“Дві години безтурботного дитинства”: як проєкт підтримки дітей допомагає маленьким українцям під час війни

У чому проблема?

Діти під час війни — найбільш незахищена й вразлива категорія населення. Через росію маленькі українці втрачають дім, відчуття безпеки, близьких. Вимушені спати не у своїх ліжках, а ховатися в укриттях під час нічних атак агресора. Звикати до реалій війни. Перед дітьми постають виклики, до яких не готові й дорослі — безпеки фізичної й ментальної. Звісно, що впоратися з цим всім дитина не може без допомоги дорослих у своєму житті.

Яке рішення?

Для збереження та відновлення ментального здоров'я дітей на базі проєкту "СпівДія заради дітей" по всій Україні створили дружні простори. Тут через програму неформальної освіти діти можуть отримати таку необхідну сьогодні якісну психоемоційну підтримку. А ще — познайомитися з новими друзями, дізнатися більше про навколишній світ та поділитися своїми переживаннями. 

"Рубрика" розповідає, як працює проєкт і в чому його особливості.

Як це працює?

П'ятирічна Полінка та її мама Тетяна в рідному Маріуполі не були цілу вічність — 344 дні. Їм довелося тікати від війни в Чернівці, де вони майже нікого не знали. Про проєкт "СпівДія заради Дітей" дізналися випадково — від подруги з Вінниці. Тетяна знайшла цей простір у Чернівцях і, за її словами, не помилилася з вибором.

"Полінка на заняття в стаціонарному просторі летить з превеликим задоволенням! Ми ходили на заняття й в інші місця (садочок, дитячі гуртки), але тут найкраще. Дуже рада, що донька спілкується, має творчі, активні та пізнавальні заняття. Дружня атмосфера та підтримка, якою забезпечили мою дитину, робить мене щасливою. Полінка стала спокійнішою, легше йде на контакт і відкривається для спілкування", — радіє мама дівчинки.

Проєкт "СпівДія заради дітей" зараз реалізується у 22 містах та містечках України. А починалося все трохи понад рік тому. Наприкінці лютого 2022 року створили Благодійний Фонд "СпівДія", який активно почав розвивати кілька своїх напрямків для допомоги українцям. Одним із таких напрямків став проєкт "СпівДія заради Дітей". Тоді ще волонтерський проєкт почав об'єднувати людей, які люблять працювати з дітьми та знають, як це робити фахово. Команди проводили дітям заняття, щоб перемикнути увагу з поганих новин та трохи розвантажити батьків, які 24/7 були з дітьми.

Як розповіла Ольга Сиротюк, керівниця всеукраїнського проєкту "СпівДія заради дітей", волонтерські команди в десятьох містах України працювали до травня минулого року. А потім ініціативу підтримали ЮНІСЕФ та Міністерство молоді та спорту України. З того моменту проєкт почав розвиватися та розширюватись по всій Україні.

Національна команда проєкту — це 7 небайдужих жінок, які з нуля створили дієву систему, що допомагають дітям повернутись до нормального дитинства. В кожному з міст проєкту є регіональні команди, які складаються з координатора та менторів. За освітою усі ментори є освітянами, психологами чи соціальними працівниками.

"Понад третина дітей в Україні відчули на собі наслідки війни, тому ми не обмежуємось лише дітьми ВПО, — говорить Ольга Сиротюк. — Наші простори відкриті також і для місцевих дітей. Дуже важливо створювати середовища для їх об'єднання. Школа цього, на жаль, не дає повною мірою. Наразі ми запрошуємо на заняття дітей 5-12 років, але в планах зробити щось подібне і для підлітків".

Основою проєкту є курс психоемоційної підтримки дітей. Це 8-10 занять, які дитина може відвідувати протягом місяця. Програма курсу спрямована на відновлення ментального здоров'я дитини. Також проєкт пропонує спеціальну систему занять з елементами STEAM — тобто охоплення природничих наук (Science), технологій (Technology), технічної творчості (Engineering), мистецтва (Art) та математики (Mathematics).

"Діти, які приходять на заняття, спочатку знайомляться між собою, діляться настроєм, позитивом та дізнаються тему заняття. Потім мають якийсь квест чи рухову активність, далі — творчу майстерку або арттерапію на задану тему й також обов'язково заняття з елементами STEAM, наукові досліди чи робота з картою. В кінці — обов'язкова рефлексія — час, коли діти можуть сказати, що їм сподобалось або ні, поділися своїм станом та емоціями. І, як показує практика, то з кожним наступним заняттям діти стають відкритішими та залюбки розповідають нам і батькам про те, що з ними відбувається і як вони почуваються", — пояснює пані Ольга.

