fbpx
Сьогодні
21/03/2019
00:09
курси валют
$27,05/27,35
30,55/31,10
Куди піти
15:04 25 Жов 2018

Виставка про та за участі людей із синдромом Дауна. Три причини її відвідати

Що ти хочеш визначати в своєму житті? Що хотів би здійснити перед тим, як померти? Про що мрієш? Що для тебе дійсно важливо? Далеко не найпростіші питання, погодьтесь. Напевно, кожен після таких звернень у свою адресу замислився б і, можливо, навіть розгубився. Та саме це намагаються з'ясувати кураторки, учасники і герої проекту «Що важливо. Виставка про та за участі людей із синдромом Дауна» у просторі Izone, організованої Goethe-Institut в Україні і німецькою організацією TOUCHDOWN 21.

Бріт Шилінг. Портрети людей із синдромом Дауна, 2014-2018. Фрагмент

1. Відкритися для діалогу

Людей з синдромом Дауна часто називають «незвичайні» – словом, що займає серединне місце між «дивний» і «дивовижний». Таким є і цей проект: кураторки Лізавета Герман і Марія Ланько поєднали в експозиції роботи німецьких і українських художників, митців з синдромом Дауна і без, втілені у співпраці та самостійно, нові і двадцятирічної давнини, створені в межах осмислення саме цієї теми, та поза нею. Врешті решт, розмаїття більше ніж 40 творів сплелося в цілісну розмову про дещо спільне, те, що поєднує представників різних націй, з різною кількістю хромосом.

Розмова – підґрунтя та істотна складова виставки «Що важливо…». Відкриттю проекту передували численні зустрічі учасників, впродовж яких вони обговорювали свої думки, ідеї, бажання, мрії та проблеми. Спроможність просто почути, спробувати зрозуміти іншого й лягла в основу художнього висловлення, або ж переосмислення вже наявних творів. Експозиція виставки відкривається запрошенням до діалогу: глядач одразу натрапляє на відео-портрети хлопця і дівчини з синдромом Дауна в повний зріст. Складно не затриматись і не подивитися їм в очі – одразу стає зрозуміло, що тобі відкривають душу. Крокуючи далі виставкою, по колу проти годинникової стрілки, можна спробувати віддячити тим самим – відкритися навзаєм, запитуючись та відповідаючи. Адже розмова вже розпочата.

Бріт Шилінг. Портрети людей із синдромом Дауна, 2014-2018

Бріт Шилінг. Портрети людей із синдромом Дауна, 2014-2018

2. Побачити просте в складному, й навпаки

Важливо не лише почути співрозмовника, необхідно бачити його або її. На початку проекту – знов портрети людей, тепер у форматі низки полароїдних світлин: під кожною з них – завершення фрази «Перед смертю я хочу…». Так художниця Анне Ляйхтфус продовжила світовий проект: людина з будь-якої країни може надіслати своє фото із власним варіантом відповіді. Хибної не існує – навпаки, чим більше різних думок, цілей, бажань, тим цікавіше. А в українців з синдромом Дауна свої мрії – за життя знайти роботу, любов, сім’ю… Найпростіше для одних – найскладніше для інших.

Анне Ляйтфус. Перед смертю я хочу, 2016-2018, фрагмент

Анне Ляйтфус. Перед смертю я хочу, 2016-2018, фрагмент

Розмовно-візуальна гра в просте і складне розгортається протягом усієї виставки. Невичерпні для розмірковування теми обертаються на каламбури, натомість банальні предмети побуту набувають сакрального статусу, ховаючи в собі закодовані історії кохання, поваги і вдячності. У «Що важливо…» більшість таких об’єктів – килимки та ковдри, ті речі, що ми зазвичай топчемо, але які також дарують нам тепло і затишок. Український визнаний митець Андрій Сагайдаківський малює на старих радянських килимках, використовуючи їх як полотна для зображення дитячих спогадів, і тим самим надаючи їм нове життя. Станіслав Туріна зв’язав килим-присвяту із одягу померлих бабусі й дідуся. Дарія Кузьмич разом із матір’ю Світланою Селезньовою відтворили на клаптиковій ковдрі давню і дорогу пам’яті сімейну світлину. А німкеня Жан-Марі Мон протягом року майстрила коцик із клаптиків старовинних лляних тканин, щоби зобразити базу своєї ідентичності – каріограму 47 хромосом.

