Розбираємося, чому росіяни більше не виходять на «марш миру», як пояснюють ескалацію в Росії, і що це означає для України та світу.
Нещодавно український художник Олександр Грехов жартома опублікував пост «По Росії прокотилася хвиля антивоєнних мітингів», супроводжений фотографіями безлюдних площ різних міст Росії.
Але ніяких «Маршів миру» в Росії не відбувається. Раніше на таку акцію росіяни виходили двічі: 15 березня і 21 вересня ще 2014 року — саме в цей час гостро постало питання Криму. Рахували учасників акцій по-різному: російські видання писали про кілька десятків тисяч людей, закордонні ЗМІ — кілька сотень тисяч протестувальників. Були й інші акції протесту, але всі вони проходили у 2014 році, були точковими та нечисленними. Деякі з них закінчувалися арештами мітингувальників — це пояснюється забороною проведення акцій на вулицях без погодження з поліцією. Зазначимо, що в Україні діє принцип повідомлення, в Росії — дозвіл на проведення таких акції.
Тепер, коли ситуація з російськими військовими на українських кордонах та заявами світових політичних лідерів загострюється дедалі більше, громадянської підтримки від росіян українці не бачать зовсім. Росіяни не поспішають малювати транспаранти та виходити на вулиці з вимогами не вдиратися в Україну. Що є причиною: несформоване громадянське суспільство, тоталітарний режим, антиукраїнська та мілітаристська пропаганда чи все одразу? Спробуємо розібратися та подивитися на те, що відбувається в сусідній державі, зсередини інформаційного поля РФ.
Насправді причиною того, що росіяни не страйкують, не є ні перше, ні друге, ні третє. Справа навіть не в пропаганді, а в зовсім іншому погляді на всю ситуацію загалом. Ми проаналізували те, що російський уряд та ЗМІ говорять росіянам, і ось які головні меседжі там побачили:
Іван Валюшко, експерт Національного інституту стратегічних досліджень в Україні, пояснює: «На такий мітинг росіяни не вийдуть, бо Росія ні на кого не нападає. Саме таким є основний меседж Кремля. Соціологія Левада-Центру вказує на те, що суспільство готове до війни, хоч і боїться її. На мою думку, йдеться не так про страх перед неминучими жертвами, як про небажання опинитися перед додатковими витратами та обмеженнями, які настануть при переході країни на військові рейки. Якби була війна дешевою справою, вона б росіян не лякала взагалі», — пояснює Валюшко.
Статистика така: про можливість війни з Україною говорить близько 40% росіян, половина у таку можливість не вірить. 50% респондентів вважають ініціаторами загострення ситуації США та інші країни НАТО.
«"Вони починають, вони ні перед чим не зупиняться, нас втягують у війну проти нашої волі". Та й проти справедливої народної війни росіяни точно не виступатимуть», — так Валюшко охарактеризував поточну ситуацію.
Росія неодноразово відкидала звинувачення Заходу та України в «агресивних діях», заявляючи, що ні на кого не збирається нападати, а заяви про «агресію РФ» використовуються як привід, щоб розмістити більше військової техніки НАТО поблизу російських кордонів. Військовий експерт з Росії, політолог Іван Коновалов назвав недавню заяву українських політиків про ймовірне лютневе вторгнення Росії частиною антиросійської інформаційної кампанії:
«Ця заява знаходиться в контексті інформаційної картинки, що щодня створюється Україною та колективним Заходом. Росія "ось-ось нападе", а оскільки вона не нападе, то вони потім оголосять це "своєю" перемогою»», — заявив Коновалов в ефірі радіопередачі Sputnik.
Перший зампостпреда РФ при ООН Дмитро Полянський після інтерв'ю в британському виданні Skynews опублікував пост на своєму Telegram-каналі, в якому розповів, як перед інтерв'ю журналістка показала йому ролик про двох британців, що воюють за Україну на Донбасі:
«Демонструючи цей сюжет, британці по суті бравують порушенням Україною п. 10 Мінських домовленостей (Десятий пункт як захід для виконання Мінських угод передбачає виведення всіх іноземних збройних формувань, військової техніки, а також найманців з території України під наглядом ОБСЄ, а також роззброєння всіх незаконних груп, — ред.), що передбачають виведення всіх іноземних підрозділів та найманців з Донбасу», — повідомив постійний представник.
Втім, про недотримання Україною Мінських угод у Росії говорять давно:
«У Москві… нагадують, що Київ не дотримується Мінських угод: українська влада зосередила біля лінії зіткнення половину особового складу армії та обстрілює ополченців із забороненої зброї», — йдеться в одній із новин із сайту «РИА Новости». В Україні сайт є одним із заборонених, і щоб на нього потрапити, потрібно використовувати VPN.