До речі, усі теми занять теж авторські. Їх є понад 15 й усі продумані до деталей так, щоб діти дійсно зацікавилися в них. Ментальна реабілітація тут відбувається непомітно для дитини — через гру, цікаві заняття та спілкування з однолітками. Для тих, хто не може ходити на заняття регулярно, існують відкриті заняття й заходи. А на заняттях із мінної безпеки (за матеріалами ЮНІСЕФ) малеча навчається не чіпати незнайомі предмети та реагувати на небезпеку — до прикладу, викликати 101.

За словами Ольги Сиротюк, менторів діти сприймають за друзів.

"Важливо не плутати їх з аніматорами, — акцентує керівниця проєкту, — адже ментори дуже чітко фіксують межу «дружби» та все ж мають авторитет у дітей, вони є для них своєрідними наставниками, з якими можна поділитися особистим та провести час комфортно та весело. Саме через неформальну освіту, тобто гру, рухову активність, творчість та STEAM-навчання, спілкування з однолітками, підтримку менторів діти повертаються до нормального дитинства".

А це точно працює?

"Львів часто є першим місцем, куди люди прибувають, переїжджаючи з більш небезпечних регіонів і для нас важливо, щоб це перше відчуття безпеки супроводжувало людей якомога більше, — ділиться координаторка команди "СпівДія заради дітей" у Львові Уляна Ковалишин. — Ми створюємо у своєму просторі дружню атмосферу, куди діти можуть прийти й відпочити емоційно, відчути себе у колі друзів та зайнятися чимось корисним. Це своєю чергою є й допомогою для батьків, які розуміють, що за їхньою дитиною приглянуть, допоможуть з труднощами та просто вислухають, коли дитина захоче поділитися".

Програма у Львові включає як заняття з постійними групами, так і різноманітні відкриті заходи. Так, наприклад, з початку роботи у серпні 2022 року тут для дітей провели десятки екскурсій — діти відвідували еколого-натуралістичні центри, IT компанію, теле- і радіо студії.

"Особливо захопливими були кулінарні майстер-класи, які проводила команда Євгена Клопотенка, майстер-класи з фігурного катання, розпису кераміки та заняття з робототехніки. Дуже веселим був візит кінологів, які приходили зі своїми вихованцями та розказували, як поводитися з собаками та як їх можна тренувати. Окремо ще приділяємо час культурі — відвідуємо вистави та залучаємо діток до них. Акторська майстерність — це захід, після якого завжди неймовірні емоції. У такому форматі діти часто знаходять себе, а ми продовжуємо працювати й шукати щоразу щось нове", — говорить Уляна Ковалишин.

"Чужих дітей не буває — усі вони наші! Ця  фраза актуальна, як ніколи, і має надважливе значення. Кожен з нас зараз проходить через випробування, але наше найголовніше завдання — підтримати, надихати та допомогти дітям пройти через цей досвід, побороти виклики війни", — додає менторка простору у Львові Софія Бобик.

Психологиня Ірина Рожанська, координаторка проєкту в Луцьку, родом з міста Сєвєродонецьк. Там вона 15 років працювала в закладі позашкільної освіти. У березні 2022 року жінка евакуювалася з родиною до Луцька.

"Як і всім, морально було важко, ми втратили все своє життя, улюблену роботу. Перші тижні потроху оговтувалися. Далі прийшло розуміння, що треба щось робити, бо постійно сидіти й передивлятися новини вже сил не було" — розповідає Ірина.

Жінка побачила оголошення про те, що для організації занять для дітей віком 5-12 років шукають освітян. Не роздумуючи, подала своє резюме. А в липні в Луцьку вже відкрили дружній простір для дітей.

"В Луцьку підібралася неймовірно крута команда дівчат, які обожнюють свою роботу, які наповнені любов'ю та турботою до дітей, — продовжує розповідь Ірина. — І найголовніше — з розумінням того, що діткам зараз неймовірно потрібна підтримка і розрада. Троє з п'ятьох дівчат є переселенками з Сєвєродонецька, Маріуполя, Лимана. Нам дуже легко зрозуміти емоції діток, які вимушено опинилися далеко від своїх домівок. І вони дуже радіють коли дізнаються, що ми з одних областей з ними.

На нашому просторі ми активно інтегруємо STEAM в наші заняття. За допомогою цікавих дослідів та експериментів, демонструємо дітям те, що наука не завжди складна, а буває цікавою, видовищною та зрозумілою".

