Журналістика рішень: як працює медійна частина стратегії відбудови України?

У чому проблема?

Відновлення України — неоднорідний і дуже складний процес. Висвітлення цього процесу — теж непросте завдання. Насамперед через те, що…

• Є різні проєкти й ініціативи, що мають свої правила й обмеження, у яких слід розібратися. Адже кошти на відновлення залучає і надає передусім держава, але також можуть й органи місцевого самоврядування, громадські організації, міжнародні благодійні фонди, інші держави тощо.
• Медійникам, які висвітлюють процеси фізичної відбудови, необхідно заглиблюватись у тему житлово-комунального господарства, набути хоча б поверхової будівельної, юридичної експертизи, уміння аналізувати кошториси й працювати з державними цифровими рішеннями в галузі відбудови. Ці знання впливають не тільки на глибину матеріалів, а й на здатність виявляти порушення і викривати корупцію. А ризики зловживань є, адже на відбудову спрямовуються великі кошти.

• Також конче необхідні навички нетравматичного інтерв'ювання людей, які постраждали від російської агресії, перебувають у стресі та нерідко пригніченому стані.
• Ця тема дуже емоційна, адже всі постраждалі прагнуть отримати справедливе відшкодування. Проте журналісти мусять дотримувати баланс, щоб залишатися об'єктивними щодо можливостей держави в допомозі людям і водночас не нехтувати почуттями постраждалих. 

Яке рішення?

Журналістика рішень — це напрям, що висвітлює соціальні проблеми через розкриття та аналіз варіантів їх розв'язання, спираючись на конкретні приклади з досвіду громадян, спільнот, ініціатив тощо. 

"Журналістика рішень дозволяє медійникам не лише інформувати про події та бути їх спостерігачами. Завдяки цьому жанру журналіст стає частиною процесу творення змін. Сьогодні, коли в інформаційному полі бракує фахових дискусій на складні суспільні теми, матеріали, які пропонують дієві рішення й здатні мати реальний вплив на державу, цінні як ніколи до того", — зазначає Олександра Панова, заступниця операційної директорки ГО "Інтерньюз-Україна".

"Рубрика" з 2020 року працює у форматі журналістики рішень, і за цей час у команді переконалися, що не кожен випадок і історія підходять під цей концепт.

"Але кейси відбудови, у яких держава, громади чи самі мешканці пошкоджених будинків шукають певні шаблони рішень, добре вписуються у формат журналістики рішень. Підходи журналістики рішень помічні у висвітленні та можуть бути включені навіть у стратегування теми відбудови України", — вважає випускова редакторка "Рубрики" Марина Смагіна.

То як журналістика рішень може бути залучена у стратегування відбудови? Вона може виконувати різні функції в рамках стратегування:

• пояснювати читачам, які є інструменти відновлення і за яких умов вони працюють,
• заглиблюватися в конкретні випадки відбудови й надавати їм розголос,
• спиратися більше на факти й ситуацію, ніж на емоції її учасників,
• виявляти обмеженість певних рішень і таким чином ставати містком між громадськістю і владою.

Владні органи зі свого боку, аналізуючи пул журналістських матеріалів, можуть удосконалювати свої рішення з відбудови.

Як це працює?

Проте не все те, що на перший погляд здається рішенням, ним є. Саме тому для створення матеріалів у підході журналістики рішень слід дотримуватись таких чотирьох критеріїв:

1. Матеріал має фокусуватися на механіці рішення — як воно працює, до найменших деталей.
2. Відповідне рішення має вже бути втіленим або в процесі втілення; самих лише планів і добрих намірів тут недостатньо. Рішення має мати певні результати. 
3. Підхід журналістики рішень вимагає також висвітлення обмежень та прогалин підходу. 
4. Висвітлюючи рішення, маємо також приділити увагу інсайтам — тому, що люди, які його втілювали, дізналися в процесі втілення. Цими знаннями, набутими через досвід, зможуть скористатися інші — ті, хто вирішить відтворити це рішення.

"Матеріали журналістики рішень можуть здаватися «історіями успіху» або «how to». Але це не так. Справжня solution story має містити такі компоненти: проблема, наявність відповіді на цю проблему, докази ефективності й обмеження. Запропоновані рішення мають бути такими, щоб їх могли відтворити інші люди. Не важливо, ХТО зробив, а важливо ЯК", — зазначає головна редакторка видання "Рубрика" Анастасія Руденко.

Найголовніша проблема очевидна всім — це агресія росії проти України. Нині пріоритет для України — оборона від окупантів, саме на це спрямована левова частка фінансування. 

"Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури ще від початку повномасштабного вторгнення сконцентрувалося на забезпеченні системи збору та обліку інформації про потреби і прогрес у відновленні, щоб рішення ґрунтувалися на даних. А громади отримували необхідну підтримку і фінансування, що дозволило б підвищити їхню стійкість та спроможність. Громади є головним драйвером відновлення. Вони визначають свої потреби та планують відновлення, впроваджують проєкти", — коментує заступниця міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України Олександра Азархіна.

"Власне на аналіз даних, експертні оцінки та взаємодії з зацікавленими сторонами спирається і журналістика рішень. Це відповідь на сучасні запити суспільства, коли потрібне не лише інформування про події, а й з'ясування причин проблем і пошук ефективних рішень", — додає заступниця міністра.

Нещодавно "Рубрика" на прикладі постраждалого будинку в Києві на Остафія Дашкевича, 4а, розібрала, що за чим має відбуватися після "прильоту" і які труднощі можуть виникнути в постраждалих мешканців у процесі подання всіх паперів.

Створення ініціативної групи, звернення за підтримкою до місцевих депутатів, уважне прочитання складених комісією документів про пошкодження — це лише короткий перелік рішень жителів столичного будинку, пошкодженого російською балістикою, який може бути помічним і для багатьох інших постраждалих.

Також у цьому матеріалі "Рубрика" на прикладі конкретного будинку в Києві показала, як має відбуватися технічне обстеження пошкоджених внаслідок військових дій будівель і які проблеми при цьому можуть виникнути.

Зокрема мешканці виявили невідповідності в акті обстеження технічного стану свого будинку і виклали їх у колективному зверненні до директора організації, що проводила обстеження. Паралельно попросили надіслати власне аналогічне звернення місцевого депутата.

Проте розгляд питання затягнувся, і депутатові довелося порушувати питання про надання мешканцям результатів експертизи навіть на сесії міської ради. На момент підготовки цього матеріалу мешканці ще чекали на документ, а "Рубрика" — на відповідь на свій відповідний інформаційний запит.

Це один зі складних випадків, але роз'яснень, які може надати журналістика рішень, потребують і значно простіші. Депутатка Ірпінської міської ради Тамара Буренко наводить приклади багатьох громадян, які звертаються до неї за допомогою в оформленні заявки на "єВідновлення" через "Дію".

"Мені здається, що про «єВідновлення» треба взагалі цілі просвітницькі цикли готувати, — зазначає Тамара Буренко. — Якщо громадські організації чи благодійні фонди матимуть можливість влаштовувати додаткові консультування щодо процесу звернення за допомогою і далі відбудови, це було б дуже доречно. Людського ресурсу тільки міської ради на це не вистачить".

Особливо це актуально для старших людей, які не мають близьких молодшого віку, здатних їм допомогти "цифровізуватися" і розібратися в усіх документах та після отримання допомоги знайти підрядника, який виконає необхідні відновлювальні роботи.

Журналістика рішень також може пояснювати межі компетенцій тих чи тих органів.

"Алгоритми дій уже прописані: ви як власник маєте звернутись по допомогу, і я, як депутатка, яка знається на цих питаннях, вам розкажу куди, можу вас далі консультувати, як вам далі діяти. Але замість вас я не можу привезти вам щось, щоби закрити дах, наприклад. На жаль, інколи буває, що люди не розуміють, що я не можу знайти будівельників і їм безкоштовно все зробити замість них", — додає Тамара Буренко.

Крім того, війна оголила задавнену проблему з безвідповідальністю людей стосовно документів на своє майно. Адже щоб отримати відшкодування, треба підтвердити своє право власності на майно. Журналістика рішень може розкрити й цей алгоритм через конкретні кейси.

"У відбудові немає одного рецепту і немає одного джерела фінансування. Зробити все просто неможливо з одного джерела фінансування", — наголошує Тамара Буренко.

На жаль, факти такі, що цього року держава має менше фінансових можливостей для відбудови. Нещодавно міжвідомча робоча група рекомендувала виділити з Фонду ліквідації наслідків збройної агресії рф 9,45 мільярда гривень на понад 230 проєктів, реалізацію яких були розпочато у 2023 році. Тобто ця величезна сума коштів потрібна тільки для того, щоб покрити узгоджені минулорічні проєкти, а кількість пошкоджених об'єктів зростає щодня. Тож розраховувати на швидку відбудову й орієнтувати на це аудиторію, вочевидь, не варто. 

Депутатка Ірпінської міської ради Тамара Буренко дає медійникам пораду:

"Якщо ви пишете на цю тематику, то варто запитувати фахівців, брати інформацію у безпосередніх виконавців робіт. Наприклад, голови ОСББ, управляючі компанії мають інформацію, з яких джерел в них відбувалося відновлення. Тому що різне джерело має різні критерії виконання робіт і різні критерії відбору об'єктів на відновлення".

