Про нас 14:55 06 Чер 2020

Де шукати рішення? Що таке журналістика рішень і чому це про "Рубрику"

Щодня медіа продукують сотні тисяч, навіть мільйони матеріалів: новини, статті, відео… Щодня ми чуємо про зради і перемоги (та частіше, мабуть, все ж про зради), перенасичуємося інформацією і… все? Інформація — цінний ресурс. І одним із головних завдань журналістики є саме доносити цю інформацію до широкого кола людей, подаючи її не викривленою, адекватно відображаючи дійсність. Втім, часто, читаючи про безкінечні проблеми, задаєшся питанням: то як це все вирішити? Адже про проблеми важливо не лише говорити, але і вирішувати їх. Саме на цьому і зосереджена журналістика рішень: на пошуку не лише проблем, але і їхніх рішень.

Особливий підхід

Як зробити город на балконі звичайної багатоповерхівки? Що потрібно малому бізнесу для виживання під час пандемії? Як побудувати власну сонячну станцію? Що стане на заваді? Це запитання, відповіді на які будуть рішеннями відповідних проблем: відсутності доступу до якісних овочів; кризи малих підприємств; потреби у дешевій та екологічній електроенергії.

Журналістика рішень зосереджується на конкретних кейсах, історіях конкретних людей, груп, громад.

Матеріали, створені у цьому напрямку, зосереджуються не стільки на проблемі, скільки на можливих варіантах її вирішення. З'явився цей напрям журналістики у США впродовж останнього десятиліття і швидко набирає популярності. Ляксей Леончик, журналіст, ментор, промоутер напрямку журналістики рішень у Східній Європі у рамках програм TOL, вважає, що читачів у першу чергу приваблює обнадійливість таких матеріалів:

"Англосаксонська преса здебільшого, орієнтуючись на проблему, набуває іноді істеричного характеру. Її не хочеться читати, бо вже завчасно знаєш, що там буде: слова "desperate", "shambles" — вони пригнічують. А читачам хочеться чогось позитивного. При чому не читати про великі врожаї, як у Радянському Союзі, а саме, що якусь проблему можна вирішити, що рішення хоч і не досконале, і є певні обмеження, але принаймні є світло в кінці тунелю. Психологічно оцей потік: проблеми, проблеми, всюди проблеми — починаєш відчувати себе героєм того анекдоту, де Рабіновича питають, чому він читає антисемітські газети, а той відповідає, що бо ж семітські читати неможливо, самі проблеми, усі хочуть євреїв задавити. А читаєш антисемітські — так усе чудово, Ізраїль хоче захопити весь світ. Журналістика рішень — це гарна альтернатива і першому, і другому варіанту. Так, проблеми є, але вони вирішуються".

При цьому журналістика рішень аж ніяк не є тотожною вихвалянню, дифірамбам на честь "героя", пропагандистському позитивізму. Навпаки, матеріали у цьому напрямі зосереджуються не стільки на тому, хто щось зробив і яке це щось чудове, а на тому, як це було зроблено, і як це можливо відтворити іншим. Звідси витікають чіткі критерії, яким матеріали у стилі журналістики рішень мають відповідати.

Фото з матеріалу "Рубрики": "Унікальний Богдан Кравчук: як хлопець з синдромом Дауна отримав вищу освіту"

Як це працює?

Для того, щоби написати справжню історію-рішення (а не просто матеріал, що лише буде здаватися рішенням), мало просто натхненно розказати про чиюсь ініціативу і з вогником в очах закликати решту світу робити так само. Так це не працює. Є кілька пунктів, які кожна історія-рішення має зачіпати:

Проблема. Власне, спочатку потрібно окреслити проблему, у відповідь на яку з'явилося рішення.
Кейс — саме рішення, відповідь на проблему. Тобто те, як цю проблему для себе вирішила конкретна людина/організація/громада/тощо. Рішення має вже бути в дії, а не лише в теорії, тобто воно вже має бути запущеним.
Обмеження, перепони, підводні камені. Дуже важлива частина матеріалу-рішення. Має окреслити все те, що заважало його втілити; з якими проблемами стикнувся герой на шляху до втілення плану; Що і де пішло не так; що не виявилося можливим і чому? А до того ж, треба проаналізувати потенційні перепони для тих, хто захоче втілити це рішення деінде.
Інсайти. Це те, що допоможе іншим зробити те саме, а не лише надихне. Тобто корисний елемент — конкретні поради, лайфхаки, які випливають лише з практики.
Докази, що це рішення працює. Яким є результат? Чи досягнуто мети/покращення і як саме вони виглядають?

