Розмова з Українським форумом благодійників: про «щедрий вівторок», культуру добрих справ і правове поле

Український форум благодійників – перша в Україні професійна асоціація благодійних організацій.  Форум є членом Європейської мережі донорських асоціацій DAFNE та мережі Всесвітньої ініціативи для підтримки ґрантодавства WINGS, а також підписантом Української мережі Глобального договору ООН.

СЕКТОР ЗРОСТАЄ, АЛЕ ЧИ ЗРОСТАЄ ЯКІСТЬ?

– Ви є «старожилами» у сфері української благодійності, адже Форум був створений ще в 2004 році. Як змінилася ситуація з благодійністю в Україні за цей час?

Поліна Нюхіна: Так, ще в 2004 році з'явилася ідея об'єднати учасників, але офіційно ми зареєстровані з 7 листопада 2005 року. Щодо змін, то, безумовно, вони разючі. Найбільший ріст, звичайно, припав на 2014-2015 рік, і це зумовлено відомими нам трагічними подіями. Тоді вся Україна почала активно  долучатися до благодійних акцій. До цього ситуація загалом була стабільною. Сектор постійно зростає. Станом на 01.04.2018 р. в Україні нараховується 17897  благодійних організацій, скільки їх було в 2005, потрібно дивитися статистику (згідно з  даними Державного комітету статистики України  на 2005 рік було офіційно зареєстровано  8928 благодійних організацій).

Сектор зростає,  але чи зростає  якість – все ще питання. У нас не вчать на професійних благодійників. Тільки нещодавно Український католицький університет ввів курс з менеджменту неприбуткових організацій. Ми всі професіоналізувалися в процесі, а хотілося б, щоб за такої кількості організацій, цей рівень був вищий. Важливо працювати за стандартами, бо благодійний сектор залежить від довіри: держави, бізнесу  та  жертводавців. Щоб її отримати, треба відкрито і прозоро працювати.

БЛАГОДІЙНОСТІ БРАКУЄ ОРГАНІЗОВАНОСТІ І ВІДКРИТОСТІ

– Чи існує в Україні такий феномен як «культура благодійності»?

Поліна Нюхіна: Фонд родини Загорій на початку 2018 року провів соціологічне дослідження благодійності  та волонтерства  в 2017 році. Дослідження показало, що довіра до благодійних фондів доволі низька. Культури як такої немає, бо бракує організованості і відкритості. До нас часто телефонують і питають, який фонд чесний і чи варто їм жертвувати.

Юля Сімонова: Це дуже важливе дослідження, бо, як виявилося,  значна частина українців впевнена, що жертвує на благодійність, для них це дві  гривні, які вони кинули бабусі в метро. Тут інше питання, це неадресна допомога, і чи можна її взагалі вважати пожертвою?

Поліна Нюхіна: Сьогодні культура благодійності в Україні у стані формування, і наше завдання: її плекати і підтримувати.  Хоча тут є два боки медалі. Країною з найвищим показником благодійності є М'янма – там постійно або цунамі, або теракти, і люди допомагають один одному. Бажано, щоб в нас зростання цієї культури благодійності  не означало погіршення ситуації загалом.

– Українці звикли, що благодійність – це грошові пожертви. А наскільки, за вашими спостереженнями розвинутий власне волонтерський рух? Окрім волонтерів, що допомагають українським військовим на сході.

Поліна Нюхіна: Він існує,  і насправді  є дуже багато волонтерських груп, які навіть не зареєстровані. Хорошим прикладом є центр «Волонтер»,  з  яким ми регулярно співпрацюємо. До речі, зараз оголошено кампанію на «Спільнокошті» для проекту Студії Розвитку. Також  програма «Волонтери ООН» – чудова можливість міжнародного волонтерства.

Юля Сімонова:  Справді, багато ініціатив не оформлено, але є значний розвиток і, головне, –  бажання. Наприклад, в Одесі нещодавно відкрився Ukrainian Volunteer Service, що промотує вирішення соціальних проблем через волонтерство. І це позитивна тенденція загалом.

ГОТУЄМО ПРОЕКТ, ЩОБ НАДАВАЧІ БЛАГОДІЙНОЇ ДОПОМОГИ ОТРИМУВАЛИ ПЕРЕВАГИ

– Як влада ставиться до благодійних організацій?

