Мікрочипи з Америки, камери для БПЛА з Японії: звідки росія бере іноземні запчастини для своєї зброї

Санкційна група голови Офісу президента Андрія Єрмака та Майкла Макфола у 2023 році випустили документ, у якому проаналізувала 58 одиниць російської військової техніки, знайденої на полі бою: гелікоптери, ракети, дрони, артилерію тощо. Загалом у них було знайдено 1057 закордонних компонентів з 19 різних країн, серед яких США, Чехія, Німеччина, Нідерланди, Японія тощо. Знайдені компоненти відносяться до критичних та значно підвищують точність й ефективність зброї. Мікрочипи — на першому місці за кількістю знайдених імпортних товарів у російській зброї.  

Уже у 2024 році журналісти "Схем" опублікували перелік імпортної електроніки в російських винищувачах, який надала українська розвідка. Винищувачі такого типу (Су-34, Су-35С тощо) росія часто використовує, щоб запускати авіаційні бомби по цивільному населенню. 

Імпортна електроніка, зокрема, допомагає російським військовим набагато точніше фіксувати ціль, розуміти, де свої літаки, а де чужі, та автоматично наводити приціл. Серед найбільших експортерів "Схеми" виокремили Японію (компанія Murata) та США (виробники Texas Instruments, Analog Devices). 

Що говорять компанії-виробники

Частина виробників, компоненти яких знайшли в російській зброї, публічно або за запитом журналістів заявляють про те, що не мають жодних торгових контрактів з країною-агресором. А також просять їхніх клієнтів дотримуватися такої ж політики. Інші ж ігнорують запити або спростовують твердження, очевидно маючи зв'язки з підсанкційними російськими компаніями. 

Наприклад, компанія Kaspersky Lab (штаб-квартира якої хоч і знаходиться в Москві, однак управляється холдинговою компанією в Лондоні та має безліч регіональних підрозділів у Туреччині, Мексиці, Сингапурі, США та інших країнах) після повномасштабного вторгнення росії в Україну надавала свої AI-розробки для російських безпілотників. На прохання волонтерів InformNapalm пояснити свої дії компанія відповіла, що за час роботи мала лише одну і то експериментальну та некомерційну співпрацю з російським заводом "Альбатрос", а всі звинувачення InformNapalm "неправдиві, вирвані з контексту та представляють дезінформацію і спекуляції". 

Зрозуміло, жоден виробник не зізнається в тому, що продає товари підсанкційним країнам. У випадку з Kaspersky Lab розслідувачі розкрили масу вагомих аргументів, які підтверджують їхню співпрацю з росією. Але що робити з іншими компаніями-виробниками? Та чи справді всі вони винні в тому, що кінцевим споживачем їхньої продукції стає росія?

Чи працюють санкції?

Коротка відповідь — так, але не бажаним для нас чином.

Почнімо з переваг. російська економіка та виробництво залежні від імпорту, тому якщо раніше постачання в росію відбувалися прямо, то зараз їй доводиться шукати різноманітні шляхи для обходу санкцій, а це додаткові час та гроші. Потрібно збільшувати логістичні маршрути, втридорога перекуповувати в інших країн не найновіші компоненти та витрачати час на те, аби знайти партнерів, які готові співпрацювати з підсанкційною країною. 

З недоліків — росії це вдається. 

У 2022 році введені санкції справді на деякий час загальмували виробництво у РФ. Адже російське виробництво, попри всі його спроби налагодити власні розробки, сильно залежне від світових процесів й імпортних запчастин. Тому роки після початку повномасштабного вторгнення росія тримається на плаву завдяки штучно піднятим державним субсидіям, перекупам у "дружніх" країн та заміною деталей з однієї техніки в іншу. Щоб підвищити ефективність власного виробництва та зменшити наслідки браку спеціалістів, росія запускає цілодобову роботу заводів та 12-годинну робочу зміну для працівників.

Країна шукає різні варіанти обходу санкцій, і першим найочевиднішим варіантом стала Білорусь, а конкретно її кордони та відсутність повноцінно накладених на неї санкцій.

