А ще, чому краще нічого не зашивати перед рейсом, не фотографуватися всім екіпажем перед рейсом, вітатися з літаком прикладаючи руку до фюзеляжу, і говорити все-таки не «останній», а «крайній»
Оксана Яковлєва належить до того типу дівчат, на яких хочеться бути схожими: ідеально укладене волосся, акуратний макіяж, гарний костюм сидить з голочки. Вона — бортпровідниця авіакомпанії МАУ, і, здається, що до цього її готували з самого дитинства. На її рахунку — 220 тисяч перевезених за 5 років пасажирів, понад 3 тисячі годин нальоту і 853 перельоти.
Сьогодні, 12 липня, в Оксани професійне свято, і з цього приводу ми розпитали дівчину про все, що так хочеться дізнатися про стюардів і стюардес, але не завжди зручно запитати, адже перетинаємося ми з ними тільки на борту літака.
Перший політ трапився з Оксаною, коли їй було 11 і тоді їй здавалося, що «всі бортпровідники знають 10 іноземних мов, мають 3 вищі освіти (психологічну, медичну, авіаційну і закінчили курси сомельє і самооборони), мають модельну зовнішність і відповідають параметрам 90-60-90».
— Це і спонукало освоїти одну з найромантичніших професій?
— В авіаційну сферу мене привело не дитяче зачарування професією бортпровідника, — ділиться Оксана, — а скоріше бажання розбити ті міфи або стереотипи в моїй голові та довести самій собі, що я не гірше.
У мене це вийшло у 24 роки, коли рутинну банківську сферу я вирішила залишити в минулому і змінила штанні костюми на авіаційну форму. В небі я вже 5 років. І зізнаюся чесно, не очікувала, що так довго затримаюся. Всі ми приходимо політати рік-два, а потім дивуємося кількості налітаних годин в льотній книжці. І я вдячна професії, що можу на ці роки поглянути не з жалем про втрачений час, а з думкою «Вау! Давай ще!». Легко! Адже попереду ще багато чого чекає, тому що залишати авіацію я не планую. На борту я відчуваю себе як вдома.
— З таким настроєм можна залишитися в небі на все життя! Чи є якийсь кар'єрний ріст у бортпровідників?
— Кар'єрні сходи у бортпровідників є: від рядового бортпровідника до бортового інструктора. Граничного віку професії немає, і літати бортпровідники можуть, поки здоров'я відповідає вимогам ЛЛЕК. Є бортпровідники, які й в 80 років здорові за всіма критеріями (думаю, ви знаєте рекорд Гіннесса самої дорослої стюардесі у світі), а є, хто у 21 рік не проходить медкомісію.
— Чи є бортпровідники або пілоти, що палять? Адже в літаку не можна палити, як вони справляються з залежністю? Чи були випадки, коли пасажири палили в польоті і які можуть бути наслідки?
— Літак згорає за 90 секунд. Це не новина, це факт. До екіпажу, як і до пасажирів, застосовуються однакові правила щодо паління. Паління звичайних і електронних сигарет, сигар, вейпів, кальянів, список можете продовжити… Заборонено без винятків. У разі порушення даного правила після прильоту викликають поліцію на борт.
— Я знаю, що є такий негласний клуб — mile-high club. Для людей, які примудрилися зайнятися сексом на борту літака. Чи траплялися вам такі пасажири? Що робити в таких випадках бортпровідникам? Намагатися удавати, що не помічаєте, що відбувається, або спробувати втихомирити пристрасті парочки?
— Це найпопулярніше питання від пасажирів, на який вже сотні разів давали відповіді, але чомусь люди не вірять. Напевно, цей стереотип буде вічний. Можна подивитися фільм «Молодята» (США, 2003), де головні герої вирішили «усамітнитися» в стандартній туалетній кімнаті на літаку. І загалом всі відповіді відразу з'являться. Сказати, що в туалеті тісно для двох, — це не сказати нічого. За час моєї роботи я не чула, щоб в авіакомпанії був такий випадок. Та й не раджу цього робити, оскільки вбиральня — одне з найбільш забруднених місць у літаку.
