Що планують розробники, аби в майбутньому росія більше не наважилась випускати в нас ракети — в інтерв'ю з волонтером групи "Технарі", співрозробником мобільного додатку "єППО" Геннадієм Сульдіним.
"Бо ракета за 4 секунди пролітає кілометр"
— Що ви відчували в перші дні війни? З якими думками зустріли повномасштабне вторгнення?
— Я пам'ятаю, що ми почули перші вибухи недалеко від нашого дому. Перша думка — "Чому я не зробив підвал?", друга — "Це надовго" і третя думка — "Якось треба захистити родину". Через чотири дні моя дружина з донькою поїхали за кордон і мені стало легше, бо якщо когось і вбили б, то тільки мене, а не їх. Перше завдання по захисту родини було виконане, підвал я так і не вирив, а з третього березня ми почали допомагати військовим.
Геннадій Сульдін
— Як ви об'єднались у волонтерську групу "Технарі" і над чим почали працювати?
— "Технарі" — це частина "Оборони Одеси 2.0" (місцевої волонтерської спільноти, — ред.). З точки зору допомоги військовим, з перших днів війни ми зрозуміли, що треба дуже багато рацій і що у війську немає ніякої оптики. Ані тепловізійної, ані денної, ані нічної. Тож ми сконцентрувалися на електроніці та оптиці. До сьогодні нічого не змінилось і ми доставляємо військовим, у першу чергу для протиповітряної оборони, різноманітні електронні та оптичні прилади. Це і є сенс існування групи "Технарі".
— Як ви зрозуміли, що було найнеобхідніше на той момент? Чому зробили саме на цьому акцент?
— Перші дні повномасштабної війни показали, що тактика росіян — це масовані ракетні удари надзвуковими низьколітаючими крилатими ракетами. Колись я служив у протиповітряній обороні ще радянської армії, також за фахом я зв'язківець і закінчив Одеський електротехнічний інститут зв'язку. Я добре розумів, що локатор системи бачить на малих висотах на значно коротшу відстань, ніж на середніх та великих висотах.
Було зрозуміло, що є багато маршрутів і місць, по яких може пройти крилата ракета. І радіолокатори протиповітряної оборони можуть її не побачити виключно через те, що вона летить на малій висоті та маскується за нерівностями рельєфу. Наприклад, за каньйоном чи річищем річки.
З точки зору довоєнної теорії протиповітряної оборони, крилату ракету дуже важко збити ствольною артилерією чи кулеметами, а також ПЗРК на кшталт "Ігли" чи "Стінгера". Та війна показала деякі дивні речі. По перше, ПЗРК, які вважали застарілою зброєю за концептом, збили 20-25% всіх повітряних цілей за цю війну. По-друге, як виявилось, при швидкому цілевказанні для посту протиповітряної оборони, збити російський "Калібр" з ПЗРК "Ігла" реально. Це вже настільки багато разів доведено, що навіть не віриться, що 11 місяців тому подібне вважалось неможливим. Ми особисто знаємо хлопця, якому 23 роки, й він за два місяці збив з ПЗРК "Ігла" вже 4 крилаті ракети на півдні України.
Жодна країна не була піддана подібним ракетним атакам, у нас це вперше у світі. Ми розуміли, щоб ці розрахунки успішно діяли, військовим треба більше часу. Треба, щоб вони знали, що ця ракета на них летить. Треба було знайти резерв на цілевказання та повітряну розвідку, чимось доповнивши локатори. Цей резерв ми вбачаємо у 30 мільйонах сенсорів, тобто кожен українець може стати таким сенсором. На початку війни було багато повідомлень та відео, як ці ракети летіли, але це все було дуже пізно. Бо ракета за 4 секунди пролітає кілометр. Бажано, щоб від моменту, коли ціль побачила людина й до моменту, коли її побачили фахівці ППО, витрачалось кілька секунд.
— І ви це зробили за допомогою мобільного додатку "єППО". Розкажіть про нього детальніше.
— Цей додаток допомагає військовим виявляти повітряні цілі. "єППО" — це допоміжний засіб повітряної розвідки, він доповнює радіолокацію у тих зонах, де локатори можуть не побачити цілі. Цей додаток задумувався, як засіб боротьби з крилатими ракетами. Коли з'явились "шахеди", "єППО" вже проходило випробування у військах. При перших атаках дронів-камікадзе ми вже проводили перемовини з представниками "Дія" щодо авторизації користувачів. Перше бойове застосування було через 8 чи 9 днів після початку роботи. Від 2 до 7 секунд минає від моменту, відправлення даних на "єППО" до моменту, коли ця відмітка з'явиться на усіх мапах усіх акаунтів ППО усіх офіцерів. Тобто людина, яка сповіщає, сповіщає не лише регіональну ППО, а сповіщає всіх.
"Від цього хлопця з 15-ти кілограмовою "трубою" у такі моменти залежить буде збита ракета чи ні"
— Розкажіть про перший раз, коли за допомогою вашого додатка збили крилату ракету. Що ви тоді відчували?
