"Засклені балкони — це як розбиті вікна". Пояснюємо, що спільного між балконами і "соціальною епідемією", і що з цим робити.
Пам'ятаєте, як на початку пандемії всі ми захоплювалися італійцями, які співали, святкували, спілкувалися одне з одним зі своїх балконів? Запроваджені в багатьох частинах світу обмеження через пандемію COVID-19 перетворили балкони на справжнісінькі культурні центри і осередки активного життя не тільки в Італії. У Японії через балкони доставляли продукти, у Франції проводили заняття з фітнесу для літніх сусідів, в Іспанії дивилися кіно, яке транслювали мобільні кінотеатри. На балконах тренувалися, концертували, створювали тематичні інсталяції та проводили арт-виставки. Балконне життя вирувало скрізь, але не в Україні. Чому? Тому що наші балкони майже скрізь законопачені і захаращені. Те, що в Європі є простором, ковтком свіжого повітря і частиною міста, в Україні перетворилося на глухі шафи та комори. Співати чи накривати романтичну вечерю у шафі якось не дуже зручно, еге ж? Та не дуже й хочеться.
Свої первісні функції літніх приміщень — спеціальних зон у квартирі, куди можна вийти подихати свіжим повітрям, почитати книгу або газету, випити кави, поснідати, балкони і лоджії почали втрачати не так давно. Якщо подивитися на світлини українських міст 70-річної давнини, то можна побачити, що засклених балконів не було. Початок перетворення балконів на комори розпочався в 60-ті, під час масового будівництва житла. Для зберігання всіх речей простору в тісних квартирах не вистачало, тому частина з них — великогабаритні предмети і те "що колись стане у пригоді", поступово складувалося на балконі. Ну і, звичайно, балкон завжди здавався найзручнішим місцем для сушки білизни. Щоб речі не псувалися взимку, балкони почали склити, часто своїми силами. Внаслідок цього багатоквартирні будинки стали виглядати, як безглузде нагромадження сараїв.
Семен Широчин, дослідник архітектури Києва, називає епоху балконів-курників соціальною епідемією, яку описує теорія розбитих вікон. Засклені балкони — це як розбиті вікна. І це треба міняти.
"Більшість наших людей не знають, як виглядають модерністські будинки в Європі, — говорить Семен Широчин, — Вони туди їдуть дивитися замки, церкви, все старе, а в нових районах бувають рідко. І думають, що за кордоном щось особливе, а у нас "совок", з яким нічого не можна зробити. Це комплекс — думати, що все краще може бути лише за кордоном, а у нас все тільки погано. І цей комплекс існує вже багато років — навіть типові панельки у нас називають чешками, хоча це київські проекти. Тому що київське не може бути хорошим, а чеське — може. Наші міста виглядають гірше за європейські, хоча могли б виглядати на рівні".
У багатьох країнах Європи без дозволу архітектурних служб в історичних частинах міст не можна ані вікно замінити, ані двері пофарбувати – навіть якщо ти є власником будинку. Повісити на фасад супутникову антену, кондиціонер чи зробити цар-балкон – взагалі підсудна справа. Та й у спальних районах майже не зустрінеш мотлоху на балконах — європейці геть по іншому цінують додатковий простір до свого житла.
"Хрущовка" у Варшаві, Польща
Реконструйована "хрущовка" в Лейнефельді, Німеччина
Балкони в Берліні. Фото Олексія Братущака
"Я не раз зустрічав думку, — продовжує експерт, — що засклений балкон в наших краях може вважатися ознакою успішності і багатства. А я, навпаки, вважаю його ознакою бідності. Наскільки ж бідним треба бути, щоб тобі не вистачало місця на картоплю, лижі та інший непотріб. Хочеш зберігати мотлох — купи квартиру побільше, на худий кінець орендуй гараж. Але ні, наші люди настільки бідні, що вимушені склити балкони, причому з виносом, щоб ще на підвіконня щось складати. Недарма нашим людям здається, що за кордоном будинки красивіші — у Європі так бешкетувати з фасадом не дадуть. Бідність вимірюється не в нездатності засклити балкон. Бідність — це успадкована жадібність до житлоплощі, вічне почуття її нестачі, бажання загарбати ще "під помідорки", відхопити шматок під'їзду, сходової клітки, фасаду".
