Річниця нападу на Гандзюк: чому в Україні вбивають активістів, а поліція не діє

Фото УНІАН

Віталій Тисячний

З дня замаху на активістку Катерину Гандзюк минуло рівно два роки. Можливий замовник злочину, херсонський чиновник Владислав Мангер все ще чекає вердикту суду. Сама справа довгий час була "на гальмах" і активізувалася лише після втручання сотень активістів і друзів Катерини.

Показові справи і з іншими громадськими діячами, журналістами. Сергій Стерненко, Віталій Устименко та інші гучні прізвища досі залишаються покритими мороком правоохоронної системи. Що говорити, якщо полтавського терориста, який ще тиждень тому захопив начальника поліції в заручники, до сих пір не можуть знайти.

Що ж відбувається з найбільш резонансними справами в Україні та чому місцеві силовики нічого не можуть зробити — у матеріалі "Рубрики".

Хто замовив вбивство Каті Гандзюк?

Сьогодні річниця цього жорстокого злочину. 31 липня 2018 року поблизу свого будинку у Херсоні Катерину облили літром кислоти. Зробили це спеціально і грунтовно, не з метою залякати, а саме вбити.

Вона отримала опіки 30% тіла, столичні лікарі боролися за її життя 3 місяці. Після тривалих операцій у неї відірвався тромб. За кілька днів до своєї смерті Гандзюк записала відео, де на лікарняному ліжку критикує правоохоронців за саботаж пошуку замовників нападів на активістів по всій Україні.

Якщо коротко говорити про Гандзюк, то 33-річна дівчина займалася громадською діяльністю в Херсоні практично все свідоме життя. Мала три вищі освіти і вагомий досвід роботи у громадському секторі. Останні роки життя трудилася у виконкомі місцевої міськради, була радником мера і займалася іншою діяльністю на благо херсонців.

Чим могла не догодити Катерина місцевим "авторитетам"?

По-перше, вона різко критикувала правоохоронців. У неї були конфлікти як з місцевою поліцією, так і з деякими чиновниками з міської поліції.

По-друге, вона виступала проти місцевого осередку партії "Батьківщина". У 2014 року навіть стала депутатом обласної ради від цієї політсили, але через рік через конфлікт з керівництвом партії склала мандат. Одним з основних опонентів у тій "війні" став голова обласної ради Владислав Мангер.

По-третє, Катерина була активним борцем проти проросійських настроїв у регіоні. Брала участь в акціях протесту проти антиМайдану в 2014 році.

Що відбувається зі справою зараз і чому вона така резонансна? Перш за все через бездіяльність місцевої влади та поліції.

На сторінці "Хто замовив убивство Каті Гандзюк?" друзі загиблої опублікували довгий пост, де пояснили, що не так зі справою активістки.

Виявилося, що на плечі волонтерів впала левова частина з розслідування вбивства. Їм довелося опитувати свідків, добувати відео з камер відеоспостереження, проводити експертизу кислоти і багато іншого. Силовики ж спочатку і зовсім кваліфікували відверту спробу вбити людину як хуліганство.

Після тривалих перипетій поліція затримала виконавців і організаторів вбивства. Організатором, за інформацією поліції, є Олексій Левін — його правоохоронці затримали в Болгарії, куди він нібито виїхав на лікування. Станом на сьогоднішній день суд по ньому триває, а сам Левін перебуває під вартою.

Організатор виконавців убивства Сергій Торбін (колишній міліціонер і ветеран АТО) вже отримав 6 з половиною років в'язниці. Безпосередній вбивця, який облив Гандзюк кислотою, ветеран АТО Микита Грабчук, отримав 6 років в'язниці. Три інших виконавців отримали відносно невеликі терміни ув'язнення. Володимир Васянович та В'ячеслав Вишневський по 4 роки в'язниці, а Віктор Горбунов 3 роки.

Ймовірний замовник убивства, екс-глава облради Владислав Мангер зараз знаходиться у в'язниці. Слідчі дії по ньому ще тривають. 28 липня обвинувальний акт щодо нього передали в суд, а його утримання під вартою продовжили до 11 вересня. Досудове розслідування же постановило, що Мангер і Левін дійсно організували вбивство.

Щоб залучити до відповідальності злочинців, друзі Катерини неодноразово проводили масові акції протесту, задавали питання як прокурорам, так і двом президентам Петру Порошенко і Володимиру Зеленському. І це все в 2018-му, 2019-му, 2020-х рр. Через роки після Революції Переваги і всіх можливих "реформ".

При цьому і зараз активісти вимагають — понести покарання повинні не тільки фігуранти вбивства, але і всі правоохоронці, чиновники, які саботували або прикривали злочин. Зокрема глава місцевої поліції Артур Меріков, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков і його заступник Антон Геращенко, на той момент начальник херсонського карного розшуку Олександр Ковальов та інші.

Стерненко, Шеремет та інші провали поліції

Як розповіла "Рубриці" представниця "Гельсінської спілки з прав людини" Ольга Решетилова, напад на Катерину став піком беззаконня по відношенню до українців. На той час уже було достатньо випадків насильства проти активістів, які ніяк не розслідувалися поліцією.

