Затишок для ВПО: як небайдужа українка допомагає переселенцям облаштувати нові домівки

У чому проблема?

З початком повномасштабного вторгнення для тих, хто через війну залишив свої міста та села, гостро постала потреба прихистку. Держава не в змозі забезпечити соціальним житлом кожну родину, тож переселенцям доводиться шукати рішення самостійно — останні два роки попит на довгострокову оренду житла тільки зростає. Нині у відносно спокійних областях України в оренду здають будь-яке житло: від елітних квартир та будинків до старих чи навіть давно закинутих хат.

Дешеве житло, яке виглядає непривабливо та потребує ремонту, на жаль, часто є єдиним вибором для багатьох ВПО, адже з попитом на житло ростуть і ціни.

Яке рішення?

"Людям, чиї домівки забрала війна, важливо не просто мати дах над головою, а щоб і на новому місці їх дім був затишним. Щоб там було щось таке тепле, домашнє і рідне, що давало б їм енергію та сили", — впевнена Юлія Дудишева, небайдужа жінка, що живе Чернігівщині.

У селищі Сосниці вона запустила проєкт "Затишок для ВПО". Юлія власноруч робить для переселенців ремонти, перетворюючи закинуті будинки на зручні та затишні оселі.

Як це працює?

Про те, наскільки важливий затишок для людей, які втратили свої домівки через війну або вимушено переїхали далеко від рідної оселі, Юлія знає на власному досвіді. У 2014 році вона сама переїхала з Криму на Чернігівщину.

Редизайном інтерʼєрів та старих меблів Юлія захоплюється з дитинства. Любов до змін та створення затишку "з нічого" почалася у важкі 90-ті.

"Ми переклеювали шпалери, шили якісь нові шторки, вигадували елементи дизайну. Мама дозволяла мені втілювати будь-які власні творчі ініціативи, навіть малювати гуашшю на стінах. Будинок в нас був не новий, але великий: 4 кімнати, плюс кухня, коридор, ванна з туалетами, ми потрохи все це покращували. Ремонт був просто нескінченний", — згадує Юлія.

Відтоді жінка захоплюється цією справою.

"Знаєте, воно як наркотики. Справді затягує, — сміється Юлія. — Ти вже не можеш жити без ремонтів, бо кожне літо звик щось робити. Ні, це не стало моєю професією, скоріше це хобі. Таке ось захоплення  — ліпити щось своїми руками. Я не дизайнер, не декоратор, не будівельник. Але потрошки я все вмію".

Після деокупації Чернігівської області у 2022 році до Сосниці почали прибувати внутрішньо переміщені особи, які рятувалися від бойових дій в інших регіонах України. Майстриня вирішила спершу допомогти своїм друзям-переселенцям з облаштуванням орендованого житла.

У будинку за мінімальні кошти Юля разом з друзями зробила ремонт у двох кімнатах. Пофарбували стіни; щоб оновити підлогу, поклеїли на неї шпалери та залили їх лаком; дали шанс старим речам, а люстру власноруч зробили з яєчних лотків. Штори та пледи з секонд-хенду допомогли ще більше освіжити інтер'єр.

За словами Юлії, ремонт вийшов екологічний і дуже бюджетний. На першу кімнату пішло всього 3000 грн.

Перший успіх надихнув майстриню. Завдяки підтримці близьких жінка почала вести блог та розшукувати людей та будинки, які потребували перевтілень. Так і з'явився проєкт "Затишок для ВПО". Волонтерську ініціативу Юлія фінансує за допомогою реклами в блозі, а також завдяки донатам та допомозі матеріалами від інших небайдужих. Нерідко Юлії надсилають уже вживані речі, які вона відновлює для нових господарів.

Героями наступного перевтілення проєкту "Затишок для ВПО" стали переселенці з села поблизу міста Ізюм. Пану Анатолію та пані Тетяні по 60 років. Це родина, в якої до війни було все: гарний будинок, великий город, господарство.

