Навчання за кордоном під час пандемії: які освітні можливості в ЄС доступні українцям

З початку пандемії і введених внаслідок неї обмежень пройшло вже більше року. Коронавірус змінив багато звичних нам сфер життя, і те, що рік тому здавалося неможливим, давно стало новою нормою. Так було і з освітою: у березні 2020 року ніхто не міг уявити, що шкільні та університетські заняття повноцінно й надовго будуть перенесені в онлайн-формат. 

Проводити навчання онлайн зовсім не легко, проте ще важче стало тим, хто навчається за кордоном та організовує міжнародні навчальні проекти. "Рубрика" вирішила дізнатись про те, як функціонує освітня співпраця між Україною та ЄС під час пандемії, та чого в цьому більше: позитиву чи негативу.

Класичний університет

На початку пандемії, так само як і в Україні, Європейські виші вимушені були перевести свої заняття в онлайн-простір. Наразі ситуація із поширенням коронавірусної інфекції в багатьох країнах ЄС так само не дозволяє проводити університетські заняття вживу. Університетам довелось доволі швидко адаптуватися до нових умов, і підхід різних університетів був різним. І хоча в деяких Європейських вишах надмірна бюрократія й досі чинить перешкоди для купівлі ліцензій на користування Zoom, більшість євро-університетів доволі гнучко підійшли до організації онлайн-занять.

Яскравим прикладом може слугувати університет Тарту, що знаходиться в Естонії. Унівреситет пропонує 27 програм англійською мовою, а з 13,000 студентів, що навчаються тут, більше 1,700 є іноземцями. Чимало серед них і українців, оскільки університет посідає доволі високе місце у міжнародних рейтингах, і пропонує велику кількість стипендій та вигідні умови вступу.

З початком пандемії університет перевів усі заняття в онлайн, швидко розгорнувши необхідну для цього інфраструктуру. Зараз студенти Тартуського університету прослуховують лекції та беруть участь у семінарах, отримують оцінки та завдання, а також консультуються з викладачами без особливих проблем. 

Під час минулорічної вступної кампанії університет надавав усю посильну допомогу міжнародним студентам. Університет звертався до посольств Естонії в різних країнах, аби посприяти видачі віз студентам, підготував та постійно оновлював інформацію щодо правил в'їзду до країни, а також організував транспорт для міжнародних студентів, що прибували через аеропорт Талліна та потребували трансферу до Тарту. Незважаючи на те, що навчальний рік 2020/2021 в Естонії розпочався без обмежень, університет зберіг можливість навчання онлайн для тих студентів, які через певні обставини так і не змогли потрапити до Естонії вчасно. 

Найімовірніше, що і цього року для міжнародних студентів збережуть опцію дистанційного навчання і всіляко сприятимуть їхньому вступу до Тартуського університету. Дедлайн подачі заявок на навчання було продовжено з 15 березня до 15 травня для студентів з-поза меж ЄС, що прагнуть навчатися соціальним наукам чи гуманітарним спеціальностям. Тому, хоч навчання за кордоном теж доволі сильно змінилося внаслідок пандемії, для українських студентів ця можливість залишається відкритою.

Освітні заходи

Якщо у сфері класичної академічної освіти перехід до онлайн-формату змусив внести істотні корективи в освітній процес, то проведення різноманітних лекцій навіть у дечому виграло від пандемії. Заходи, що раніше проводилися вживу далеко не завжди вдавалося відвідати всім охочим, а запросити цікавих спікерів було складно. Зараз же, кожен може долучитися до таких заходів онлайн — а запрошувати цікавих гостей стало набагато простіше.

Випускниця Києво-Могилянської Академії Ганна Гайдук ще у 2019 році заснувала проєкт "Term Paper Tutors". Суть проєкту полягає у тому, щоб допомогти студентам другого-третього курсу написати свої перші наукові роботи та зробити це максимально правильно. "Є такі люди в університетах, які хочуть не просто написати курсову — вони хочуть душу в неї вкласти. На другому-третьому курсі у тебе може бути просто недостатня кількість навичок, ти можеш бути недостатньо підкованим у методології, не знати навіть методів дослідження", — говорить Ганна. 

Вона зібрала команду однодумців, які виступають для молодших студентів менторами, і допомагають їм правильно сформулювати та провести свої дослідження. Паралельно із цим, Ганна організовує освітні лекції, на які в якості спікерів запрошує професіоналів у сфері соціальних наук, які спеціалізуються на різних методах дослідження. Завдяки цьому, студенти, що беруть учать у проєкті, можуть розширити свій світогляд та дізнатись про різні способи, за допомогою яких можна зробити своє дослідження більш значущим.

