Від початку повномасштабного вторгнення лікарі помітили збільшення кількості пацієнтів зі скаргами на некоректну роботу кишківника: живіт болить, бурчить, крутить і "прив'язує" людину до вбиральні. Все це додає у життя багато неприємних моментів та незручностей. 

За схожими симптомами можуть ховатися різні діагнози. З'ясувати, що саме викликає біль та дискомфорт, допоможуть призначені лікарями аналізи, УЗД та інші дослідження. Але цілком ймовірно, що після обстеження пацієнтові буде поставлений діагноз синдром подразненого кишківника (СПК). Головна причина цього захворювання — підвищена реакція організму на стрес.

Більшість людей нічого не знають про СПК, тому починають заспокоювати "бунтуючий" живіт народними методами. І часто не лише не отримують бажаного результату, а й посилюють болючі стани.

Про те, що таке синдром подразненого кишківника, причини його виникнення та методи лікування розповідає Роман Гнатів — лікар терапевт, гастроентеролог, дієтолог у медичній мережі "Світ Здоров'я".

Синдром подразненого кишківника (СПК) — хронічне захворювання шлунково-кишкового тракту. Частіше зустрічається у людей, молодше 50 років, а також у жінок. 

Симптоми СПК:

• Біль у животі. Як правило, переймоподібний і різної інтенсивності. Деякі люди помічають, що емоційний стрес і прийом їжі посилюють біль, а спорожнення кишківника полегшує біль (одна з головних ознак СПК).
• Зміни в роботі кишківника. Вони можуть включати діарею, закреп або їхнє чергування.
• Здуття живота, гази та відрижка.

Чому виникає СПК? 

Причина СПК залишається невизначеною. Його розглядають як розлад, що виникає в результаті взаємодії ряду факторів. Але чи пов'язані процеси в шлунково-кишковому тракті зі стресами? Так, напряму!

Згідно з сучасними дослідженнями, саме сильний і хронічний стрес є одним з найбільш поширених факторів, які спричиняють розвиток СПК. 

"Постійний стрес нині охопив багатьох. Але звертаючись до нас зі скаргами на ниючий біль у животі, нудоту, розлади травлення чи діарею, пацієнти часто дивуються, коли дізнаються, що все це може бути саме від хвилювань, поганого сну чи виснаження", — говорить лікар-терапевт, гастроентеролог Роман Гнатів. 

Чому органи травлення реагують на стрес?

Мозок безпосередньо впливає на шлунок і кишківник. Проблемний кишківник може посилати сигнали в мозок, як і проблемний мозок може посилати сигнали у кишківник. Тому розлади шлунково-кишкового тракту можуть бути продуктом тривоги, стресу, депресії. В гострий момент наднирники виділяють стресові гормони — адреналін, кортизол, норадреналін. Нервова система відповідає еволюційною потребою: бігти, бити або ж завмерти. В цей час відбуваються зміни в різних органах і системах. Зокрема, спазмуються м'язи. А шлунково-кишковий тракт (ШКТ) побудований фактично з м'язів, — пояснює Роман Гнатів.

Спричинені стресом, тривогою, депресією чи іншими психологічними факторами порушення нейронних, гуморальних та метаболічних взаємодій, які формують "вісь ШКТ-мозок", викликають наслідки для фізіології кишківника. Це зміни моторики шлунково-кишкового тракту, вісцеральна гіперчутливість (посилена чутливість у відповідь на звичні подразнення), зміни шлунково-кишкової секреції.

"Психосоціальні фактори однозначно впливають на прояв синдрому подразненого кишківника. Пацієнти із симптомами СПК повідомляють про більше життєвих і щоденних стресових подій, ніж контрольні групи. Дослідження показують, що порівняно з контрольною групою, пацієнти з СПК демонструють підвищену тривожність, депресію та фобії. У проспективному дослідженні було показано, що психосоціальні фактори (тривога, проблеми зі сном, соматичні симптоми) є незалежними факторами ризику розвитку СПК у груп людей, у яких захворювання раніше не було діагностовано", — говорить Роман Гнатів.

Тобто, СПК — це синдром не тільки подразненого кишківника, а й часто подразненого мозку. 

Діагностика

"Почати варто з того, що єдиного діагностичного тесту на СПК не існує, тому підхід передбачає порівняння симптомів із формальним набором діагностичних критеріїв, — розповідає Роман Гнатів. — Ми ретельно збираємо анамнез, приділяючи особливу увагу симптомам, які свідчать про органічне захворювання (так звані тривожні ознаки). Анамнез повинен включати вплив різних ліків, які можуть викликати подібні симптоми. А оцінка сімейного анамнезу — наявність запальних захворювань кишківника, колоректального раку та целіакії". 

