Сексуальне насильство у війську: що робити, якщо ви або ваші близькі постраждали

"Одного разу до нас звернулася військовослужбовиця з ситуацією, що її на території військової частини переслідують прибулі в гості п'яні офіцери. Вона була змушена зачинятися в кімнаті", — розповідає Катерина Приймак, очільниця Руху VETERANKA. 

Подібні випадки — далеко не поодинокі, однак правоохоронні органи, які розслідують справи про сексуальне насилля в армії, не ведуть статистичних даних. Однак, за словами громадських та правозахисних організацій, які фіксують звернення на гарячу лінію про випадки сексуального насилля, кількість таких звернень збільшилася. 

Водночас правозахисна організація "МаршЖінок" провела опитування, у якому виявила наступне: з 46 опитуваних лише 12 повідомили б про те, що стали свідками вчинення насилля. Серед іншого, жінки бояться засудження і нав'язування ролі "сама винна". 

Як протидіють сексуальному насиллю в армії й чому це не завжди працює? 

Зараз у разі домагання чи насилля потерпілу переводять в іншу бригаду. Так, наприклад, можна звернутися до гендерної радниці командувача Сухопутних військ ЗСУ, яка допоможе з переведенням. Це швидкий спосіб, який, однак, зовсім не розв'язує проблеми, адже залишає кривдника в армійській системі, тому злочини можуть повторитися. Також це дискримінація самої потерпілої. Такий механізм дій варто застосувати лише у випадку, коли ситуація критична та стосується збереження здоров'я і життя жінки. 

Команда руху VETERANKA працює над тим, аби гендерні радники в частинах були відповідно кваліфіковані. Крім того, рух постійно займається адвокацією цієї теми. Це довга робота, яка вибудовується через зокрема контакти з урядовцями, звернення до народних депутатів. 

"Бюрократична армійська система непристосована до реагування на той контекст, який у нас є", — каже очільниця руху Катерина Приймак.

Так, наприклад, є реформаторська ініціатива з боку Міністерства оборони, а є військо й армійська система у вигляді генштабу, які досить часто є "паркетними генералами". На жаль, наші захисники й захисниці дуже часто мають протидіяти не лише російській армії, але й "внутрішньому совку". І це речі, які стосуються не лише домагань, але й загалом проблем притягнення до відповідальності в армії кривдника чи людей, які зловживають повноваженнями. 

"Щоб якийсь механізм запрацював, ми маємо опуститися на фундамент військової юстиції й того, як це працює. Нам потрібно змінювати фундамент системи в плані цінностей", — переконана Катерина Приймак.. 

Сьогодні основний механізм протидії насильству в армії — це гарячі лінії. Однак проблема гарячих ліній в тому, що розгляд звернення триває 30 днів. "Тобто вашу проблему розглянуть, але, умовно, якщо вас домагаються і є ризик фізичного насилля, цього часу немає", — коментує Катерина Приймак. Утім, зафіксувати звернення або подати рапорт в "Армія+" — важливо, адже тоді, за словами експертки, у вас лишається електронний слід повідомлення. 

Якщо правоохоронні органи не допомагають, звертайтеся до профільних організацій, щоб вони вас додатково проконсультували. Для допомоги є такі організації як VETERANKA, "Юридична сотня", "ЮрФем", "Принцип". Наприклад, в "Армія+" є лише визначені рапорти, однак VETERANKA спілкується з "Принципом", який може подавати коригування в цей застосунок, або ж надати вам потрібні зразки для правильного оформлення після звернення на сторінку. 

Алгоритм дій для військовослужбовиць, постраждалих від сексуального насилля

Що я маю зробити, якщо зазнала сексуального насилля?

• Потурбуватися про власну безпеку.
• Зафіксувати інформацію. 

Якщо ви зараз не маєте сил або часу звертатися за допомогою, чи вам важко прийняти рішення, потрібно зафіксувати все, що з вами відбулося: дату, час і місце події; дані про кривдника (ПІБ, посаду та інші дані); дані про можливих свідків та інші докази. Робіть скриншоти надісланих вам повідомлень чи погроз, електронних листів та інших текстових й аудіозаписів. 