Фото з матеріалу "Рубрики": "В Україні критично не вистачає донорської крові. Історія, як здавати кров на карантині"

Ляксей радить будь-що уникати "позитивізму, мовляв, ми нарешті вирішили вселенські проблеми", а натомість зосереджуватися на розкритті саме цих аспектів:

"Треба проаналізувати, чи працює це, і якщо так, то чи можуть інші так само це зробити, що їм заважає, які є обмеження, чи можна цей досвід реплікувати. Треба розібратися, що саме потрібно для такого рішення: гроші, ініціативність людей, які готові вкладатися у справу. Це все треба аналізувати. Це об'єктивні речі. Важливо проаналізувати всі перепони. Завжди треба відповісти на питання: чи можна це повторити? Тут треба уникати щасливих криків типу: "Так-так, звичайно, це легко!". Треба оцінити всі обмеження: законодавчі, скільки часу це вимагає і так далі".

Дійсно, те, що спрацювало в одному місці/місті/країні/регіоні, може не спрацювати в іншому, тому треба аналізувати всі фактори. Суть журналістики рішень полягає в тому, щоби показати рішення та показати можливості його відтворення іншими на досвіді конкретних людей, а не просто закликати людей, мовляв, давайте зробимо це.

Важливо, щоби запропоноване рішення можна було масштабувати, тобто застосувати у вирішенні тієї самої проблеми в іншому місці. Цей пункт часто відсіює ті рішення, які так реплікувати не видається можливим. Саме тому не все, що здається журналістикою рішень, нею насправді є. Якщо рішення не можна масштабувати, то це просто окрема історія успіху. Щоби відсіяти такі історії, треба справді бути уважним:

"You need to take a very hard look: чому і що потрібно, щоби рішення запрацювало деінде. Це і є журналістика рішень. А не просто позитивізм, як у радянському союзі: швидше, сильніше, все чудово працює… Це позитивістська пропаганда. Журналістика рішень — це реалізм. Якщо ви бачите, що є проблема і десь вона вирішується, ви маєте ретельно проаналізувати, чому ж це не реплікується в іншому місці, або що треба зробити, щоб воно реплікувалося. І потім зробити висновок — чи це можна втілити. Так, є проблема, ось тут її вирішили, але ми маємо проаналізувати, чи реалістично те саме зробити деінде."

Ляксей поділився з нами посиланнями на матеріали, які відображають підхід журналістики рішень у дії.

In Minsk, A Hidden Refuge for Battered Women. Матеріал, присвячений допомозі жертвам домашнього насильства.
In Gomel, a Home With Heart. Матеріал про те, як заклад для дітей з інвалідністю змінює ставлення до них у Білорусі.
How a Customized Approach Can Cut Suicide Risk. Стаття про рішення, як можна запобігати суїцидам, чеський досвід.
Let Me Help You Find Bliss. Чеське рішення, як реалізувати фізіологічну потребу в сексі людям з інвалідністю.
Watch Out for Refugees. Варіант рішення проблеми мігрантів.

Житлові будинки для дітей з інвалідністю в Мінську з співробітником у комнаті відпочинку. Фото з матеріалу "In Gomel, a Home With Heart"

"Рубрика" — медіа рішень

Підхід журналістики рішень виявився дуже близьким по духу нашому виданню — "Рубриці". Ми прагнемо бачити конструктив, а не лише зраду; те саме "світло в кінці тунелю", про яке говорив Ляксей. Ми віримо, що зміни починаються з кожного з нас, і що якщо звертати увагу на те, що вже зроблено, які проблеми вже вирішуються — то це обов'язково дасть поштовх подальшому позитивному розвитку подій. Журналістика рішень дозволяє не лише надихати та мотивувати, спонукаючи до дії, але і надавати необхідні знання про те, як до цієї дії вдатися. Це і робить її такою цінною і потрібною.

Тому ми звертаємося до цього формату журналістики як до основного у нашій роботі. Тому "Рубрика" — це медіа рішень. Зважаючи на те, що історії-рішення — це окремий і специфічний формат, ми продовжимо робити й інші матеріали, присвячені поточним подіям, актуальним новинам та проблемам. Та навіть тоді робитимемо акцент на тому, що можна зробити, і пропонуватимемо відповіді на питання "Як це можна вирішити?"