Гроші не пахнуть

Олена (ім'я змінено з міркувань безпеки) — працівниця польської компанії, яка займається логістикою перевезення вантажів, коментує:

"На Білорусь було накладено менше санкцій, ніж на росію. І саме тому провести товар через кордон з Білоруссю було набагато легше. Як це відбувалося: по документах товар реєстрували з вивантаженням у Підляшші (регіон, який межує з Білоруссю), тобто за територію Польщі він не мав потрапити. Однак там його перевантажували на інший транспорт і доправляли на територію Білорусі, а звідти — на росію". 

Саме різного роду махінації з документами та відсутність строгого контролю за перевезеними товарами дає можливість росії через третіх осіб імпортувати чи експортувати товари. 

"У нас був клієнт з Німеччини, який оформив багато замовлень на країни Європи з польського села, яке межує з росією. Моєю першою підозрою стало те, що завантаження товарів мало відбутися в закинутому селі на залізничній станції. Наші водії підтвердили, що мішки товарів справді вручну переносили з потяга в причепи наших фур.

На документах з місця завантаження товару печаток не було — лише підписи, а потяг приїхав без жодних позначок чи маркувань. У транспортній сфері це означає, що фірма або неофіційна, або погана. Виявилося, що це сировина, яку привезли з росії та переоформили на третіх осіб. Тобто європейські компанії, яким потім продали цю сировину, могли навіть не знати, що вона була закуплена в росії", — розповідає спеціалістка.

Вона додає, завдання кожної логістичної фірми — перевезти вантаж, а не розбиратися, звідки він і як приїхав, адже як тільки він перетинає кордон, то автоматично стає легальним, адже його пропустили митники. Пропустити такий вантаж можуть і за хабар, адже корупція — все ще всюдисуща проблема.

Потім товар уже на машинах з європейськими номерами відправляють у будь-яку потрібну точку. "У Європі насправді мало машин перевіряється і мало який товар підпадає під реальний контроль. Та й сам контроль можна оминути, якщо їхати неважливими дорогами — не автострадами, не хайвеями (шосе, — прим. ред.), а, наприклад, сільськими дорогами. Звичайно, це незручно, але є менший шанс зустріти представників поліції, які мають право провести контроль вантажної машини", — додає фахівчиня. 

Через недобросовісних дистриб'юторів росія все ще може продавати свої товари або купувати необхідні їй речі, навіть якщо сама компанія-виробник проти їх ввезення на територію країни-агресора. Однак ситуація зовсім не нова, у 2019 році два менеджери бельгійських фірм були заарештовані за відправлення небезпечних, заборонених ЄС хімікатів у Сирію. Внутрішній аудит довів, що, окрім бізнесів, винна і бельгійська митниця, яка пропустила товар через кордон. 

Нейтральні чи все-таки дружні?

Окремі країни не приховують того факту, що вони продовжують торгові зв'язки з росією. Китай, зокрема, після 2022 року став для рф найбільшим та ключовим експортером різного роду товарів на мільярди доларів. У 2023 році, за даними китайської митниці, товарообіг росії й Китаю перевищив 240 млрд доларів. Північна Корея та Іран постачають країні-агресору дрони, ракети та інше військове забезпечення, а Габон (країна в Центральній Африці) став найбільшим постачальником росії компонентів для літаків. Якість завезених товарів сумнівна, однак вона допомагає росії залишатися на плаву та продовжувати війну.

З окремими країнами РФ співпрацює на рівні контрабанди "а-ля паралельного імпорту": тамтешні посередники оформлюють на себе купівлю товарів від країни-виробника, які потім доставляють до росії. Часто посередниками стають держави, які межують з нею чи на яких вона має вплив: уже згадана Білорусь, Казахстан, Киргизстан, окупований росією Татарстан, Вірменія, Молдова, Литва, Сербія тощо.