До початку пандемії Ганні вдалося провести лише декілька таких лекцій в офлайн-форматі, тому більшість лекцій — в тому числі і з залученням спікера з Естонського університету, — довелося проводити онлайн. Ганна каже, що проєкт навіть виграв від того, що проведення онлайн-заходів через пандемію стало нормою. Зараз Ганна планує розвивати проєкт і запрошувати ще більше лекторів та менторів з різних університетів України та Європи. За її словами, проєкт не повинен зосереджуватись лише на написанні курсових та дипломів, і може об'єднувати студентів для проведення спільних досліджень та написання наукових статей у співавторстві. І хоча проведення таких зустрічей вживу мало б свої переваги, запрошувати іноземних спікерів в онлайні набагато простіше. "Якщо чесно — я більше люблю офлайн-формат, коли ти відчуваєш атмосферу, відчуваєш людей. Хоча я не бачу таких можливостей, якби не було пандемії, тому що не всі люди, які будуть зацікавлені в цьому проєкті, матимуть змогу читати лекції в Україні. Я не думаю, що той викладач, якого я запросила, приїхав би в Україну просто для того, аби провести 1-2 лекції про інтерпретивізм та інтерв'ю як метод дослідження", — підсумовує Ганна. 

Неформальна освіта

Ще однією сферою, на яку істотно вплинула пандемія, стали тренінги, семінари, молодіжні обміни та інші заходи неформальної освіти. До пандемії українці могли вільно подорожувати та відвідувати такі заходи в країнах ЄС. Перевага неформальної освіти в тому, що за відносно короткий час люди навчаються новим навичкам у формі командної роботи, ігр та симуляцій. Абсолютна більшість подібних проєктів в ЄС фінансується Європейською Комісією в рамках програми Erasmus+. Найчастіше, такі заходи проводяться серед молодіжних та соціальних працівників, але перелік тем та учасників не вичерпується лише цими. Крім того, для участі у таких заходах не потрібно бути студентом, а вікові обмеження на деяких із них можуть бути відсутніми взагалі. 

Ірена Ремественскі ще у 2008 році заснувала організацію "Центр діалогу та примирення "Іскра"". За цей час "Іскра" стала однією з найбільших відправляючих організацій, за допомогою якої сотні українців взяли участь у молодіжних обмінах та тренінгах, організованих в рамках програми Erasmus+ та поза нею. За словами Ірени, для цієї сфери, пандемія стала надзвичайно сильним ударом: "Наразі, майже нічого не відбувається — молодіжні обміни вживу не проводяться з осені. Ті проєкти, які вже були схвалені та заплановані, переносяться — зараз вони плануються на вересень-жовтень, проте не відомо, чи будуть вони проведені насправді". 

За словами Ірени, 90% організацій, що проводять подібні заходи, поки що відкладають їх та сподіваються все ж провести їх наживо. У схвалених в рамках Erasmus+ проєктах, національні агенції (установи, що контролюють та надають підтримку при проведенні таких заходів) значно розширили дати проєкту, у межах яких дозволяється проведення запланованих активностей. Але найгірше полягає в тому, що як і в усіх інших сферах життя, немає жодних перспектив щодо того, коли все може повернутися до норми.

Ті ж заходи, що проводяться в онлайн-форматі, втрачають свій шарм без живої взаємодії. "Якщо робиш якесь оголошення на якийсь онлайн-тренінг, просто ніхто не реєструється. Або ж реєструється, а потім не приходить. З 30 реєстрацій на зустріч з'являється 7 людей, плюс онлайн-формат дає дуже легку можливість втекти, якщо людині раптом стало нудно", — говорить Ірена.

Онлайн-перспективи

Незважаючи на те, що вакцинація вже розпочата і в Україні, і в ЄС, повноцінного відкриття кордонів та відновлення освітніх заходів у форматі як-до-пандемії найближчим часом чекати не доводиться. Тим не менш, навіть не зважаючи на те, що деякі можливості для українців внаслідок пандемії закрилися, інші змогли гнучко підлаштуватись чи навіть запропонувати щось нове. Тому, попри все, освітня співпраця між Україною та ЄС не припиняється, а українці й досі мають можливість долучитися до неї.

Читайте також, як тепер вчитися і волонтерити за кордоном: міжнародна мобільність під час пандемії.