Тато в декреті: норма чи катастрофа?
До Дня батька розбиваємо стереотипи. Що потрібно знати і робити з дітьми чоловікам.
Тато може, тато може все що завгодно — і брасом плавати, і басом сперечатися, і дрова рубати, і те, що зламалося, полагодити, ось тільки мамою аж ніяк не може бути. Пам'ятаєте цю популярну пісеньку?
У дитинстві нам так часто нагадували про чіткий гендерний розподіл, що і досі не кожен чоловік наважується взяти на себе хоча б частину традиційних «жіночих» обов'язків. Винний у тому одвічний стереотип: жінка має народжувати і піклуватися про дітей, а чоловік – утримувати родину матеріально. Звісно, народити дитину чоловік не може, тут природою вже давно вирішено, хто яку роль виконує, але в сучасному світі можливостей, новацій і змін у свідомості, обов'язки чоловіків і жінок поступово втрачають паралельність і все більше змішуються.
Photographer Johan Bävman Swedish Dads
За статистикою, 20% чоловіків у Західній Європі перебувають у декретній відпустці. Там догляд за дитиною представниками «сильної статі» не тільки вітають, але і всіляко заохочують.
- Наприклад, у Норвегії тато й мама можуть провести в декреті по 14 тижнів. Крім того, у батьків є 18 тижнів оплачуваної відпустки, які вони можуть поділити між собою.
- У Великій Британії декретна відпустка становить 50 тижнів. При цьому мама повинна залишатися з дитиною тільки у перші 14 днів після пологів, а потім батьки можуть змінювати один одного або опікуватися дитиною разом. Упродовж 37 тижнів вони отримують 90% заробітної плати.
- У Німеччині декрет триває три роки. Із 2006 року ним офіційно може скористатися тато. Допомога по догляду за дитиною виплачується впродовж року у розмірі 65-67% від заробітної плати. Якщо обоє батьків вирішили піти в декрет, тоді до згаданого терміну додається ще два місяці.
- У Польщі оплачувана декретна відпустка — рік. Перші 14 тижнів призначені лише для жінок, після цього можна «помінятися» з татом. Два тижні відпустки по догляду за дитиною призначені лише для чоловіків.
- В Іспанії, якщо жінка провела з дитиною обов'язкові шість тижнів і виходить на роботу, чоловік може її замінити, провівши в декретній відпустці до десяти тижнів. При цьому батькові виплачується 100% зарплати.
- У Швеції із 480 днів відпустки по догляду за дитиною 90 обов'язково мусить узяти батько, інакше ці дні просто не зарахують, а родина отримає менші виплати. Решту часу в декреті батьки мають змогу поділити між собою на власний розсуд.
У найбільш прогресивній в цьому питанні Швеції чоловічий декрет не дивина.
Шведський фотограф Йоган Бевман навіть випустив фотокнигу із 45-ма зворушливими фотографіями чоловіків, які залишилися у декреті, щоб виховувати дітей.
Тато і мама повинні брати однакову участь у вихованні та розвитку дитини, а як інакше? Батько з візочком у міському парку не вважається чимось особливим. У шведській економіці чоловіки і жінки займають рівне місце, тому у жінок теж повинна бути можливість займатися кар'єрою.
Photographer Johan Bävman Swedish Dads
А ось у США чоловіки беруть відпустку по догляду за дитиною дуже рідко, хоч і мають можливість це зробити. Згідно з результатами дослідження, чоловіків зупиняє страх, що вони можуть втратити компетентність у професійній діяльності і, як наслідок, роботодавець втратить інтерес до такого працівника.
Можливо, істинна причина полягає у тому, що уряд США, як і український, не надає фінансової підтримки на час декретної відпустки. Ця відповідальність лягає на працедавців. Фірма може фінансувати працівника частково, повністю або не фінансувати взагалі. Варто зауважити, що в тих компаніях, де роботодавці виплачували всю суму зарплатні під час відпустки, чоловіки користувалися цим правом набагато охочіше і перебували в декреті від 6 до 16 місяців, на таких умовах у декретну відпустку йшли 60% всіх чоловіків, у кого з'явилися немовлята.
За даними Мінсоцполітики України, розрив в оплаті праці між чоловіками та жінками становить близько 25%, в основному через те, що жінки часто працюють у гірше оплачуваних секторах економіки і на нижчих посадах. Тому українців, які змогли позбавитися гендерних забобонів, і надалі буде зупиняти єдине питання: «чию зарплату або кар'єру ми втратимо, оформлюючи декретну відпустку?»
Не слухали «за» і «проти»: просто прийняли рішення
Фото з архіву Дмитра і Олесі Ющенко
Олеся і Дмитро Ющенки з Чернігова рішення про декретну відпустку приймали разом.
Вони знали заздалегідь, що Олеся не буде три роки сидіти на місці — у неї гарна робота з непоганим окладом, натомість чоловік як ведучій святкових заходів мав можливість працювати за гнучким графіком.
