Хто і коли розмінує Україну: про інновації в розмінуванні, міжнародних партнерів та найближчі перспективи

Щоб досягнути цих показників, державі потрібно залучати міжнародні партнерства, збільшувати кількість фахівців у сфері розмінування та застосовувати інноваційні рішення. Разом із фахівцем "Рубрика" розбиралася, що це за рішення та як діяти громадам, щоб підтримати процес.

Тимур Пістрюга, голова правління Асоціації саперів України (далі — АСУ), зазначає, зазвичай такі великі цифри — це припущення, які проєктують на базі успішного досвіду інших країн. "Беруть кейс умовної Камбоджі чи Хорватії й роблять інтерполяцію на нашу ситуацію, наш масштаб, і виходить 757 років", — говорить він.

Чоловік вважає такий підхід неправильним, адже в ситуації України насамперед треба робити акцент не на повне розмінування, а звільнення пріоритетних територій від вибухонебезпечних залишків.

"Гуманітарне розмінування — це не заради розмінування як такого, а для того, щоб повернути землю кінцевому користувачу з відповідними гарантіями безпеки та якості. Це про повернення земель за призначенням", — додає голова АСУ.  

У гуманітарному розмінуванні важливо визначити мету, з якою будуть використовувати землю. Якщо це сільськогосподарське поле, де застосовуватиметься не більше 15 см ґрунту, то й очищення ділянки відбуватиметься саме на цій глибині. Тоді оператор протимінної діяльності прописує у сертифікаті якості, що земля була обстежена на глибину 15 см, що дає гарантію і водночас попереджує — глибше, ніж на цій відстані, можуть знаходитися небезпечні предмети.

"У протимінній діяльності є таке поняття як залишковий ризик, він завжди існує. Якщо в нас є завдання перевірити на таку-то глибину, то нема гарантій, що на іншій глибині не лежить снаряд з часів Другої світової", — каже Тимур Пістрюга.

Він додає, що якби існувало геніальне швидке рішення швидкого розмінування, то світова спільнота, для якої проблема розмінування є далеко не новою, уже прийшла б до цього.

Якщо до 2021 року сертифікованих операторів протимінної діяльності в країні діяло лише чотири, то зараз їх понад 40 — як українських, так й іноземних. Ще на початку 2024 року їх було вдвічі менше, а оскільки розмінування залишається актуальною темою порядку денного, то ця цифра лише зростатиме. 

До повномасштабного вторгнення ми працювали разом з трьома міжнародними організаціями в Донецькій та Луганських областях. Зазвичай це були й залишаються неприбуткові міжнародні організації, які організовують свою діяльність за кошти донорів (структури ООН, уряди інших країн тощо) та працюють у багатьох зонах конфліктів. Зараз свої проєкти вони часто фокусують на розмінуванні угідь для українських фермерів. 

Допомога великих донорів тут визначальна, адже очищення територій — це дорога процедура, яка багатьом не по кишені. Тимур Пістрюга пояснює, чому в Україні не діють комерційні проєкти: "Іноземним компаніям тут важче. Багато з них спочатку позаходило в Україну, а зараз не дуже активні. Деякі навіть думають закривати свої офіси, бо вони розраховували на тендери, замовників, які можуть багато платити, а ситуація така, що цього немає в Україні".

Також сам процес отримання сертифікації займає час, що стало для деяких компаній проблемою. Глава АСУ впевнений, процедура необхідна: 

"Я їм (іноземним компаніям, — ред.) завжди це пояснював, казав, що Україна — це не banana republic, не країна "Третього світу". У нас є своє встановлене законодавство, встановлена система протимінної діяльності, визначений ще до повномасштабного вторгнення нацорган, структури, які забезпечують сертифікацію.

Процедура, яка виникла, хоч і складна, але не є неможливою, а чому вона саме така — бо написана кров'ю, причому кров'ю як операторів, так і користувачів землі. І якщо на цьому етапі заплющувати очі на певні речі, бо треба швидко, то можуть бути серйозні наслідки. Тому, думаю, питання не до нашої системи, а до відношення міжнародників, які не могли нормально проходити ці сертифікації, жалілися своїм посольствам, а посольства — донорам. В Україні спростили процедуру, навіть через Дію можна подаватися на сертифікацію. Але ми не можемо спростити до рівня, що зареєстрував юридичну особу, взяв одного сапера, і все — ти оператор. Воно не так працює".

У подальших перспективах для компаній — запуск ринку розмінування в Україні. А поки Мінекономіки запустило програму компенсації фермерам, які розміновують свої землі через сертифікованих операторів. За словами Пістрюги, після формування ринку на ньому працюватимуть не лише міжнародні організації, але й комерційні компанії, зокрема українські.

Утім, нині саперів критично не вистачає як через велику кількість потенційно небезпечних територій, яку потрібно очистити, так і через брак кваліфікованих фахівців. Це стає проблемою кінцевих користувачів, які місяцями, а то й роками, очікують в черзі на розмінування. Ділянки для безплатного очищення обирають не в порядку живої черги, а в порядку пріоритетності. Пріоритети для розмінування визначають державні органи, центри протимінної діяльності, місцева влада.

Щоб заповнити прогалину в фахівцях, українські університети відкривають нові освітні програми та навчання для українських розробників. Так, Київська школа економіки спільно з Мінекономіки уже вдруге запустила акселераційну програму для розробників у сфері гуманітарного розмінування, щоб розвивати інноваційні рішення. А Київська політехніка заручилася підтримкою японської технологічної компанії Cognitive Research Labs Co., Inc, щоб створити Центр гуманітарного розмінування на базі університету.

