Майже 8 тисяч самогубців за рік: у чому причина та як попередити суїциди?

Торік в Україні 7654 людини покінчили життя самогубством. Більше людей від суїциду померло у східних регіонах нашої країни. За даними ВООЗ, у світі кількість тих, хто самотужки вкоротив собі віку, вже перевищує число тих, хто загинув на війні чи від насильства. Кожні 40 секунд помирає одна людина. 

Чому така статистика? Як зрозуміти, що людина міркує про самогубство? Та як попередити? Про це у нашому матеріалі. А також – відверті історії Софії, Андрія, Івана та Максиму – героїв, що побороли суїцидальні настрої.  

Андрій:

«Подібні думки не з'являються в один момент, вони накопичуються під впливом стресу, тривоги, недосипу, постійного нервового напруження і неможливості вирішити головну проблему тут і зараз. Це почуття тривоги, яке приймає все більші обсяги і в підсумку від нього залишається тільки втома і байдужість. Першопричина не може бути одна: причин багато, які як намистини нанизуються на нитку і в підсумку – під власною вагою ця нитка вже готова ось-ось обірватися. І тим самим, обірвати і Ваше життя».

Що говорять цифри?

Ці тенденції наводить Оксана Осетрова, вона вивчає феномен суїциду з 90-х років. Дослідниця розтлумачує статистику за минулий рік. Лідером серед регіонів по суїцидам стала Дніпропетровщина: майже 10% (745 випадків із 7654) від загальної кількості припадають на цю область. Потім – Харків (597) та Одеса (461). А ось найменше – на Тернопільщині (108). Таку статистику пояснює дослідниця суїциду Оксана Осетрова. 

 «Чим більше згуртована спільнота, до якої належить людина, тим менше ризик самогубства. У західних областях релігійність виступає як об'єднувальний чинник, як своєрідній виявив соборності, тому і маємо таку статистику. Схожа різниця є між селом та містом. У маленьких поселеннях люди більше тримаються купи, а у великих – є феномен відчуження. Самі спитайте себе, наскільки добре ви знаєте сусідів?», – каже Оксана Осетрова. 

Кожен факт суїциду – індивідуальний. І те, що ми бачимо, – це лише верхівка айсбергу. За рішенням людини можуть стояти різні причини – як зовнішні (вплив різних криз), так і внутрішні (психоемоційний стан). 

Максим:

«Першопричини як такої не було. Спочатку все списував на характер, проблеми з роботою, елементарне нерозуміння з дружиною. З кожним роком ситуація погіршувалася. Я боровся з цим станом 7 років, навіть народження дитини в кращу сторону на мене не вплинуло».

Іван:

«Все навалилося одночасно: різко пропали цілі в житті, якими до цього горів довгий час; сімейне життя (як своє особисте, так і родичі в цілому); і проблеми зі здоров'ям у вигляді кількох операцій та діагнозу невиліковної хвороби, яку можна загнати в ремісію, але не вилікуватися повністю… Пропало майже все, від чого я отримував задоволення раніше: спорт, активний спосіб життя, алкоголь…».

Усі фактори можуть викликати бажання покінчити із життям, але через табуйованість теми людина не завжди відчуває себе здатною звернутися по допомогу. Оксана Осетрова пояснює, що у цьому випадку багато залежить від суспільства. 

«Часто кажуть «Повісився та повісився, це його справа» – ні, це не його справа. Це в першу чергу справа всього нашого суспільства. Тому що ВООЗ ще у 20 столітті дійшла висновку, що кількісні показники самогубства є індикатором психічного здоров'я конкретного суспільства».

Софія:

«Я відчувала огиду до себе, мені здавалося, що я – моторошна посередність, паливо для біореактора. Дивлячись у дзеркало, я плакала… Пізніше почалися панічні атаки. Мене охоплював зовсім незрозумілий страх. Це супроводжувалося тремором і чимось схожим на судоми, збивалося дихання. Крайньою точкою стали галюцинації. Периферійним зором я бачила щось в кутку квартири і чула, як воно підтверджує всі мої думки: так, нікому не потрібна. Так, тягар».

На що звернути увагу?

У групі ризику самотні жінки або ті, що нещодавно народили, чоловіки старше 40-ка років, які розлучилися, та молодь, як розповідає психотерапевтка Єлизавета Фаузі. Думки про самогубство не з'являються з нічого, найчастіше вони розвиваються на тлі депресії. 

Софія:

«Часто дивлюся коментарі під новинами про самогубців і мені хочеться роздати коментаторам тумаків. "Мінус один", "слабак", "про маму подумай", "життя довело – ви комуналку бачили?". Мені хочеться, щоб люди знали, що депресія – це не просто поганий настрій. В голові щось ламається, ти перестаєш відчувати радість, зате страждаєш від почуття провини. Болить усе – мігрені, слабкість, гіркота така, ніби поховав когось. А в момент, коли ти збираєшся покінчити з собою – у тебе просто білий шум, гарячка, ти себе не усвідомлюєш, не можеш відповідати за свої дії. Тому – ні, не слабак; ні, не міг подумати про маму; ні, не через комуналки, і ні – не намагався».

Людина, що потерпає від депресії, перебуває у пригніченому настрої, менше рухається та спілкується, у неї виникають проблеми зі сном – відпочиває або мало, або навпаки – забагато. Майбутнє бачить песимістично, про минуле теж відгукується погано. 