Декрет для Дмитра розпочався не одразу після народження його доньки:
«Я фізично не міг би бути з донькою з дня її народження, ми розуміли, що грудне вигодовування нікуди не дінеться, тому моя дружина була в декреті до восьмого місяця. Весь цей час Олеся намагалася шукати роботу в Інтернеті, щоб працювати дистанційно, але марно — вона фінансист, а домашні фінансисти нікому не потрібні».
«Панічного страху перед дитиною у мене не було — колись я працював дитячим аніматором, тому що таке маленьки діти я знав дуже гарно. До народження Аміни мені навіть здавалося, що я впораюся з дітьми краще, ніж їхні батьки — кожного дня мені доводилося розважати 10-20 дітлахів різного віку одночасно.
Трохи додала впевненості і психологічна підготовка — після школи я захоплювався психологічними тренінгами, крім того, я люблю дивувати людей. Мені хотілося продемонструвати всім, що навіть декрет не викликає у мене жодного навантаження.
Ми з Олесею не намагалися слухати чиїсь «за» чи «проти» — це було наше особисте рішення. Олеся сиділа в декреті стільки часу, скільки було потрібно їй і дитині, а потім естафету в неї перехопив я.
Комусь може здатися, що я вихваляюся, але це не так. Я хочу показати, що руйнувати стереотипи не страшно. Якщо вас життя змусило піти в декрет, а у дружини більша зарплата або важливіша посада, не треба вважати, що ви перестали бути чоловіками чи опорою сім'ї, ні — ви просто сучасні люди без якихось комплексів. Тож не треба жити, як інші, робіть свій вибір, розвивайтеся самі і дайте можливість розвиватися своїй половинці».
Фото з архіву Дмитра і Олесі Ющенко
Тато в декреті радить…
Незважаючи на прийняте рішення, Дмитро продовжував займатися і власною справою, оскільки його звичний робочій час починався вже після того, як жінка поверталася додому.
«І звісно ж, я розумів, що надалі мені буде дуже складно приділяти час і роботі, і дитині.
- Перші вісім місяців ми все робили разом — тим самим я звикав, можна сказати, проходив практику у дружини.
- Після того, як Олеся остаточно визначилася з датою виходу на роботу, ми прикинули, як буде розподілятися наш час — коли прокидатися, кому готувати зранку кашу, де знаходяться всі необхідні речі, коли ми можемо подзвонити один одному, щоб не відволікати (звісно, якщо немає нагальної потреби) і таке інше.
- Я і до народження дитини мав звичку вести щоденник, тепер планувати свій день мені довелося більш конкретно, ще й виходячи з графіку дитини. Раджу завести планувальник кожному таткові — так ви не пропустите нічого важливого: від візиту до лікаря на щеплення до миття посуду після обіду.
- Годування. Цей процес навчив мене неабиякому терпінню. Я звик усе робити швидко, а тепер мені потрібно було все ретельно почистити, мілко натерти, перемішати чи розігріти до безпечної температури, а потім ще й вмовити доньку все це з'їсти. Тож всі операції по годуванню слід теж гарно продумати, щоб не псіхувати і не кричати разом з голодною дитиною.
- Коли у дитини настає «тиха година», просто хочеться лягти і полежати в тиші, але цей час я пристосувався використовувати для телефонних перемовин по роботі. Скажу відверто, деякі замовлення мені довелося проґавити або втратити, втім, я впевнений, ніякі гроші не замінять час, проведений з дитиною, це дуже важливо — відчувати свою дитину. Цінуйте кожну хвилину, проведену з вашими малюками.
- Не всі питання можна вирішити з дому, та й взагалі вам може знадобитися допомога. Тому подбайте про підстраховку. У нашому випадку паличкою-виручалочкою стала бабуся Аміни, ще ми домовилися з моєю родичкою, що вона нам буде за няню. У будь-якому випадку ми не залишали дитину більш як на три години, та ще й старалися підгадати так, щоб час з помічниками припадав на прогулянку, щоб їм було легше, а нам спокійніше.
- Занотовуйте досягнення ваших дітей — зараз це просто зробити навіть на ходу за допомогою диктофону в телефоні. Маля розвивається швидко, зараз я розумію, що якби я не записував, майже нічого би і не запам'ятав.
- Капризи? Колись мій друг сказав мені: «Не переймайся ти так, коли дитина кричить, ти взагагалі за себе переживаєш чи за дитину? Дитина ще не знає, як керувати своїми емоціями, тому змушувати її виконувати вимоги суспільних норм швидко — безглуздо». Я напрацював таку стратегію: перш за все, намагався відволікти дитину. Звісно, іноді доводилося і нагримати, але в цьому випадку треба одразу заспокоїти, вловити момент тиші і терпляче пояснити, чому саме так себе поводити не можна. Вдома нас дуже виручали мультики, вони й досі у нас постійно крутяться, не знаю, чи дивиться їх Аміна, я так точно дивлюся 🙂
- Хто б не сидів у декреті, він все одно буде трішечки педагогом. Розвиваючі ігри, книжки, крейдова стіна для малювання, звичайні іграшки — якщо не пускати все на самоплив і грамотно чергувати заняття, у дитині не буде часу на сум і на шкоду. У малому віці навіть прості пустощі мають свій позитивний вплив. Коли Аміна навчилася тримати в руках фломастери, ми поклеїли фарбовані шпалери, які можна відмивати спиртовими розчинами, і перестали хвилюватися з приводу розфарбованих стін.