Поліна Нюхіна: Щоб бути благодійним фондом, треба небагато: зареєструватися в Єдиному державному реєстрі та отримати довідку про неприбутковість. Тому у влади завжди є питання: чим ви доведете  свою чесність? Коли ми звертаємося за преференціями, а вони інколи дуже потрібні, то кажуть: вас (благодійних фондів, – Ред.) більше 17 тисяч, де гарантії, що не ринуться всі реструктуризувати податки, чи, не дай Боже, фінансувати якісь брудні справи? І тут відповіді, окрім репутаційної, в нас немає.

Як би там не було, громадський сектор зараз дуже потужний, і з нами точно рахуються. Профільні комітети надсилають законопроекти і питають нашої думки стосовно більшості питань. Хоча дискусійним залишається, наскільки реальний вплив ми маємо, щоб бути не тільки почутим, але й щось змінювати.

– Нещодавно уряд схвалив законопроект про зменшення оподаткування благодійної допомоги, який розробили громадські організації та Мінфін. Мінфін оцінює, що, завдяки цьому законопроекту, благодійники сплатять на 500 млн грн менше податків. Найближчим часом очікуємо реєстрацію законопроекту у Верховній Раді.  Що буде означити цей документ для благодійників, коли його приймуть? Як оцінюєте перспективи його прийняття?

Поліна Нюхіна: Спочатку, коли ми добивалися цього закону, Мінфін ці 500 млн оцінював як «недоотримані надходження держави». Тому дуже добре, що зараз вони змінили риторику. Але сказати, як пройде це питання в нашому парламенті, фактично неможливо. Адвокація взагалі слабо прогнозована, особливо в Україні.  Добре, що саме Мінфін подав цей проект закону, і хочеться, щоб прийняте депутатами рішення було позитивним. В будь-якому випадку ми не зупиняємося і вже підготували нові пропозиції: якщо в цьому проекті  йшлося про податкові преференції для отримувачів, то  зараз  ми хочемо, щоб надавачі також отримали переваги. Поки ми на етапі перемовин.

ГОЛОВНЕ – ЖЕРТВУВАТИ ВІДПОВІДАЛЬНО

– Багато говорять про зловживання, шахраїв, які наживаються на довірі, співчутливості українців. Чи це впливає на благодійну діяльність, і як з цим боротися?

Поліна  Нюхіна: Про це можна говорити дуже довго. Ми вже другий рік проводимо антишахрайську кампанію. Вона стосується публічного збору пожертв. Поки не зачіпаємо Інтернет, тому що не бачимо реальних механізмів, які можемо запропонувати. Але, про те, як  убезпечити себе від шахраїв зі скринькою, ми розробили спеціальні тренінги, які проводимо навіть для патрульної поліції. І не зупиняємося на цьому. Головне жертвувати відповідально: задумуватися, куди підуть ці кошти. А з повним мануалом можна ознайомитися на нашому сайті.

Юля Сімонова: Потрібно просто запитати: а де ваші  документи, довіреності, кому, на що? Якщо це шахраї, то вони швидко від вас втечуть. Ви не їх цільова аудиторія.

Поліна Нюхіна: Взагалі, бажано мати публічний звіт, і нормальні благодійники це розуміють. Законом встановлено обов'язкове звітування, але не прописано механізм. Просто  вивісити табличку EXEL – це не вихід, хто за неї відповідає? А якщо опублікувати податковий звіт з підписами та печаткою, то цілком зрозуміло, хто відповідальний, що до чого, і це підстава довіряти. Ми це пропагуємо в нашому Національному рейтингу благодійників, але не можемо нікого змусити оприлюднювати податкові звіти, бо цього не вимагає закон.

Юля Сімонова: Національний рейтинг – стратегічний проект УФБ, і дуже приємно, коли нам дякують за нашу Карту благодійності. Але дуже часто фонди та організації просто бояться виставляти податкові звіти – чому? Чи не прийде податкова з перевіркою після цього? Ми намагаємося пропагувати цю відкритість, але не завжди виходить.

ЧОМУ Б НЕ ЗРОБИТИ ВІВТОРОК З ТРАДИЦІЄЮ ДІЛИТИСЯ?

– Які проекти на сьогодні є ключовими для Українського Форуму Благодійників?