На фото всі бортпровідниці — на підборах. Оксана пояснює: підбор повинен бути стійким, від 3 до 5 сантиметрів. Ходити на підборах — непросто, тому на дальніх рейсах дозволяється надягати балетки, але тільки на час перельоту.
— Бортпровідниці, як і бортпровідники, виглядають, як з картинки. Чи правда, що щоб потрапити в бортпровідники, потрібно відповідати фізичним параметрам (зріст не нижче, вага не більше визначеного)?
— Бортпровідник — це обличчя авіакомпанії. Ми завжди повинні виглядати ідеально від маківки до п'ят і строго слідувати документам, що регламентують наш зовнішній вигляд. Більшість критеріїв обумовлені безпекою: довжина спідниці та нігтів, висота підбора і зачіски, наявність секундної стрілки на годиннику і відсутність зайвих аксесуарів.
— Я часто помічала, що у стюардес повний макіяж, і навіть колір помади у всіх збігається. Чи є інструкція з макіяжу і зачіски для бортпровідниць?
— У кожної авіакомпанії є правила щодо форми і її елементів, макіяжу та поведінки, що несе за собою гармонійний вигляд бортпровідника (колір помади та нігтів, рукавички й хусточки, вії та стиль зачіски, постава і посмішка).
Навчання на бортпровідника триває приблизно півтора-два місяці (теорія, практика аварійних процедур і рейси стажувань). На співбесіді інтерв'юери перевіряють кандидатів на стресостійкість, реакцію прийняття швидких дій, вирішення конфліктних ситуацій, командну роботу та інші необхідні якості для роботи. «Це основа поведінки, яка виховує в бортпровідниках готовність до будь-якої ситуації в будь-яку хвилину», — пояснює Оксана.
— Я чула, що бортпровідниці при вході до літака перевіряють талончики не просто так: завдання полягає не в тому, щоб вказати пасажиру місце, а в тому, щоб ще раз переконатися в його адекватності й відразу зрозуміти, в якій частині літака може сидіти людина, яка потенційно може бути «проблемним» пасажиром. Це правда?
— У роботі ми не перевіряємо посадкові талони у пасажирів при вході, за винятком рейсів на Нью-Йорк (це вимога з боку США). Але розмірковуючи на тему адекватності пасажирів, це питання дуже тонке, якщо враховувати, яке тлумачення має слово «неадекватний», і що ви під цим терміном маєте на увазі. Наприклад, пасажир, перебуваючи в стані глибокого стресу може поводитися… незвично для нього самого. І це буде його реакція на політ, вихід із зони комфорту, замкнутий простір, велике скупчення людей. З такими пасажирами потрібно розмовляти, інформувати про все, що відбувається, щоб даний стан не переріс в напад сильної паніки.
Інший приклад: пасажир поводиться неадекватно через сильне сп'яніння. В такому випадку розмова теж є, але вона коротка: такого пасажира ми не пускаємо на борт, оскільки це пряма загроза авіаційній безпеці.
— Як заспокоїти людину в польоті, якщо між пасажирами виникає конфлікт? Чи є у вас інструкція, як чинити в таких випадках?
— На сьогодні, на жаль, головний корінь конфлікту — Ковід і носіння масок. Всього лише 10% пасажирів свідомо носять маски та захищають себе. Інші захищають себе неповністю або зовсім знімають маски після зауваження від бортпровідників. Морально непросто працювати в таких умовах, оскільки багаторазові прохання в бік пасажирів надіти маску розігрівають несприятливу атмосферу в рейсі. Виникають конфлікти аж до виклику поліції на борт.
В день бортпровідники можуть виконувати від 1 до 4 перельотів. Основні обмеження: до 9 годин нальоту в день, до 90 в місяць і до 900 на рік. Винятком є прямі рейси, тривалість яких перевищує 9 годин. Наприклад, серед найдовших перельотів нашої героїні — Санья, Китай — Київ, Україна близько 13 годин, а ще — Київ, Україна — Ла-Романа, Домініканська Республіка 13 годин 40 хвилин. Обидва перельоти виконувалися на Boeing 767 безпосередньо без посадок.
— З таким щільним графіком ви, напевно, не встигаєте прогулятися містом?