Про порушення угод не втомлюються нагадувати та пишуть практично в кожній примітці місцевих новин, а у грудні про те, що Україна не збирається виконувати Мінські угоди, якщо її не змусити, заявив міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров:
«Якщо її (Україну — прим. ред.) залишити віч-на-віч із самою собою, зі своєю совістю, звичайно, вона нічого робити не буде, її треба змушувати, саме для цього і був створений "Нормандський формат", але Берлін і Париж поки що манкують своїми зобов'язаннями, — сказав він, відповідаючи на питання журналіста Павла Зарубіна. — Ми привертаємо їхню увагу до того, що це треба обов'язково зробити», — заявив Лавров в ефірі каналу Росія-1.
До того ж Росія неодноразово наголошувала, що не є стороною внутрішньоукраїнського конфлікту на Донбасі та послідовно виступає за повне та неухильне виконання Мінських угод, які вона підписувала як посередник у процесі мирного врегулювання.
«Останнім часом зарубіжні партнери передали Україні досить багато летальної зброї. Не виключено, що все з отриманого відкрито афішується…» — припускає Валюшко з Центру стратегічних досліджень. Своєю чергою в Кремлі та МЗС Росії неодноразово вказували, що Захід навмисно нагнітає атмосферу, поставляючи в Україну величезну кількість військової техніки, а також створює поля для інфоприводів про ескалацію конфлікту, щоб виправдати ці поставки. Водночас на сайті «РИА Новости» пишуть:
«Основна причина ескалації — дії США та НАТО, які "накачують" Україну озброєннями, тим самим підштовхуючи її до військових авантюр».
Про це заявляють увесь час: пишуть у новинах, говорять з екранів телевізорів. Активно розкручувалась новина про передану Україні «летальну та не летальну» зброю. У новинах не забули згадати, що про те, яка саме ця зброя, США замовчали. Валюшко пояснює це різним характером подачі інформації:
«Створюється певний ореол таємничості, ніби ми отримали якусь вундерваффе, яка допоможе у війні. Правда це чи ні, не має значення; головне, що партнери переконані у спроможності України воювати. З приводу відмінностей у подачі новин коментар один: у Росії немає інформування громадськості, натомість — інтерпретація фактів та маніпуляції».
Іноді на теле- та радіопередачі запрошують «українських політиків». Наприклад, Володимира Олійника, — він був депутатом українського парламенту до 2014 року, але після того, як залишив посаду, поїхав жити до Москви:
«Самі англосакси говорять про "вторгнення" як про факт, що вже відбувся. США, Великобританія, а також деякі прихильники цієї позиції в Україні, в українській армії продовжують нагнітати ситуацію. Вони вже ділять Україну на частини, гадають, скільки областей відійде», — заявив Олійник в ефірі російського радіо Sputnik.
Такі новини, правду кажучи, турбують і українців. Напруга зросла, коли посольство США закликало своїх громадян та членів сімей працівників посольства виїжджати з України. Іван Валюшко із Центру стратегічних досліджень називає такі заклики «показовими»:
«Показові заклики до евакуації — це свого роду гра на випередження, інформаційний прийом, адресований Кремлю, — наміри Росії відомі: в агресивність України як привід для загострення ніхто не повірить, сфабриковані докази протилежного не переконають, провокації не пройдуть. Окрім того, активного виїзду дипломатів та їхніх сімей не спостерігається», — каже Валюшко.
«Мемний» лідер ЛДПР Володимир Жириновський, над яким і самі росіяни часто посміюються, в ефірі не менш абсурдного каналу «СоловьевLive» підтримав пропозицію про постачання на Донбас окремих видів озброєнь для підвищення їхньої обороноздатності, водночас зазначивши, що пропонував цей захід і раніше.
Тому зробити висновки про те, чому росіяни не бунтують проти нападу РФ на Україну, неважко. До речі, досліджувати внутрішню атмосферу та інформаційну політику України росіяни не можуть, адже як і російські сайти в Україні, українські в Росії заборонені. «Чорний список» заборонених сайтів Роскомнагляду поповнюється новими порталами, що за тими чи іншими ознаками порушують законодавство. Чиновники Роскомнагляду повідали громадськості, що останнім часом сайти України до «чорного списку» були включені за рішеннями судів. Так, Самарським районним судом громадянам РФ було відмовлено у доступі до порталу новин Segodnya.ua, але ненадовго. Також державні цензори виступили проти електронної бібліотеки Gramotey.com. Не працює у РФ Obozrevatel, Цензор та багато інших. «Рубрика» поки що в Росії працює. А отже, коли є бажання, росіяни цілком можуть отримувати інформацію не тільки з російських джерел.
Тисячі українців, як військових, так і цивільних, приносять додому гільзи, патрони, гранати, частини снарядів і… Читати більше
Рішення для розбудови комьюніті, комфортних міст, українського підприємництва та інклюзивності суспільства. Читати більше
“Рубрика” відвідала берег Каховського водосховища та дізналась, як змінилось життя Кушугумської громади після російського теракту… Читати більше
Перетворити власний травматичний досвід спочатку на текст п’єси, а потім поставити її на сцені —… Читати більше
Безпека як основний вектор для трансформацій міської інфраструктури Читати більше
4 вересня росіяни вдарили по Львову дронами та ракетами. 189 будинків зазнали пошкоджень, 60 людей… Читати більше
Цей сайт використовує Cookies.