Метою додаткових (лабораторного та/або інструментальних) досліджень є, перш за все, виключення альтернативного діагнозу. Набір досліджень залежить від наявності або відсутності тих чи тих скарг, які можуть насторожити лікаря.

Зокрема, рекомендовано зробити:

• Загальний аналіз крові;
• Біохімічний аналіз крові;
• Загальний аналіз калу;
• Колоноскопію.

Ці методи надають можливість отримати комплексну інформацію про стан організму та функцію кишкової системи, що сприяє правильній діагностичній оцінці. Зазвичай цих заходів достатньо для призначення специфічного та підтримуючого лікування.

Лікування. Скільки триває СПК

На жаль, СПК є хронічним захворюванням, яке триває протягом усього життя. Існує ряд різних методів лікування синдрому подразненого кишківника (СПК). Лікування призначається для зменшення болю та інших симптомів.

• Першим кроком у лікуванні СПК зазвичай є моніторинг симптомів, щоденних звичок випорожнення та будь-яких інших факторів, які можуть вплинути на кишківник. Це допомагає визначити речі, які погіршують симптоми у деяких людей із СПК, наприклад, лактозу або іншу харчову непереносність. 
• Зміни в дієті  —  доцільно спробувати уникати або обмежувати певні продукти, які можуть посилити симптоми СПК. Або ж навпаки додати до раціону деякі продукти — наприклад збільшення продуктів багатих на клітковину може полегшити закрепи, які часто бувають при СПК. Але перш ніж вносити суттєві зміни до свого раціону, потрібно обовʼязково радитися зі своїм лікарем, наголошує Роман Гнатів. Безконтрольні зміни у їжі можуть потенційно погіршити симптоми або спричинити нові проблеми.
• Управління стресом і тривогою. Підхід до цього, який також має обирати лікар, залежить від конкретної ситуації та тяжкості симптомів. Людям, які страждають на СПК, можуть призначити антидепресанти чи заспокійливі препарати. Інші методи лікування, такі як гіпноз і когнітивна поведінкова терапія, також можуть бути корисними. 
• Медикаментозна підтримка. Хоча ліки не можуть вилікувати СПК, вони можуть допомогти полегшити симптоми. Вибір серед цих ліків частково залежить від того, яким є ваш основний симптом: діарея, закреп або біль. Загалом, ліки рекомендуються людям, чиї симптоми не відповідають належним чином на більш консервативні заходи, такі як корекція раціону та зміна способу життя.

"Хронічний характер СПК і складність контролю над його симптомами можуть розчаровувати як пацієнтів, так і медичних працівників, — говорить Роман Гнатів. — Великою проблемою є безпідставний пошук альтернативних діагнозів саме пацієнтами. Зазвичай вони проходять безліч фахівців, роблять величезну кількість досліджень та аналізів, лікують неіснуючі діагнози, приймають непотрібні ліки (часто БАДи). Майже кожен другий такий пацієнт приходить з немаленькою папкою досліджень, при цьому шукаючи якусь «бактерію» яка за його думкою і викликає симптоми, але ніхто «не може» чи «не хоче» її знайти.

Іншою проблемою є те, що пацієнти скептично ставляться до антидепресантів, або відмовляються працювати з психологом (знову ж таки звинувачуючи «загадкову бактерію»). Якраз такі проблеми й створюють негативний прогноз хвороби".

Але загалом прогноз при цій хворобі є досить добрим.Захворювання не прогресує і не призводить до ускладнень. Згодом менше ніж у 5% людей з діагнозом синдром подразненого кишківника може бути діагностовано інше шлунково-кишкове захворювання, що потенційно може призвести до ускладнень.

Хоча СПК може спричиняти значний фізичний дискомфорт і емоційний стрес, більшість людей здатні контролювати свої симптоми та жити нормальним життям, не маючи серйозних проблем зі здоров'ям.

Дієта при СПК

Існує певна дієта, яка рекомендується при синдромі подразненого кишківника — це FODMAP дієта. Її суть полягає в обмеженні певних продуктів багатих на коронколанцюгові вуглеводи, як можуть викликати симптоми.

"FODMAP розшифровується як «ферментовані оліго-, ди- та моносахариди та поліоли». Це неперетравлювані вуглеводи з коротким ланцюгом, які є осмотично активними, тобто вони змушують воду потрапляти у наш травний тракт. Крім того, оскільки вони неперетравлювані, наші кишкові бактерії ферментують їх, збільшуючи газоутворення та виробництво коротколанцюгових жирних кислот.

Таким чином, FODMAP сумно відомі тим, що можуть викликаюти такі симптоми, як здуття, гази, біль у животі та зміну звичок випорожнення від закрепу до діареї або поєднання обох цих станів", — розʼяснює Роман Гнатів.