— Найчастіше вільного часу у відрядженнях у нас небагато, оскільки повинен бути повноцінний післяполітний і передполітний відпочинок. Але якщо відрядження на кілька днів в одному місті, то я не відмовляю собі в прогулянці або шопінгу.
— У скількох містах світу ви були «по роботі»? Чи пропадає те чарівне відчуття й очікування нової подорожі, коли бортпровідник сидить в літаку як пасажир?
— На моєму рахунку 34 країни. Є список must visit places на майбутнє, серед яких Мачу-Пікчу, Петра, Гаваї, Ісландія і Єллоустонський Парк.
Зізнаюся чесно, не люблю літати пасажиром (будь-яких авіаліній). По-перше, я як типовий пасажир-панікер починаю прислухатися до всіх звуків і відчувати всі запахи. По-друге, я не контролюю ситуацію, в голові мільйон питань без відповідей, у вікні бачу як крило трясеться, — каже Оксана і сміється, розуміючи всю комічність ситуації. — Намагаюся скоріше заснути, якщо є можливість, тому що рейс здається вічністю.
Чоловік Оксани — теж бортпровідник, вони познайомилися на рейсі в Пекіні, а освідчився він їй в Нью-Йорку, через 5 місяців після початку стосунків: «Мій чоловік для мене і коханий, і найкращий друг, і порадник, і колега. Ми разом працюємо і подорожуємо, думаємо однією мовою, з пів погляду розуміємо один одного і часто говоримо абревіатурами або авіаційними термінами», — говорить дівчина. Вона розповіла: бувало таке, що з чоловіком вони не бачилися по два тижні — не збігалися графіки.
— Пролітали повз або поруч в небі, сідали у КВР один за одним, передавали естафети в різних містах світу. Або просто приїжджали в аеропорт зустріти після робочого дня, тому що скучили. І таких пар в авіації дуже багато. Думаю, нас усіх об'єднує любов до неба і літаків.
— Ми всі бачили фото цього неймовірного виду з кабіни пілота літака. Ви заходите туди хоч іноді, щоб помилуватися?
— Часто у бортпровідників немає часу на це. Бувають рейси, коли не усвідомлюєш, що ти на висоті 10 тисяч футів, тому що від зльоту до посадки «кипить робота». Тому я трохи заздрю пілотам: Еверест, МКС, Гренландія, грози далеко, світанки та заходи сонця, Ейфелева вежа або Манхеттен — все як на долоні. І спасибі пілотам щоразу, коли вони у вільну хвилину звуть в кабіну, щоб розділити ці моменти.
— У кожній професії є свої байки та традиції. Чи є такі у бортпровідників? Наприклад, обов'язковий ритуал «на удачу» перед польотом.
— Є багато прикмет щодо авіації. За довгі роки я дотримуюся класики: нічого не зашивати перед рейсом, не фотографуватися усім екіпажем перед рейсом, вітатися з літаком, прикладаючи руку до фюзеляжу, і говорити не «останній», а «крайній».
— Ви, як ніхто інший, знаєте, як це зробити. Так де ж в літаку найбільш комфортне і безпечне місце?
— Вчора доведене «найбезпечніше місце на борту» за теорією британських вчених завтра може виявитися найтрагічнішим, оскільки всі аварійні ситуації так чи інакше відмінні одна від одної.
Цією нагородою було відзначено українське громадянське суспільство “за його відважну діяльність в часи війни” 20-22… Читати більше
Сергій Каліцун з Васильківської громади, що на Київщині. Своє поранення, яке призвело до ампутації ноги,… Читати більше
Розбираємо, про що йдеться у законопроєкті про поступове підвищення акцизу на тютюнові вироби до 2028… Читати більше
“Алексу” 52. Восени 2024-го він втратив руку в боях у Вовчанську. Але сама ця історія… Читати більше
38-річний Сергій Малечко родом із Чернігівської області. З перших днів повномасштабного вторгнення добровольцем боронив Україну.… Читати більше
“Рубрика” розповідає про ініціативу, що у всіх сенсах налагоджує зв’язок між поколіннями — і емоційний,… Читати більше
Цей сайт використовує Cookies.