— У нас страшний ворог і ми всі відчуваємо одне й те саме — нам не вистачає часу і дуже хочеться спати. Треба щоденно перетворювати наше військо на кращу версію себе, бо ми ж про щось мріяли, коли вперше побачили чим працюють наші ППОшники. Тоді у нас з'явилось щире бажання, щоб було по-іншому. По-перше, щоб кожен розрахунок ПЗРК мав надійне цілевказання. Це щонайменше планшет, на якому встановлені "Signal", "TeamSpeak", "єППО", всі засоби сповіщень, щоб завчасно попередити їх, що до них летить ціль. Треба, щоб у розрахунків були біноклі з азимутом (компасом) та кутомірною сіткою, щоб на 3-4 секунди раніше побачити крилату ракету і попередити стрільця, щоб він встиг підготуватись до пуску. Адже передпускова процедура триває 6 секунд.
Від цього хлопця з 15-ти кілограмовою "трубою"(ПЗРК "Ігла") у такі моменти залежить буде збита ракета чи ні. Треба зробити все так, щоб йому було зручно і його заздалегідь попередили. Важливо також, щоб розрахунок стрілецької зброї чи кулемета зустрів ракету. Хоч вірогідність ураження ракети зі стрілецької зброї чи кулемета невеличка, але випадки є. Кожного разу, коли з кулемета, стрілецької зброї, зенітки чи "Ігли" збивають ракету, то на неї не треба витрачати дорогу ракету С-300, яку, до слова, ніде купити не можна.
"єППО" — це велика система, і цей додаток, про який всі знають, є лише частиною цієї системи. Російські хакерські атаки на "єППО" — це окрема пісня. Під час найбільшої атаки ми змінили дані на сервері та в певні області даних написали, що про них думаємо. Якби вони могли щось зробити з системою, то вони робили б.
— Інші країни, які побачили цей мобільний додаток, цікавляться ним? Ті ж Ізраїль, США, Велика Британія.
— Їм це не цікаво, бо ніхто з них ніколи не стикався з такою загрозою. І ніхто з них, окрім деяких фахівців ППО, не розуміє, що якщо вони зіткнуться з цією загрозою, то їм буде гірше, ніж нам. Протиповітряна оборона НАТО завжди будувалася на винищувачах. У них зенітні ракетні комплекси — це додаткові системи ППО, а у нас вони основні. А якщо винищувачем шукати 30 крилатих ракет, які йдуть по балках і річках, то, як на мене, НАТО було б дуже корисно якнайшвидше знайомитись з реальним бойовим досвідом.
— У країн НАТО є запит, аби Україна поділилася своїм досвідом?
— Відчути потребу у цій системі можна єдиним шляхом — коли поруч з тобою разів 5 вибухне. Інакше ні до кого нічого не дійде.
— У перші дні війни всі, хто міг і мав якийсь доступ до міжнародної спільноти, закликали закрити небо. Протягом декількох місяців це робили постійно, потім зрозуміли, що нічого не вдається і стратегію треба змінювати. На вашу думку, чому світ не хотів допомогти Україні?
— Тому що світ не міг. Ніякої технічної можливості поставити ЗРК біля кожної трансформаторної підстанції немає. Немає таких радарних систем, які б покрили все. Ми коли просили закрити небо, то виходили тільки з того, що нам треба знайти резерви, які залежать лише від нас. Ми їх знайшли.
— Скільки людей працює над системою "єППО"?
— Було 37 програмістів. Зараз же вона не потребує обслуговування, тому ми займаємось її вдосконаленням. Ця система не статична, вона розвивається. У неї з'являються нові можливості для військових. Ми робимо її швидшою, захищенішою. Тому що військова частина системи працюватиме на абиякому пристрої в Google Chrome. Сповіщення приймаються від найпростіших Android і iPhone. Ми свідомо робили так, щоб система не потребувала ніякого ресурсу від користувачів цивільних, військових і від держави.
У нас є ще розробки низки електронних приладів, двох бойових сценаріїв і тисячі різноманітних електронних і оптичних приладів, які ми цілеспрямовано передавали військовим.
"Хай йому грець"
— Розкажіть про нові ваші розробки.
— Можу розповісти про одну — це прилад нічного бачення для автівок "Сова". На перший погляд, нічого складно — ставимо на дах камеру, в салон — монітор, блок живлення вставляємо в прикурювач і поїхали. Питання виникають пізніше. Наприклад, якщо живлення на борту не 12 вольтів, а 24. Відповідно треба якийсь універсальний блок живлення. А якщо акумулятор розрядився? Тому нам треба розробити такий прилад, який би встановлювався на автівку за 2 хвилини, щоб в ньому швидко могла розібратися будь-яка людина і щоб цей прилад працював. З 14-ї спроби нам вдалось такий виготовити.
— Які стадії пройшов цей проєкт?
— "Хай йому грець"; "хай йому грець"; "що за дурню ми купили?!"; "навіщо я за це взявся?!"; "знову нічого не вийшло"; "викинь цей непотріб!"; "давай купимо дорогу камеру? Ні не можна". І так упродовж трьох місяців.