Якщо в моменті це безпечно і ви можете це зробити непомітно, увімкніть диктофон на телефоні, щоб записати розмову.

У перші години після вчинення злочину максимально зафіксувати його сліди: одяг, біологічні сліди на білизні (зберігаються протягом багатьох місяців, якщо не було застосовано хімії чи тривалого сонячного впливу). 

• Потурбуватися про свій стан здоров'я.

Зокрема якщо ви пережили зґвалтування, вам варто пройти медичні обстеження. З юридичного погляду це важливо, аби зафіксувати ушкодження. Однак якщо ви не хочете надалі повідомляти правоохоронні органи, обстеження потрібні, аби переконатися, що вашому фізичному здоров'ю нічого не загрожує. Також варто звернутися за психологічною допомогою.

• Звернутися за юридичною допомогою.

Перед тим, як приймати рішення звертатися до правоохоронних органів чи повідомляти своєму командиру, проконсультуйтеся з юристом чи юристкою про подальші ваші кроки, щоб зрозуміти всі ризики: що може відбуватися чи не відбуватися далі, яким чином потрібно реагувати, коли й кого краще повідомляти тощо. 

Ці ризики варто прораховувати наперед, адже траплялися ситуації, коли на потерпілих намагалися тиснути будь-яким способом, щоб ті відмовилися від своєї заяви або надалі не хотіли повідомляти про те, що з ними відбувалося. 

• Подбати про заходи безпеки перед повідомленням про сексуальне насилля.

Часто трапляється, коли після повідомлення військовослужбовиці командиру про сексуальне насилля чи домагання, її переводять в інший підрозділ або військову частину, тим самим ізолюючи потерпілу і не караючи кривдника. Це поширена ситуація, яка нерідко є причиною, чому жінка не хоче повідомляти про злочин. 

У практиці "ЮрФем" були випадки, коли військовослужбовиці, розповідаючи про насилля, говорили, що не хочуть, аби їх переводили, адже вже довгий час служать в одній команді й бояться опинитися в новому підрозділі, адже не знають, з ким опиняться. 

Зараз Міноборони створило робочу групу, яка напрацьовує алгоритм, де буде врахований цей момент, аби потерпілих від сексуального насилля не переводили, а вживали певних дій щодо кривдників.

• Заявити про сексуальне насильство. 

Ви можете звернутися безпосередньо до свого командира чи вищого командування, якщо немає жодного реагування. За вашим рапортом чи відповідним повідомленням буде призначено службове розслідування. І якщо під час розслідування будуть виявлені ознаки злочину, то про це повідомлятимуться правоохоронні органи, зокрема Державне бюро розслідувань, які надалі займатимуться цим. 

Якщо ж дії кривдника не належать до категорії кримінального правопорушення, а є адміністративним правопорушенням (наприклад, сексуальні домагання, сексизм, дискримінація), то ці випадки можуть розслідуватися на рівні командування відповідною комісією та мати результат у вигляді дисциплінарних стягнень. 

Однак якщо ви вважаєте, що вам ризиковано повідомляти керівництву про сексуальне насилля (і внутрішня комунікація призводить до подальших утисків і упереджень стосовно вас), тоді краще одразу звернутися у правоохоронні органи: поліція, Державне бюро розслідувань, Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері. 

Також можна звернутися до Офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Вони можуть не лише проводити своє власне розслідування, але й вплинути на якість досудового розслідування, що проводиться правоохоронними органами, проконтролювати, щоб заяви не заминалися і не відкладалися у далеку шухляду. 

Чи можливо довести випадки сексуального насильства у війську, якщо немає задокументованих фактів?

Це можливо довести, але складно. Якщо ж говорити про справи, які стосуються військовослужбовиць, то у практиці "ЮрФем" не було справ, які адвокатки могли довести за відсутності будь-яких доказів. У таких ситуаціях складно притягнути людину до кримінальної відповідальності, але нічого не заважає у рамках самого порядку несення служби забезпечити захист потерпілої чи вжити інших заходів.

