Таємні двері, запнуті штори, конспірація на вході: як елітні ресторани Києва обходять локдаун
Майже рік тому центральною темою для всіх українських ЗМІ була історія з рестораном "Велюр". Заклад, який належить нардепу "Слуги народу" Миколі Тищенку, попався на тому, що тихо запускав віп-гостей, порушуючи правила локдауну. Справедливості заради треба сказати, що тим самим займалися десятки інших дорогих закладів столиці, до яких перевірки чомусь так і не доходили.
Рік по тому в Києві ввели новий локдаун: усі заклади знову повинні закритися, але чи слідуватимуть правилам елітні заклади? Журналісти "Рубрики" провели власне розслідування і з'ясували, як йдуть справи.
"Заходьте швидше, поки ніхто не побачив"
В першу чергу журналісти "Рубрики" вирушили до ресторану китайської кухні BAO, розташований в самому центрі Києва.
Зовні здавалося, що заклад не працює — вікна завішені, світло в лобі не горить — це було видно через скляні двері, до яких ми підійшли. Після стуку в двері, за склом з'явилася дівчина-хостес, яка відкрила замкнені на ключ двері і квапливо сказала: "Заходьте швидше, поки ніхто не побачив".
Ми потрапили до напівтемного приміщення — всередині лише приглушене штучне світло. Нас обступили працівники ресторану, за стійкою стояв бармен і сиділи інші відвідувачі. Заклад працює в закритому режимі. Нас ведуть через найбільший зал, де зайнято кілька столиків, по дорозі заглядаю у ще один — кілька відвідувачів мило розмовляють між собою. В останньому, крайньому залі на другому поверсі з п'яти столів зайнятий тільки один.
Ми повернулися у великий зал, де обстановка була більш жвавою, і розмістилися біля "акваріума", за склом якого — відкрита кухня. Су-шефи в масках жваво про щось розмовляють, сміються і снують по кухні — звичайна робоча метушня, нічим не нагадує карантин.
Офіціант у масці приносить паперове меню. Я помічаю, що санітайзерів ніде немає — ні у дамській кімнаті, ні на столах. Загалом, усе — як завжди. Страви подають швидко, кухня працює на повну силу, офіціанти бігають між відвідувачами, і хоча їх не так багато, місце зовсім не виглядає запиленим і нудьгуючим.
Ми зайшли до закладу, коли сонце вже почало опускатися за обрій, і в міру того, як на вулиці темніло, світло в залі ставало все більш приглушеним — яскраві лампи могли "видати" працюючий заклад. Думаю, це і ще те, що до ресторану довелося постукати, перш ніж нам відкрили, — єдине, що може збентежити прискіпливого порушника карантинних заходів.
Заплативши за рахунком, ми збираємося до дверей, кілька відвідувачів виходять перед нами. Охоронець знову відкриває ключем двері, оглядається на всі боки і випускає нас — похід у ресторан виглядає, як шпигунська авантюра.
У Barvy зробили таємні двері, а у BAO та Hangover взагалі не бояться
Друге місце на черзі — ресторан Barvy на тій же вулиці. Для початку ми вирішили зателефонувати в ресторан, щоб дізнатися, чи працює заклад. Слухавку взяла дівчина-хостес, відповіла з легкою затримкою: "Так, ми працюємо, але тільки один зал. Можете зайти до мене на головний вхід і я вам поясню, як зайти через чорний. Чекатиму".
Коли ми під'їхали, то вперлися в зачинені двері — офіційно заклад працює тільки на винос. Біля стійки реєстрації стоїть лавка, що перегороджує шлях до порожньої і темної зали. Дівчина-хостес запитала моє ім'я і попросила обійти будівлю.
Піднімаємося сходами — з цього боку вікна, як і в минулому закладі, закриті шторами. Здогадатися про те, що ресторан працює, можна лише по тонких смужках світла.
Відчиняємо "таємні" двері і потрапляємо у добре освітлену залу. Вона майже повністю порожня — за столом з ноутбуком працює одна відвідувачка, пара чоловіків сидить на барі. Ми замовляємо по десерту — всі позиції з меню в наявності, а значить, в інший час нестачі в клієнтах немає.
