Ті, хто будують під кулями. Будні спецслужби транспорту на Донбасі

Про діяльність цієї служби пересічні українці не так багато відають. Її військовослужбовці не стріляють із гармат, не шукають цілі у небі чи морі, але без їхньої тяжкої праці як зі складною будівельною технікою, так й із звичайною лопатою було б значно важче споруджувати та відновлювати об'єкти військової інфраструктури й навіть школи і дитсадки у прифронтових містечках Донбасу.

МОСТИ У МАЙБУТНЄ

Так вийшло, що якимось дивом цьому військовому «організмові» вдалося вижити у добу тотального скорочення армії і вберегти основний потенціал, тривалий час перебуваючи в структурі цивільного відомства. І цей їхній «подвиг» став дуже доречним з початком російської агресії. Повернення ДССТ до українського війська більш, ніж раціональне. Цей реверс визначний навіть з найпростішої утилітарної точки зору. Бо в службі була вкрай низька зарплатня, удвічі менша ніж у Збройних Силах. Тепер ситуація вирівнялася.

Із військовою складовою функціоналу спецслужби транспорту нібито все зрозуміло – на фронтових рокадах й у полях для них завдань не бракує. Відновлення мостів, шляхів, будівництво захисних укріплень та споруд і навіть розмінування території. Але цікаво, що ці хлопці відбудовують як фізично, так і ментально мости довіри між різними частинами нашої держави, які здавна хочуть посварити та розірвати на шмаття апологети російського імперіалізму.

Причому відбудовують там, де ще недавно йшли бої, де діяли ворожі ДРГ, де окупант тільки нищив і руйнував, й де досі небезпечно, бо лінія зіткнення зовсім поруч, та де будь-які будівельні організації, окрім військових, ні за які гроші не погоджуються працювати.

Мости Україні критично важливі, тим паче для знекровлених війною Луганщини і Донеччини. Торік восени військові ДССТ відбудували Томашівський автомобільний міст через Сіверський Донець, що з'єднує Лисичанськ і Рубіжне, зруйнований проросійськими бойовиками. А за півроку відкрили рух відновленим Троїцьким мостом через Лугань на Попаснянщині, який три роки тому висадили в повітря терористи. Нині розпочато роботи на мосту автошляху Покровськ-Бахмут-Михайлівка, пошкодженому окупантом влітку 2014-го. Об'єкт важливий, бо має значний вантажопотік як цивільного, так і військового транспорту. Командир 19-го окремого мостового загону полковник Василь Щербінін зазначив: цей елемент шляхопроводу демонтують, а потім спорудять три прольоти, замінять чи укріплять несучі балки. Все мають завершити за півроку. На міст неабияк чекає громада, сподіваючись на якісну і вчасну роботу військових, яку обов'язково оцінять, коли по ньому проїздитиме український бронетранспортер, автобус зі школярами чи авто із продуктами.

Держспецтрансслужба транспорту, окрім відновлення військової інфраструктури, опікується і охороною важливих об'єктів національної транспортної системи – мостів, шляхопроводів, опорно-тягових підстанцій, адмінбудівель Донецької залізниці. Частина з них розташована в районі проведення операції Об'єднаних сил. І вартують хлопці надійно, не допустивши жодної НП. Більш того, військовим удалося упередити майже шістдесят спроб незаконного втручання в роботу складових інфраструктури.

– Раніше здебільшого ті об'єкти були незахищені не тільки від терористів, а й від банальних розкрадачів чи вандалів. Ми працювали з керівництвом «Укрзалізниці» та її філій, аби обладнати місця для проживання особового складу, облаштувати все в інженерному сенсі. До того, ми спеціально готували людей під цю місію, суть якої – упередити проникнення на заборонену територію або ж затримати і передати правоохоронцям порушників, – розповідає заступник начальника Головного штабу Адміністрації ДССТ полковник Олег Марущак. – Практично беззахисними були і важливі об'єкти Украероруху. Зокрема, радіолокаційні комплекси, – якщо їх знешкодити, небо над країною практично закриється. Тепер вони, як і гідротехнічні споруди дніпровського каскаду ГЕС, під нашою охороною. До слова, 2014-го ми вивчили систему безпеки судноплавних шлюзів і жахнулися тій картині, яку побачили. Нині якість налагодженої нами системи регулярно перевіряє СБУ. Зокрема, через своєрідні навчальні провокації, закладаючи якісь пакунки, муляжі вибухових пристроїв тощо. Але бійці реагують чітко, одразу викликаючи наших саперів.

До речі, ДССТ делеговано функцію знешкодження вибухонебезпечних предметів на об'єктах транспортної інфраструктури. Служба тут співпрацює з офісами НАТО, ОБСЄ, командуванням Сил США в Європі. І отримує допомогу – сучасні міношукачі, позашляховики, засоби захисту і зв'язку, GPS-навігатори, станції системи управління інформацією в протимінній діяльності ІМСМА. Загалом у районі ООС від служби діє 5 груп розмінування. Ще дві ліквідують наслідки вибухів на складах у Балаклеї. Вони підняли 3,5 тис. вибухонебезпечних предметів, а на терені Донбасу спецтранспортники знешкодили їх майже 6,6 тис. А ще – обстежили на наявність ВНП понад 700 км залізничних колій і 212 споруд Донецької залізниці.

Відзначилися воїни і на мирнім терені. Нещодавно група саперів 8-го навчального центру ДССТ вилучила з-попід залізничного полотна на станціях Часниківка і Левковичі на Чернігівщині понад 3,2 тис. снарядів часів Другої світової війни – залишки розбомблених ешелонів. Те, що вони досі не детонували, є щасливим дивом.

ТАМ, ДЕ СТРІЛЯЮТЬ, НІХТО НЕ ХОЧЕ БУДУВАТИ. ОКРІМ ВІЙСЬКОВИХ

– В Інженерному корпусі армії США, що виконує стратегічні завдання, є цікаві речі, які нам варто переймати. Передусім, це оперативне обладнання території й утримання гідротехнічних споруд. Так, там жодне серйозне будівництво не починають без дозволу командувача Інженерного корпусу (U.S. Army Corps of Engineers – 34 тис. особового складу, – Авт.), – зауважує Олег Володимирович. – Також вони убезпечують судноплавство на Міссісіпі та загалом захищають інфраструктуру країни.

– А що відбувається тим часом в Україні? – запитую співрозмовника.

– Нам треба вдосконалювати нормативно-правову базу. От, у нас на озброєнні є наплавний залізничний міст, здатний пропускати поїзне навантаження. Але знайти вільний створ на Дніпрі, особливо навколо міст, майже неможливо – все забудовано чи приватизовано. Щоб виконати завдання з перекидання військ треба когось «просити» на березі. Це одна з прогалин законодавства, існування якої загрожує нацбезпеці і безпеці громадян, про що давно говориться публічно. І тепер на доважок до теми екологічного захисту узбережжя від таких захоплень і забудов «раптом» виник аспект важливості наявності вільного берега з точки зору обороноздатності держави, який у нас ніколи не враховували, коли роздавали відповідні дозволи.

Від себе додам, що у нас достатньо тих, хто успішно будує «з видом на воду» навіть без формальних дозволів та дотримання екологічних норм…

Особливість цієї служби не тільки в тому, що вона здатна будувати під кулями. «Унікальностей» у ній безліч. Тільки ДССТ може фахово і якісно облаштувати наплавні залізничні, автомобільні мости для переправлення важкої техніки й навіть ешелонів. Наприклад, на Луганщині і Донеччині наведено три такі мости, пристосовані для автосполучення.

– У нас в єдиному в Україні екземплярі є наплавний міст 572 метра довжиною, який забезпечує переправу як залізничного, так і автотранспорту – фактично через будь-яку водну перешкоду в країні. Таких мостів ми раніше мали 7, – оповідає начальник управління будівництва та відновлення об'єктів національної транспортної системи Адміністрації ДССТ полковник Олександр Ціховський. – Той комплект, який вберегли, свого часу вже списували на металолом, але завдяки голові Адміністрації його відстояли. Тоді навіть довелося виходити на «високих» державних посадовців… Україні справді потрібно сім комплектів таких мостів. Потреба хоч і прорахована ще в радянський час, але залишається актуальною досі, адже кількість річок у нас така ж, як і 10 чи 100 років тому. Звісно, є річки, водойми із ймовірними переправами у три і більше кілометрів. Доводиться передбачати тоді поромні переправи. Тобто, можна загнати на цей міст 12 вагонів, а потім переправити на протилежний берег. Зараз формуємо заявку до держзамовлення на проектування й виготовлення нових наплавних мостів, бо існуючий давно відсвяткував півстолітній ювілей. Чекаємо рішення про цільове фінансування на наступні роки.

Нині Служба формує підрозділ водолазів. Потреба очевидна, адже перед відновленням мостів навколишню територію, підводну зокрема, ретельно обстежують. Саме так у процесі відбудови мосту в Рубіжному виявили закладені декілька протитанкових і протипіхотних мін, 8 кг амоніту, замасковані бойовиками під опорою металевим листом. Страшно уявити що було б, якби тими роботами займалися цивільні будівельники!