Саме розбори наявних рішень і можуть допомогти українцям краще орієнтуватися в тому, що й у якому випадку може спрацювати для відбудови. Емоційно можна зрозуміти мешканців, яким, до прикладу, не зробили внутрішнього ремонту в пошкодженому будинку. Але водночас варто з'ясувати й зазначити, чи передбачає ці роботи конкретна програма відновлення. А крім того — звертати увагу на невідповідності в заявах і діях чиновників та моніторити, чи відповідають середньоринковим витрачені підрядником кошти на матеріали, скажімо, для шкільного укриття. Усе це — елементи різних журналістських підходів, зокрема і розслідувальних, але насправді кожен журналіст, що працює з журналістикою рішень, — трохи й розслідувач.

Улітку минулого року "Рубрика" розповідала про одне з рішень для відбудови на прикладі двох ірпінських ОСББ. Ідеться про програму "ВідновиДІМ", яку запровадив Фонд енергоефективності України. Вона фінансує відновлення житлових будівель Об'єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ), пошкоджених внаслідок військової агресії російської федерації проти України.

Чотири будинки ОСББ "Затишний 2020" та "ЖК Ново-Оскольський" в Ірпені стали першими успішними учасниками цієї програми. 

Водночас у статті, крім того, які кроки необхідно зробити, щоб доєднатись до "ВідновиДІМ", і як це робили ірпінці, йшлося й про обмеження програми. Це один із ключових елементів журналістики рішень — слід розповісти не лише про те, як рішення працює, але й де воно не працює та чому. Тоді за надані кошти можна було відновити тільки загальнобудинкові об'єкти, тобто фасад, дах, інженерні системи та вікна. Крім того, програма працювала лише в кількох областях України.

Станом на початок 2024 року рішення удосконалили: тепер програма "ВідновиДІМ" поширюється на всю територію України, крім тимчасово окупованих територій і територій активних бойових дій. Також за надані кошти можна ремонтувати місця загального користування всередині будівлі, і на програму дозволено подаватися двічі.

Але для ремонту безпосередньо кожної пошкодженої квартири, а деякі з них цілковито вигоріли, мешканці можуть скористатися тільки державною програмою "єВідновлення". Знову бачимо обмеження, адже коштів, які держава може надати як компенсацію, часто не вистачає на всі роботи, якщо житло вигоріло, зазначає Тамара Буренко.

Це визнають і на державному рівні. Зокрема Олена Шуляк, голова парламентського комітету з питань організації державної влади та місцевого самоврядування, наприкінці 2023 року зазначала: "Держава не може компенсувати всі суми за чеками, але для того, щоб установити певну справедливість, використовуватиметься середня ціна, однакова для всіх громадян, що беруть участь у програмі компенсацій за пошкоджене житло".

Виявлення таких "прогалин" у рішеннях дозволяє із часом їх заповнювати. Так, Олена Шуляк зазначила, що якщо спочатку в рамках "єВідновлення" держава компенсувала власникам квартир до 200 тисяч гривень, тепер впроваджують новий етап компенсацій — до 500 тисяч гривень на ремонти квартир.

***

У медіаспільноті досі нерідко можна почути думку, мовляв, журналістика рішень — не надто прикладний інструмент, коли йдеться про гострі проблеми. Такі собі добрі історії про окремі випадки, коли все вдалося й проблему вийшло розв'язати. У країні, де триває війна, агресор щодня завдає нових руйнувань і відбудова мусить відбуватися під постійною загрозою нового понівечення — як журналістика рішень може бути релевантна для висвітлення відновлення? А надто — для того, аби стати частиною цього процесу?

Скептики не бачать головного — журналістика рішень це не компліментарні історії зі щасливим кінцем. Це критична оцінка наявних підходів до відбудови, їхній розбір до гвинтиків, включно із тими елементами рішень, що не працюють. І головне — усе це на прикладах, із живим досвідом людей, із глибоким зануренням насамперед у проблему, і тоді вже — у спосіб її розв'язання.

"Журналістика рішень може працювати як місток — між людьми та державою, між громадськими ініціативами та центрами прийняття рішень. З одного боку ми розбираємо наявні рішення так, щоб ними могло скористатися більше людей, уже знаючи про можливі підводні камені та особливості імплементації. З іншого боку — ми виявляємо прогалини в рішеннях, шукаємо експертної думки про те, як це виправити. І це вже може бути почуто тими, хто ухвалює рішення, й враховано в розвитку відповідних ініціатив", — каже випускова редакторка "Рубрики" Марина Смагіна.

Дізнатися більше, як працювати з журналістикою рішень та втілювати її на практиці, можна разом з посібником з журналістики рішень, розробленим ГО "Інтерньюз-Україна".