Якщо є свідки, але вони бояться свідчити, чи можуть вони це зробити анонімно, і чи матимуть ці свідчення силу?

Свідчити анонімно не можна у рамках кримінального права, адже тоді такі свідчення не будуть доказом. Це буде певна інформація, яка може стати корисною правоохоронцям, але на неї не можна буде опиратися як на силу доказу. Будь-які свідчення мають належати конкретній людині. Якщо є загроза життю чи здоров'ю свідків, у нашому законодавстві є механізм захисту свідків — певні заходи безпеки (наприклад, зміна персональних даних). 

Зокрема "ЮрФем" уже використовує такі заходи у випадках сексуального насилля, пов'язаного з війною —  розслідуваннях справ сексуального насильства з боку російських військовослужбовців. У більшості кримінальних проваджень організація змінює реальні прізвища й ім'я потерпілих, щоб убезпечити їх, особливо, якщо їхні рідні досі проживають на окупованих територіях.  

Детальніше — у пам'ятці від "ЮрФем". 

Який термін подання заяви?

Термін позовної давності у випадках кримінальної відповідальності становить як мінімум 10 років, залежно від статті Кримінального кодексу, за якою кваліфікується злочин. Тобто протягом 10 років жінка, яка постраждала від сексуально насильства, може звернутися до правоохоронних органів і зафіксувати цей факт. 

Як законом регламентується самооборона, чи має жінка право фізично відстояти себе?

Кримінальним кодексом України передбачена крайня необхідність і необхідна оборона (самозахист). Щоб цей закон увійшов в дію, потрібно, щоб шкода, нанесена жінкою кривднику, не перевищувала тієї шкоди, яку наніс він. Це все дуже суб'єктивно, але, враховуючи те, що злочини на сексуальному підґрунті мають резонанс, є серйозними й відносяться до тяжких і особливо тяжких (залежно від кваліфікації), то жінка може і повинна давати відсіч, захищати себе. 

Психологічна підтримка постраждалих

Інший вимір цієї проблеми — робота з уже постраждалими від сексуального насильства. Травма сексуального насилля важка і табуйована в суспільстві. Потерпілій може бути складно згадувати події, що з нею сталися; вона може переживати, аби ця історія не поширилася. То чи варто переконувати людину, яка не хоче і боїться, заявляти про випадок насилля? 

Якщо людина сама невмотивована розповідати свою історію, то тут можна наштовхнутися на нерозуміння. Таке небажання може свідчити про те, що людина ще не готова відкритися та зіштовхнутися зі своїми переживаннями. Найкраще, що можна зробити в такій ситуації, — це бути максимально терплячими та дати людині час і можливість вибору. Розповісти їй про різні програми, групи підтримки, проєкти анонімної допомоги — дати можливість самостійно обрати, що саме підходить їй наразі. Змушення викликає спротив. Лише терпіння і створення безпечного простору можуть допомогти. 

Найкраще, що можна зробити для людини, яка пережила сексуальне насильство, — це вислухати без осуду, надати максимальну підтримку (запевнити, що ви поруч і готові допомогти), дослідити, в якому стані зараз ваша близька людина, наскільки вона емоційно стабільна. 

Якщо людина в шоковому стані, вам варто надати першу психологічну допомогу. Зокрема у відкритому доступі можна знайти популярні посібники MediacalCorps про першу психологічну допомогу. Ця допомога базується на тому, щоб стабілізувати людину: запитати її, як вона зараз почувається, чи потрібно їй щось попити, поїсти — забезпечити найголовніші фізіологічні потреби. Якщо це невідома вам людина — запитати контакти близьких. Дослідити, чи з людиною все гаразд: як вона виглядає, чи немає пошкоджень, чи потрібна медична допомога, створити безпечний простір. Якщо вона захоче говорити, вислухати її, не давати порад, не говорити "забудь", чи "все нормально". Якщо ж людина не хоче розповідати, то не наполягати й не розпитувати. 

Для близьких дуже непросто бути спокійними в цей момент, але, в першу чергу, потрібно думати про потреби потерпілої.