гроші ділять між собою інвестор і місто. Вивільнений від паркування простір нагорі віддають пішоходам та велосипедистам.
А от в Амстердамі місто звільняють від автомобілів, будуючи паркінги на околицях міста. Якщо ви проживаєте у віддаленому районі, варто доїхати лише до такого паркінгу, а з нього — відразу в метро чи на трамвай, та ще й крокуючи зручним переходом. Ціна такого паркування, включаючи безкоштовний або пільговий квиток на проїзд в муніципальному транспорті, обійдеться у 6 разів дешевше, ніж паркування в центрі міста. Втім, для схожих паркінгів потрібне місце. Воно в нас є — такий паркінг обіцяли побудувати на метро "Житомирська" ще декілька років тому, але цього року на місці ймовірного паркінгу відкрився новий торгівельний центр. Та й підземні паркінги в центрі міста потребуватимуть великих видатків з бюджету.
В Італії центр Риму заборонено відвідувати на своєму автомобілі всім, окрім тих, хто живе в цьому районі. У Лондоні, Римі та Стокгольмі муніципальна влада стягує фіксовану плату з автомобілістів за в'їзд до центральної частини міста. Такі заходи дозволили скоротити кількість машин у центрах мегаполісів на 15-25%.
Жителі Пекіна не можуть користуватися особистим авто кожен день. Для кожного водія існує окремий день тижня, коли він може користуватися машиною, в залежності від останньої цифри номера. У понеділок, наприклад, можуть їздити тільки ті, чиї номери закінчуються на 1 і 5, у вівторок — на 2 і 6 і так далі.
Такі норми, як в Італії, в Києві вже введені, але з іншою метою: у нас перекриті лише деякі пішохідні вулиці в центрі, на які можуть в'їхати лише ті автомобілі, власники яких мешкають на цій вулиці та не можуть дістатись будинку інакше. Така система є на Андріївському узвозі: металеві стовпчики можуть опускатись в рівень з асфальтом та звільняти проїзд. Проте створена вона була не для того, щоб звільнити вулицю від заторів, а щоб просто зробити її пішохідною. А от чи запрацює в нас така система, як у Китаї?
Інтелектуальні транспортно-регулювальні системи вже давно працюють у Нью-Йорку, Лондоні та навіть у Варшаві. Там роботою світлофорів керує штучний інтелект на основі аналізу даних від величезної кількості камер спостереження. Штучний інтелект вибирає з бібліотеки програм оптимальний сценарій роботи світлофорів, що відповідає поточній ситуації на кожній ділянці дороги. Щось схоже на цю систему працює і в Києві.
В Україні кількість машин на дорогах також рахують камери, і в аналітичних центрах навіть знають, які перехрестя та в'їзди до міста перевантажені. У Києві працює 7975 регульованих світлофорів, більше 700 з яких підключено до автоматизованої системи управління дорожнім рухом. Залежно від завантаженості магістралей фахівці центру управління дорожнім рухом можуть включити на одному об'єкті до восьми різних планів координації, які відповідають ранковим, обіднім, вечірнім годинам пік та міжпіковим періодам. Така система називається "Зелена хвиля", і планувалось, що запровадження такого алгоритму раціоналізує автомобільний рух і збільшить пропускну можливість столичних доріг на 20-25%.
Світлофори — найбільш вдалий вибір для Києва, оскільки встановити світлофори — дешевше та швидше, ніж побудувати підземні тунелі або парковки. Але і він не працює.
Планувалось, що "Зелена хвиля" забезпечить пріоритетний проїзд швидких, пожежних машин та іншої спецтехніки за рахунок своєчасного перемикання світлофорів. Система поки що так і не запрацювала, але завдяки інформації від КМДА ми знаємо, скільки світлофорів готові до роботи в цій системі і що саме вони можуть робити вже зараз. Не запрацювало рішення і для інших водіїв, тому що між розумними світлофорами існують ще й звичайні, якими управляти віддалено неможливо — система зможе показати результати лише тоді, коли таких світлофорів стане більше.
Щоб не стояти в кілометрових заторах, можна скористатися послугою прокату в потрібному районі, діставшись до нього на метро або трамваї. Проте коли на вулиці холодно і мокро, менше за все хочеться пересідати з автомобіля на міський транспорт, хоча саме в такі дні нам радять ним скористатись, щоб не провокувати затори.
Проте є декілька способів, які допоможуть із комфортом дістатись пункту призначення, не потрапивши у затор. Для цього потрібно планувати поїздку та враховувати:
Розбираємо, про що йдеться у законопроєкті про поступове підвищення акцизу на тютюнові вироби до 2028… Читати більше
“Алексу” 52. Восени 2024-го він втратив руку в боях у Вовчанську. Але сама ця історія… Читати більше
38-річний Сергій Малечко родом із Чернігівської області. З перших днів повномасштабного вторгнення добровольцем боронив Україну.… Читати більше
“Рубрика” розповідає про ініціативу, що у всіх сенсах налагоджує зв’язок між поколіннями — і емоційний,… Читати більше
Discover the stars who stood with Ukraine in 2024, raising awareness of Ukraine's fight to… Читати більше
Нічого не хочеться, а речі, які раніше приносили розраду, більше не радують? Сьогодні дедалі більше… Читати більше
Цей сайт використовує Cookies.