До прикладу, після 2022 року, коли в росії через брак імпортних запчастин автомобілебудівні заводи почали масово закриватися чи переходити на вироблення старих моделей автомобілів, підвищився експорт машин з Німеччини в Киргизстан. У 2024 році Білорусь закупила автозапчастин з ЄС на суму 268 млн доларів, порівняно з 50 млн доларів у 2022 році. Литовська компанія Right Direction Aero продала киргизстанській "Карголайн" європейських та американських авіазапчастин на майже 2 млн доларів. Запчастини, які за дорученням йшли в Киргизстан, опинилися в російській авіакомпанії "Ай флай". 

Що цікаво, "Карголайн" був зареєстрований через місяць після початку повномасштабної війни в Україні та закупляв запчастини з європейських країн, передаючи їх в росію. У 2023 році США наклали санкції на компанію. "Карголайн" — фірма-прокладка (або фірма-одноденка), яка була створена за сприяння росії, аби допомагати їй уникнути санкцій. Таких одноденок після 2022 року в державах, що межують з країною-агресором, було створено безліч. Вони не вели своє виробництво, а єдиною їхньою функцією була закупівля необхідних росії товарів. 

До речі, нерідко постачальниками іноземної продукції є проросійські жителі або росіяни, які проживають на території країн-імпортерів. Як правило, вони на місці просувають "рускій мір" та підтримують війну.

Лише в Німеччині проживає понад 300 тис. громадян росії, а в ОАЕ — від 300 000 до 500 000 тис. Наприклад, компанія Griffon, яка поставляє росії компоненти для літаків та зареєстрована в ОАЕ, належить двом росіянам — Ірині Горохівській та Іллі Рисєву. А у 2023 році в США затримали двох росіян, які в обхід санкцій продавали російським компаніям авіазапчастини для літаків Boeing і Airbus. Їх звинуватили в порушенні американського експортного контролю та створенні мережі посередників у різних країнах, зокрема США, Туреччині, ОАЕ, Китаї.  

Узаконена контрабанда

"Державна програма рф, яку називають «паралельний імпорт» ― це фактично узаконена контрабанда", — прокоментував Кирило Буданов, начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

У 2022 році росія на законодавчому рівні дозволила ввозити на територію країни товари без дозволу правовласника. Звичайно, паралельний імпорт не є нелегальним явищем, а окремі країни практикують імпорт товарів без необхідності дозволу власника торгової марки. Однак у випадку росії такі дії незаконні, адже частина перелічених у російському законопроєкті компаній офіційно вийшла з ринку росії та відмовилася працювати з нею. 

Великі компанії часто не мають можливості відстежувати подальший шлях проданого товару. Особливо якщо це не товар військового призначення (який регулюється окремими правилами), а в товарообігу залучені декілька ланцюжків. Саме тут росія знайшла ще один варіант обходу санкцій — закупляти товари подвійного призначення (верстати, чипи та інші різноманітні компоненти), які годяться як для цивільного призначення, так і для військового.

Наприклад, у російських балістичних і крилатих ракетах були знайдені іноземні комп'ютерні компоненти, які нібито раніше були придбані в невійськових цілях, а саме для використання в космічній програмі російської державної корпорації РОСКОСМОС. 

Як криптовалюта допомагає росії та Ірану незаконно закуповувати товари

Після початку повномасштабного вторгнення українські волонтери завели криптогаманці, аби з їхньою допомогою закупляти нашим військовим необхідні речі. На жаль, за такою ж схемою діють і росіяни. Адже криптовалютні транзакції, на відміну від банківських, не вимагають персональних даних, тому дають ширші можливості для купівлі. Також вони є запасним варіантом для проведення платежів у випадку, коли фізичні банки не приймають їх.

Іран має досвід у використанні криптовалюти для уникнення накладених США санкцій з 2018 року. Країна провела декілька транзакцій сумарно на 8 млн доларів через криптовалюту, а також замайнила (створила віртуальну валюту з допомогою спеціального обладнання, — прим. ред.) криптовалюту, щоб збирати резервні доходи й мати можливість оплачувати імпортні товари. росіяни ж використовують криптовалютні транзакції, щоб купувати товари подвійного призначення.