Жан-Марі Мон. Хромосомний килим, 2016

Жан-Марі Мон. Хромосомний килим, 2016

Техніки плетіння, в’язання, шиття – тут символічні, адже вимагають, з одного боку, майстерності, а з іншого – кропіткої праці, яку у багатьох країнах роботодавці давно уже не бояться довіряти «дітям сонця». Виявляється, останні теж можуть бути обдарованими художниками, із нетривіальним мисленням і спроможністю ідеї виразити в образах. Вони теж переживають натхнення, захоплення, інтерес, можуть бути творчими, наполегливими і відповідальними. Вірити, любити, мати громадянську позицію, щиро сподіватися на мир у всьому світі – часто на відміну від «звичайних» людей. Ось тут гра завершується, адже людина – це не про просте і складне, а про те, що дійсно важливо, тобто про цінності. І чесно відповісти на питання, виведене у назву виставки, іноді стає аж занадто складно.

На фото: Дарія Кузьміч та Світлана Селезньова. Дипломна робота, 2018
На фото: Станіслав Турина. Мамам присвячується, 2012
На фото: Зюзанна Кюмпель. Народження, Материнство, 2005
На фото: Ален Меерт. Скелет, 2017
/
На фото: Дарія Кузьміч та Світлана Селезньова. Дипломна робота, 2018
На фото: Станіслав Турина. Мамам присвячується, 2012
На фото: Зюзанна Кюмпель. Народження, Материнство, 2005
На фото: Ален Меерт. Скелет, 2017

3. Зрозуміти іншого і пізнати себе

Щоб полегшити для себе це завдання, достатньо придивитися до не такого, як ти, – до іншого. Іншим може бути і художник, і людина з синдромом Дауна. До виставки відібрані твори тих митців, що працюють у нарочито наївних, позірно легковажних, мінімалістичних формах. Ще починаючи з експериментальних авангардних витівок, це спосіб митця сказати про серйозні речі дотепно і невимушено. І тому сучасне мистецтво часто неможливо розмежувати на високе й низьке, професійне і аматорське. Іноді це відлякує відвідувачів: незвичні, епатажні, буденні або моторошні твори мистецтва не відносять у світ пасторальної краси й гармонії, а повертають у життя, підставляючи дзеркало.

Виходить, інші лякають нас тому, бо як ніхто показують нам, хто ми є насправді. До цього готовий далеко не кожен. «Нетерпимість до іншого або до невідомого природня для дитини, у тій самій мірі, що й інстинкт оволодівати усім, що подобається. Дитину привчають до терпимості крок за кроком, так само привчають поважати чужу власність, привчають раніше, аніж вона вчиться контролювати власний сфінктер», – написав Умберто Еко в одному з «П’яти есе на теми етики». Але потім додав, що терпимості навчаються далеко не всі, адже це доволі складний і травматичний процес.

Ілля Чічкан. Ігри розуму, 2007

Ілля Чічкан. Ігри розуму, 2007

Дійсно, відмінності між людьми стають причиною неминучих конфліктів. Але лише у розмаїтті вибудовується єдність. Проект «Що важливо…» як раз присвячений пошуку спільного між «нами» і «не такими, як ми». Спільними є думки – про своє місце на землі, про любов і смерть… Кожен думає про це щось своє, особливе. «В процесі проекту ми провели багато часу у Києві з українськими учасниками із синдромом Дауна. Ми зближувались і вони починали ділитися своїми секретами або дискутувати на теми, про які вони ні з ким не говорили раніше, а можливо їх просто ніхто про це не запитував», – розповіла дослідниця проекту TOUCHDOWN 21 Катя де Браґанца. Відповіді учасників проекту щодо ключових життєвих питань можна побачити на виставці.

Експозиція проекту "Що важливо"

Експозиція проекту “Що важливо”

«Сучасне людство говорить різними голосами, і ми знаємо тепер, що це надовго. Центральне питання нашого часу складається в тому, як перетворити поліфонію у гармонію і убезпечити її від виродження в какофонію. Гармонія не є одноманітністю; вона завжди є переплетінням різноманітних мотивів, кожен з яких має власне звучання, і сам цим звучанням підтримує спільну мелодію», – не так давно написав Зигмунт Бауман у творі «Індивідуалізоване суспільство». Сьогодні знов можна спостерігати, як складно противитись страху перед іншим, як просто його демонізувати і дегуманізувати, хто б цим іншим не був і що б не виявилось підставою для розрізнення «свій – чужий». І, врешті-решт, у пошуку ворогів довколо людина стає чужою сама собі. Ліки від цього – вчитися разом обговорювати ті речі, що важливі для всіх. А люди з синдромом Дауна можуть виявитися не лише гарними співрозмовниками, але і вчителями.

У межах виставки «Що важливо. Виставка про та за участі людей із синдромом Дауна», що триватиме в Izone (Київ, вул. Набережно-Лугова, 8) до 8 листопада, буде проведено низку освітніх подій (лекцій, майстер-класів та кінопоказів).

972

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Sorry that something went wrong, repeat again!
Завантажити ще

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: