“Рубрика” розповідає історію ініціативи з Маріуполя, яка рятує “пташки” українських військових, чим економить сотні тисяч для армії.
На фронті дрони — незамінні помічники наших захисників. Це очі військових, що дозволяють оперативно проводити розвідку та вчасно реагувати на дії ворога. Однак на передовій дрони швидко виходять з ладу: їх збивають, вони пошкоджуються уламками або просто зношуються через активне використання. Нові дрони коштують дорого, і придбати їх у необхідній кількості часто складно.
Відремонтувати дрони набагато дешевше, ніж купувати нові. В Черкасах волонтерський хаб з Маріуполя "Халабуда" безкоштовно ремонтує дрони для ЗСУ.
Як освітній простір перетворився на майстерню дронів, з якими проблемами зіштовхуються волонтери і як їх вирішують, дізнавалися у співзасновниці вільного простору "Халабуда", координаторки освітніх проєктів та волонтерки Людмили Чичері.
Волонтерську діяльність маріупольці Людмила та Дмитро Чичери розпочали ще у 2014 році, під час окупації Криму та Донбасу. У 2016 році вони разом з однодумцями та громадською організацією "Східна брама" створили у місті освітній простір "Халабуда".
Простір став не лише місцем для надання підтримки та навчання, а й майданчиком для діалогу громади з місцевою владою. Там проходили зустрічі з представниками влади та патрульною поліцією, обговорювалися екологічні проблеми, проводилися курси з фотографії, компʼютерної грамотності, іноземних мов. В хабі працювала бізнес-школа, організовувалися різноманітні культурні заходи. Навчання для дітей та соціально незахищених верств населення було безкоштовним, а допомога українським військовим — з самого початку стала одним із пріоритетів.
Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році команда хабу швидко адаптувалася, згадавши досвід та навички 2014. Вже в перші дні вони провели кілька одноденних курсів із надання домедичної допомоги, організували збір продуктів, питної води, медикаментів і засобів гігієни. Спільно з місцевими благодійними організаціями, такими як "Карітас Маріуполь", волонтери збирали гуманітарку й доставляли одяг та продукти до бомбосховищ і підвалів, де ховалися люди. В "Халабуді" створений медичний куточок для надання первинної медичної допомоги, в якому працювали медики-волонтери. Разом із власниками місцевої пекарні тут навіть випікали хліб просто неба та роздавали його маріупольцям.
Оскільки ситуація у місті швидко погіршувалася, наприкінці лютого частина волонтерів "Халабуди" вирішила виїхати до Запоріжжя, щоби вивезти дітей і батьків. Вони планували повернутися з гуманітарними вантажами, але заїхати знову в Маріуполь не вдалося. Дмитро Чичера так і не встиг приєднатися до дружини та команди. Чоловік, який залишився у Маріуполі аби продовжити допомагати містянам, зник 17 березня, і про його долю досі нічого не відомо.
В Запоріжжі волонтерське обʼєднання продовжило гуманітарну роботу. Саме тут з'явився і новий напрямок діяльності — ремонт дронів для ЗСУ. Лагодити дрони для військових розпочав Андрій Гежа, який згодом також доєднався до війська. Проте перший дрон був відремонтований в "Халабуді" ще у Маріуполі — під час облоги міста.
"Від сил оборони до нас потрапив дрон, який потребував ремонту, і наш волонтер Андрій Гежа із задачею впорався. Самостійно вивчивши особливості «пацієнта», реанімував його буквально на колінках, з того, що було під рукою. І таки змусив пташку літати!" — розповідає Людмила Чичера.
У Запоріжжі "халабудяни" від знайомих військових почали отримувати багато запитів на ремонт дронів. Навчалися по ходу справи, розбираючи дрони буквально до гвинтика, шукали контакти майстрів, більш "просунутих" у ремонті такої техніки. Поступово майстерня набувала досвіду і все більших масштабів — щомісяця тут ремонтували до 50 "пташок".
Однак у жовтні 2023, коли снаряд влучив у будівлю, де розташовувався офіс "Халабуди", стало зрозуміло, що в Запоріжжі продовжувати роботу небезпечно і знову потрібно переїжджати. Так відбулася третя реінкарнація хабу — тепер вже в Черкасах.
"За свою історію «Халабуда» робила дуже різноманітні проєкти. Ми вчили людей фотографувати і розмовляти англійською, допомагали у розробці бізнес-ідей і проводили літературні вечори. Але зараз найважливіше — це підтримка ЗСУ. Ми зайняли свою нішу у безкоштовному ремонті дронів та допомозі військовим, їхнім родинам. Ми маленькі, але наші результати вражають багатьох", — кажуть у «Халабуді».
Сьогодні майстерня дронів у "Халабуді" отримує більшість замовлень за допомогою "сарафанного радіо". Військові звертаються за рекомендацією тих, кому тут вже допомогли, або ж дізнаються про майстерню через соцмережі.
