Школи, де вчителів поважають: як вчаться в Естонії

Проєкт #Прошколу вирішив зазирнути в класи 6 шкіл Талліна та дізнатися, що мотивує вчителів там працювати.

Як вчаться в школах Естонії?

Естонія може гордо заявляти, що державна освіта тут – не згірше приватної. В країні немає градації шкіл за престижністю. Державні школи конкурентні приватним. Ба більше – до приватних шкіл, як правило йдуть вчитися діти з проблемною поведінкою.

Кожна школа – частина масштабної електронної держави Естонії. Усі навчальні заклади ведуть електронні щоденники, батьки можуть легко заходити в приватні кабінети та слідкувати за успішністю своїх дітей. І звісно, підручники можна знайти як в паперовому вигляді, так і в оцифрованому.

А що з навчальною програмою?

Якщо в Україні діє Державний стандарт (ще від 2004 року) та програми, за якими мають працювати вчителі, то в Естонії більше свободи. Там теж є дві державні програми – для загальної школи та спрощена програма для основної освіти (за даними сайту Міністерства освіти та науки Естонії). Проте вчителі вільні обирати будь-які методики викладання. Найголовніше – досягти загального KPI, який є в кожній школі і вказує на успіхи учнів та їх досягнення. Педагог може влаштовувати різні формати уроків, пробувати інноваційні методики та підлаштовуватися під запити конкретного класу і учнів. Зручно? Так, чи допомагає це вчителям розвиватися? Однозначно. А всі успіхи учнів перевіряють на контрольних зрізах, подібних до українських ДПА та ЗНО. До речі, цього року, імовірно три основні іспити в Естонії (з мови, математики та предмету на вибір) можуть відмінити – і школа буде самостійно вирішувати, чи отримав учень гідний рівень освіти. А складати іспити діти будуть з тих компетенцій, які потрібні їм для майбутньог професії.

Окрім того, вчитися мають не лише діти. В школах Естонії ввели унікальну посаду освітнього технолога, який знається на всіх курсах для вчителів та обирає сучасні методики розвитку для педагогів у своєму закладі.

Чому вчителі в Естонії – на вагу золота?

По-перше, тому що їх не вистачає. Середній вік естонського вчителя – 49 років (за даними міжнародного опитування TALIS), а 86% всіх педагогів – жінки (з матеріалів дослідження Statistic Estonia за 2018 рік).

І хоч зарплата педагогів в Естонії лише 1250 евро (у той час, як середня платня по країні – 1400 евро), держава створює всі умови для того, аби вчителі почували себе комфортно та захищено. У них є повний пакет соціальних пільг, немає тарифної сітки. А найголовніше – кожна окрема школа докладає максимум зусиль, аби вберегти на посаді своїх педагогів. Тому що роботи не бракує, вакантних місць достатньо і вчитель завжди може звільнитися, якщо його щось не влаштує.

Як мотивують вчителів та чому в естонських школах немає мобінгу?

На прикладі школи Tallinna Tõnismäe Reaalkool ми переконалися, що Естонія – та держава, яка закуповує соціальні франшизи. У школі діє американська антибулінгова програма KIVA. Вона допомогає попереджати булінг та легко розв'язувати будь-які конфлікти. Але це далеко не єдина корисне нововведення естонських шкіл. Тут практично немає мобінгу (систематичний психологічний тиск та цькування з боку колег – Прим. ред.), адміністрація завжди стоїть на боці вчителя, а директор – лише менеджер школи. Учитель ніколи не лишається сам на сам із конфліктами, якщо виникають гострі ситуації – влаштовують «круглий стіл». За ним збираються батьки учня, директор, соціальний працівник, медіатор та учитель. Саме медіація (метод вирішення конфліктів та врегулювання справ із залученням третьої сторони – посередника, який допомагає налагодити комунікацію та знайти рішення, яке б влаштувало всі сторони – Прим. ред.) головний інструмент розв'язання суперечок в школах. Рішення круглого столу завжди обов'язкові до виконання і це знають всі учасники освітнього процесу.

Естонії вдалося за короткий період створити атмосферу взаємної поваги між учителем та учнем. Сподіваємося, що нам теж доведеться недовго чекати, поки професія вчителя поверне собі статус престижної, а школи згадають, що їх основна цінність – педагоги, бо саме від них залежить якість освіти та майбутнє дітей, а отже – і всієї країни.

Юлія Бровінська, лідерка #Прошколу, директорка БО «Фонд Максима Степанова»

Фото з Facebook