"Смердючий кіт, смердючий кіт, чим же тебе годували? Смердючий кіт, смердючий кіт, не твоя в тім вина. Не водять тебе до лікарні – бо лапки в тебе негарні. Не трояндами пахнеш ти, але кращого, ніж ти, не знайти".
Даємо 9 з 10, що у вас перед очима постала кав'ярня Central Perk, у якій неймовірна Фібі Буффе виконує свій найвідоміший хіт. Який цілком міг би стати неофіційним гімном волонтерів з порятунку бездомних тварин. Хоча перш за все, звісно, котів. Розповідаємо, як працюють професійні рятівники вуличних котів: з якими стикаються труднощами, як їх долають та за якими критеріями обирають родини для своїх вихованців.
В Україні відсутня точна статистика кількості безпритульних котів, однак сумнівів у тому, що лік йде на сотні тисяч, не виникає. Понад те, відсутність контролю над їхньою народжуваністю призводить до збільшення чисельності таких тварин.
Доля ж безпритульних котів неймовірно гнітюча: більшість з них гине від голоду, хвороб, травм, переохолодження тощо. Просто для порівняння: тривалість їхнього життя – 2-3 роки, тоді як домашні коти живуть до 20 років.
Звісно ж, держава практично не займається лікуванням та знаходженням осель для вуличних котів. А от волонтери, природно, займаються. І вже поставили їхнє лікування та "прилаштування" на професійні рейки. То як це — бути волонтером, який рятує тварин? Це — …
Одними з перших, хто зробив порятунок безхатніх котів своєю професією, став фонд "Хочукота". Суть його роботи проста: знаходити бездомних котів, лікувати їх та шукати домівки. Результат: протягом останніх трьох років 734 тварини знайшли родини, де про них піклуються та люблять.
Одна з засновниць фонду – Євгенія Драч – каже, що ідея створення "Хочукота" з'явилась, коли його фундатори допомагали одному з притулків Київщини шукати нові родини для котів на профільних міських фестивалях.
"Повертати неприлаштованих тварин було вкрай гнітюче, тому почали шукати місце, де вони чекатимуть на нові домівки вже в Києві. Знайшли ветлікарню, що розмістила котів на стаціонар, і почали роздавати їх просто звідти. Згодом почала рости кількість звернень про допомогу, тож ми вирішили створити окремий проект з порятунку та прилаштування котиків", — розповідає Драч та додає: за певний час стало очевидним, що клініка — не найкраще місце для очікування, тож фонд почав "шукати приміщення, схоже на квартиру, щоб коти жили комфортно і вже тренувалися жити вдома".
Таке місце знайшли – і назвали його "Центр Кототерапії". Нині більшість з 62 підопічних фонду живуть саме там. Інша ж частина тварин перебуває в тимчасових родинах волонтерів.
Але тут мова йде про здорових котів.
"Хворі ж тварини лікуються на стаціонарі клініки-партнера або вдома в наших кото-нянь", — каже Драч.
Лікування безпритульних котів є тим, що змінює уявлення про звичайний пошук для них нових домівок і фактично виводить таку діяльність на професійний рівень.
Вакцинація, стерилізація, отримання ветеринарного паспорту та мікрочіпу, медичне обстеження – далеко не повний перелік процедур, які має пройти кіт, аби бути готовим переїхати до нової родини. І це не включаючи лікування травм та захворювань.
Саме в цьому полягає чи не найбільша проблема рятування безпритульних тварин: ветеринарні послуги дорогі й влітають в добрячу копієчку. І для "Хочукота" наразі це вилилось у велику проблему: борг фонду за лікування котів становить 90 тис. гривень. Що змусило його зупинити прийом нових підопічних – доти, доки борг не буде погашеним.
Нестача коштів для тваринних волонтерських організацій – це завжди про пошуки благодійників. В цьому плані "Хочукота" не є винятком – чи не головним з джерел фінансових надходжень фонду є саме благодійні внески.
"Ми існуємо завдяки внескам благодійників_ниць. Життєво необхідними є щомісячні внески – саме завдяки ним ми можемо планувати свою діяльність. Також іноді отримуємо великі, але разові суми від окремих благодійників чи компаній", — розповідає Євгенія Драч.
Саме за рахунок благодійних коштів "Хочукота" має намір покрити свій 90-тисячний борг. І, що важливо, у них це виходить: наразі фонд уже зібрав понад 12,5 тис. гривень.
Однак якщо в розрізі збору коштів для погашення боргу благодійність є ідеальним варіантом, то покладатись виключно на неї в інших аспектах функціонування фонду – шлях до самогубства. Причина цьому – у ненадійності таких надходжень. Гарантувати безперервний потік благодійних коштів неможливо, а отже, так само неможливо розробляти і довго- чи бодай середньострокову стратегію розвитку проєкту, спираючись виключно на благодійні внески.
Для цього тваринні благодійні організації активно розвивають додаткові джерела доходу, розширюючи таким чином свої можливості з одного боку – і убезпечуючись від підсідання на "благодійну голку" з іншого.
В пошуках додаткового заробітку "Хочукота" відкрив крамницю з власним мерчем — одягом, аксесуарами, значками, наліпками, листівками тощо.
"Ми прагнемо залучати всі можливі джерела фінансування, і сувенірна крамничка — один з них. Вона має великий потенціал, який ми ще і близько не реалізували повноцінно — банально не вистачає рук. Та все ж крамничка вже допомагає нам оплачувати дуже дороге лікування котів, хворих на котячий перитоніт, оплачувати рекламу котиків, що шукають родини, а також деякі дорогі обстеження — наприклад, МРТ", — каже Євгенія Драч.
Окрім крамнички фонд заробляє, проводячи аукціони, лотами яких є надіслані благодійниками спеціально з цією метою до фонду книги, а також прикраси ручної роботи, котячі меблі, іграшки та багато іншого.
Ще одним джерелом альтернативного доходу для волонтерів є т.зв. "Кампанії" – мистецькі та спортивний проєкти, покликані збирати донати на підтримку діяльності фонду.
Так, 2 художниці – Олександра та Анастасія – створюють з цією метою портрети людини/котика/людини з котиком, а волонтер Вадим біжить за котів марафони.
Наразі Кампанії зібрали для фонду понад 13,5 тис. гривень. Цього вистачить, наприклад, на 45 днів роботи доглядачки за двома хворими котами.
"Наша робота — це часто термінові виклики, робота вночі, різні складні невідкладні випадки. Це неможливо повноцінно поєднати з, наприклад, офісним графіком", — ділиться Євгенія Драч, розкриваючи переважно ігнорований та подекуди викликаючий несхвалення соціумом бік волонтерства: це – повноцінна професія. А отже, вона має бути оплачуваною.
"Поки людина не отримує зарплатню, вона не може присвятити себе роботі повністю. Адже окрім роботи (і так важкої психологічно і фізично) необхідно постійно шукати кошти для існування і себе, і своєї родини. А це пряма дорога до вигорання. Така людина не лише покине благодійність – вона ще й лишиться нещасною", — пояснює Драч.
Аби цього уникнути, а ще — забезпечити сталий розвиток фонду та примножувати його досягнення, "Хочукота" винагороджує своїх волонтерів: як тих, хто працює на постійній основі (скажімо, дизайнерок та ілюстраторок, авторів мерчу, чи волонтерку, що спілкується з покупцями), так і тих, хто працює час від часу.
"Співробітники ці отримують зарплатню. Хтось має стабільну ставку, хтось — ставку + оплату за виконання певних робіт, або лише оплату наданих послуг", — ділиться Драч.
За три роки свого існування фонду "Хочукота" вдалось знайти домівки для 734 котів. Це – майже 250 на рік. Ще більше котів фонд вилікував та виходив від тяжких травм та хвороб.
Втім, волонтери не ставить собі за мету будь-що віддати котів людям.
"Наша ціль не кількість, а якість. Ми старанно підбираємо родини підопічним", — розповідає Євгенія Драч.
Критерії підбору нової родини для своїх вихованців "Хочукота" виставляє суворі: коти віддаються лише у квартири для домашнього проживання, із заскленими балконами та сітками "антикіт" на всіх вікнах, без можливості вигулу на вулиці.
Крім того, всі потенційні родини проходять співбесіду, підписують обов'язкову угоду про дбайливе ставлення та залишаються на зв'язку після того, як працівники фонду особисто привезуть їм свого вихованця – аби в разі незадовільних умов/втрати можливості утримання волонтери могли забрати тварину назад.
І такі суворі вимоги дають свої плоди: практично всі коти залишаються в нових домівках назавжди, а випадки, коли їх доводилось забирати назад до фонду, за словами Драч, — одиничні.
За схожою програмою працює й інший тваринний благодійний фонд — Adopt Don't Stop. Його працівники започаткували програму стерилізації безпритульних тварин, рятують і знаходять домівки для важкохворих котів та собак, а також проводять просвітницьку роботу серед населення для формування відповідального і доброзичливого ставлення до тварин.
Проте все це – про Київ. І це – єдиний "баг" у роботі подібних фондів, адже опікуватись бездомними тваринами без філій по всіх містах України неможливо. А відкриття та повноцінне функціонування таких філій вимагає величезних коштів, забезпечити постійне надходження яких за умови збереження незалежності в своїх діях не є реальним.
Тому в "Хочукота" радять усім, кому небайдужі безпритульні тварини, не зволікати та відкривати аналогічні фонди у своїх містах. Тим паче, що за словами Євгенії Драч, "жодних бюрократичних перепон та складнощів зі створенням тваринного благодійного фонду немає". Варто лиш бути готовим до того, що:
Схема – робоча й успішна. Перевірено волонтерами з "Хочукота".
А для тих, хто не готовий присвятити порятунку безпритульних котів максимум свого часу, однак все одно хоче їм допомагати, "Рубрика" пропонує кілька простих способів цього:
Котики гріють труби, аби вода в них була гарячою. І утеплюють своєю шерстю наш одяг. Чому б не віддячити їм за це?:)
“Рубрика” відвідала берег Каховського водосховища та дізналась, як змінилось життя Кушугумської громади після російського теракту… Читати більше
Перетворити власний травматичний досвід спочатку на текст п’єси, а потім поставити її на сцені —… Читати більше
Безпека як основний вектор для трансформацій міської інфраструктури Читати більше
4 вересня росіяни вдарили по Львову дронами та ракетами. 189 будинків зазнали пошкоджень, 60 людей… Читати більше
Останніми роками українським дітям дедалі важче включатися в соціалізацію — пандемія та війна забрали в… Читати більше
Ще у липні 2022 року в розпал бойових дій уряд започаткував грантовий проєкт “єРобота”. Будь-хто… Читати більше
Цей сайт використовує Cookies.