"Обʼєктивно, без дронів нікуди зараз. Але вони на фронті довго живими не тримаються. Постійно потрібен ремонт. І це в десятки разів дешевше, ніж купувати нові дрони. Ось чому наша робота важлива", — говорить Людмила Чичера.
У "Халабуді" порахували: в середньому, щоб полагодити один апарат, потрібно 100 доларів, у той час, як найдешевший новий "Мавік" коштує приблизно в десять разів дорожче.
Успіх ініціативи вимірюється кількістю відремонтованих дронів. 2023 рік майстерня закрила з цифрою в 552 відремонтованих дрони. Майже стільки ж — 528 дронів, вдалося "поставити на крило" лише за 9 місяців 2024. Тож можна порахувати, скільки коштів волонтери зекономили для ЗСУ за цей час.
Співзасновниця простору розповідає, найчастіші пошкодження — від падіння (зламані промені, стабілізатори камери та пошкодження корпусу). Від типу ремонту залежить і його вартість — іноді можна полагодити дрон без додаткових витрат, просто замінивши програмне забезпечення, а бувають дуже вартісні випадки.
Скільки піде часу на ремонт, теж залежить від ситуації — над одним дроном можна просидіти від однієї години до кількох днів. Досвід набувається виключно з практикою. Виникає задача — хлопці шукають шляхи, як її розв'язати.
Нещодавно, коли у майстерні виник дефіцит нових моторів променів, майстер-волонтер і ветеран Володимир зміг відремонтувати 20 старих моторів променів, на відродження яких у "Халабуді" вже і не сподівалися.
Добре виконана робота та вдячність захисників дуже надихають халабудян, проте іноді буває дуже болюче. Наприклад, нещодавно три полагоджені дрони так і не дійшли до військових. Вони згоріли на складі Нової пошти в Покровську, який розбомбила російська армія. Буває і таке, що дрон відправляє одна людина, а отримує вже інша, бо перша отримала поранення або загинула. Та як би важко не було, зупинятися не можна, кажуть у "Халабуді". Бо ворог тільки цього і чекає.
На жаль, для того, щоб полагодити дрон, потрібні не лише вправні руки та наснага, а й дороге обладнання та чимало запчастин, які організація замовляє на AliExpress. За словами Людмили Чичери, майстерні буквально по крихтах доводиться збирати все необхідне — донатити людям все важче, та й останнім часом кількість браку з Китаю зашкалює, але разом з тим збільшується винахідливість волонтерів та кількість видів ремонтів, які вони можуть виконувати.
"Наша ініціатива фінансується виключно на краудфандингу. Ми збираємо донати від пересічних громадян. Нам постійно не вистачає коштів не тільки на те, щоб оперативно закупати запчастини, а й на оренду приміщення. На жаль, співпраця з владою чи іншими організаціями не вдалася", — говорить співзасновниця "Халабуди".
За свою роботу волонтери зарплати не отримують і грошей з військових не беруть. Кошти на запчастини збирають на банку "Халабуди" та конверт у Приват24.
Як кажуть самі халабудяни, "Халабуда" — це не просто майстерня дронів чи вільний простір. Перш за все, це філософія, в якій є місце свободі думок і дій, спрямованих на допомогу Україні. Яка об'єднує людей з самих різних сфер життя — військових та цивільних, інженерів та гуманітаріїв, дітей та дорослих.
Тому в хабі, як і до війни, продовжують організовувати освітні, розважальні та підтримуючі заходи. Тут працюють із родинами військових, з молоддю, з дітьми, серед яких багато переселенців.
"Майже всі члени команди Халабуди — це маріупольці, для яких відновлення справедливості, помста за рідне місто та особисті втрати є справою честі. Ми всі діємо за принципом якщо ти не на фронті, то максимально викладайся в тилу та допомагай армії. Для мене наша діяльність ще й особиста справа. Мій чоловік, Дмитро Чичера, зник безвісти у Маріуполі в березні 2022. Я та всі його друзі віримо у його повернення. Ми хочемо, щоб нам не було соромно за свою роботу, хочемо, щоб Дмитро зрадів, що його справа живе", — завершує Людмила Чичера.
“Алексу” 52. Восени 2024-го він втратив руку в боях у Вовчанську. Але сама ця історія… Читати більше
38-річний Сергій Малечко родом із Чернігівської області. З перших днів повномасштабного вторгнення добровольцем боронив Україну.… Читати більше
“Рубрика” розповідає про ініціативу, що у всіх сенсах налагоджує зв’язок між поколіннями — і емоційний,… Читати більше
Discover the stars who stood with Ukraine in 2024, raising awareness of Ukraine's fight to… Читати більше
Нічого не хочеться, а речі, які раніше приносили розраду, більше не радують? Сьогодні дедалі більше… Читати більше
“Рубрика” розповідає про проєкт, що допомагає відновитися, набратися сил та постратегувати на майбутнє тим, хто… Читати більше
Цей сайт використовує Cookies.