Замість чотирьох стін і даху — комфортний простір: як у селі на Івано-Франківщині облаштували прихисток для вимушено переміщених жінок і дітей 

У чому проблема?

За останній рік кількість вимушених переселенців у західних областях значно підвищилась. Це стало викликом для місцевих громад. 

Зокрема станом на середину липня 2023 року в Івано-Франківській області проживає близько 150 тисяч внутрішньо переміщених людей. Існує нагальна потреба у забезпеченні їх максимально комфортними умовами перебування.

Яке рішення?

Щоб знайти ресурси на облаштування прихистків для вимушених переселенців, громади звертаються за підтримкою до міжнародних організацій та експертів. Косівська громада на Івано-Франківщині за підтримки Програми "U-LEAD з Європою" розробила грантову заявку й отримала кошти на обладнання прихистку для 40 людей. Також місцева влада залучила кошти інших донорів та ресурси з обласного і власного бюджету. Шелтер відкрився цієї весни в мальовничому селі Вербовець (вул. Миру, 61).

Косівська міська територіальна громада у мирний час налічувала тридцять дві з половиною тисячі жителів. Під час великої війни за рахунок вимушених переселенців кількість зареєстрованих тут людей збільшувалася на 18% у пікові місяці весни-літа 2022 року. Це був серйозний виклик для громади.

Заступник міського голови з гуманітарних питань Володимир Петричук розповідає, що у громаді з перших днів повномасштабного вторгнення створили центр прийняття внутрішньо переміщених осіб. Він працював цілодобово, щоб оперативно надавати допомогу людям у біді, які втікали із зон бойових дій на Запоріжжі, Херсонщині, Харківщині, Донеччині та Луганщині.

Спочатку для поселення використовували й приміщення закладів освіти, проте перед відновленням навчального процесу взялися за облаштування прихистків. Один шелтер відкрили в селі Смодна, він і нині заповнений на 95%. А щоб облаштувати другий, місцева влада звернулася за допомогою до експерта Програми "U-LEAD з Європою".

Приміщення для прихистку виділили в селі Вербовець. Тут раніше розміщувався Старокосівський ліцей, а до того була колгоспна контора. Будівля добротна, площею орієнтовно 400 квадратних метрів, але в ній не було води й каналізації, а відтак — і туалетів. Власними силами громада пристосувати його для потреб ВПО не могла. 

Виконавчий директор Агенції розвитку ОТГ Прикарпаття, експерт з регіонального розвитку Програми "U-LEAD з Європою" Ігор Мельничук допоміг Косівській міській територіальній громаді написати проєктну заявку на грант міжнародної організації. 

"Це були швидкі проєкти, які фінансував Міжнародний фонд «Відродження». Ми його виграли. Капітальним ремонтом ми не займалися, але завдяки гранту допомогли міській раді закупити необхідну сантехніку, бойлери, щоб належним чином облаштувати санвузли й внутрішньо переміщені особи мали де помитися", — каже Ігор Мельничук.

Для завершення об'єкта міська рада активно залучала донорські кошти та допомогу від благодійних організацій, також було співфінансування з місцевих бюджетів. 

"Прихисток — це результат співпраці влади та міжнародних донорів. Загальна сума грошей, спрямована на створення шелтера, — 3,8 млн грн. Його оснастили всім необхідним для комфортного проживання людей, 1,6 млн грн виділили з обласного бюджету", — наголошувала під час відкриття закладу в березні 2023 року голова Івано-Франківської обласної військової адміністрації Світлана Онищук.

До будівлі провели центральну каналізацію (майже 500 метрів) та водопостачання, зробили сучасний санвузол і душові, сучасну кухню з усім обладнанням, замінили систему опалення, автоматику газового котла, електричну мережу, двері, утеплили горище. У жилих приміщеннях зробили косметичний ремонт — капітальний потребував би значно більших вкладень і забрав би суттєво більше часу.