Однак проблема отримання освіти для сапера (розмінування) не є вирішено. І навіть пройти навчання для сапера — недостатньо. На думку фахівця, сапер повинен працювати в структурі організації й розуміти принципи її роботи. Також він вважає, що багато залежить від досвідченості фахівця:

"Сапер — це не окрема одиниця, він повинен бути в структурі сертифікованого оператора протимінної діяльності. Тому коли йдеться про підготовку, то він вже має бути в штаті цієї організації й готуватися відповідно до стандартних операційних процедур оператора в складі якого він буде виконувати завдання. Тільки тоді можна говорити про те, що після закінчення підготовки він зможе працювати. 

Якщо до нас прийде працювати сапер, який до цього працював у HALO Trust, найбільшій міжнародній організації з гуманітарного розмінування, то в будь-якому випадку він буде вивчати наші стандарти операційної процедури й діяти відповідно до них. Так, у них хороша школа, але за своїми стандартами".

Аби пришвидшити процес розмінування, Україна залучає інновації на всіх етапах розмінування: від штучного інтелекту до покращених технологій. Етап обстеження передбачає візуальний огляд ділянки — аналіз даних про неї (знімки дрона, супутникові знімки, дані з відкритих джерел тощо). Так до цього процесу долучилася американська компанія Palantir, яка розробляє технологічні рішення у сфері аналітики великих даних і ШІ. Планується, що програма компанії допоможе оцифровувати території для розмінування і навіть пропонувати рішення для їх очищення. 

З інших технологій — роботизовані наземні машини, трактори для розмінування полів тощо, які керуються дистанційно. Такі технології розробляють в Україні або ж їх передають іноземні партнери.

Водночас Ігор Безкаравайний, заступник Міністра економіки України, зазначає: кількості переданих одиниць техніки від західних партнерів, не вистачає, адже це одиниці, а потрібні сотні. 

Тимур Пістрюга, напротивагу, налаштований обережно до інновацій: "Технології, на жаль, не замінять саперів. Це може бути додатковим інструментом, але не замінить повністю роботу саперів. І загалом з інноваціями треба бути дуже обережними. Наразі існує багато стартапів, які не розуміють принципів і логіки протимінної діяльності. Наприклад, створили дрон з купою різних датчиків, магнітометрами тощо. Я питаю, для якого процесу гуманітарного розмінування його можна застосувати. Мені відповідають, скажіть ви нам. Кажу, я б застосував це тільки для першого етапу — нетехнічне обстеження території. 

Жоден оператор не візьме на себе відповідальність сказати, що ось, пролетів дрон — земля чиста, оформлюємо пакет документів. А ще ж інспекція має прийти, перевірити роботу, після чого можна передавати цю землю. Як ця державна структура має перевірити, що земля чиста? Тому інновації впроваджуються, але вони ніколи не замінять, принаймні на сьогодні, сапера".

Він додає, що роботизовані комплекси дистанційного керування значно допомагають у роботі, однак після них сапер все ж повинен пройти по території з металошукачем і ще раз перевірити ділянку. 

"Тому що може бути якийсь вибухонебезпечний предмет, який під дією техніки не ініціював, а навпаки заліз в землю. Як після такого можна сказати: тут все чисто, заходь?" — говорить Пістрюга.

Голова АСУ додає, що бували випадки, коли після роботи машин на поле випускали мінно-пошукових собак для повторного обстеження, і ті, на жаль, підривалися. 

Зараз оператори протимінної діяльності тестують нові типи автоматичних косарок, інструментів для підготовки ґрунту. За словами глави АСУ, підготовка ґрунту — одна з найбільших проблем, й інколи сапери більше часу гають на це, ніж на саме обстеження з металодетекторами.

Громади найбільше страждають від нещасних випадків, пов'язаних з вибухонебезпечними предметами. У Головному управлінні протимінної діяльності, цивільного захисту та екологічної безпеки зазначають, найбільше постраждалих — у Харківській області. Як же громаді посприяти тому, аби її розмінування відбулося якнайшвидше?

Під час розмінувальних робіт оператори підтримують контакти з адміністрацією ОТГ та обласними адміністраціями. В АСУ кажуть, для громади важливо мати активну позицію.

"Ми бачимо, що різні громади реагують по-різному. Елементарно приїжджають наші групи з мінної безпеки провести навчання для населення щодо попередження ризиків від вибухонебезпечних предметів. І ось є села чи міста, які кажуть: «Та нам воно вже не треба, не гайте наш час». А є громади, які навпаки: «Давайте, давайте ще, а можна це, а можна те». В оператора є вибір. Він не буде там, де його не хочуть. Ми не якась релігійна секта, яка ходить по домівках і благає: «Послухайте нас». Саме тому громаді треба мати активну, чітку позицію, цікавитися гуманітарним розмінуванням, щоб не припуститися помилок з чорними саперами чи несертифікованими елементами", — говорить Тимур Пістрюга.

Він додає, для звичайних громадян процес у розмінуванні може бути неочевидним і невидними, адже багато територій залишаються не розмінованими. Але це не тому, що немає прогресу, а тому, що масштаб трагедії настільки великий, що він на фоні цього розмивається, однак "прогрес очевидний, і це помічаємо не тільки ми, оператори, але й міжнародна спільнота".

"Тому насамперед треба завершити війну нашою перемогою, щоб почати остаточний процес гуманітарного розмінування", — каже голова АСУ.