Шах і мат. Як шахісти в Україні грають попри все

54 роки тому під егідою ЮНЕСКО і з ініціативи ФІДЕ 20 липня було засноване нове свято — Міжнародний день шахів. Цього дня у світі проводяться різноманітні тематичні заходи, присвячені шахам, і здебільшого це турніри. 

Такі будуть проводитися і в Києві, в найбільш пам'ятному шаховому місці столиці, про яке знають всі жителі міста — в шаховому дворику парку Шевченка, відомому також як «садок» або «нижнє поле». «РУБРИКА» вирушила туди трохи раніше, щоб дізнатися, чому саме це місце так притягує шахістів, адже тут вони збираються щодня, хтось проводить тут цілі дні, а деякі — заходять у вихідні.

Хто приходить в шаховий дворик?

Садок або шаховий дворик знайти неважко. Якщо стояти в парку Шевченка обличчям до обличчя з пам'ятником Тарасу Григоровичу, а потім розвернутися праворуч і рухатися до кута парку, ви знайдете навіси та столики, за якими з зосередженими обличчями сидітимуть шахісти — від старого до малого, різних національностей, з різними соціальними статусами:

—  Сюди приходять такі люди, ви не уявляєте, — прізвища шахісти називати відмовляються. — Це українські мільйонери, які люблять грати в шахи, і приходять саме сюди, тому що знають, що тут можна зіграти з гросмейстером. Вони звикли сюди приходити, — стверджують завсідники дворика. Саме в цей момент я повертаю голову і бачу трійцю: в одного з чоловіків піджак надітий на голе тіло, в пакетах, які вони принесли з собою — порожні пляшки. Двоє з них зосереджено сидять за шахівницею, третій — спостерігає. Стереотипи в моїй голові починають скрипіти та ламатися, а мій погляд помічає шахістка, з якою я розмовляю: 

—  Буває і таке. До речі, дуже непогано грають. Вони часто бувають тут, просто, розумієте, у них дуже трагічно склалася доля. Але вони хороші шахісти.

У садку шахісти збираються вже не один десяток років. Раніше, ще до 50-х років, місцем зустрічі був парк біля Золотих воріт, але пізніше там побудували посольства і шахісти перебралися сюди. Серед присутніх у дворику в день репортажу є ті, хто приходить сюди вже протягом 40 років — з самого дитинства. 

— Сюди люди приходять відпочивати. Є люди, які займаються шахами, і не сидять тут. Вони ходять на кваліфікаційні турніри, заробляють на тому гроші. А сюди ми приходимо відпочивати, посперечатися, поговорити, — кажуть у дворику.

Директор садка

Всі, хто приходять пограти в шахи на нижнє поле, знають — у садка є свій директор. Чоловік в коротких пляжних шортах і гумових шльопанцях рухається від столика до столика з пакетом, в ньому — дошки, фігури, шахові годинники, які може орендувати кожен охочий —  за 20 гривень на годину — для своїх, трохи дорожче — для іноземців, які помічають цікаву локацію. Звичайно, ні про яку юридичну особу мова не йде:

— Це було близько 10 років тому, — розповідають місцеві. — Ми були тут, і Дімі якось прийшла ідея в голову — здавати дошки в оренду. Звичайно, всі ми почали жартувати над ним. З того часу і прив'язалося це прізвисько — Директор. Але він молодець — влаштовує для нас турніри, приносить годинник і фігури, ми всі його давно знаємо.

Шахова мафія

У світовому рейтингу шахістів ФІДЕ — всього 8 українських шахістів. Найкращий з них, Юрій Криворучко, — на 40 місці та має рейтинг Ело — 2699 очок, і до першого місця йому не вистачає всього 178 очок. Загалом в рейтингу представлено 29 країн, і така кількість — вже непоганий результат для України, адже за відсутності державної підтримки шахів як спорту всі ці заслуги належать самим шахістам, а не країні.

Здавалося б, шахи — вишуканий спорт, інтелектуальний, спокійний і розмірений — які можуть бути ризики? Але у дворику розповідають, що навіть тут деякі партії закінчуються смертями:

— У шахах, як і в будь-якому професійному спорті, якщо ти сильно граєш, але у тебе немає спонсора, охорони, захисту, ти не впораєшся. У нас були сильні шахісти, приміром, Богатирчук — до нього приходили з НКВД, йому довелося тікати в Канаду. А у 2016 році в Росії загинув молодий шахіст — Іван Букавшин. За однією з версій, йому підкинули ношпу в апельсиновий сік — велике дозування викликало серцевий спазм. 

В Україні, в наш час, сильному шахісту теж потрібен «дах» — виграні гроші на турнірах іноді доводиться «вибивати», і без юридичної допомоги або іншої сторонньої підтримки забрати чесно виграний приз не завжди видається можливим. 

Скільки заробляють шахісти?

В Україні заробити на шахах дуже важко, тому більшість шахістів мають основну роботу, багато хто стає тренерами з шахів — але тільки в дитячих школах, дорослого Київського шахового клубу немає, а підтримка шахістів державою — смішна. 

— Коли наша збірна виграла чемпіонат світу з шахів 20 років тому, ми отримали від міністерства премію — по $440. Піднявши Україну на національній арені, ми отримали смішні гроші, — розповідає Вадим Малахатько, гросмейстер з Києва, який з 2006 року грає за Бельгію. 

— Щоб хоч якось забезпечити собі життя шахами, потрібно мати рейтинг Ело від 2600, — каже шахістка з дворика. — Це близько $2000 на місяць на турнірах. 

Нерівний спорт

— Чоловік може поставити по комп'ютеру в кожному кутку дому. Прийшовши з роботи, на кожному з них він відкриє партію, буде ходити від одного до іншого, записувати ходи та аналізувати — жінка ніколи не буде так робити, просто тому, що після роботи на це не залишається сил, а ще ж є домашні обов'язки — приготувати, прибрати… —  каже моя співрозмовниця.

Якщо поглянути на рейтинги ФІДЕ, то ви знайдете спільний рейтинг шахістів і окремо — жіночий рейтинг. Річ у тім, що чоловічі турніри проводяться окремо від жіночих. Так повелося історично, і зараз, в епоху емансипації жінок, боротьби за рівноправність і фемінізму, ніхто не говорить про те, що цю традицію потрібно міняти. Шахістка з парку Шевченка каже, що причина в тому, що жінкам це невигідно. Водночас чіткої заборони не ходити жінкам на чоловічі турніри немає:

— Вони просто туди не ходять, бо — а навіщо? Хоча буває, хоч і дуже рідко, жінки приходять на чоловічі турніри, і навіть виграють. 

Найвищий рейтинг Ело в списку ФІДЕ кращих 100 шахістів світу серед жінок — 2658, у чоловіків — 2847. Різниця більше, ніж у 200 очок, дивує. Мої співрозмовники в садку пояснюють:

— По-перше, різниця в мисленні — ми дійсно думаємо по-різному. Чоловіки фізично витриваліші за жінок. Так, в шахах нам не потрібна м'язова сила, але потрібна стресостійкість — деякі ігри тривають по 6 годин, і весь цей час ти знаходишся в напрузі. Шахи — це дуже високе навантаження, і у професіоналів вже у 25 років починаються проблеми з серцем, падає зір.

Проте, в садку Шевченка всі грають на рівних. Тут впевнені — щоб бути хорошим шахістом, потрібна працьовитість і відданість справі, а ми продовжуємо вірити в те, що в парку Шевченка розквітатимуть не тільки нові квіти, а й зірки шахових турнірів.