Безкінечні засідання Ради Безпеки ООН залишилися, за словами Верховного комісара з прав людини, «паралізовані правом вето». Не дивлячись на відсутність світового консенсусу щодо ситуації в Сирії, США анонсували підготування до активних дій, у тому числі військових, а також відправили свої кораблі, найвідомішим з яких став озброєний «Томагавками» USS Donald Cook, до берегів Сирії. Посол Росії у Лівані заявив, що кожна ракета США, яка буде випущена по Сирії, буде збита разом із пусковими установками. Адміністрація Трампа працювала у вівторок, щоб забезпечити міжнародну підтримку можливого військового удару стосовно сил Башара аль-Асада, залучивши підтримку з боку Франції, Сполученого Королівства та Саудівської Аравії, але отримали вимоги показати «більше доказів застосування хімічної зброї сирійськими військами» з боку британців.
Не дивлячись на це, Європейська організація з безпеки повітряної навігації попередила авіакомпанії про ризик авіаційних і ракетних ударів по Сирії протягом наступних 72 годин, а Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп знову звернувся до своєї улюбленої практики «інформаційного шумування» з допомогою власного акаунту в twitter.com. Як завжди, Трамп був дуже емоційним у своїх закликах, коли звернувся до російської сторони: «Росія обіцяє збити кожну ракету, які запустять для удару по Сирії. Приготуйся, Росія, тому що вони прийдуть, чудові, нові, і "розумні!". Ви не повинні бути партнерами з Твариною-Газовою-Вбивцею, яка вбиває газом свій народ і насолоджується цим!» У наступному твіті він, однак, змінив риторику, кажучи, що США та Росія можуть не бути ворогами та пропонуючи «допомогти з економікою» РФ; а далі взагалі оголосив, що причиною поганих відносин з РФ є «нечесне» розслідування щодо зв'язків виборчої кампанії Трампа із росіянами.
Суперечливі повідомлення від американської адміністрації тільки підвищили рівень світової напруги. І в той час як ЗМІ США та інших країн Заходу не концентруються суто на сирійській темі (розглядаючи, наприклад, скандали пов'язані з Facebook та хід розслідування Мюллера серед інших), керівництво Туреччини звернулося із закликом до РФ та США «зупиниту вуличну бійку», а у російських новинах почали розповідати глядачам, як вижити у бункері в разі екстреної ситуації.
У той час як світ очікує конкретних дій від американських сил, які оточили сирійське узбережжя, ескалація конфлікту відбувається в і іншому театрі світового протистояння західних союзників із Кремлем: в Україні. Як оголосив канадський журналіст Майкл МакКей, «Росія атакувала Україну 64 рази за вчорашній день – найгірший день путінського вторгнення до Європи у 2018 році. Росіяни атакували на танках в районі селищ Піски, Водяне та Кам'янка. Чотири українських солдата, захисника Європи, були поранені у бою». Така атака, а також оголошення окупаційної адміністрації на Донеччині про початок військових зборів та насильницькі збори резервістів (за повідомленнями користувачів соцмереж ЗМІ бойовиків повідомляють, що «МВС [бойовиків надаватиме] допомогу в розслідуванні, закликанні та доставці до місця проведення військових зборів громадян, що перебувають у запасі, у разі їх неявки на місце і у відповідний час, що вказані в положенні відділу військового комісаріату ДНР») дуже яскраво «співпадають» із подіями у Сирії та, вірогідно, є частиною глобальної гібридної війни. Всупереч американським збройним силам на Близькому Сході Кремль може обрати посилення атаки проти України, як значно «ближчий» та віддалений від підтримки американських військових театр війни. Зі свого боку, українські РНБО та Адміністрація Президента України презентувала у ЗМІ результати розвитку власної ракетної промисловості: Петро Порошенко привітав розробників ракетного комплексу «Вільха» з початком державних випробувань та оголосив подальше серійне виробництво цього надпотужного комплексу.
Усе це вказує на глобалізованість та гібридність світового конфлікту сьогодення. Не зважаючи на велику територіальну віддаленість Сирії від України, дії американської коаліції проти Кремля на її території так чи інакше піднімають загрозу кремлівського реваншу в Україні, яка знаходиться значно ближче до осередків російських збройних сил та російських інтересів взагалі. Українське керівництво вбачає такі перспективи, через що продовжує якомога активнішу мобілізацію, комплектацію та забезпечення інфраструктурою Збройних Сил України.