Юля Сімонова: По-перше, це вже згаданий Національний рейтинг благодійників – нішевий проект саме для благодійних організацій. Окрім цього, Міжнародна конференція УФБ, котра проводиться вже десятий рік і присвячується актуальним темам у суспільстві. Цього року це були реформи, професіоналізація сектору благодійності та соціальне підприємництво: майстер-класи, дискусії,  європейські представники і, найголовніше, багато нових обличь – студенти, представники різних галузей, що цікавляться цим!

Поліна Нюхіна: Окрім цього,  фотовиставка «Благодійність в об'єктиві». Минулого року цей проект відвідав 15 міст в Україні, і можемо сказати, що це також про згуртування громади.  Зараз ми активно працюємо над тим, щоб вивезти її в Європу. Нам важлива співпраця з закордонними партнерами, бо їх досвід безцінний. Вони вже пройшли те, що зараз робимо ми, і можуть допомогти «не набити гулі».

Юля Сімонова: І головний спойлер – «щедрий вівторок». В Україні вже прижилася  культура «чорної п'ятниці», то чому б не зробити вівторок з традицією чимось ділитися? Не маєш грошей? Допоможи справою: підстрижи, нафарбуй. Спочатку можна робити це хоч раз на рік, але не варто обмежуватися одним днем. Цікаво, що такий день є в 153 державах світу, а ми входимо до третини, що пасе задніх. Зараз ми на стадії перемовин, бо це, по суті, франшиза. Але вже зараз радо запрошуємо партнерів, бо «щедрий вівторок»  – це рух, флешмоб, проект суспільства в цілому, а не окремої організації.

– Чи потрібна  реклама для благодійності?

Юля Сімонова: Відома фраза: якщо ніхто не знає, що ви робите – то ви нічого не робите.

Поліна Нюхіна:  В Україні нема культури публічної подяки, тому благодійникам дуже важко бути постійно на виду. Важливо бути почутим.

КРИТИЧНЕ МИСЛЕННЯ ВАЖЛИВЕ І В БЛАГОДІЙНОСТІ

– Ми говорили про те, що в Україні , хто ж тоді вони – українські благодійники – і звідки приходять?

Поліна Нюхіна: Я не маю відповіді на це питання. Мені здається, що головне – це мета: не звідки и прийшов, а навіщо. Бо це служіння: багато роботи й переживань, що не завжди цінуються.

– Як пояснити громадськості, що благодійність – це все таки робота?

Поліна Нюхіна: Про це вже почали говорити і Ольга Руднєва з Фонду «АнтиСнід», й Ірина Гуцалз Української Біржі Благодійності. Потрібна  зміна суспільної думки.

Юля Сімонова: Повинна відбутися зміна ментальності. Не можна ділити  світ на чорне і біле, не можна віддавати те, що непотрібно нам. Краще нічого, ніж будь-що будь-кому.

– Кажуть, що благодійність – це про егоїзм…

Поліна Нюхіна: Можливо, хоча я не замислювалася над цим. Краще зробити щось, ніж не зробити. Приймати рішення, якими ти будеш пишатися колись, і нехай це навіть егоїзм. Хоча я себе егоїсткою не відчула.

Юля Сімонова:  Я не думаю, що це егоїзм. Ми ж не звинувачуємо в егоїзмі лікарів, а це дещо схоже.

– В Україні все ще побутує думка, що благодійність – це просто піар.

Поліна Нюхіна: Можу запевнити, що УФБ ні до кого не прив'язаний. Але знову ж питання, чому ми позбавляємо відому особу можливості творити добро? Потрібно замислюватися про вартість і якість – добрі справи важливіші, ніж коштовна піар-кампанія.

Юля Сімонова:  Чому відома людина не може допомагати? Але тут, як і всюди,  важливе критичне мислення: якщо вам нав'язують якусь думку чи образ благодійника, то задумайтеся – навіщо?

– А як ви прийшли у благодійність?

Юля  Сімонова: Я  стажувалася в Реанімаційному пакеті реформ, і мені розказали про УФБ. Тоді я зацікавилася: зірки склалися як потрібно, і я тут.

Поліна Нюхіна: Для мене це особистий челендж: я встигла попрацювати і на державу, і на бізнес, захистити дисертацію. І в якийсь момент поставила собі  запитання: чим я хочу займатися. Я мала волонтерський досвід і в 2017 прийшла в УФБ з адвокасі, а потім стала директором. Усе стається, так як має бути.

– І насамкінець, що для вас благодійність одним реченням?

Поліна Нюхіна: Це кохання.

Юля Сімонова: Змога запропонувати рішення і вміння його прийняти.