Накладення санкцій на Білорусь

У ЄС зрозуміли, що Білорусь — майданчик для росії в обході санкцій, та вже в цьому році планують посилити санкції й проти неї. У новому блоці планується низка заборон на експорт товарів військового та подвійного призначення, люксових автомобілів, автозапчастин та інших експортних товарів, замороження фінансових активів. Також санкції уже введені проти режиму самопроголошеного білоруського лідера Олександра Лукашенка.

Зрушення в законодавстві

До 2024 року країни Європи не мали одностайної думки, як кваліфікувати порушення санкцій і якою повинна бути відповідальність. Кримінальна відповідальність існувала лише в окремих країнах (Фінляндія, Хорватія, Угорщина, Швеція, Боснія та Герцоговина, Велика Британія та інші). Проте в Іспанії, наприклад, за це була передбачена адміністративна відповідальність. А в Болгарії та Німеччині — кримінальна чи адміністративна, залежно від рівня тяжкості. 

Проте цьогоріч Рада ЄС ухвалила рішення про введення кримінальних покарань за обхід санкцій ЄС у державах-членах. Тепер кримінальними злочинами будуть вважатися торгівля підсанкційними товарами чи здійснення забороненої фінансової діяльності. Країни в складі ЄС матимуть 12 місяців, щоб ввести положення в національні законодавства. Спільний підхід до проблеми дасть змогу ЄС ефективніше розслідувати випадки, пов'язані з порушеннями санкцій. 

У США за обхід санкцій злочинець може отримати штраф, арешт активів чи відкриту кримінальну справу. Але попри міцну законодавчу базу та контроль великих компаній і дистриб'юторів з боку держави, у США все ще існує значна кількість невеликих підприємців чи компаній, діяльність яких простежити значно важке, а відповідно — притягнути до відповідальності.

Накладення санкцій безпосередньо на компанію-виробника

Очевидно, окрім санкцій проти росії, потрібно накладати їх на іноземні компанії, які виробляють та продають товар росії. Покладатися на відповідальність виробників і їхню доброчинність не варто, тому ЄС та держави по окремості повинні самотужки регулювати питання дотримання санкцій своїми бізнесами.

Найбільше електроніки росія закуповувала через Сербію, Гонконг, Туреччину та ОАЕ. Частина компаній цих країн уже потрапила під санкції. У новому пакеті ЄС планує накласти обмеження ще на десятки компаній, які допомагають росії провадити тіньову економіку. Міністерство фінансів США оприлюднило інформацію про накладення санкцій на майже 300 компаній та осіб, які причетні до постачання товарів військового призначення для рф. Окрім росіян, у цьому списку зазначені представники Азербайджану, Китаю, Словаччини, Туреччини та інших. 

До слова, закон США про вторинні санкції у 2023 році справив враження на великі банки ОАЕ. Вони обмежили розрахунки з росією, перестали приймати платежі й навіть почали закривати рахунки російським компаніям та фізичним особам, йдеться у новині Укрінформу. А у 2024 році тиск Великої Британії, США та ЄС на ОАЕ призвели до того, що в ОАЕ ввели заборону на постачання росії окремих товарів подвійного призначення. Попри це, говорити про численні успіхи в переговорах зарано. Підтверджень сказаним словам поки немає, а справжні результати покаже проміжна статистика з митних даних.

До речі, саме прозорий обмін митними даними між країнами рекомендує група Єрмака-Макфола. Дослідження вбачає у цьому потенціал для посилення контролю над експортом товарів та співпраці у розслідування порушень.

Превенція дій

Інститут законодавчих ідей пропонує, окрім посилення санкцій, створювати механізми, які б запобігали порушенням законодавства. Зокрема прийняте країнами ЄС кримінальне покарання за обхід санкцій — один з можливих варіантів.

"Загроза невідворотного та досить суворого покарання зможе зупинити потенційних порушників, коли на терезах можливі наслідки будуть переважувати можливі фінансові вигоди від обходу санкцій", — пишуть в Інституті.

Окрім цього, команда пропонує вилучені злочинні доходи й активи передавати Україні та тим самим наповнювати Компенсаційний фонд. І наостанок: санкційні механізми хоч і не мають миттєвого ефекту, але потрібні, щоб крок за кроком уражати ворога, поступово роблячи його слабшим.