Коли всі роботи завершили, голова Косівської міської територіальної громади Юрій Плосконос підсумував:

"Громада замість чотирьох стін і даху отримала приміщення, в якому можуть проживати близько 40 людей з непоганим рівнем комфорту. Яке можна після закінчення війни й після повернення людей додому використовувати за різним призначенням. Це може бути й пришкільний інтернат, бо поряд — Старокосівський ліцей, який рано чи пізно добудуємо, це може бути комунальний хостел, бо після війни навпроти добудуємо (культурно-мистецький простір) «Дзбан», може бути заклад для дітей-сиріт, бо, на жаль, після війни сиріт буде немало, або реабілітаційний заклад. Дана будівля після проведених робіт може використовуватись для різних потреб і замість валізи без ручки громада отримала актив".

Як це працює?

У прихистку спільна кухня, спільні санвузли, три- і чотиримісні кімнати. Нещодавно один із благодійних фондів допоміг облаштувати дитячий розвитковий простір. Тут приймають на безоплатне тривале проживання тільки вимушено переміщених жінок і дітей. 

Нині місць для проживання в шелтері ще достатньо. Кількість вимушених переселенців у Косівській громаді значно зменшилася, хоч і не всі з них "виписалися" формально.

Головна спеціалістка відділу промоції, зв'язків та економічного розвитку Косівської міської ради Ірина Дімбровська говорить: 

"Ми запрошуємо жінок з дітьми, які потребують довготермінового проживання. Укладаємо з людиною договір і вона може проживати в нас пів року чи рік, залежно від обставин".

А це точно працює?

Людмила Федоренко приїхала у Вербовець з тоді окупованого Херсона 5 квітня 2022 року. Разом із дітьми й онуком сіли в автівку, взяли собаку й поїхали навмання шукати прихистку. 

Зупинилися у Вербовці, де до того ніколи раніше не були. "Нас прихистили на квартирі дуже добрі люди, ми платили тільки за комунальні послуги", — розповідає Людмила Василівна. 

Діти поїхали далі за кордон, а вона з улюбленцем — песиком чивавою — залишилася в цій квартирі. У Херсоні родина жила в Корабельному районі, який не тільки потерпає від обстрілів, а й зазнав масштабного затоплення після російської диверсії на Каховському водосховищі. Тож повертатися додому пані Людмила поки не планує. 

Жінка трошки не допрацювала до пенсійного стажу, тож для неї дуже важливо було отримати соціальне житло. Людмила Федоренко звернулася з цим питанням до міської ради й після завершення ремонту в шелтері отримала там місце. 

"Я дуже-дуже вдячна цим людям, що створили для нас такі умови: кімнати з ремонтом, дуже добре облаштована кухня, нові холодильники, плити, пральні машини, гаряча вода. І посуд для приготування їжі є, і ковдри. Ми й досі не можемо повірити, що живемо тут просто безоплатно. Просто молодці! Дякуємо велике за все, що зробили для вимушених переселенців", — емоційно розповідає Людмила Василівна. 

Нині, крім Людмили Федоренко, тут знайшли прихисток жінки з Берислава, Токмака, Харкова, інших населених пунктів. 

"Добре, тихо, спокійно. Всі порядні такі", — ділиться Людмила Василівна. 

Мешканці прихистку не обділені увагою: їх часто навідують працівники соціальних служб, цікавляться умовами проживання й потребами.

Заступник міського голови Володимир Петричук розповідає, що за потреби й змоги люди отримують психологічну допомогу, переселенців намагаються не залишати в біді. 

На жаль, серед внутрішньо переміщених на Косівщину осіб уже є й загиблі на російсько-українській війні. Сергій Дяденко з Миколаївщини разом із батьками знайшов прихисток у шелтері. Звідти пішов у військо, загинув у липні минулого року. Похований у Яворові, де й зараз проживають його батьки. 

"Чим можемо, тим і сприяємо людям, бо розуміємо, що це біда не їхня, а наша спільна на цей час", — підсумовує Володимир Петричук. 

Фото надані Косівською міською радою