“Хочемо, аби в інших містах працювали за нашою концепцією”: як в Одесі майстри реставрують історичні двері

У чому проблема?

Попри історичну цінність старої забудови Одеси дерев'яні двері цих будинків — під загрозою. Частина таких дверей уже втрачена, частина — перебуває не в найкращому стані. Свою красу історичні дерев'яні двері міста втрачають через неналежний догляд — зокрема, над ними зникають дашки та навіси, призначені для їх захисту від вологи. Тому серед жителів міста популярна ідея замінити їх на більш сучасні — залізні. Утім, така заміна попри практичність призводить до того, що будівлі втрачають свої унікальні елементи, що також є частиною культурного коду Одеси.

Яке рішення?

У 2019 році з ініціативи Костянтина Ємельянова виник проєкт "Тисячі дверей Одеси". Тоді до цього спонукнула ситуація з дверима пам'ятника архітектури на вулиці Троїцькій 43б — через поганий стан у місті їх просто вирішили викинути. Ємельянов знайшов рішення — і відкрив майстерню, де реставратори відновлюють історичні двері Одеси. Двері на Троїцькій 43б вдалося врятувати. Загалом же за час своєї діяльності майстри відреставрували вже 19 дверей, а команда тепер налічує 10 людей. Така майстерня — перша в місті.

Проєкт реалізується завдяки донатам небайдужих, меценатів, мешканців будинків, чиї двері реставрують майстри, та міжнародній підтримці Європейського Союзу. Остання є основою для діяльності проєкту. "Рубрика" поспілкувалася з Костянтином Ємельяновим, керівником майстерні Олександром Левицьким, а також технічним керівником проєкту Костянтином Краєвим і дізналася, як працює реставраційна майстерня.

Як це працює?

До проєкту можуть звертатися мешканці будинків в Одесі, двері яких датуються 1917 роком і раніше. Для цього на сайті є спеціальна форма, у якій треба вказати дані щодо будинку, розташування дверей, необхідні роботи: реставрація, відтворення дверей за фото, відновлення будь-яких історичних дверей на місці загублених тощо.

Як пояснює керівник реставраційної майстерні "Тисячі дверей Одеси" Олександр Левицький, у середньому реставрація дверей триває місяць, але залежно від складності робіт може варіюватися й тривати довше.

"Бувало, що реставрація тривала й два місяці. Робота з одними дуже складними дубовими дверима — на Буніна 25 — в нас зайняла близько 5 місяців", — каже Олександр Левицький.

До відновлення зазвичай залучають чотирьох майстрів, які працюють 8 годин п'ять разів на тиждень. Інколи вони можуть вийти на роботу і в суботу, але на кілька годин для фінальних робіт. Для реставрації використовуються такі самі матеріали, з яких були виготовлені оригінальні двері. Зазвичай майстри працюють із модриною, називаючи її "недососною", бо вона щільніша за сосну та легша від дуба. Дубові двері, яким потрібна реставрація, — це радше рідкість, кажуть майстри.

Але робота того варта:

"Коли відреставровані двері встановлюють на місце й ми бачимо, як гарно вийшло — ми видихаємо. Ці моменти надихають. Був навіть випадок, що мешканка будинку після встановлення реставрованих дверей їх цілувала, казала: «Нарешті ми дочекалися вашого повернення»", — каже технічний керівник проєкту "Тисячі дверей Одеси" Костянтин Краєв.

Олександр Левицький каже, що заявок від жителів Одеси про реставрацію майстерня отримує чимало. Так, лише зараз у черзі — десятки дверей. Взятися за всі двері одночасно в майстерні немає змоги, тому вимушені обирати й пріоритезувати. Звертають увагу не лише на вік дверей, а й на естетичну складову — Левицький каже, що майстрам цікаво працювати з різними стилями, тож вони намагаються їх чергувати в роботі. Не менш важливою є зацікавленість жителів будинку з історичними дверима, а крім того, й суто практичний аспект — чи помістяться двері в майстерні. Адже іноді повна висота дверей разом з оглядовим вікном становить аж понад чотири метри.