На 9-му варіанті ми зрозуміли, що це вже те, що потрібно. Ми проїхалися у темряві під зорями без жодних підсвіток абощо і задовольнилися результатом. Група розробників вирішила, що цей комплект можна брати як перше покоління. Таких ми виготовили 20 штук. Потім пішло друге покоління, воно було суттєво покращене. А третє покоління вже вийшло універсальним: можна використовувати одну або дві камери, є автоматичне перемикання.
Загалом у цьому варіанті технічні характеристики комплектуючих різко підвищені. Ці прилади зараз використовують ті, хто евакуює поранених, ті, хто пересуваються вночі, щоб не мати ризику, що їх виявить якийсь ворожий безпілотник і наведе артилерію. Ці прилади також потрібні нашим дорогоцінним С-300, системам "Смерч", "Ураган", ракетам "Гарпун", "Нептун". І не забуваймо про зрадників, які за гроші здають позиції наших зенітників, ракетників. Тому бажано, щоб усі наші дорогоцінні ракети, тягачі, пускові машини пересувалися таємно, щоб вночі їх ніхто не бачив.
Фото Геннадія Сульдіна
"Ця маловисотна ППО кожного дня має робити для захисту нашого тилу більше, ніж робила вчора"
— Ви це робите своїм коштом?
— Ні, не лише своїм. Придбанням "Сови" займаються родичі військовослужбовців. Саме вони здебільшого наші клієнти. Щось ми збираємо і передаємо військовим, як волонтери. Днями "Нептунам" передали дві "Сови" двокамерні. На питання, які в них є побажання казали: "Ще дві". І так кожного дня.
Ще ми знайшли цифрову кодовану рацію для тактичної ланки, яка коштує не як Motorola 600 євро, а 100 євро. Зараз вже четверту бригаду забезпечуємо цими раціями.
Також ми тестували близько 30 моделей біноклів. Обрали дві моделі. Загалом біноклів війську передали понад 700. Десь близько 200 передали великих моніторів, це дуже неочевидна потреба. Займаючись допомогою ППО, ми хронометрували час: хтось побачив, комусь передав, цей хтось вже це побачив і оцінює обстановку, порівнюючи різноманітні розвіддані. Робити це на малих моніторах дуже незручно. І так ми почали постачати силам ППО монітори 37,43, 50, 55 дюймів. Спочатку вони не вірили, що це спростить їхню роботу. Ця невіра тривала години дві, потім повірили.
Зараз ми працюємо над двома розробками. Протидія "шахедам" потребувала прожекторів. Ми почали на свій страх і ризик закуповувати різні моделі прожекторів, шукати як це можна застосувати й консультуватись з військовими. Тиждень тому пройшло величезне випробування прожекторів, яке ми назвали "Батл прожекторів". У ньому брали участь командувачі ППО ВМС, командувачі ППО Сухопутних військ "Південь" і представники Повітряного командування. Переможця визначили одноголосно.
Наше завдання — підвищувати ефективність мобільних вогневих груп чи стаціонарних постів ППО, ефективність усього, що озброєне кулеметами, гарматами, автомати та ефективність ПЗРК. З перших днів війни ми турбувалися саме про них. Ця маловисотна ППО кожного дня має робити для захисту нашого тилу більше, ніж робила вчора. Це залежить і від навчання людей і від їхніх можливостей. А їхні можливості з'являються від обладнання. Немає прожектора — не побачу, немає бінокля — не вистачить часу, немає рації — не отримаю цілевказання, немає планшета — не побачу, якою трасою йде ракета, куди їхати мені та де її чекати.
Ми стикалися з дуже досвідченими фаховими військовими, з чудовими інженерами, з такими вмілими менеджерами, бачили, як за хвилини можна організувати процес. Чому так? У нас дуже мотивовані люди — жити хочеться. Коли люди вмотивовані вони не лише не бояться, вони роблять таке про що не мріяли. Я це бачив.
Якщо нам вдасться двічі перемогти: по-перше, нам треба перемогти росію, по-друге, нам треба зробити так, щоб так, як до війни, ніколи вже не було, бо це дуже дорого. У нас багата країна, яка багато років жила так, що купа людей крали. Але так зараз не буде. Ми не можемо тягати на собі таку кількість паразитів. І в цій боротьбі мотивація буде така ж, як у боротьбі з росіянами — хочемо жити.
— Ви зараз яку місію вбачаєте?
— Є у нас військовий проєкт, який може підвищити ймовірність ураження повітряної цілі з зенітки чи великокаліберного кулемета у 5-7 разів. Дуже хочеться це зробити. Кожен збитий "шахед" чи "Калібр" з зенітки чи великокаліберного кулемета — це збережена ракета С-300. Це збережна підстанція, будинок. Це збережне життя українців і майно українців, а для мене життя і майно українців це є цінність у всьому світі. Я свято вірю в те, що українці, перш за все, величезною цінністю мають себе, свою родину, свій добробут. І допоки буде так, у нас буде здорова держава.
