Сильні люди. Як громада містечка Токмак з нуля створює парк

Яна Коваль

Його населення – трохи більше 30 тисяч, але місту наданий статус обласного  значення. Токмак тихий та спокійний, проте, виявляється, громада в ньому може дати «фору» і місцевим органам влади, і всім скептикам.

У січні цього року громадська організація «Центр культурного дозвілля міста Токмак» виграла грант через одну із програм, представлену Львівською освітньою фундацією, та отримала можливість реалізувати першу частину свого інфраструктурного міського проекту «Чапаєвського парку» – «еко-майданчик в еко-парку».

Щоб дізнатися більше про те, як усе починалося, про етапи реалізації та подальші плани культурного центру, ми зустрілися з його основним складом – це Владислав Мікша (президент ГО «Центр розвитку та підтримки молодіжних ініціатив»), отець Тарас (настоятель греко-католицького храму св. Апостолів Петра та Павла), Олена Барановська (куратор освітнього напрямоку) та Денис Черненко (волонтерський напрямок). Абсолютно різна за складом команда виявилась настільки ефективною, що створила у місті історію, до якої хочеться долучитися.

– З чого все почалося, та як прийшла ідея із облаштування дитячого майданчика в парковій зоні міста?

Владислав Мікша: Розпочалось, певно, все ще 3 роки тому, коли в цій частині паркової зони ще не було нічого, окрім дерев, зарослів та часто і просто сміття. В 2015-му році в цій частині міста виявили бажання звести невеличкий храм Українська греко-католицька церква, представником якої був у місті настоятель отець Тарас. На даному етапі і відбулось наше знайомство із ним, Оленою Барановською та іншими членами центру. Побудова нового храму на місці необлагородженої паркової зони та зарослів, стало першим об'єднуючим фактором для токмакської громади, адже до створення такого храму долучалося досить багато токмаччан. Так, один із підприємців міста подарував храму «теплу підлогу». Активісти «Центру розвитку та підтримки молодіжних ініціатив» також долучалися до створення нового храму в цій частині міста. І вже тоді нами обговорювалась спільна ідея із облаштування паркової зони, яка багато років має вигляд зарослів та закинутої ділянки, та перетворення її на повноцінну зону відпочинку. Саме тоді отець Тарас і поділився думкою щодо можливості прийняти участь у грантових програмах, представлені Львівською освітньою фундацією. Так був створений проект «Школа відповідального служіння» та «Центр культурного дозвілля», до якого  увійшли люди, які протягом останніх років долучалися до розвитку міста у різних сферах. І зараз центр має 5 напрямків діяльності: духовний, соціальний, освітній, медіа-напрямок, матеріальний.

На сьогоднішній день матеріальна частина проекту «Школа відповідального служіння» поширюється на всю частину паркової зони міста та має у собі безліч елементів та локацій для комфортного як фізичного, так і культурного, і духовного відпочинку. Так, в проект входить створення бігових доріжок, скейт-зони, зони для вигулу собак, дитячий майданчик, баскетбольно-волейбольна площадка, літній театр, танцювальний майданчик, поле для гольфу, спортивний майданчик (турніки та інше), кава-зона, кінний майданчик, кафе, стоянки для автомобілів. Також по парку планується бути встановленими різні декоративні конструкції для зовнішньої окраси, та в одній із центральних частин парку є побудованим Храм Святих Апостолів Петра і Павла.

Перемога у грантовій програмі допомогла залучити 75 000 гривень, на реалізацію першої частини нашого проекту – дитячого еко-майданчику.

– Що ви заклаєте у термін «еко-майданчик»?

Владислав Мікша: Майже усі частини та елементи майданчика зроблені із дерева. Це і дитячі гойдалки, і лавки, і інше його оздоблення. Покриття ж самого майданчика створене із дерев'яної стружки. Його ми взяли із переробки залишків дерев, які були зпилені у цій частині зони. Деякі громадяни спочатку трішки скептично відносились до ідеї створення саме такого покриття через можливу незручність у використанні, та після реалізації стало зрозуміло, що ідея була хорошою. Покриття є зручним та екологічним. На сьогодні вже встановлено декілька дитячих гойдалок. Ще дві будуть встановлені у найближчий час. Обладнана дитяча пісочниця та гірка. Розпочаті роботи із створення літньої сцени для облаштування тут в подальшому відкритого літнього кінотеатру. Також із дерева.

– Хто реалізує цей проект? Чи сприяє вам міська влада чи просто небайдужі громадяни міста?

Владислав Мікша: Допомагають небайдужі громадяни міста. Хочеться приємно відмітити, що такі проекти, які реалізуються громадянами власними силами, мають сильну об'єднуючу функцію у громаді. За час існування Центру культурного дозвілля до нас долучилося досить багато токмачан. У Фейсбуці у нас є офіційна сторінка Центру культурного дозвілля м. Токмак, де ми часто викладаємо різну інформацію щодо проведення суботників чи окремих певних робіт, які заплановані в рамках реалізації розпочатого міського інфраструктурного проекту. Це можуть бути і роботи із облаштування дитячого майданчика, дерев'яної міні-огорожі, літньої сцени чи просто розчищення території паркової зони, що, на жаль, ніхто, окрім нас, не робить. До таких робіт часто долучаються містяни на волонтерських засадах. Долучаються навіть діти. Також допомагають громадяни і матеріальною частиною. Варто відмітити, наприклад, Івана Щербаху, який працюючи управляючим одного із меблевих цехів міста, змайстрував та подарував місту 2 дитячі дерев'яні гойдалки та оздоблення до них. Ще дві готуються до встановлення найближчим часом. А компанія ТОВ «Арт-Пром» подарувала місту партію невеликих березових дерев'яних палиць, якими ми створили декоративну огорожу.

