Кожен може стати агентом змін: як тема рівності прав завойовує увагу чоловіків та допомагає в боротьбі проти насильства щодо жінок та дівчат

Гендерно зумовлене насильство — проблема не тільки конкретних людей чи родин, а й суспільства загалом. Появі гендерно зумовленого насильства, свідомо чи ні, може сприяти будь-хто. Мова про усталені в соціумі моделі поведінки, стереотипи, які тиснуть на жінок та чоловіків. 

Так виникає гендерно зумовлене насильство*, коли, наприклад, від чоловіків соціум чекає "справжності", під якою розуміє беземоційність, повну незалежність, домінування та контроль як стиль поведінки у відносинах між чоловіками та жінками. 

Тоді маскулінність стає гегемонною (токсичною), бо відповідати цьому стереотипу означає бути нечуйним та навіть агресивним. В Україні, на жаль, також вкорінений цей стереотип. Про це йдеться зокрема в дослідженні 2018 року.

Ірина Павлик, аналітикиня з координації проєктів із гендерно зумовленого насильства та сексуального насильства, пов'язаного з конфліктом, ООН Жінки в Україні, додає:

"Жодна країна світу ще не досягла гендерної рівності. За підрахунками різних агентств ООН, може пройти від 80 до 200 років, поки у більшості країн світу встановиться гендерна рівність. Це дуже довго. Саме тому треба максимально залучати чоловіків, і ця робота має проводитися з самого народження".

Жодна організація ні міжнародного, ні національного рівня, ніякі активісти й активістки поодинці не зможуть змінити цю ситуацію, тому що проблема дуже системна і дуже вкорінена в нашому суспільстві — стверджує експертка.

Поведінкові норми та гендерні стереотипи суспільство нам закладає ще з періоду вагітності, коли жінка зазвичай дізнається стать майбутньої дитини. Тоді одразу починають працювати стереотипи навіть на рівні вибору кольору одягу для майбутнього маляти, а потім й іграшок. 

"Майбутні соціальні ролі дівчаток і хлопчиків формуються з перших місяців і років життя. Це дуже впливає на особистість, коли дівчинку налаштовують, що вона має бути гарною, посміхатися, вчасно і вдало вийти заміж, а тоді слухатися чоловіка, підтримувати домашнє вогнище, бути хорошою мамою і зручною жінкою", — пояснює пані Ірина. 

Так само й з хлопчиками. Їх налаштовують на те, що вони будуватимуть кар'єру, зароблятимуть гроші, будуть захищати мам, жінок, сестер. 

"Стереотипне виховання хлопчиків і дівчаток тільки в певних вузьких межах зазвичай дуже шкідливе і для хлопчиків, і для дівчаток, і для суспільства в цілому", — зазначає Ірина Павлик.

"Дуже важливо у вихованні застосовувати індивідуальний підхід, заснований на особливостях, потребах, інтересах конкретної дитини", — каже Ірина Павлик.

Тоді вона передусім формуватиметься як особистість із власними, а не нав'язаними звичками та моделями поведінки та життєвими стратегіями.

Наприклад, противагою токсичній маскулінності є позитивна маскулінність, коли чоловік не боїться проявляти свої емоції, турбуватися про власне здоров'я, приймати й поважати людей із різними ідентичностями. 

Щоби можливостей для такого вільного самовираження у чоловіків було більше, а насильства відповідно менше, потрібна робота всього суспільства.

"Рубрика" з'ясовувала, як чоловіки можуть і вже доєднуються до активностей з протидії гендерно зумовленому насильству на прикладі "Гендерного клубу" Дніпра, досвіду інших активістів та активісток.

"Без залучення чоловіків саме як лідерів думок, як агентів змін, як позитивних рольових моделей ми не зможемо досягти ні гендерної рівності, ні побороти насильство щодо жінок", — переконана Ірина Павлик.