- Головне, я завжди пам'ятав — до народження доньки у моєї жінки теж не було практики бути мамою. Тож моїм девізом стало: Олеся може — і в мене все вийде!
Фото з архіву Дмитра і Олесі Ющенко
Тато може?
Молодим батькам завжди важко. Хтось боїться, що не впорається, хтось боїться втратити весь свій вільний час. Дмитро Ющенко стверджує, вже через кілька місяців вони повернулися майже до всіх своїх звичних справ: «Ми займаємось у спортзалі, майже кожен день гуляємо разом, ходимо в гості, відвідуємо кафе і ресторани, навіть радіо-блог вели на місцевому радіо, який так і називався «Тато в декреті». У нас просто змінилися пріоритети.
Так, деякі розваги і відпочинок для нас не деякій час стали недоступними, а деякі, навпаки, з'явилися і почали приносити задоволення».
Дитячий психолог Валентина Волчан вважає: «Найголовніше, що повинні зробити батьки для своєї дитини — це не нашкодити їй.
Ми живемо у реальному світі, у країні, яка розділяє демократичні цінності. Зараз жінки не сидять удома, як двісті років тому, а працюють нарівні з чоловіками. Можуть робити кар'єру і народжувати дітей, скільки і коли захочуть. Можуть залишатися у декреті стільки, скільки вважатимуть за потрібне, або, якщо хочуть, вийти на роботу хоч на наступний день.
Зашкодить це їхнім дітям? Ні. Якщо за дітьми є кому доглядати, кому їх годувати, мити, гуляти з ними, грати і укладати спати. Це може бути бабуся або няня. Чи може це взяти на себе батько дитини? Ну а чому б і ні? Зашкодить це дитині? Звичайно, ні!
Так, малюку потрібна мама. Ніхто з цим не сперечається. І якщо ми говоримо про татусів у декреті, то малюк маму побачить, коли вона повернеться з роботи додому. Чи цього достатньо?
Я відповім питанням на питання — а чи достатньо уваги отримують діти, мами яких цілодобово перебувають при них, але при цьому не можуть спокійно зайти в туалет, без криків під дверима: "Мам! Мама!"? Уваги ніколи не буває достатньо. Окрім уваги малюкові також потрібна і їжа, і одяг, і іграшки. І якщо ситуація така, що мамина робота приносить у сімейний бюджет більше фінансів, то було би дивно через застарілі традиції «у декреті зазвичай сидить жінка» позбавляти дитину сучасних іграшок або повноцінного харчування.
У багатьох із нас все ще занадто сильні підвалини, принципи, які нам нав'язали у дитинстві. Але світ змінюється, стає ширше, вільніше, справедливіше. І багато людей уже усвідомили, що якщо чоловік любить свою дитину, піклується про неї, якщо він уважний, дбайливий і повністю залучений до її життя, якщо він вміє приготувати обід, змінити памперс, заплести косу або переодягнути на тренування, це зовсім не робить його менш мужнім. Навпаки, це робить його сильнішим і привабливішим в очах партнерши.
Сумно спостерігати, що "тато в декреті" для багатьох все ще якесь диво, яке потрібно обов'язково висвітлити у новинах на головних каналах країни. Я думаю, що це має стати нормою, стандартною ситуацією. Якщо родина приймає рішення, що з дитиною буде поратися батько — це прекрасно. Підтримайте їх і запитайте: чим допомогти? Батькам маленької дитини допомога зайвою не буде ніколи. А малюкові абсолютно все одно, хто йому кашу зварив.
Для нього в тисячу разів важливіше зростати в любові!»
Photographer Johan Bävman Swedish Dads
Наразі в Україні офіційно налічується близько 25 000 чоловіків, які перебувають у декретній відпустці, що становить близько 2% від загального числа.
Згідно ст. 179 Кодексу законів про працю України (КЗпП) і ст.18 Закону України «Про відпустки» піти в декретну відпустку можуть як мама, так і будь-який інший родич, який фактично доглядає за дитиною.
Як оформити відпустку по догляду за дитиною татові?
Щоб оформити декретну відпустку, чоловік повинен надати за місцем своєї роботи такі документи:
- заяву з проханням про відпустку по догляду за дитиною
- копію свідоцтва про народження дитини
- довідку про те, що мама дитини не пішла у декретну відпустку за своїм місцем роботи і не претендує на допомогу
- відпустку можна брати по черзі, наприклад, половину — мама, а половину — тато. У цьому випадку для оформлення відпустки татові потрібна заява, копія свідоцтва про народження дитини і довідка про те, що мати малюка повернулася на роботу
Після оформлення декретної відпустки на батька, грошова допомога буде надаватися йому в повному обсязі. Також за чоловіком закріплюється право на збереження робочого місця, нараховується пенсійний стаж.