"До Каті тричі нападали на Сергія Стерненко, двічі на Віталія Устименко, на херсонського журналіста Сергія Нікітенка, були напади в Харкові, вбивство Миколи Бичка в Есхарі… Це пік нападів і сама Катя прогнозувала, що атаки триватимуть. Справа в тому, що повноцінно жоден з цих випадків ніхто з правоохоронців не розслідував. У кращому випадку знаходили виконавців і організаторів, але не замовників", — пояснила Решетілова.

Дійсно, агресія в нашій країні стала буденністю. Нападають або вбивають практично у будь-якому місці. Увечері або вдень, в центрі міста або на окраїні, стріляють впритул або підривають бомбу. Не боятися ні поліції, ні спецслужби. Прикладів більш ніж достатньо.

Від резонансного підриву автомобіля Павла Шеремета до нападу на Сергія Стерненко. У першому і другому випадках до цих пір не розставлені крапки над "і". Ось тільки основний топ справ, які так і не розкриті правоохоронцями.

Справа одеського активіста Сергія Стерненко. Суть звинувачень прокуратури зводиться до наступного — 24 травня 2018 Сергій разом із дівчиною біля свого будинку посварився з Іваном Кузнєцовим і Олександром Ісайкулом. Після конфлікту Стерненко завдав ножові поранення Кузнецову, той пробіг 100 метрів і впав. Ісайкул же зміг вчасно сховатися. На думку слідства, тут — вбивство людини.

На думку ж Стерненка, що сталося — самооборона проти засланих мером Одеси Геннадієм Трухановим вбивць, які чатували його біля будинку.

Проте, пройшло два роки, а правоохоронці не змогли надати реальних доказів і довести справу до вироку. Суд по ньому триває.

Фото УНІАН

Не розкрито і справу за фактом спроби вбивства активіста "Одеської самооборони" Віталія Устименка. Нагадаємо, ще в червні 2018 року двоє невідомих напали на хлопця з ножем, пробили стегно і сідницю. На щастя, травм, які загрожували б життю, Устименко не отримав.

Антикорупційний активіст Віталій Устименко після нападу у червні 2018-го

Раніше "Рубрика" писала, що Приморський районний суд Одеси відмовляється допитати передбачуваного організатора нападу на Віталія — ​​Євгенія Лисицького. Більш того, Лисицький проходить у справі лише як свідок. Його допитували під час проведення слідчих дій, але в суд не викликали. Колеги Устименко вважають, що суд намагається просто "відмазати" ймовірного організатора злочину.

Не варто забувати і про жорстоке вбивство ветерана АТО Віталія Олешко (Сармата) 31 липня 2018 року. Сьогодні, до речі, друга річниця з моменту його смерті. Він був добровольцем батальйону Донбас, брав участь у боях за Іловайськ. Усього в справі фігурує 11 осіб, але аж ніяк не всі з них отримали покарання.

Вбитий Віталій Олешко "Сармат"

На початку червня цього року десяток побратимів "Сармата" влаштували безстрокову голодовку під стінами Офісу президента. Їхня основна вимога — подати клопотання про арешт Михайла Сигиди по іншій справі про розбійний напад. У підсумку, після 3-тижнів голодування, їхню вимогу задовольнили, а також порушили справу проти суддів Бердянського міськрайонного суду, які відпустили під домашній арешт чотирьох фігурантів справи.

Тільки за 2019 рік зареєстровано 83 напади на правозахисників і активістів. Це офіційні дані Української Гельсінської спілки з прав людини.

Але подібні акти агресії тривають і сьогодні. Буквально тиждень тому стався підпал будинку антикорупціонера Віталія Шабуніна. На щастя, ніхто не постраждав, але житло повністю згоріло.

Резонанс від цього злочину був настільки серйозний, що у справу публічно втрутився і президент Володимир Зеленський. Він заявив, що винних необхідно оперативно знайти і покарати.

Спалений будинок Віталія Шабуніна

Причина такого свавілля криється як в непрофесіоналізмі, так і в злочинній бездіяльності з боку правоохоронців. Причомуйдеться не тільки про поліцію, але і про прокуратуру, СБУ і судову систему в цілому.

"Ви зверніть увагу, як на окремих зустрічах з активістами до них зневажливо ставиться генпрокурорка Ірина Венедиктова. Вона прирівнює людей, які ведуть боротьбу проти корупції, порушення екологічних прав до Андрія Портнова або Анатолія Шарія. Для неї всі вони однакові, вона не розуміє різниці між провокаторами і активістами. Все це створює небезпечну атмосферу, яка ще й погіршується наближенням місцевих виборів", — підкреслила Решетілова.

Тільки за 7 місяців цього року українці неодноразово стикалися з випадками тероризму в країні. Захоплення заручників в Луцьку, Полтаві, вибухи біля столичних станцій метро "Мінська" і "Шулявська", розстріли бізнесменів, кримінальні розборки… Список можна продовжувати.

На цьому тлі можна сміливо констатувати — Україна потребує перезавантаження правоохоронної системи. Вона повинна не тільки запобігати нападу на журналістів і активістів, але і правильно розслідувати резонансні злочини. В іншому випадку замаху, загрози (на прикладі Гандзюк або Устименко) будуть і далі тривати. Криміногенна обстановка тільки погіршиться.

↓Читайте також

Як убезпечити себе. Інструкція громадському активісту