Андрій:

«Питання навіть не в суїциді, а в стійкому відчутті того, що ти не можеш вирватися із замкнутого кола і просто втрачаєш свій час. Ні розвитку, ні можливостей, ні перспектив. Одного разу я вирішив навести порядок у своїй квартирі і, крім купи сміття, зібрав більше 20 порожніх пляшок з-під алкоголю. Тоді я вирішив, що застряг тут надовго і що пора щось змінювати».

«Люди, які мають суїцидальні думки, хочуть поділитися ними з оточенням. Можуть говорити не прямо, але будуть звучати вислови про втому від життя, що було б добре, щоб все закінчилося, що смерть позбавляє від страждань або таблетки – це для слабаків, а ось зістрибнути з даху – дійсно вихід», – каже Єлизавета Фаузі. 

Слід пам'ятати, що якщо людина каже такі фрази, то скоріш за все вона хоче привернути увагу до своєї проблеми. Повідомити про те, що їй погано. Тут важлива реакція оточення. 

Іван:

«У моменти загострення стану була перша думка: піти заповіт написати, а потім дізнатися, як віддати свої органи на донорство, або просто самостійно з цим покінчити. Але все ж вирішив вирулювати із ситуації. Психологи мені не допомагали (конкретно мені, бо в цілому я визнаю їх користь, але на мені не спрацювало– кілька разів звертався), тому спочатку сів і все розписав, розпланував і почав працювати над цим».

Тож як допомогти?

Якщо симптоми депресії побачили у знайомого та рідного, то слід поговорити з людиною. Це єдиний вихід із ситуації. Але розмовляти слід правильно. «Заспокойся», «Не переживай», «Все буде добре», «Насправді це не проблема» – ці фрази слід забути, вони не допоможуть. 

«Повинна бути нейтральна бесіда. «Нам всім важко, а що тебе турбує?» Дати можливість людині висловитися. Вона зрозуміє, що її слухають, що є зацікавлені люди, тоді можуть знизитись симптоми депресії», – радить Єлизавета Фаузі. 

«Слід акцентувати увагу на тому, що суїцид насправді не вирішення конкретною вашої проблеми. Це ілюзорне розв'язання. «Ти пішов, але проблема залишилась. І окрім того, що вона залишилась, ти додав ще низку проблем – горе та біль тим, кого залишив тут. Навіть якщо ти не помічаєш, поряд є люди, яким ти не байдужий», – додає Оксана Осетрова. 

Софія:

«Візьміть з людини слово, нехай пообіцяє, що звернеться в момент рецидиву (адже якщо він не втримає слово – почуття провини може загостритися). Дайте людині якийсь "оберіг", скажіть, що так ви завжди будете поряд, скажіть, що вона потрібна та важлива. А найголовніше – зверніться з цією людиною до лікаря, якщо треба – сходіть із ним»

Якщо пригнічений настрій протягом двох чи більше тижнів помітили у себе, то слід звернутися до сімейного лікаря. Він може призначити легкі седативні препарати. 

Максим:

«Боротися безумовно варто. Це ваше життя і ніхто, в першу чергу, крім вас самих, вам не допоможе. Рішення повинні приймати ви самі. Якщо алкоголік каже, що він не алкоголік, то навряд чи хтось зможе переконати його у зворотному. Повинно прийти усвідомлення у власній голові. І замовчувати цю біду від близьких однозначно не варто». 

Також в Україні є національна лінія з питань запобігання суїцидам та профілактики психічного здоров'я – 7333. Вона безкоштовна та працює цілодобова.

Андрій:

«Вихід є навіть із самого глухого кута. Його потрібно навчитися шукати. Потрібно змінити своє мислення і діяти так, як Ви ніколи до цього не діяли. Потрібно згадати свої попередні досягнення і надихнутися ними. Адже Вам за своє життя вдавалося не тільки програвати, але і перемагати! Перемагати в конкурсах, шкільних олімпіадах, вуличних бійках або в суперечці з колишнім начальником. Перемоги у Вашому житті були, інакше Ви не дожили б до сьогоднішнього моменту, і своїми перемогами потрібно пишатися. Їх потрібно згадати, їх потрібно зробити своїм прапором і джерелом натхнення «Я згадав. І я обов'язково виживу».

Як боролися з думками про суїцид наші герої?

Максим звернувся до психіатра. «Зараз мене покинули думки про суїцид, я завів стосунки з людиною, яка знає про те, що зі мною було, відноситься до мене з розумінням і готова допомогти, якщо все повториться знову. Хоча іноді напади все ж трапляються».

Іван приймав заспокійливе та рятувався розмовами із другом. «Все, крім здоров'я, розпланував і поступово виходжу з глухого кута. Моє захворювання не лікується, а показань лікарів немає для оперативного втручання і видалення наслідків хвороби, то намагаюся завести в ремісію хворобу медикаментозною терапією та щомісячними постійними обстеженнями, далі видно буде».

Андрій почав мандрувати світом. «Рішення – нові враження і новий світ. Подорожі по сусідніх країнах або в сусіднє місто, де є якась пам'ятка. Якщо немає компанії – довга поїздка в автобусі або в поїзді. За продуктами – до Польщі. За чизбургерами – в Прагу. За кавою – до Відня. На інший кінець міста – за шоколадкою». 

Софія пройшла терапію. «Нині у нас з чоловіком багато спільних волонтерських проектів, ми намагаємося бути потрібними і корисними. Я подобаюся собі в дзеркалі. Мені комфортно – не соромно сказати те, що думаю, навіть якщо я когось розстрою; я рідко щось приховую і не брешу, щоб не засмутити правдою. Стала більш відкритою, мене не дратує все, що виходить з кола мого розуміння. Я знаю, що мені допоможуть».

А також дивіться поради психологів, коли життя виходить з-під контролю