Як вберегти свої стосунки та секс у час, коли всі вразливі

Для цього тексту ми поспілкувались з Антоном Семеновим — психотерапевтом зі спеціалізацією на життєвих і професійних кризах, тренером інструкторів ТрО ЗСУ з першої психологічної допомоги, автором волонтерського проєкту "Як ти, брате?", учасником Women Power Forum, який відбудеться 2-го грудня у Києві. "Рубрика" — інфопартнер форуму. 

"Будь-який складний досвід, який людина отримує, її навантажує. Це можуть бути будь-які зміни, будь-який стрес, будь-який досвід. Якщо їх забагато та вони складні, то йде навантаження. Людина має менше ресурсу для його подолання. Стає вразливою, реагує занадто сильно на звичайні події, я вже не говорю про серйозні", — говорить Антон Семенов. 

Тобто з тим, з чим людина раніше успішно справлялась без додаткової уваги, вона не може так легко впоратись тепер та починає реагувати. Партнер чи партнерка може тиснути сильніше — інша людина в парі гостріше реагує. Так виникає суперечка та конфлікт, що у підсумку може призвести до розлучення, бо партнери/ки перестали розуміти одне одного. 

"У кращому випадку люди відбігають одне від одного, щоб заспокоїтись. І це добре. Тому що в конфлікті нічого зробити не можуть. Але потім, якщо не зробити висновки для подальших стосунків, не з'ясувати, що відбувається, вони починають спілкуватись і у них знову не виходить. Це типовий сценарій для типового розлучення", — говорить Антон Семенов.  

Психотерапевт говорить, що фізична травма не завжди пов'язана з психологічною. 

"Можна провести гарну аналогію між психологічною травмою та фізичною. Ви оберігаєте травмований орган та не використовуєте його. Але надалі, якщо ви, наприклад, таку ногу не будете тренувати, не буде реабілітації, то ви завжди будете шкутильгати", — говорить Антон Семенов. 

По-перше, розповідає фахівець, потрібно чітко виокремити свій сильний зв'язок з партнером/кою — тобто чи цінна для вас людина, чи будете ви зберігати з нею контакти. 

"Коли одужаєш — повертайся, а зараз ти з інвалідністю, тому я йду" — це поганий сценарій для побудови стосунків з людиною, що травмувалась. Якщо хочете допомогти, говоріть: "Я поруч, ти можеш до мене звернутись". Людині важливо отримувати сигнали "ми на зв'язку", — говорить Антон Семенов. 

По-друге, якщо хочеться підтримати людину, можна дати базову психологічну допомогу. Наприкінці цього тексту ми даємо інформаційні ресурси, де йдеться про те, як правильно це робити.  

Відповідь Антона Семенова однозначна: психологічна підтримка необхідна всім. 

"Комусь потрібно пів вагона, комусь три вагони. Але всім точно необхідна психологічна допомога. Досвіду травматичного, важкого вистачає на всіх, його забагато зараз. Атмосфера невизначеності та непередбачуваності щодня додає стресу. «Як ти зараз?» – питання має бути постійним у спілкуванні в нашій країні", — говорить психотерапевт. 

Якщо стосунки якийсь час були на відстані, то спочатку її потрібно подолати, а потім вже спитати "Як ти зараз?".

"Іноді дружність та довіра у стосунках вже є, розповідь про стан є стартом бесіди, далі ви вислуховуєте людину, щоб вона могла поділитись наболілим", – розповідає Антон Семенов. 

"Тут сценарій єдиний — треба визнати, що людина змінилась. Прийняти цей факт. Мені не подобається слово «інший», тому що це означає «не такий, якого я любила». Але в цьому звороті є неправильний присмак. Просто людина змінилась, потрібно заново познайомитись", — говорить психотерапевт. 

Фахівець радить у стосунках починати знову фліртувати. Можна сходити на побачення, наприклад. Можна і не на одне. 

"Люди повертають свої стосунки на той рівень близькості, який був раніше. Іноді на це піде пів дня, іноді — більше часу. Але якщо це ПТСР, зберігається недовіра до партнера та до себе, це все потребує обережного ставлення. Для таких стосунків потрібно більше часу — днів чи місяців", — наголошує експерт. 

