Апатриди в Україні: чому цього листопада проблема безгромадянства особливо актуальна
Цього місяця – екватор 10-річної кампанії з подолання безгромадянства #IBelong УВКБ ООН. Хто в нашій країні опинився у складній ситуації і що робити?
Кадр з експозиції «Фото на паспорт» – виставки у Музеї історії міста Києва українського фотографа Олександра Чекменьова
У столиці стало на один мурал більше. Картина з кримськими мотивами, з'явилася на київському Подолі. На житловому будинку по вулиці Ярославська 11 зображений хлопчик, який тримає власноруч намальований український паспорт. За вікном, біля якого стоїть дитина, видніється замок «Ластівчине гніздо».
Мурал отримав назву «Маленький громадянин». Він присвячений особам без громадянства й тим, хто опинився під ризиком його втрати. В Україні таких нараховується більше 35 000. У світі – понад 10 мільйонів, третина з яких – діти. Мурал виконаний художницею Катериною Рудаковою на замовлення Управління Верховного комісара у справах біженців ООН (УВКБ).
Цей мистецький проект приурочений екватору 10-річної кампанії з подолання безгромадянства #IBelong, започаткованої у листопаді 2014. Суть останньої полягає у приверненні уваги суспільства та органів державної влади до питання паспортизації осіб, які проживають на території країн, верифікації їх документів, вчасного оновлення персональних даних тощо.
В Україні ця проблема донедавна стосувалася переважно ромів, осіб, громадянство яких виявилося невизначеним після розпаду Радянського Союзу, людей, які перебували у місцях позбавлення волі тощо. Нині ж доведення правового зв'язку з Україною часто буває проблематичним і для переселенців із Криму та Донбасу.
Під ризиком безгромадянства стає не тільки особа, яка не може отримати паспорт по досягненню 14-річного віку. Це лише наслідок відсутності інших важливих документів, таких як свідоцтво про народження чи паспорту одного з батьків, який підтверджує народження дитини від громадянина України. Таким чином, проблема не виникає у конкретний момент, а «нависає» над особою з дитинства, поступово звужуючи її права.
Кадр з експозиції «Фото на паспорт» – виставки у Музеї історії міста Києва українського фотографа Олександра Чекменьова
Абсолютним лідером у подоланні безгромадянства за останні роки став Киргизстан. У 2019 тут офіційно пройшли паспортизацію всі громадяни. Хоча ще 5 років тому осіб без документів налічували 10 тисяч. Працівникам місцевих міграційних служб разом із представниками міжнародних організацій довелося практично «обійти» всю територію країни (разом із важкодоступними гірськими регіонами) для того, щоб провести облік та забезпечити жителів Киргизії документами.
Україна продовжує боротися з проблемою безгромадянства, хоча темпи боротьби й не настільки вражаючі. У 2017-2019 структури за підтримки УВКБ надали юридичну допомогу 2,064 незадокументованим особам у різних регіонах. 15% є апатридами, 5% – іноземцями, у яких немає паспорта, решта ж 80% – це українці, які перебувають під ризиком втрати громадянства. За 2 роки паспорти отримало 304 особи, свідоцтва про народження – 101, а 326 змогли їх відновити після втрати. Ситуація дійсно залишає бажати кращого, однак для цього необхідні системні зміни, зокрема, оновлення чинного законодавства та інструкцій для органів державної влади. Зокрема, першим кроком могло б стати включення осіб без документів до бенефіціарів безоплатної вторинної правової допомоги, а також скасування певних адміністративних та судових зборів.
Поряд із юридичною та політичною боротьбою розгортається й мистецький фронт, на якому головна зброя – наочність. У Музеї історії міста Києва 5 листопада відкрилася фотовиставка українського фотографа Олександра Чекменьова, присвячена проблемі безгромадянства. «Фото на паспорт» – так називається експозиція, що розповідає про найуразливіші та стигматизовані прошарки нашого суспільства, для яких отримання належних документів – єдиний порятунок від цілковитої маргіналізації.
ЯК АПАТРИДУ ОТРИМАТИ ГРОМАДЯНСТВО?
Отримання паспорту – це тільки верхівка айсберга. Наприклад, ви ніколи цього не зробите без свідоцтва про народження. І виходить, що спочатку потрібно один документ здобути, далі – інший.
А процедура складна, оскільки це робити треба через суд, що коштує грошей у вигляді судового збору та потребує іноді років очікування.
Якщо тобі не пощастило перебувати на тимчасово окупованій території, для верифікації необхідно ще й за свої гроші привозити двох свідків (родина чи сусіди – перелік вичерпний), що знову ж таки, кошти й час.
Що робити апатридам – звертатися у територіальні управління при Державній міграційній службі у своїх областях і проходити непростий, але важливий процес верифікації.
***
Подолати безгромадянство означає зробити «видимими» десятки тисяч людей, які живуть поруч із нами. Через ті чи інші обставини вони втратили чи були позбавлені можливості отримати документи про той самий правовий зв'язок із державою. Ці люди не можуть влаштуватися на легальну роботу, скористатися банківськими або поштовими послугами, не мають змоги повноцінно навчатися чи відвідувати лікаря. А в цьому й полягає правовий зв'язок, про який досить сухо говорить закон. Ми не завжди можем чітко розуміти, який він, оскільки сприймаємо такі речі як належне. Однак його втрата – відчутна та всеосяжна.