Вона пояснює: 

• Передусім чоловіки є половиною нашого суспільства і ми не можемо працювати над розв'язанням суспільної проблеми, залучаючи тільки одну частину соціуму. 
• Крім того, попри загалом непогану представленість українських жінок у владі на різних рівнях, чоловіки все ж таки мають більшість на керівних посадах і часто приймають рішення. 
• Чоловікам важливо донести, як саме гендерна рівність, ненасильницька поведінка, залучене батьківство можуть насправді змінити на краще життя самих чоловіків. 

"Гендерна рівність — це не про жінок і не про чоловіків окремо, це про жінок, чоловіків, людей, які ідентифікують себе як ЛГБТ-спільнота, небінарні особи. Гендерна рівність — це про те, щоб не залишити нікого осторонь і залучати абсолютно всіх, зокрема людей із маргіналізованих і виключених груп, як-от людей, які живуть з ВІЛ, ромських жінок і чоловіків, сільських жінок, які є однією з найбідніших груп в Україні тощо", — перераховує пані Ірина. 

Єгор Антонов, фасилітатор благодійного фонду "Словʼянське серце", живе і працює в Кривому Розі. Один із проєктів організації присвячений позитивному батьківству, де батьки отримують інформацію про ненасильницькі способи виховання. Ще кілька напрямів — робота з дітьми та підлітками. Їх навчають шукати виходи зі складних ситуацій, виробляти стресостійкість, надавати підтримку друзям та батькам тощо. 

Єгор звертає увагу на потребу з самого дитинства прищеплювати модель партнерських стосунків. 

"Я кажу завжди й усюди: цьому місту потрібна допомога. Тому що Кривий Ріг — це місто шахтарів, і в нас усталена така модель поведінки, що чоловік іде зранку на шахту, а жінка сидить вдома і постійно працює з дітьми. Чоловік приходить втомлений і не робить ніякої хатньої роботи. Я таке бачу на прикладі дуже багатьох своїх друзів і їхніх сімей", — ділиться Єгор своїм баченням масштабу проблеми.

За його спостереженнями, після початку повномасштабного вторгнення росії багато людей, як зокрема і він із друзями, повернулися з Києва, де побачили, що життя може бути інакшим. 

"Коли пара заводить дитину, це вибір обох людей і це не має падати тільки на плечі жінки. Звісно, якщо жінка не працює, а чоловік так, то більше хатніх обов'язків на ній. Але коли я прийшов додому, поїв, то помити за собою посуд і посидіти трохи з дитиною, дати жінці вільний час — потрібно обов'язково", — говорить Єгор Антонов. 

На його думку, до справді партнерських сімейних стосунків у Кривому Розі нині готові 15-20% відсотків людей, здебільшого молодь, яка має досвід перебування в інших містах України та європейських країнах. Єгор вважає, що серйозні зміни будуть тоді, коли ініціативи з подолання дисбалансу та гендерних стереотипів втілюватимуться на рівні держави як повсюдне просвітництво та на рівні кожної громади зокрема.

"Це має бути комплексний підхід, за якого чоловікам і жінкам із дитинства пояснюватимуть, що виховання дитини та домашній побут — це справа обох із пари як партнерів, які вирішили йти разом по життю", — переконаний Єгор. 

Фасилітатор "Слов'янського серця" Єгор тішиться, що найменші діти, з якими працює благодійний фонд, у своїх іграх перестають ділити іграшки на дівчачі й хлопчачі: хлопчики залюбки катають дитячі візочки, а дівчата граються якимись інструментами. Тож малеча зростає вже без стереотипів про те, що має робити чоловік і що жінка. 

Але з уже дорослими людьми справа складніша, вважає Єгор. Для роботи з ними, на його думку, спочатку можуть бути хоча б ознайомчі тренінги. Причому як для чоловіків, так і для жінок. Щоб дівчата теж усвідомлювали, що вони не мають самотужки виконувати всю роботу з догляду за дитиною, що вони можуть заробляти так само як чоловіки й навіть більше, що немає нічого поганого в тому, щоб у декрет пішов чоловік, а не жінка. 

Єгор Антонов також пропонує ідею, що могла б незанудливо спрямувати думки чоловіків і жінок від гендерних стереотипів: інтерактивні квест-кімнати, які складатимуться з двох частин. В одній стоятиме посудомийна машина, інше хатнє приладдя. А в іншій лежатимуть гвіздки, цвяхи, молотки й подібне. 

