"Це відчувається, ніби ти сидиш перед телевізором діагоналлю на всю стіну, де одночасно відбувається з десяток сюжетів, а тобі при цьому потрібно щось робити", — говорить про дефіцит уваги Світлана та продовжує про гіперактивність: "Поширена метафора, що це як дуже потужна машина, але без гальма і з дуже поганим керуванням".
Перші підозри про власний діагноз у жінки з'явились ще в середній школі — вона відчувала себе "не такою, як всі інші діти". Але точно зрозуміла, що в неї РДУГ, вже коли син сам пішов до школи й у вчителів почали з'являтись питання щодо його поведінки. Тоді шкільна психологиня поставила під питання ймовірність РДУГ у дитини та порадила звернутись до спеціаліста.
Так, сидячи в черзі до психіатра разом із сином, Світлана почала читати про розлад. Тоді вона зрозуміла, що ця інформація стосується не тільки сина, але і її. Результати збігів у різних опитувальниках були на рівні 9/10 чи 19/20. Тож жінка теж вирішила звернутись до лікаря. Втім, домогтися офіційного діагнозу стало своєрідним викликом.
Перший психіатр, до якого звернулася жінка, запевняв, що у неї немає розладу — за канонами радянської школи психіатрії, якої він тримався, РДУГ пов'язаний виключно з гіперрухливістю. Тобто якщо ти можеш просидіти спокійно понад годину, то ніякого розладу не може бути. Однак насправді РДУГ має різні прояви. Світлана змінила лікаря й остаточний діагноз їй поставили лише в 35 років.
Світлана Забузова. Фото з її фейсбук-сторінки
У чому проблема?
Психотерапевтка Олександра Омельченко пояснює, що РДУГ — це особливість розвитку мозку, пов'язана з корою головного мозку. Вона виокремлює три основні прояви розладу:
- Складність концентрації уваги — важко утриматися на одному ходові думки, людина звертає увагу на одне, а потім на інше. Як наслідок людині важко закінчувати завдання або вона постійно переходить до нового.
- Імпульсивність — людина спочатку щось робить, бо дуже хоче цього, і лише потім думає. Дитячі психологи говорять про це так: "бачу ціль, не бачу перепон". Також це може призводити до проблем з контролем емоцій.
- Гіперактивність — швидко стає нудно сидіти на місці чи робити щось одноманітне. Водночас цей прояв значно зменшується до підліткового віку.
Ці симптоми мають значний вплив на життя людей з РДУГ. Наприклад, така проста задача, як прибирання, може виявитися просто нездійсненою тільки через те, що людина з розладом не вважає цю задачу цікавою. І це не про лінь чи пріоритети:
"Якщо людина без РДУГ собі пояснить, що їй дійсно треба щось зробити, вона відкладе телефон і піде це робити. А людина з РДУГ не зможе просто захотіти та зробити це. Як би вона собі не пояснювала, вона не зможе цього зробити", — пояснює Олександра Омельченко.
Олександра Омельченко. Фото з сайту Центру КПТ
Світлана розповідає, що вона може загубити ключі, які щойно були в неї в руках. Також жінка може вдарятись у різні предмети, не помічаючи їх. Це могло б здаватися незначними дрібницями, якби не одне але — люди навколо, від колег по роботі до членів родини, часто не розуміють цих особливостей. Як наслідок, людина з розладом постійно чує, що "треба просто зосередитись" або "взяти себе в руки". Зокрема і такі моменти приводять до розвитку інших розладів, вторинних до РДУГ. Часто супутніми є тривога та депресія, оскільки людина постійно отримує осуд від суспільства. Водночас вона може і сама себе засуджувати, бо не відповідає загальним уявленням про те, як треба вчитись, працювати, розмовляти — жити.
Світлана також звертає увагу на те, що розлад стає перепоною для соціалізації. "Людям з РДУГ через специфічну організацію мислення складніше знайти друзів і підтримувати з ними стосунки, ніж людям без РДУГ", — пояснює вона.
Водночас є й інші прояви розладу — наприклад, для людей з РДУГ часто важливо проговорювати всі правила вголос та мати чіткі покрокові інструкції. Ще однією особливістю є гіперфокус — специфічний стан, коли людина зосереджена на одному завданні, предметі чи темі.
Яке рішення?
РДУГ проявляється з народження і більшість людей, що мають розлад, живуть з ним все життя. Його прояви можуть змінюватись з дорослішанням, але розлад не можна "перерости". Так само його неможливо вилікувати — лише корегувати поведінку.
Одним зі способів допомогти може бути психологічне втручання. Воно передбачає роботу з фахівцем для випрацювання певних технік та звичок, що допоможуть з відволіканням уваги. Також є варіант медикаментозного лікування. За допомогою відповідних препаратів підсилюють роботу кори головного мозку. Вони діють саме на цю частину мозку та роблять так, щоб вона "прокидалась".
Далі розповідаємо детальніше саме про психологічну корекцію.
Як це працює?
Важливим елементом психологічної корекції є покращення розуміння розладу. Адже часто люди з РДУГ самі себе "гризуть" за "розхлябаність" і "лінощі", не розуміючи природу свого стану. Головна задача тут — розповісти людині про РДУГ та відповісти на всі супутні запитання.
"Важливо також займатись самоосвітою в цьому питанні, щоб примиритися з собою і знати, що твій мозок робить в обхід свідомості. Вона необхідна, щоб не поневіряти самого себе за те, що ти не в змозі контролювати себе. Це спосіб саморозуміння, самопізнання", — говорить Світлана.
Водночас краще розуміння розладу допомагає й пояснювати особливості поведінки людей з ним суспільству. І пояснювати, на жаль, досі треба.