"Це дуже працьовиті люди. Жили, виростили двох дітей, пенсія на носі, і… 24 лютого. Вони сиділи в погребі, а потім зрозуміли, що все — пора їхати. Оптимістично зняли телевізор і поклали під ліжко, щоб не розбився екран, не взяли ні інструменти, ні техніку. Просто поїхали на «три дні». Пройшли три дні, три місяці… Де вони тільки не жили, а врешті переїхали в Сосницю. Згодом дізналися, що їхнього дому вже немає. Влаштувалися тут на роботу і почали все з нуля", — представила нових знайомих у своєму блозі Юлія Дудишева.

Оселилися дядя Толя й тьотя Таня, як лагідно називає подружжя Юлія Дудишева, в хаті, де 5 років ніхто не жив.

"Їм було важко пересилити себе — погодитися на участь у проєкті. Вони вважали, що до них нікому немає справи. Це був їхній головний лозунг — ми нікому не потрібні. Ми зустрілися, поспілкувалися, і я почула єдине прохання: «Юль, нам нічого не треба, мабуть, тільки ліжко». Бо спати їм довелося на прогризеному мишами дивані. Я прийшла, подивилася, а в хаті ні холодильника, ні води немає… Так ми й почали", — ділиться з "Рубрикою" Юлія Дудишева.

Завдяки підписникам блогу Юлія з помічниками купили холодильник та пральну машину, налагодили водопостачання в хаті. На OLX придбали шафу, а через волонтерів знайшли два ліжка. Деякий декор та килими їхали до оселі переселенців з різних куточків країни, а інколи — і світу. Ну і звісно ж, зробили косметичний ремонт — пофарбували стіни, стелі, підлогу, оновили меблі.

Всього за місяць відремонтували дві кімнати. Стіни в одній з них Юлія Дудишева вирішила зробити білого кольору — і так підкреслити автентичність старої хати.

"Мені не одразу повірили, що вийде гарно. Люди звикли, що «білі стіни» — це про радянський союз. А сучасність — це тільки «євроремонт». Я вже потім про це дізналась, коли ми вже закінчили. Хоча спочатку тьотя Таня казала, мовляв, мені все одно, головне, щоб було чисто, але розчарована була трохи білим. Пройшло вже пів року, і тут ми зустрілися, а вона каже: як же я вдячна, як то гарно, світло, свіжо, заходжу, аж жити хочеться!" — розповідає Юлія.

Майстриня згадує ще один цікавий та щемливий момент:

"Ми коли вже в цій кімнаті все поставили, я дивлюся, чогось не вистачає. І починаю просто робити мазки на стінку, як акварельні смуги. І вони течуть по цій білій стіні. А потім я повісила туди рамки. Тьотя Таня така: «Боже, страх який». Кличе чоловіка. А дядя Толя прийшов і каже, мовляв, слухай, як класно, і правда стінка якась пуста була. І почав розглядати фотографії: ось таку я Таню полюбив. І розказує нам про ці фотографії…"

Перевтілення старої хати спонукало й саму пані Тетяну взятися за пензлик: залишками фарби вона пофарбувала старі й темні стільці.

"Каже, вони мене дратують, бо вони якісь страшні, а я хочу світленького, бо мені тепер треба свіжості. І це теж про те, як ламаються стереотипи", — додає Юлія Дудишева.

На сьогодні Юлії вдалося втілити у життя пʼять ремонтів для трьох родин. Вона та її проєкт доводять — для того, аби створити затишок, не потрібно великих коштів. Можна відновити вже старі, відправлені на горище або на смітник речі, замість лінолеуму чи ламінату використати шпалери, зробити для оздоблення стін штампи з картоплі, задекорувати непривабливі труби шторами та багато чого іншого.

Майстриня переконана: давати друге життя старим речам не соромно. Вона з задоволенням реставрує шафи та тумбочки, стільці й столи, які до цього служили хіба притулком для жуків. "Лікує" та закриває їхні шрами, перетворює недоліки на переваги, підкреслюючи поверхні художнім зістарюванням.

"У старих речах багато життя, і від цього вони більше віддають затишку, якщо їм дати такий шанс. Хотілося б бачити потенціал у людях, так само як часом у стареньких, побитим життям меблів", — каже Юлія Дудишева.

А ще майстриня намагається максимально зберегти історію старих хат, у яких зазвичай селяться переселенці.