Проти спотворених балконів на своїй сторінці у Facebook виступив і віце-прем'єр України Дмитро Кулеба. Засклені конструкції, наголосив він, псують історичну архітектуру і мають неєвропейський вид. У самого віце-прем'єра спочатку теж був звичайний засклений балкон, але після подорожей до Європи він вирішив зняти скло.
"Рагульство балконів і сірість кондиціонерів — ознака будь-якого куточка України. Це один з найбільш впізнаваних символів країни. Це якийсь загальнонаціональний несмак. На жаль. Але така реальність, до якої ми звикли. А звикати не можна. Можна з цього сміятися, журитися, рефлексувати чому ми такі, але не звикати", — написав віце-прем'єр.
Втім ставлення українців до балконів поступово змінюється. Залишатися ментально бідним зараз не в моді. У великих містах люди починають сприймати квартиру як простір для комфортного життя, а не як сховище "всього, що нажито непосильною працею". Разом з цим трансформуються і балкони — тепер їх розглядають не як комори під відкритим небом, а як місце для приємного проведення часу.
Голова Української Гільдії Режисерів Жанна Максименко-Довгич, яка розстеклила власний балкон, вважає, засклені без поваги до фасадів та людей балкони і блоки кондиціонерів на фасадах калічать обличчя міста. "Будинок, у якому я живу — пам'ятка мистецтва і архітектури. Північний модерн. Частина сусідів розуміють цінність будинку і дбають про нього. Інші ж не надають цьому значення. На нашому будинку є не просто засклений, а прибудований сумнозвісний цар-балкон, який розмістився на брандмауері будинку, якраз над Музеєм Лесі Українки. Власник "шедевру" мав на увазі цінність будинку, близькість до музею. А є сусід, який дбайливо відреставрував скульптури на фасаді, його балкон заквітчаний геранню з травня по листопад. Балкон — це не для зберігання картоплі і хламу. Це щоб відчувати себе частиною Міста. Переваги незаскленого балкону — це вільне повітря, сонячне світло, вид на місто на світанні. Зрештою, на відкритому балконі так приємно пити каву!".
Історики і архітектори завжди виступали проти трансформації балконів, що викривляє первісний вигляд будівлі. Це стосується не лише старовинних будинків. Наприклад, Павло Нірінберг, який побудував у 70-х роках минулого століття житловий масив "Перемога" в Дніпрі, оснастив свої шістнадцятиповерхівки вітрилоподібними балконами — щоб мешканці не змогли їх склити. Втім, це не дуже допомогло і більшість мешканців унікальні багатоповерхівки все одно засклили, задум архітектора було спотворено.
Шістнадцятиповерхівки П. Нірінберга — задум і сучасний вигляд
У активі Семена Широчина є історія з вазами — він вирішив повернути фасаду будинку, в якому жив, декоративні вази. Вивчаючи старі фотографії фасаду, дослідник Києва дізнався, що на балконі-парапеті були вази. Вази з цієї будівлі зникли ще в 60-х роках минулого століття, в архівах креслення знайти було неможливо. Виміри фасаду й креслення, які повторювали обриси та габарити ваз, допомогли зробити знайомі архітектори; тоді розшукали майстрів, які погодилися виготовити втрачені декоративні елементи. "Я дуже переживаю за місто, постійно бачу, як зникають і ламаються історичні пам'ятки, як їх постійно перебудовують і надбудовують. Люди в основному калічать місто. Я вирішив показати, що можна зробити навпаки й зробити правильно. Мені треба було створити прецедент і я його створив".
Повернення будівлям первісного вигляду означає не тільки проявити повагу до його творців і рідного міста. Насамперед, це повага до самих себе. І до тих, хто буде жити після нас.
Для того, щоб розлучитися зі старими речами, які захаращують балкон або лоджію, потрібна неабияка сила духу. Наше головне пояснення самим собі, чому ми не можемо викинути ту чи іншу річ: "А раптом знадобиться". Можна зрозуміти наших батьків, які жили в епоху тотального дефіциту і берегли будь-яку більш-менш придатну річ, тому що невідомо, коли випаде наступний щасливий випадок "дістати" щось подібне. Але сьогодні ви не будете возити своїх дітей на заржавілих санчатах, а придбаєте їм нові, а розібрана стара шафа, яка вже десять років збирається переїхати на дачу, швидше за все так до неї і не доїде. Тож запасайтеся мішками для сміття і пам'ятайте, що зберігання сумнівно-потрібних речей мінімізує особистий простір та краде вашу енергію.