"Проблема нерозуміння ще велика. Переважно це проявляється в тому, що батькам закидають вади виховання або турботи. Але виникнення РДУГ як вродженого стану, його присутність чи відсутність не залежать від турботи батьків", — розповідає Олександра Омельченко.
Ілюстративне фото. Фото: Depositphotos
Інша складова психологічної підтримки — випрацювати спеціальні техніки, що компенсують прояви РДУГ. Випадок кожної людини унікальний і немає універсальних методів, які гарантовано допоможуть кожному. Тому й важливо звернутись до спеціаліста, який допоможе саме вам.
Які техніки працюють?
Втім, є й поширені техніки, які працюють для багатьох. Одна з них — дробити задачі. Якщо людині важко працювати дві години поспіль, то завдання можна розбити на менші частини. І тоді виконувати його по 30 хвилин чотири рази. У такому разі важливо доводити менше завдання до логічного кінця під час кожного підходу. Це допомагає компенсувати наслідки дефіциту уваги та гіперактивності.
Ще одна поширена техніка — АВА підхід. Сенс її в тому, щоб перед виконанням завдання придумати якусь винагороду і не дозволяти її собі, поки не зробиш. Наприклад, не можна пити каву, поки не доробиш звіт.
Водночас робота зі спеціалістом може бути направлена і на виявлення зачіпок, що спричиняють відволікання. Або ж навпаки на пошук стимулу, аби зробити завдання цікавішим.
Про ще декілька методів розповідає Світлана. Вона випрацювала їх, ще не знаючи про свій розлад. І вони допомагали їй "брати себе в руки" ще до того, як жінка почала працювати зі спеціалістом.
"До певних речей я дійшла інтуїтивно, тому що живу з цією головою все життя. І передусім це достатня кількість фізичної активності, спорт, добрий сон", — розповідає вона про свій досвід.
Ефективність спорту також підтвердила психіатриня, з якою працювала жінка. Річ у тім, що інтенсивні фізичні навантаження покращують кровообіг в тому числі в тих ділянках мозку, які погано працюють при РДУГ.
"Якщо зранку витратити на спорт 1-2 години, то потім відчуття, наче я додала до дня 3-4 години", — ділиться жінка.
Ілюстративне фото. Фото: Depositphotos
Крім того, спорт може розв'язувати проблеми соціалізації, які часто є в людей з РДУГ. Світлана розповідає, що часом у неї немає настрою з кимось бачитись, але вона "вимушена" йти до команди. Також їхні спільні ритуали тримають жінку в цій соціальній групі. І це допомагає їй підвищувати свій рівень самооцінки.
Світлана також практикує медитації, коли почувається незібраною чи розгубленою посеред дня. Вона пробувала різні підходи, медитувала під музику чи начитування, але зупинилась на слуханні свого дихання.
"Я просто перебуваю в собі. Необов'язково, щоб навколо була тиша. Я можу чекати на сина під школою, наприклад. І просто дихаю, слухаю своє дихання і знаходжу спокій сама з собою. Достатньо хоча б хвилин п'ять просто звернути погляд в себе. Тоді зайві думки ніби самі відпадають і налагоджується порядок дня", — пояснює жінка.
Ще Світлані допомагає зосереджуватись специфічна музика — без слів і дуже ритмічна. Зазвичай цим критеріям відповідає жанр Binaural Beats (Бінауральні ритми).
А як щодо медикаментозного лікування?
Водночас немає гарантій, що психологічна підтримка допоможе, якщо не вживати протокольні ліки. Світлана зізнається: якщо вона погано спить чи недостатньо рухається декілька днів і у неї немає медикаментів, то всі перераховані вище техніки припиняють діяти.
Препарат, який допомагає людям з РДУГ, в Україні поширений під назвою Концерта. Діюча речовина в ньому — метилфанідат. Його обіг підпадає під жорстокий контроль з боку держави.
Аби отримати препарат, треба завести справу в психіатра. Далі він створює електронний рецепт, роздруковує інформаційний листок та підписує його. Тільки з таким листком в аптеці можуть продати ці ліки. Також доведеться пройти СМС-підтвердження особистості.
"Слава Богу що у нас почали виписувати ці рецепти. Коли сину діагностували РДУГ, це 3-4 роки тому, домогтися отримати цей рецепт було вкрай важко. Тому що дуже сильне лобіювання виробників БАДів. Також поширюються страшні страшилки, що це наркотик, практично амфетамін", — говорить Світлана.
Ілюстративне фото. Фото: Depositphotos
Психологиня Олександра Омельченко пояснює, що від цих ліків люди не отримують доброго відчуття чи приливу ейфорії. Ліки не призводять до зміненого стану свідомості, тільки збирають людину, щоб вона, наприклад, змогла підготуватись до іспиту. Також не виникає звикання до препаратів.
Ще одна проблема в тому, що цих ліків завозять в Україну, за словами Світлани, "страшенно мало". Як наслідок, часто буває така ситуація: рецепт є, але в аптеках немає необхідних препаратів. Світлана каже, що через це її син може залишатись без медикаментозної допомоги на один чи два місяці. Не допомагає і державна програма отримання ліків. Жінка заповнила заявку півтора року тому, а черга до її сина дійшла лише зараз.
Самій же Світлані та загалом людям в зрілому віці отримати необхідні препарати ще важче. Перший виклик пов'язаний з тим, що дорослим нерідко категорично відмовляються діагностувати РДУГ. І все ще залишається проблема недостатньої кількості ліків.
"Навіть якби я була формально діагностована. Навіть якби гіпотетично мені дали рецепт. До нас все одно не завозять Концерту того дозування, яке б мені зараз допомогло", — говорить Світлана.