Офіціанти так само у масках, але в Barvy, на відміну від попереднього ресторану, на столах, як і в туалеті, стоять антисептики, а меню можна подивитися, тільки відсканувавши QR-код.
Поки ми мило розмовляємо за кавою, нові клієнти не з'являються. Нам приносять рахунок, і я зав'язую розмову з дівчиною:
- У карантин у вас зовсім порожньо, так?
- Зараз час такий. В обід у нас більше відвідувачів — ми готуємо ланчі.
- І багато людей тут буває?
- Ті, хто ходили сюди щодня і до карантину — наші постійні клієнти, — знизує плечима і посміхається офіціантка.
Як ми з'ясували незабаром, Barvy ще заморочилися з конспірацією, якщо порівнювати з конкурентами з ресторанів Bao і Hangover. Спочатку ми подзвонили в популярний ресторан на Хрещатику, де ні на секунду не задумалися, відповівши, що готові нас прийняти:
"Можете приходити, скільки людей і на який час? Заходьте через центральні двері. Вони будуть зачинені, але ви постукайте і вам відкриють", — відповіли нам в Bao.
У Hangover ми і зовсім сказали, що хочемо забронювати стіл аж на сімох людей — така кількість за одним столом анітрохи не змусила сумніватися приймаючу сторону. "Так, це можливо. Хочу тільки попередити, що ми працюємо до 22 години і в режимі ресторану. Як потрапити всередину? Приїжджайте і тут розберемося", — відповів нам чоловік на дроті.
Справедливості заради потрібно відзначити, що не всі лакшери-заклади Києва порушують карантин. Так, журналісти "Рубрики" спробували потрапити всередину ресторанів "Холі бургер", "Нот онлі фіш", "Ішак" і "Сажа" — усюди ми отримали відмову.
"Еліта хоче розважатися, а ми підлаштовуємося"
Не хочеться здатися снобом, але логіку власників дорогих закладів теж можна зрозуміти. У жодному з закладів ми не побачили штовханини — соціальні норми були дотримані. До того ж персонал у таких ресторанах зазвичай вище середнього класу — тобто напевно буде затребуваний на ринку праці, якщо раптом власник вирішить діяти суворо за законом і розпустить всіх на невизначений термін.
І тут перед кожним власником стоїть непростий вибір: діяти за законом, ризикуючи втопити свій бізнес, або ж іти на хитрощі, розраховуючи, що проскочиш?
Як показує практика, кожен відповідає на це питання по-різному. Однак, як пояснив "Рубриці" один столичний ресторатор, попросивши при цьому не називати його імені, елітний фасад таких закладів часто оманливий:
"Парадокс у тому, що на гроші, які я витрачу на запуск одного елітного ресторану, цілком можна запустити невелику мережу стріт-фуду або будь-якої іншої їжі з сегмента "попростіше". На перший погляд здається, що це небо і земля: але в таких закладах може бути відмінний оборот і досить дешевий персонал, який в разі чого легко змінити. У тому ж BAO ситуація "трошки" інша: дорогий шеф-кухар, елітні офіціанти і хостес, які не згодні голодувати або йти в суміжні професії. До того ж еліта хоче розважатися, а ми тільки підлаштовуємося під їхні потреби — інакше клієнт піде до інших", — зазначив він у розмові з виданням.
За ступенем шкоди від локдауну минулої весни, ресторанний бізнес займав впевнене друге місце відразу після кінотеатрів. Потім був карантин вихідного дня, який викликав бурю емоцій у власників закладів — основну виручку їх бізнес отримує якраз у вихідні. А тепер прийшов і новий локдаун. Є надія, що цього року обмеження знімуть швидше — інакше скоро в Києві залишаться лише мережеві заклади. Чого б дуже не хотілося. Адже ресторанний бізнес — одна з небагатьох сфер, якою Україна все ще може пишатися.
Фото "Рубрики"
Третя хвиля всупереч вакцинації. Що відбувається в Україні і світі, та чого чекати від коронавірусу?
Як повідомлялося, у "червоній" зоні карантину, окрім Києва, вже 10 областей, у "помаранчевій" – 13.