Керівник майстерні додає: реставруючи двері, ініціатива прагне стати прикладом для інших — надихнути мешканців історичних будинків Одеси на зміни, показати, що збереження історичних дверей можливе. А ще — привернути увагу меценатів, які готові були б підтримувати збереження культурної спадщини міста.

Для майстрів важливо, щоб у реставрації дверей були зацікавлені чи не всі мешканці будинку:

"Як правило це потрібно комусь одному, а ми хочемо працювати, коли зацікавлені всі мешканці. Підтвердити це можна лише документально, тож у нас є протоколи, які вони мають заповнити й проголосувати за реставрацію. Бажано аби це було 100% за. Далі ми складаємо відповідні акти з демонтажу, запити тощо", — пояснює Олександр Левицький.

Краєв розповідає, що реставраційні роботи завжди починаються з огляду дверей на місці. Таким чином майстри оцінюють їхній стан та мають змогу зрозуміти, що саме потрібно зробити. Якщо двері дуже ушкоджені й не підлягають реставрації, то майстри натомість роблять копію дверей, зберігаючи їхню унікальність та зовнішній вигляд. 

У майстерні трапляються двері із пошкодженими або втраченими елементами. Костянтин Краєв вказує на них і пояснює: "Ось тут, на цій частині дверей колись був елемент, схожий наче як на мушлю, щось таке. Деталь була дуже декоративна та красива — зараз видно трохи контур цього елемента".

Керівник реставраційної майстерні додає: команда має доступ до архіву історико-архітектурного проєкту "Архітектура Одеси", де він є засновником. У каталозі шукають потрібні двері, розглядають декоративні елементи. Так знаходять потрібні деталі для реставрації, навіть якщо оригінальні — давно вже втрачені, та відтворюють їх. Як правило це стосується саме декору. Якщо ж в архіві не вдається знайти потрібний елемент, то майстри створюють його самі, керуючись стилем дверей.

Олександр Левицький розповідає, що в місцях втрат майстри звертають увагу на те, щоб реставраційної вставки збігатися з основною структурою каркаса дверей. Окрім цього, на місці реставрують стулки на дверній коробці. Також ремонтують укоси, які пошкоджуються під час демонтажу. Завдяки цьому фінальний результат стає довершеним та гармонійним.

Після реставрації двері покривають оливою: перший шар — лазур, що захищає дерево від ультрафіолету, другий шар — це олива, яке охороняє від мікроорганізмів. Потім готову конструкцію повертають на місце, де натирають паліроллю та воском, це додає дверям текстурності та певного об'єму.

"У кожних дверей є свої проблеми, тож обрати спільні труднощі, характерні для всіх, я не можу. Кожні двері унікальні. Виділити щось спільне або найважче для всіх я не можу", — зізнається Костянтин Ємельянов.

А Олександр Левицький пригадує особливий випадок — двері на Садовій 5. Тоді співробітники ЖКС розпилили їх навпіл і збиралися викинути. Ці двері провели в майстерні декілька років. Згодом їх відреставрували й повернули на місце. 

Керівник реставраційної майстерні додає, що до погіршення стану історичних дверей міста докладаються не лише дощ, сніг та люди, які відчиняють двері ногами, а й вуличні коти.

"На відреставровані двері ми ставимо латунні вставки, аби захистити дерево від цих подразників. Але коти дзюрчать на них, і вони починають зеленіти. Воно може було б і гарно, але ж вони це роблять нерівномірно. Ми ось думаємо збирати ту сечу й заздалегідь оброблювати латунь нею, аби забарвлення бодай було рівномірним", — розповідає Левицький.

