Передаємо за проїзд: як у світі влаштовані платні дороги і що буде в Україні?

В Україні планують будувати перші платні дороги. Про це ще на початку жовтня заявляв міністр інфраструктури Владислав Криклій. Першими на черзі є Львів-Краківець, Київська кільцева, Біла Церква-Київ. 

Варто зауважити, що ідея з концесійними (тобто такими, що будуються за кошти приватних компаній, а потім переходять їм в управління на тривалий час) дорогами не нова. Необхідні зміни до деяких законів України щодо будівництва та експлуатації автомобільних доріг були внесені ще в лютому 2018 року. Тепер приватні компанії отримали можливість будувати транспортні полотна та отримувати за це дохід від самих водіїв. Однак концесійні дороги є альтернативою, а не заміною державним. Вони повинні завжди пролягати поряд, щоб у власників автівок був вибір. 

ЩО ТАКЕ ПЛАТНІ ДОРОГИ ТА ЯК НИМИ КОРИСТУВАТИСЯ?

Платні дороги – це стала практика багатьох країн світу. В Європі Україна територіально є найбільшою державою, у якій їздити всюди можна безкоштовно. У деяких країнах, як-от, Данії, Латвії, Швеції чи Нідерландах проїзд самими дорогами вільний, однак за  рух тунелями чи мостами платити необхідно. Така практика пояснюється тим, що останні також є широкомасштабними інфраструктурними проектами, для швидкого будівництва яких слід залучати приватні кошти.

Існують різні механізми оплати пересування концесійними дорогами. Вона може залежати або від кілометражу (тоді сплачувати слід за кожний кілометр), або водій повинен купувати спеціальну віньєтку, що дозволяє їздити будь-якими шляхами, але визначений період часу. Остання являє собою паперову наклейку (нині все більше країн видають їх в електронному вигляді), що підтверджує факт сплати дорожнього збору. Купувати її найкраще у самій країні, якою збираєтеся подорожувати. Таким чином можна уникнути втрат на конвертації. Пункти купівлі віньєток розміщені, зазвичай, у спеціальних кіосках, станціях неподалік від кордону, АЗС, а також поштових відділеннях.

Іншим варіантом оплати проїзду є турнікети, тобто спеціальні пункти на в'їзді чи виїзді дороги. Чимало з них до сих пір обслуговуються операторами, але більшість – автоматизовані. Останні зчитують необхідну інформацію з транпондерів (пристрій для отримання та передачі радіосигналів у вигляді невеликої коробки, що встановлюється в салоні авто за дзеркалом заднього виду). Тут є нюанс: транспондери бувають персоніфікованими та неперсоніфікованими. Перший тип дозволяє прив'язувати одразу декілька автівок до єдиного рахунку, в окремих країнах для водіїв передбачена система знижок чи накопичувальних бонусів. А неперсоніфіковані транспондери можна встановлювати в авто, які здають в оренду чи передають в користування членам родини тощо. 

При обчисленні суми оплати до уваги беруть не лише кількість днів перебування чи подоланих кілометрів. Вона залежить також від габаритів, класу автомобіля та кількості його колісних осей. Крім того, у розрахунок беруть і складність прокладання та підтримання належного стану дороги. 

ЩО УСКЛАДНЮЄ ПОЯВУ КОНЦЕСІЙНИХ ДОРІГ В УКРАЇНІ

На сьогоднішній день визначити ціну за кілометр на потенційних концесійних дорогах в Україні складно через декілька причин: по-перше, невідомо, якими буде ступінь залучення інвесторів. По-друге, якою буде, власне, довжина цих шляхів. По-третє, на скільки років будуть укладатися договори про концесію. По-четверте, хто саме формуватиме цінову політику: держава чи інвестори та ринкові механізми. П'ятим чинником залишається ще й час, за яких можна пройти шлях від задуму до реалізації всього проекту. Це також суттєво впливатиме на інвестиції. Тут мова йде, скільки часу знадобиться на проведення переговорів із сусідніми державами, якщо мова йде про дорогу, що прилягає до кордону, або підготовку економічного обґрунтування й проведення тендеру. Шостим моментом є факт, що більшість вітчизняних доріг швидко приходять в занепад через відсутність контролю за об'ємами та вагою авто, що їздять ними. Перш ніж розробляти систему концесійних доріг, важливо мінімізувати перезавантаженість полотен та контролювати власних великогабаритних машин.

Ухвалені законодавчі акти дещо полегшують процедури, у першу чергу, спрощуючи питання викупу земельних ділянок під будівництво. Крім того, будівництво першої платної дороги планується в рамках проекту GO Highway. Якщо перший етап передбачав будівництво та ремонт доріг від Умані до Львова, то другий уже пов'язаний із трасою Львів-Краковець, яку будуватимуть іноземні приватні компанії. 

У вересні цього року "Укравтодор" та "Науково-виробнича фірма "Мостопроект" уклали договір про розробку техніко-економічного обґрунтування будівництва концесійної платної автомобільної дороги М-05 Київ – Одеса. Згідно з проектом, платити водії повинні будуть за 50 км дороги від Кільцевої дороги столиці до міста Біла Церква. Проект повинен вирішити проблеми заторів на одному з під'їздів до Києва, зекономити водіям час (не потрібно буде проїжджати через усе місто), а також забезпечити комфортну поїздку в один із найбільших населених пунктів поблизу. Ще одним стратегічним напрямком розвитку платних доріг уже в майбутньому в Міністерстві інфраструктури називають під'їзди до портів, де існує високе сезонне навантаження полотен. 

Більшість концесійних доріг – це автобани, на яких можуть взагалі не встановлювати ліміти швидкості або знижувати їх до 130-150 км. Вони також, в основному, носять об'їзний характер, тобто не пристосовані для громадського транспорту. 

На сьогоднішній день основним каменем спотикання для запуску проекту є брак іноземних інвестицій та недоліки в законодавстві про державно-приватне партнерство. Ці дві проблеми взаємообумовлені та взаємопов'язані. За оцінками Мінінфраструктури, всього на будівництво доріг в Україні у рамках Національної транспортної стратегії до 2030 року потрібно закласти 50 млрд євро.

Як зазначив заступник міністра інфраструктури Юрій Лавренюк за достатнього фінансування з держбюджету, що повинен складати близько 35 млрд євро, інвесторами покриватися мають ще 15 мільярдів на будівництво та ремонт транспортних полотен в Україні.