"Щоб чоловіки й жінки відвідували обидві частини, виконували «обов'язки» один одного та усвідомлювали, що це важко виконувати самому", — пояснює молодий чоловік.

Тетяна Алфьорова, перша проректорка Дніпровського гуманітарного університету, кандидатка юридичних наук, доцентка, координаторка проєктів ГО "Гендерний клуб Дніпро", також наголошує, що робота з викорінення гендерно зумовленого насильства має бути системною.

"Ми намагаємося проводити системну роботу щодо неприпустимості насильства, — каже Тетяна Алфьорова. — На мою думку, як викладачки в університеті, передусім потрібно займатися просвітою. Я як юристка, займаюсь правопросвітою. Саме на рівні школярів і студентів потрібно постійно наголошувати, що таке гендер, що таке стать, що таке насильство, які його види. Бо люди іноді навіть не розуміють, що їхні дії відносяться саме до гендерно зумовленого насильства, наприклад, психологічного".

У межах всесвітньої та всеукраїнської акції "16 днів активізму проти гендерно зумовленого насильства", яка щорічно триває з 25 листопада до 10 грудня, багато організацій проводять просвітницькі лекції у школах та технікумах. Ці заходи, каже Тетяна Алфьорова, спрямовані саме на роз'яснення суті насильства й того, яка за нього передбачена відповідальність. 

"Говоримо про те, що будь-які прояви насильства над людиною незалежно від її статі є порушенням її прав. А також закликаємо доєднуватися до нашого клубу", — додає пані Тетяна. 

На щастя, дедалі більше чоловіків проявляють інтерес до подібних заходів, не сприймаючи їх стереотипно як якісь "жіночі питання". 

"Навіть рік тому чоловіки такі заходи майже не відвідували, а зараз їх стає дедалі більше, вони стають зацікавленими. Ми намагаємося активніше залучати чоловіків, їхня роль у подоланні проблем, пов'язаних з гендерно зумовленим насиллям, дуже важлива й участь у таких заходах має заохочуватися", — зазначає координаторка проєктів "Гендерного клубу Дніпро".

"Справді я дедалі більше бачу на заходах чоловіків, які прийшли не для того, щоби посваритися і сказати: «Дівчата, це дурня, про що ви тут говорите». Ні, вони цікавляться цією тематикою і готові допомагати саме в боротьбі проти гендерно зумовленого насилля, тобто позитивні ознаки є", — підсумовує Тетяна Алфьорова.

Катерина Немченко, депутатка Дніпропетровської обласної ради, називає свіжий прецедент: у деяких павлоградських шахтах жінкам дозволили працювати під землею замість чоловіків. Сьогодні йдеться вже про 400 таких жінок.

"Спричинено це тим, що звідти більше тисячі чоловіків пішли на фронт, близько 40 з них, на превеликий жаль, загинули, і тому там критично бракує співробітників. Тому жінки, які цього хотіли, звісно, їх ніхто не змушував, пішли працювати на ті посади, які займали раніше виключно чоловіки", — розповідає Катерина. 

Катерина Немченко говорить: таким чином до більшої частини суспільства починає доходити, що жінка має мати право займатися такою ж діяльністю, як і чоловіки.

"Це не означає, що всі жінки повинні йти працювати в шахти або на будівництво. Це означає, що жінки можуть це робити, коли мають таке бажання", — пояснює депутатка. 

Проте, за її спостереженнями, частину упереджених чоловіків вкрай складно переконати, що гендерна рівність — це про права жінок і чоловіків. Її попередні нейтральні дописи в соцмережі про гендерну рівність чоловіки коментували обуреними словами якраз про те, що "так дійде до того, що жінки у шахти підуть працювати" і це все "жіноча історія, не потрібна суспільству". З її досвіду, більш гнучке ставлення мають люди з більших населених пунктів. А більш упереджені ті, хто живе в невеликих селищах і кого виховували в радянському і вже пострадянському дусі з чітко визначеними соціальними ролями. 