"Мені кажуть: тут стіни треба гіпсою (гіпсокартоном) забивати й виводити їх «під яйце», тобто робити такими гладенькими-гладенькими. Ну, ні, там бревно, натуральна деревина, це гріх таке робити. Треба підкреслювати це навпаки. І показувати, що воно таке за своєю історією. Зараз багато дизайнерів йдуть до того, що було більш природне, більш натуральне. А тут своє, рідне. І це круто, це все — наше минуле", — ділиться майстриня.

Не все Юля робить за правилами й часто фоловери вказують їй на це. Десь, на думку підписників, не вписується колір, комусь заважають килими, а хтось вважає недоречними якісь інші деталі оновленого інтерʼєру. Але волонтерка до критики відноситься спокійно, каже: насамперед ми робимо інтер'єр для життя, а не для обкладинки.

Ще більше корисних рішень!

Юлія Дудишева вважає, опанувати навички домашнього ремонту може будь-хто.

"Просто не всім це принесе радість, — уточнює майстриня. — Іноді мені пишуть, що ремонти вганяють в депресію, але більшість людей, які на мене підписані, кажуть, що вони відволікаються, коли щось фарбують, клеять. І я так само. Хвилюватися завжди є від чого: рідні, здоровʼя, друзі, живемо ми за 100 кілометрів від кордону, ну і просто багато негативу зараз. А коли щось робиш руками, то дурним думкам немає шансу".

Для переселенців, які зараз живуть в орендованих приміщеннях, що потребують ремонту та де не вистачає інтер'єрного затишку, Юля дає поради:

• Шукайте матеріали та речі на ОЛХ. 

Завдяки цьому ресурсу можна дешево придбати залишки будівельних матеріалів в людей, що закінчили ремонт. Наприклад, для проєкту "Затишок для ВПО" так знайшлися шпалери на підлогу (один рулон — 30 грн, що вчетверо дешевше за звичайну ціну). Також там придбали частину меблів, постіль, стійки для одягу та лак за ціною виробника.

• Секонд-хенд — джерело цікавого текстилю.

Не завжди тут щось знайдеться, але якщо мати мету та перелік потрібного, все можливо, каже пані Юлія. Так, речі з секонду треба попрати, підшити чи навпаки розрізати. Але результат та ціна того варті.

• Прості рішення.

Замінити ручки в меблях, поміняти скатертину чи штори, нарвати польових квітів і поставити їх у вазу. На думку майстрині, все це здатне кардинально змінити загальну картину. Дуже важливо, щоб у кімнатах було додаткове світло. Не просто одна лампочка на стелі, а ще бра, гірлянда чи інші підсвітки. Це створює затишок, особливо коли світло теплого кольору.

• Якщо є можливість пофарбувати щось, то фарбуйте в один тон. Головне — створити біля себе базу. 

Депресивну коричневу підлогу можна перефарбувати в нейтральний сірий чи сіро-бежевий. Можна зняти шпалери та пофарбувати стіни — не в сніжно-білий, а, наприклад, у молочний чи жовтуватий (щоб створити теплий відтінок білого, потрібно трошки додати в білу фарбу жовтого або коричневого колоранту). Така "база" дозволить постійно щось створювати та змінювати, орієнтуючись на настрій або сезон.

• "Рученята або задарма".

Люстра з яєчних лотків, подушка зі светра, крісло, перетягнуте власноруч. Дрібний декор, який зазвичай робить погоду в будь-якому інтерʼєрі.

"Якось одна знайома сказала мені: «Юль, з дрібниць складається життя». Інколи згадую її слова. Це точно працює у випадку інтер'єрного затишку. Думаєш: диван, шпалери точно варті уваги, а вішалка якась чи органайзер — то таке. А насправді виходить, що саме з них складається загальна картина, як в пазлах. Так, наприклад, з колишнього тримача для кухонних дощечок виходить органайзер для прикрас", — каже Юлія.

Майстриня радить не соромитися просити про допомогу, питати про непотрібні речі у знайомих та в соцмережах. Адже саме так можна знайти щось, що потім стане частиною чийогось затишку.