– З матеріальною частиною зрозуміло. Розкажіть ще більше про духовний напрямок діяльності.

Отець Тарас: Найбільшими результатами в духовному напрямку діяльності за останні 4 роки є щорічна піша проща «Токмак-Снігурівка. За мир в Україні», «Гаївки» перед пасхальними святами; «недільні школи» з тематичними вечорами; літні табори для дітей під назвою «Великого бажайте» в смт. Приморськ Запорізької області, присвячені Йосифу Сліпому. Під час таких таборів діти відпочивають, їм проводять різні розвиваючі та навчальні заходи, та спілкуються на духовні теми. Також на початку березня 2018 року був організований тур для дітей-сиріт до міста Києва. Ця поїздка була приурочена 1030-річчю Хрещення Русі. Ми відвідали 4 духовних центра нашої країни – Києво-Печерську Лавру, Михайлівський Золотоверхий собор, Собор Воскресіння Христового та Київську духовну семінарію.

Денис Черненко: У нас є окремий напрямок волонтерства. За останні більше, ніж 3 роки, неодноразово відвідував зони бойових дій на сході країни із доставкою нашим побратимам провіанту та іншого необхідного, чим жертвують люди для допомоги бійцям. Бував і в гарячих точках. По-різному виходило. Також займаюсь волонтерською діяльністю і безпосередньо у м. Токмак. Розвожу назбирані в Храмі речі дітям-сиротам та допомагаю у зборах речей в храмі.

– А як щодо соціального та освітнього напрямків?

Олена Барановська: За останні декілька років нашої діяльності із головного, думаю, можна виділити регулярні відвідування із дітьми-сиротами Токмакської школи-інтернату та Молочанської спеціалізованої школи-інтернату місцевої поліції, пожежної частини з метою ознайомлення із видами професій. Також з дітками їздили до Запорізького національного технічного університету та запорізького заводу «Прогрес», куди направляють студентів на роботу після завершення університету, з цією ж метою. Постійно організовуємо екскурсії, розважальні заходи для дітей в інтернатах. Насправді, кожен із напрямків розвитку та діяльності нашого Центру тим чи іншим чином переплітаються між собою, тому багато речей ми робимо разом.

– Також цього року Ви заснували свою газету під назвою «Точка зору Токмак» та навіть вже випустили та реалізували перший тираж цієї газети. Як виникла така ідея, хто взяв на себе питання фінансування даної газети?

Владислав Мікша: Ідея із створення газети та медіа-напрямку була однією із частин проекту «Школи відповідального служіння» та «Центру культурного дозвілля», кошти на реалізацію якого нами були залучені через перемогу у грантовій програмі, організованої Львівською освітньою фундацією. Тому фінансування створення та випуску такої газети здійснювалось частково за допомогою грантових коштів, частково нашими власними. Через неї ми можемо розповісти про проект більшій кількості громадян, донести ідею та залучити нових людей. Після випуску ми визначили її вартість у розмірі 3,00 гривні. Це зовсім невеликі кошти. Але таким чином намагаємось назбирати вже на наступні випуски газети, адже плануємо зробити випуск її регулярним.

– А чи допомагає міська влада Вам у створенні такого досить великого проекту?

Владислав Мікша: Допомога нами була отримана у відповідь на наше звернення про створення місця для збору сміттєвих відходів недалеко від дитячого майданчика у парковій зоні. Та поки є проблеми із вивозом сміття. Адже це місце збору не є офіційним та таким, яке би обслуговувалося комунальними службами. А тому, щоб вивезти сміття, ми також наймаємо таку послугу та сплачуємо за це кошти. Звісно, було би добре, якби міська влада проявила би також своє сприяння у розвиткові та створенні нового місця відпочинку у місті. Це значно б допомогло та полегшило чи, можливо, пришвидшило би процес реалізації такого проекту, адже в якихось питаннях ми, громадяни, не є спеціалістами, а тому допомога профільних управлінь була би дуже доречною. Так само як і допомога у фінансуванні реалізації нових частин проекту.

– Підсумовуючи нашу бесіду, поділіться своїми спостереженнями щодо можливих змін, які вже здійснені в місті Токмак та громаді через організацію Вами такого проекту та її реалізацію. Наскільки це є важливим?

Отець Тарас: Окрім того, що зараз нашими спільними зусиллями із токмаччанами створюється нове місце відпочинку, вноситься великий вклад у розвиток міста та його інфраструктуру, важливим є також вплив на громаду та на її взаємодію між собою. Реалізація проекту «Школа відповідального служіння» та «Центр культурного дозвілля» дозволяють залучити кожного разу ще більше активних громадян до різних процесів створення парку чи ж до інших напрямків, якими займається наш Центр. Це не тільки приносить користь місту, а й допомагає громадянам об'єднуватись навколо хороших справ, ідей, громада починає відчувати відповідальність за спільне оточення та місто.

***

Від автора: Приємно бачити досвід громади, яка самостійно об'єдналася для реалізації успішного проекту у своєму місті. Гідний приклад для наслідування для дуже багатьох міст та містечок України. І хотілося б, аби більшою мірою до ініціативи долучилася і міська влада Токмаку, адже створення нових потрібних проектів – передусім, має бути їх завданням. Як мінімум, варто сприяти громадянам, які взялися за реалізацію таких цілей.