Волонтерський центр "Джерельце" в місті Умань став частиною проєкту "СпівДія заради дітей" у листопаді 2022 року.  Зараз команда простору в Умані — це Наталія Вдовиченко, координаторка, і три менторки: Оксана Подобедова (досвідчений педагог), Юлія Алексеєва (психологиня), Валентина Ковальська (педагог-хореограф). Зусилля всієї команди зосереджені не тільки на тому, що ментори можуть дати дітям, а й на можливостях для самореалізації дітей.

В активі команди — екскурсії до Національного дендропарку "Софіївка", ДІАЗ "Стара Умань", садиби "Лялькова хата", Музею Трипільської культури. На заняттях курсу психоемоційної підтримки діти знайомляться з культурою Батьківщини, вчаться Петриківського розпису, вивчають символи українських вишиванок.

Наталя Вдовиченко згадує, що працювати доводилося в різних умовах: без світла, при ліхтарях, в укриттях навчальних закладів під час повітряних тривог. Діти виготовляли саморобки, вчились мінній безпеці та всі разом співали "Червону калину" та Гімн України. "Щоб було не так страшно", — додає координаторка проєкту.

А це — Маринка, неймовірно сильна творча дівчинка. Вона — одна з учасниць проєкту в Умані. Їй 10, із них більшість життя вона провела в медичних закладах, на операціях, а її друзями стали лікарі та медсестри.

"Під час повномасштабної війни коло спілкування дівчинки звузилось до мінімуму. Страшний діагноз артрогрипоз міг би зламати дитину, та тільки не Маринку. Вона — справжній боєць! Згадуємо слова мами на першій зустрічі: «Ми дуже хвилювались, чи візьмуть на заняття нашу особливу дівчинку?» А як можна не взяти? Привітна, щира, відкрита до спілкування, завжди з посмішкою на обличчі. Маринка відвідує заняття сталої групи 10-12 років уже 2 місяці. Вона хоче бути всюди: малювати, співати, клеїти, рухатись, танцювати, навіть сидячи на стільці. Її люблять і діти, і дорослі. А щоб отримати сертифікат за участь у проєкті, гордо "вийшла" на сцену (правда, на руках у мами).

На жаль, поки що мрія Маринки  ходити самостійно залишається мрією (в Україні зараз операції не проводять). Але психоемоційна підтримка та допомога, яку дівчинка отримує в проєкті, надзвичайно цінна для родини!" — розповідає Наталія Вдовиченко.

Ще більше корисних рішень!

У деяких містах "СпівДія заради дітей" проводить групи підтримки для батьків. У них також використовують практики арттерапії та медитації, щоб покращити емоційний стан не тільки дітей, а й дорослих. Іноді такі заняття дорослі проходять разом із дітьми. 

"Буває так, що ми запрошуємо батьків на дитячі заняття. Це також важливо — наприклад, для матері й доньки — мати час і місце для зближення та підтримки", — говорить Ольга Сиротюк.

Активна робота з батьками продовжується і в соціальних мережах. Керівниця проєкту каже: надзвичайно важливо інформувати батьків про методи взаємодії з дітьми,  їхнього виховання та підтримки під час війни. Батьки часто ставлять питання про те, як справлятися з тривожністю — своєю та дитини, як відучити дитину від телефону, що робити під час емоційних сплесків дитини, які загострилися на фоні війни. Відповіді на них можна знайти на сторінках проєкту у Фейсбук, Інстаграм і Телеграм.

Статистика проєкту вражає: за рік його існування психоемоційну підтримку отримало вже 84 730 дітей по всій Україні. За відгуками самих батьків, у просторах "СпівДії" діти почуваються комфортно та весело. Проводять час з однолітками, навчаються, дізнаються багато нового, відкривають таланти, танцюють, розважаються, спілкуються.

"Дякуємо, ми знайшли тут друзів", "Ми вчимося онлайн і дуже раді, що є місце, де дитина спілкується з однолітками", "А можна ми ще друзів приведемо зі школи?" і "Тут відбувається те, чого зараз так не вистачає всім нам — діти на 2 години поринають у щасливе безтурботне дитинство, а батьки мають можливість порадіти такій можливості", — так з місяця в місяць говорять менторам вдячні батьки. І це те, що дає їм сили рухатися вперед і знати, що вони на правильному шляху.

"Мене надихають відгуки батьків, які розказують про те, що їхня дитина нікого не знала у новому місті, а в нашому просторі знайшла нових друзів. Чи розповіді менторів про те, що діти приходять до них кожного дня та не хочуть покидати простір. Я радію, що можу бути корисною зараз для України та для українських дітей, створюючи справді якісну та потрібну послугу", — ділиться керівниця всеукраїнського проєкту "СпівДія заради дітей" Ольга Сиротюк.