На думку Катерини Немченко, просвітницькі зусилля варто спрямовувати на дітей і молодих людей — з садочка, школи й до 44 років, за визначенням молодого віку ВООЗ. 

Рішенням може бути навіть просто показ того, що є інша модель сім'ї, ніж та, де тато працює, а мама забезпечує побут. 

"Дитина хоча б замислиться над тим, що в її сім'ї одна модель, а може бути інша. І вона для себе вже зможе потім обрати, яка модель для неї буде більш доречною. Головне, щоб у людини був вибір", — переконана Катерина Немченко.

"ТатоХаб" — це всеукраїнський проєкт громадської організації "Клуб рибалок України — Юей Фішинг Клуб", який бере початок із Краматорська на Донеччині. Зараз осередки працюють також в Ужгороді, Тернополі, Хмельницькому та інших містах. Детально про проєкт "Рубрика" писала тут. 

У межах активностей для чоловіків тут проводять тренінги з ненасильницької комунікації та підказують, як комунікувати у розрізі сімейних відносин, ненав'язливо розповідають про важливість рівного розподілу обов'язків, показують, що спілкування з дітьми також має бути партнерським.

"Ми проводимо багато групових активностей, під час яких наші психологи-фасилітатори спостерігають, як чоловіки комунікують зі своїми дітьми. Якщо вони бачать якісь моменти некоректної поведінки щодо дитини, то потім дуже обережно можуть запропонувати цьому чоловікові окрему бесіду", — розповідає Ярослав Бойко, голова ГО "Клуб рибалок України — Юей Фішинг Клуб", засновник проєкту "ТатоХаб". 

Він продовжує: "Але зазвичай інші чоловіки в групі, які вже мають позитивніший досвід татівства, можуть підійти до цього чоловіка і так само ненав'язливо проговорити цей момент у його комунікації з дитиною. Тобто спрацьовує методика «рівний — рівному», коли більш досвідчена людина може підказати, як поводитися в тій чи іншій ситуації".

У 2023-му громадська організація також почала працювати з колишніми військовослужбовцями та сім'ями військовослужбовців — планує це робити й у 2024-му.

"Ми вже бачимо, що нам буде нелегко. Тому що ми хочемо об'єднати спільноту цивільних чоловіків і тих, які мають досвід війни, щоб вони допомагали одне одному за тим же принципом «рівний — рівному». Ми дуже дбайливо працюємо з ветеранами, адже в людей, які пройшли фронт, деякі психологічні та поведінкові моменти змінилися", — пояснює пан Ярослав. 

Реальність повномасштабної війни дуже вдарила і по чоловіках. Багато хто змінив місце проживання чи перебування, багато хто втратив роботу. Ярослав Бойко каже:

"Ми пояснюємо, що якщо жінка працює, а чоловік роботу втратив, але він прибирає, готує, то це теж робота і внесок у добробут сім'ї". 

А щодо гендерно зумовленого насильства, то волонтери ГО часто бувають у різних прифронтових громадах, мають алгоритм, як діяти у випадку, коли відбувається насильство, і повідомляють про нього відповідні офіційні та підтримувальні служби. За спостереженнями Ярослава Бойка, на жаль, чимало випадків насильства і над жінками, і над чоловіками не фіксується. Тож реальні цифри перевищують офіційні. 

Відтак профілактична робота "ТатоХабу" та інших проєктів "Клубу рибалок України" як ніколи на часі.

"Моя думка як керівника організації й засновника проєкту така: що більше в нас буде таких спільнот, то стабільніше розвиватиметься наша країна", — підсумовує Ярослав Бойко. 

"Я дуже тішуся, що наша держава зараз тримає питання протидії гендерно зумовленому насильству у фокусі своєї уваги і на національному, і на регіональному рівні. Відбувається дуже багато змін", — каже аналітикиня ООН Жінки Ірина Павлик.

Вона нагадує про ратифікацію Україною Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульської конвенції) у 2022 році.