Там, де стріляють ніхто не хоче будувати, окрім ДССТ. Про це свідчать проведені Луганською областю тендера на спорудження мостів. Надто вже близько передова. Військові насилу знаходили міксери, аби вони їм привозили бетон. Зрештою місцева влада побачила: військові не крадуть кошти, у них собівартість робіт реальна і здають об'єкти вони якісно та вчасно. Завдяки співпраці із «Прозоро» щоразу вдається зекономити кілька мільйонів бюджетних гривень. І як приємний бонус тамтешній дітворі – спецтранспортники відремонтувати три школи й дитсадок на Луганщині і Донеччині. А от зараз вони на модернізованому полігоні «Широкий Лан» будують стройовий плац та спортмайданчик.

Олександр Францевич запевняє: служба спроможна збудувати все, що завгодно – фахівців, досвіду, ліцензій та техніки їм не бракує. Вони навіть житло, зокрема і для військовослужбовців ДССТ, залюбки зводять. І тому тут квартирне питання не настільки гостре, як загалом у ЗСУ.

НА ПЕРЕДОВІЙ ДОСТАТНЬО РОБОТИ І ДЛЯ РУК

Багато хто з моїх співрозмовників згадують відрядження на схід. Зокрема, будівництво ВОПів та укріплень навколо Старогнатівки, Гранітного і попід Маріуполем. Від будмайданчиків до ворожих позицій інколи було лиш кількасот метрів. Так, у бронежилеті із бетоном, зварювальним апаратом чи болгаркою не надто зручно працювати. Але коли противник відкриває вогонь, тоді таки стає «зручніше».

Старший прапорщик Максим Яценко, старшина роти матеріально-технічного забезпечення, побував у небезпечному відрядженні влітку-восени 2016-го. Колись курортне містечко на Азові вони перетворювали на форпост, зводячи фортифікації берегової лінії оборони навкруги Маріуполя.

– Все починали з нуля. Спершу приїздили інженери, спілкувалися з підрозділами морської піхоти та Нацгвардії – замовниками оборонних об'єктів. Тоді кріпко бомбили Широкино, над яким постійно стояла заграва. Не було гарантії, що вона не присуне і до нас. Відтак на позиціях нашій збірній команді з хлопців із конотопського, чернігівського і київських полків довелося працювати у бронежилетах, касках і зі зброєю, – згадує Максим Яценко.

Укріплення будували як слід – відповідно до креслень, схем і технології. Цікавим було фінальне випробування. На бліндаж виїздив трактор чи екскаватор і катався по ньому, а його будівничі стояли внизу, спостерігаючи як реагує багатошаровий захисний насип на навантаження, переконуючись, що там нічого не тріщить і не ламається. Це вже така традиція – щось схоже практикують і мостовики, коли здають об'єкти.

– Попри те, що у нас є важка будівельна техніка, на передовій достатньо роботи для рук, – каже старший сержант Максим Ковтун, заступник командира взводу з загально-будівельних робіт роти МТЗ. – У сніг і холоднечу забурювалися в землю, забивали колодки, що витримують несуче навантаження. Твої постійні супутники – бензопила, молоток, сокира. І звісно ж, зброя, бо там було незвичайне будівництво. Коли в бінокль видно, як «сепари» ходять по своїм позиціям і навколо розставляють міни, то не до жартів. Нам на «нулях» згодилася здобута до війни практика. 2013-го ми брали участь у реконструкції меморіалу битви за Київ. Там відбудовували шанці й бліндажі по старим кресленням і нормативам. Отам рука, як кажуть, і набилася.

– Процес інтеграції іде, нормативно-правова база вдосконалюється. Ми впевнені у завтрашньому дні. Якщо нам дадуть кошти й до кінця року закупимо техніку, а за зиму підготуємо більше фахівців, з весни почнемо братися за масштабніші проекти, – запевняє Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту генерал-лейтенант Микола Мальков. – Уже розроблено концепцію розвитку служби. Ємність наших містечок дозволяє збільшити кількість особового складу на 2 тисячі людей. І роботи у нас дуже багато: відновлювати під'їзні залізничні шляхи, станції завантаження й розвантаження… Ми загалом здатні суттєво покращити стан військового будівництва. Звісно, потрібна нова техніка. Приміром, вітчизняний екскаватор Е-305 завантажує 10 тон ґрунту в самоскид 12-15 хвилин, а американський Caterpillar цей же обсяг вантажить 3-4 хвилини…

Словом, все тільки починається.