Розсклений балкон — до і після
Пошук людей, які погодяться демонтувати балконні рами, може зайняти неабиякий час. Ремонтники балконів будуть запевняти вас, що в топі зараз саме засклений балкон, а тих, хто повертає спорудам первісний вигляд, можна на пальцях перелічити. Наприклад, Дмитра Кулебу віконний майстер намагався відмовити від прибирання скла: "Він уважно вислухав наше прохання розсклити балкон, подивився на нас, як на маленьких нерозумних дітей, і сказав: "Зараз я вам все поясню". Пояснював кілька хвилин, чому класно мати засклений балкон", — згадує віце-прем'єр. Часто майстри чесно зізнаються, що їм просто не вигідно відправляти на таке завдання бригаду. Для того, щоб розшукати потрібних вам людей, телефонуйте за оголошеннями, у яких пропонують підготовчі ремонтні роботи, перепланування та демонтаж.
Ціни за демонтаж, які озвучують майстри, можуть дуже різнитися (наприклад у Києві, разом із вивозом старих рам і сміття, таку роботу погоджуються зробити за 1500-3000 грн, в Рівному — за 1500, а в Одесі і Маріуполі ціни стартують з 900-1000). Можливо, доведеться відновити перила, реставрувати огорожу, покласти на підлогу плитку і освіжити фасад. Заощадити допоможе лайфхак від однієї з київських архітекторок, яка, повертаючи своєму балкону історичний вигляд, написала оголошення на Олх: "Віддам балконні рами безкоштовно. Самовивіз" — "600 переглядів за першу добу, кілька десятків пропозицій приїхати і забрати. Вибрала людей, які з цих конструкцій зробили теплицю на дачі. Деякі з бажаючих навіть пропонували гроші, щоб випередити інших".
Часто сусіди не люблять відкриті балкони. Вони можуть завітати до вас з претензіями і вам доведеться доводити своє право мати такий балкон, яким його від самого початку бачили автори проєкту. У випадку, коли балкон знаходиться на історичній будівлі, варто пам'ятати: будь-яка зміна фасаду будинку, який має історичну цінність та є пам'ятником історії, має узгоджуватися з міською владою, але оскільки усунення засклення — це відновлювальні роботи, а не зміна, то узгоджувати нічого не треба.
Під час оформлення відкритого балкона або лоджії необхідно враховувати всі його особливості. Незасклений балкон не має захисту від негоди, в зимовий час він практично не буде використовуватися. Підбираючи декор і меблі для нього, слід віддавати перевагу волого- і морозостійким матеріалам. Потрібно ретельно продумати, які меблі будуть не просто добре виглядати, а переживуть опади і ультрафіолет. Те ж саме стосується і квітів: вони не повинні боятися сонця і бути надто крихкими.
Зате, якщо подбати про правильне оформлення дихаючого повітрям і світлом балкону, то він може стати улюбленим місцем для відпочинку. Пити чай або каву, насолоджуючись читанням цікавої книги або видом на місто — подібні хвилини спокою особливо цінні в наш час. А міні-сад на балконі своїми яскравими фарбами ще більше підніме настрій.
30-річний Руслан Гілязов народився на Полтавщині, у місті Лубни. Життя складалось, як у всіх: закінчив… Читати більше
“Близькі” — це проєкт, де рідні військових і ветеранів та вони самі можуть опанувати нову… Читати більше
Тисячі українців, як військових, так і цивільних, приносять додому гільзи, патрони, гранати, частини снарядів і… Читати більше
Рішення для розбудови комьюніті, комфортних міст, українського підприємництва та інклюзивності суспільства. Читати більше
“Рубрика” відвідала берег Каховського водосховища та дізналась, як змінилось життя Кушугумської громади після російського теракту… Читати більше
Перетворити власний травматичний досвід спочатку на текст п’єси, а потім поставити її на сцені —… Читати більше
Цей сайт використовує Cookies.