Відреставровані двері кожен місяць-три потрібно натирати паліроллю з воском, прибирати пил. Латунь потрібно натирати спеціальним засобом, аби вона зберігала потрібний вигляд й була захищена від корозії. Після встановлення відреставрованих дверей майстри інструктують мешканців про всі ці правила догляду. Щоправда, додає Левицький, дотримуються їх не всі.

Одеса — місто, яке регулярно потерпає від обстрілів з боку росії. Вони не пройшли непоміченими й для майстерні. Так, у липні вибуховою хвилею тут пошкодило стелю, вилетіло скло у вікнах. Внаслідок удару перервалося електропостачання. 

"Трохи там двері царапнуло, але ми виправили самостійно та нікому не казали. Нам не довелося для цього окремо майстрів шукати. Люди також нам дуже допомогли", — пригадує Олександр Левицький.

Крім того, страждають і відреставровані майстрами двері. Так, за 3 місяці після встановлення відреставрованих дверей на Дігтярній 13 їх сильно пошкодила вибухова хвиля. Хвиля пройшла через ліхтар на стелі під'їзду й виштовхнула двері так, що на двір викинуло вбудований електроригельний замок. При цьому скло в стулках дверей дивом лишилося неушкодженим.

Олександр Левицький, утім, має пояснення незвичній міцності скла: "Думаємо, це через те, що ми використовуємо спеціальний демпфер, тобто скло нещільно тримається, і там є гнучкий прошарок. Двері постраждали настільки, що ми працювали з ними три дні: два реставрували й третій покривали оливами — а ще робили монтаж і демонтаж".

Зазвичай майстри займаються реставрацією одних дверей, але зараз працюють над кількома. Так, один з їхніх проєктів зараз — двері в Одеському державному музичному ліцеї імені професора П.С. Столярського, що постраждали внаслідок обстрілу 23 липня 2023 року.

Попри те, що в Одесі вистачає дверей, які потребують реставрації, проєкт "Тисячі дверей Одеси" мріє поширюватися іншими містами України. Олександр Левицький каже, що хотів би попрацювати з дверми в Чернівцях та Кам'янець-Подільському:

"Ми б хотіли поширювати наш підхід до реставрації на інші міста — адже ми приділяємо увагу всім елементам, повертаємо дверям їхню ідентичність".

Особливість майстерні — робота не лише "на зовнішній вигляд", але й на якість. Технічний керівник проєкту Костянтин Краєв додає — відреставровані нею двері відрізняються від багатьох своїх "сестер" на дотик — це відчувається у використаних матеріалах та філігранності ліній.

За свою історію існування проєкт переїжджав до більших приміщень уже тричі. Нині через збільшення орендної плати команда знов шукає нове приміщення, де мріє мати більше місця для зберігання обладнання та матеріалів. Також планують створити додаткові робочі місця. Для проєкту важливо знаходитися в центрі міста, оскільки тоді майстри матимуть змогу пішки діставатися до дверей, які реставруватимуть.

"Нам потрібні донати, у нас не вистачає вільних грошей. Постійно є витрати й ціни ростуть через війну. У нас бюджет був один, а зараз удвічі здорожчала більша частина матеріалів. Крім того, в нас постійна амортизація та ремонт обладнання, про який ми просто не завжди кажемо. Буває, це треба дуже швидко зробити: заточування пил, ножів, фрезів тощо. Шпаклівка постійно потрібна, бо вона швидко закінчується. А ще ми хочемо збільшити зарплати — зараз наші майстри працюють за ідею, але ж так теж не можна, їм потрібно годувати свою родину. Багато грошей витрачається на міський транспорт аби дістатися сюди", — каже Левицький. 

Краєв додає, що майстерня потребує додаткового обладнання. Наразі його вистачає для реставрації, однак його придбання допомогло майстрам полегшити деякі процеси.

Підтримати проєкт "Тисячі дверей Одеси" можна донатами за посиланням.