"Наразі вона ще не є інтегрованою в національне законодавство повністю. ООН Жінки в Україні провели аналіз національного законодавства саме на цей предмет і запропонували низку змін до чинних законів та підзаконних актів та які нові нормативні акти мають бути розроблені й ухвалені, щоб законодавство України повністю відповідало Стамбульській конвенції", — зазначає експертка. 

Йдеться і про гендерно орієнтоване правосуддя. Ірина Павлик наводить інформацію, що була озвучена на конференції "Правосуддя, орієнтоване на постраждалих від гендерно зумовленого насильства" в листопаді 2023 року: чимало працівниць і працівників прокуратури різного рівня спрямовують роботу на те, щоб якісно втілювати постраждало орієнтований підхід під час розгляду справ, пов'язаних із гендерно зумовленим насильством. 

Важливо, щоб самі прокурорки та прокурори не мали й не транслювали у своєму професійному підході гендерних стереотипів. Наприклад, про те, що насильства зазнають саме представниці соціально незахищених верств, жінки, які буцімто самі провокують кривдників своїм вбранням чи поведінкою тощо. 

У межах кампанії "16 днів активізму проти гендерно зумовленого насильства" ООН Жінки в Україні та Starlight Media провели комунікаційну кампанію. Вона була покликана звернути увагу суспільства на проблему гендерно зумовленого насильства щодо жінок та дівчат, сприяти його превенції та поінформувати про платформи для допомоги постраждалим. У 16 відеороликах успішні й відомі українські жінки поділися власними історіями про те, як вони зазнали насильства і змогли подолати його. 

ООН Жінки в Україні також багато працюють з педагогинями та педагогами в закладах освіти, щоб шкідливі стереотипи не були частиною навчального процесу. 

Жінки становлять більшість постраждалих від гендерно зумовленого насильства відповідно до даних статистики, тому дуже важливим є долучення до цієї роботи саме постраждалих жінок — наголошує Ірина Павлик. Ці жінки точно знають, що працює, а що ні для розірвання кола насильства. Як працює правовий захист, доступ до медичної допомоги, економічна, психосоціальна підтримка. У цьому контексті велике значення мають жіночі організації. Зокрема ООН Жінки в Україні співпрацюють із понад 150 громадськими організаціями, які захищають права жінок. 

"Україна має вести роботу на всіх рівнях і дотримуватися найкращих міжнародних практик як країна-кандидатка на членство в Європейському Союзі. Попереду ще дуже тривалий і важкий шлях, але всі разом, залучивши чоловіків у їхніх різних ролях, зможемо сформувати нульову толерантність до будь-яких проявів насильства щодо жінок та дівчат", — підсумовує Ірина Павлик.

Влада Співак, керівниця управління стратегічного розвитку Полтавської міськради й депутатка, вважає, що робота з протидії гендерно зумовленому насильству та просування гендерної рівності має вестися комплексно й на всіх рівнях.

"Нещодавно в межах «16 днів активізму проти гендерно зумовленого насильства» ми брали участь у форумі, де обговорювали новий підхід до правосуддя. А також підсвічували важливість принципу невідворотності покарання злочинців за вчинення домашнього та гендерно зумовленого насильства.

А до того за підтримки ООН Жінки в Полтаві відбулася зустріч представниць і представників державного сектору, організацій, які очолюють жінки, організацій громадянського суспільства та жінок-активісток із Полтавщини. Ми обговорювали, зокрема, можливості створення координаційної робочої групи з питань гендеру в гуманітарній діяльності в Полтавській області. Представники та представниці делегації українського офісу ООН Жінки зараз саме опрацьовують це питання й готують свої рекомендації", — розповідає Влада Співак.

У разі прямої загрози вашому життю чи фізичному та психологічному здоров'ю, викличте поліцію. Правоохоронці зобов'язані зреагувати й приїхати на виклик у разі будь-якого спрямованого на вас чи інших насильства. Зокрема психологічного. 

Вже понад три роки гаряча лінія за номером 1547 працює на перетині кількох міністерств. Сюди можна звернутися, коли ви помічаєте перші ознаки гендерно зумовленого насильства проти себе чи когось іншого. Фахівці гарячої лінії пояснять, як діяти.