FODMAP містяться в різних кількостях у різноманітних харчових продуктах. Деякі продукти містять лише один тип, а інші — декілька. Основними харчовими джерелами чотирьох груп FODMAP є:

• Олігосахариди: пшениця, жито, горіхи, бобові, часник і цибуля.
• Дисахариди: продукти, що містять лактозу, такі як молоко, йогурт, м'який сир, морозиво, згущене молоко та збиті вершки.
• Моносахариди: продукти, що містять фруктозу, включаючи фрукти, такі як яблука, груші, кавун і манго, а також підсолоджувачі, такі як мед, кукурудзяний сироп.
• Поліоли: маніт і сорбіт в яблуках, грушах, цвітній капусті, кісточкових фруктах, грибах і горошку, а також ксиліт і ізомальт в низькокалорійних підсолоджувачах.

Задача пацієнта — обмежити вживання продуктів багатих на FODMAP. І якщо під час звичайного харчування FODMAP коливається від 15 до 30 грамів цих вуглеводів на день, то дієта з низьким вмістом FODMAP має вміщувати до 0,5 грама за прийом або 2,5–3 грами на день.

Які ж продукти можна їсти на дієті з низьким вмістом FODMAP? На щастя, у багатьох продуктах природно мало FODMAP. Ось список основних продуктів, які можна їсти, дотримуючись дієти з низьким вмістом FODMAP:

• Білки: яловичина, курка, яйця, риба, баранина, свинина, креветки, темпе, тофу.
• Цільні зерна та крохмалі: білий і коричневий рис, сочевиця, кукурудза, овес, кіноа і картопля.
• Фрукти: чорниця, малина, ананас, диня, диня, ківі, лайм, гуава, виноград і полуниця.
• Овочі: паростки квасолі, болгарський перець, редис, морква, селера, баклажани, капуста, помідори, шпинат, огірок, гарбуз і цукіні.
• Горіхи: мигдаль (не більше 10 шт.), арахіс, кедрові горіхи та волоські горіхи.
• Молочні продукти: молоко без лактози, грецький йогурт, а також сири пармезан, чедер і моцарела.
• Олії: кокосова та оливкова.
• Напої: м'ятний чай і вода

Важливо: хоча кава, чорний і зелений чаї також є продуктами з низьким вмістом FODMAP, їх зазвичай лікарі не рекомендують вживати, оскільки кофеїн, як правило, є тригером для тих, хто страждає на СПК. Крім того, лікар Роман Гнатів радить перевіряти списки інгредієнтів на упакованих харчових продуктах на наявність доданих FODMAP. Виробники можуть додавати FODMAP до своєї їжі з багатьох причин, зокрема як пребіотики, замінники жиру або низькокалорійні замінники цукру.

Дієта з низьким вмістом FODMAP включає декілька етапів.

1. Перший етап передбачає суворе уникнення всіх продуктів з високим вмістом FODMAP. Люди, які дотримуються цієї дієти, часто вважають, що їм слід уникати всіх FODMAP протягом тривалого часу, але цей етап має тривати лише 4–8 тижнів. Це тому, що FODMAP дуже важливі для здоров'я кишківника. Гастроентеролог Роман Гнатів відзначає: люди помічають поліпшення симптомів протягом першого тижня, а в інших покращення займає повні 8 тижнів. До 75% людей, які дотримуються цієї дієти, повідомляють про покращення симптомів протягом 6 тижнів.
2. Після адекватного полегшення симптомів можна переходити до наступного етапу. Цей етап передбачає систематичне повторне введення продуктів з високим вмістом FODMAP. Мета цього етапу визначити, які типи FODMAP ви переносите, оскільки мало хто чутливий до всіх з них, та визначити кількість FODMAP, яку ви можете терпіти — також відомий як "пороговий рівень".
3. Кінцевий етап називається "модифікована дієта з низьким вмістом FODMAP", оскільки ви все ще обмежуєте деякі FODMAP, але залишаєте ті, які добре переносяться. Іншими словами, на цьому етапі кількість і тип FODMAP пристосовуються до вашої особистої переносності, яку ви визначили на попередньому етапі.

Отже, дієта з низьким вмістом FODMAP не є ні універсальним підходом, ні дієтою на все життя. Кінцева мета полягає в тому, щоб знову ввести продукти з високим вмістом FODMAP на ваших особистих рівнях переносності.

Важливо: дієта з низьким вмістом FODMAP може принести користь людям із синдромом подразненого кишківника, але якщо у вас не діагностовано СПК, ця дієта може принести більше шкоди, ніж користі. Це тому, що більшість FODMAP є пребіотиками, які підтримують ріст корисних кишкових бактерій. Усунення FODMAP може завдати шкоди кишковим бактеріям, що безпосередньо вплине на ваше здоров'я. Крім того, виключення кількох видів фруктів і овочів зі свого раціону може призвести до дефіциту вітамінів і мінералів і значно зменшити споживання клітковини, корисної для нормальної роботи шлунково-кишкового тракту.