"Якщо це не поранення безпосередньо генітальної зони, то воно ніяк не впливає на ваше сексуальне життя. Травма має психологічну основу: людина не довіряє собі — не довіряє партнеру. Потрібно заново познайомитись, увійти в стан довіри, тоді рухатись далі. Акуратно та поступово. Не потрібно затягувати та драматизувати. «Ми точно одне одному подобаємось, у нас є досвід попередніх сексуальних стосунків, треба просто познайомитись заново, щоб не нашкодити»", — говорить Антон Семенов. 

Потрібно разом з партнером\кою зрозуміти, що якісь дотики через травму тепер неприйнятні або навпаки стали приємними. 

Тут ключовим та важливим є відчуття приналежності та цінності. Що у людини вдома є "свої", вона відчуває себе корисною.

"У війську ці відчуття приналежності та відчуття «свій» дуже потужні. Людина має важливу справу, прикриває спину побратимам, наприклад. А коли вона повертається до мирного життя, у багатьох виникає питання: А що я тут роблю? А кому я тут потрібен? А де тут своє?", — говорить Антон Семенов. 

Важливо, щоб громада, рідні та друзі відновлювали дружнє коло, показували, що ця людина потрібна. Для цього слід завантажувати людину, просити її про участь у певних справах.

"Допоможи полагодити дах, допоможи зібрати врожай, допоможи відремонтувати автівку, допоможи інформацією, прочитай лекцію у школі, візьми участь у волонтерському заході. Все що завгодно, аби людина відчула, що потрібна". 

Найгрубіша помилка, як каже Антон Семенов, це залишати людину наодинці з проблемами:

"Більшість людей не готуються до повернення ветерана/ки фізично. Якщо людина повертається, приготуйте шафу, тумбочку, куди вона може покласти речі . Якщо захисник/ця приїздить, а їй/йому навіть нікуди покласти речі, їй здається, що її тут не чекали. А якщо все приготовлено, зовсім інше ставлення. Головне — соціалізація та соціальні зв'язки. Чим більше цього є, тим краще проходить повернення додому". 

Антон Семенов говорить, що розмови з психологом чи психотерапевтом потрібні не всім. Часто достатньо підтримки та готовності вислухати від рідних та друзів. Головна порада від експерта — зберігати стосунки одразу. Для цього потрібно докладати зусилля щотижня та потроху. Це простіше, аніж потім вирішувати те, що накопичилося з часом. 

• Проєкт Антона Семенова "Як ти, брате?" спрямований на те, щоб навчити людей правильно комунікувати під час війни. Ресурс містить посібники для психологічної взаємодопомоги, в яких йдеться про прості та дієві алгоритми взаємодії в різних ситуаціях. 

Які посібники? 

"Як ти, брате/сестро?": Травматичний досвід і як про нього розмовляти.
"Як ти кохана(ий)?": як підтримувати стосунки на відстані.
"Як ти?": Як розмовляти з тим, хто втратив близьку людину.
"Як ти, сонечко?": як розмовляти з дітьми під час війни
"Як ви, командире?": як розмовляти в армії, щоб створювати взаємну довіру та авторитет.
"Як ти, ветеране?": Як розмовляти з тим, хто намагається повернутися до цивільного життя.

• Платформа "Resex: про сексуальне життя для воїнів, які отримали поранення" від Veteran Хаб. Ресурс містить статті на тему сексуальних стосунків з захисником, який отримав поранення. 

На сайті Resex військовослужбовці, ветерани й ветеранки разом зі своїми партнерами можуть ознайомитися з рекомендаціями та посібниками щодо сексуальности й інтимности після поранень. У примірнику "Любись", який є на сайті платформи, можна знайти відповіді на запитання щодо прийняття власного тіла після бойових поранень чи змін у лібідо.

• "Адаптація до цивільного життя. Курс для ветеранів та ветеранок" на Prometheus від Veteran Хаб. Посилання на курс. 

"Курс пояснює, що відбувається з ветераном у перший місяць після повернення додому. Надає розуміння, що таке психотерапія, які є міфи та якими методами користуються психотерапевти, як обрати спеціаліста з психічного здоров'я, які можуть бути стосунки з близькими під час адаптації. Курс висвітлює не тільки психологічні та фізичні реакції тіла й розуму на довготривалий стрес, а надає поради щодо відновлення та самопідтримки, спілкування з партнером та дітьми, які можуть допомогти в адаптації до цивільного життя", — йдеться в описі курсу.