Уже понад рік в Україні працює телефонна лінія психологічної підтримки 2345, створена спеціально для чоловіків. А віднедавна запрацював й онлайн-чат психологічної підтримки для чоловіків. Написавши в Telegram, Viber або на сайт Лінії підтримки, чоловіки зможуть отримати допомогу від професійних психологів і психологинь у текстовому форматі. Більше про цю ініціативу "Рубрика" писала тут. 

За номерами 0 800 500 335 (з мобільного чи стаціонарного) або 116 123 (з мобільного) можна зателефонувати на гарячу лінію Ла Страда. Там надають психологічну допомогу постраждалим від гендерно зумовленого чи домашнього насильства, гендерної дискримінації та торгівлі людьми.

Ця громадська організація, що існує з 2016 року, працює саме з чоловіками задля запобігання насильства та пропагування здорової маскулінності. Крім різних заходів, організація також випускає гайди, наприклад, у 2023-му "A Call to Men" оновили навчальну програму "Живи з повагою та здоровою маскулінністю: життєві навички та добробут для хлопчиків і молодих чоловіків" для учнів віком 10-18 років.

Посібник розроблений у 2017 році як ресурс для тренерів, педагогів, наставників та захисників прав молоді. Навчальна програма складається з 12 уроків і безоплатна для завантаження. Уроки пропагують здорові стосунки й шанобливу мужність, спрямовані на боротьбу з приниженням гідності дівчат, жінок та маргіналізованих груп, а також на протидію булінгу і гомофобії.

"До проходження курсу лише 21% хлопців розуміли, що їх вчать розглядати жінок і дівчат як власність чоловіків. Після курсу ця кількість зросла до 90%. Крім того, лише 19% хлопців сказали, що вони розуміли, що означає згода на секс. Після курсу ця кількість зросла до 75%", — зазначають розробники програми.

Гендерна рівність, або рівність між жінками й чоловіками, є основоположною цінністю Європейського Союзу, до якого прагне доєднатися Україна. Принципи формування гендерної політики ЄС визначає Стратегія гендерної рівності 2020-2025, у межах якої втілюється низка заходів на різних рівнях.

Зокрема 29 листопада 2023 року Європейська Комісія заснувала мережу ЄС із запобігання гендерно зумовленому та домашньому насильству, у якій залучення чоловіків і хлопчиків визначено як ключовий фокус уваги. Мережа збиратиметься двічі на рік і складатиметься з офіційних осіб держав-членів та зацікавлених сторін.

Навесні 2023-го Єврокомісія запустила кампанію з боротьби з гендерними стереотипами, які впливають і на чоловіків, і на жінок. Йдеться про вибір кар'єри, розподіл обов'язків із догляду за дітьми та вплив на ухвалення рішень.

Неурядова мережа організацій, яка, як зазначається на сайті ініціативи, працює над трансформацією патріархальної маскулінності: "Як глобальна спільнота, ми залучаємо чоловіків і хлопчиків до питань прав жінок, гендерної справедливості, прав ЛГБТКІ та соціальної справедливості для всіх".

Мережу складають сотні членських організацій і окремих осіб, об'єднані десятками мереж у країнах і шістьма регіональними мережами. 

Одна з останніх кампаній мережі — #HowToTalkWithMen. У ній активісти діляться думками та інсайтами про те, як дохідливо, нетравматично і переконливо спілкуватися з хлопчиками та чоловіками на теми гендерної рівності. 

"Кампанія #HowToTalkWithMen проводиться тоді, коли багато хлопців і чоловіків стикаються зі шкідливими повідомленнями про маскулінність в інтернеті та дезінформацією про фемінізм і гендерну рівність. Інтернет-інфлюенсери, які звертаються до стереотипних уявлень про маскулінність, засновану на агресії, домінуванні, насильстві, знаходять масову підтримку, особливо серед молодих чоловіків. Такі тенденції мають реальні наслідки для жінок і квір-спільнот, а також для самих чоловіків і хлопчиків", — переконані учасники ініціативи.