Партія влади має мотив провести економічні реформи, а диктатуру встановити не зможе
«Монокоаліція» і «узурпація» – за останні тижні ці слова закріпилися у нашому політичному лексиконі, і ось чому. Партія «Слуга народу» на цих виборах отримала 254 мандати, і (разом з президентом Зеленським) контролюватиме всю владу в країні – таких умов не мав навіть Леонід Кучма.
До того ж, партія влади лишається загадковою, адже усі «ЗЕ-депутати» пройшли до Ради вперше (а деякі ще у травні не займалися політикою!). Однак вже можна робити висновки про те, хто і чому підтримує партію Зеленського і якими будуть її перші кроки.
Партія «Слуга народу» і справді рекордсмен – та не лише через 43,16% голосів. Політсила Зеленського перемогла одразу у 21 області та Києві – такого результату не мала навіть Партія Регіонів у 2012-му році, з усім адмінресурсом та підкупом (згадуємо і 130 мажоритарників).
Але ще цікавше, що головною «опорною зоною» партії стали Центр та Південь України (не Схід чи Захід, як раніше). Показово, що у Дніпропетровській, Кіровоградській та Полтавській областях «Слуга Народу» має понад 50%, а у чотирьох приморських областях – більше 45%.
До речі, вперше партія, яка декларує рух до НАТО та Євросоюзу, а Росію (хоч і обережно) вважає агресором, перемогла у Харкові, Одесі та Запоріжжі.
Якщо ж придивитися до цих виборців, то помітно, що «Слуга народу» виросла зі статусу «молодіжної партії». Як і раніше, «зелені» надпопулярні серед молоді (58,8% підтримки серед українців 18-29 років). Але, також за даними національного екзит-полу, цього разу партія стала №1 серед українців, незалежно від віку, освіти чи населеного пункту.
А в політиці «ЗЕ-команда» також є центристами. Усю кампанію партія Зеленського багато говорила про економіку і «соціалку», але обережно оминала питання мови чи національної пам'яті (винятком стала хіба обіцянка «російськомовності» для ОРДЛО). Їм це не завадило, адже, за даними «Рейтингу», тема російської мови турбує аж 1% виборців. А відповідно, вважати вибори-2019 «повстанням проти українізації» немає сенсу.
До речі, саме тому «Слуга народу» явно не буде скасовувати декомунізацію чи оголошувати офіційну двомовність. Для Разумкова і компанії русифікація не має особливого сенсу: «ЗЕ-виборцям» вона не цікава
Взагалі ж парламентські вибори стали «найматеріалістичнішими» за останні роки: виборці голосували багато в чому за соціально-економічні ідеї «Слуги народу». Адже перед виборами партійці активно обіцяли підйом економіки (умовно, наздогнати Польщу і мати рівень життя, вищий за середньоєвропейський). Іншою «фішкою» став пункт про тотальне покарання корупціонерів з конфіскацією майна та переведенням послуг у онлайн.
Але є проблема. За оцінкою Ірини Бекешкіної, директорки фонду «Демократичні ініціативи», багату Україну виборці уявляють по-різному. «Бідний клас» хоче пільг і соцвиплат (те ж зниження тарифів), а середній клас і підприємці – нижчих податків і ліберальної держави. А відтак, частина виборців неминуче розчарується у «Слузі народу» (у Франції схожа історія «народила» бунти «жовтих жилетів»).
Іншою топтемою була обіцянка (без конкретики) закінчити війну. За оцінкою Радіо Свобода, саме ці три теми були ключовими у кампанії.
Тим часом, відповідь на питання «чому саме ЗЕ-команда?» (а не «Голос» чи «ЄС») вкрай проста: це знову було протестне голосування на тему «знести всю політичну систему». Найкращим його аналогом є перемога Дональда Трампа на виборах у США. Видання VoxUkraine дає невтішну картину: громадяни вважають, що депутати дбають про власні статки, інтереси олігархів, але точно не про країну.
І взагалі Радою незадоволені понад 80% українців – схоже, тому що після Євромайдану люди чекали економічного піднесення і знищення корупції, але не бачать його (хоча тим же НАБУ і медреформою ми завдячуємо «колишнім»).
А тому не дивно, що люди мріють про нові і чесні обличчя, які будуть «не з системи», і все змінять. І брак досвіду для них – це лише плюс, бо до «схем» не причетний. Відтак, до Ради пройшли тамада, весільний фотограф, актор Юзік з «Кварталу-95» і торговець м'ясом. Зате за бортом лишилися класичні і професійні опозиціонери на зразок Віктора Чумака чи Андрія Іллєнка (діяв стереотип «всі старі політики – погані»).
Крім того, у «Слузі народу» не зовсім жартували, коли називали вибори «третім туром». Схоже, «Команді ЗЕ» вдалося переконати виборців: хочете обіцяних чудо-реформ від Зеленського – оберіть пропрезидентський парламент. Який і буде, наприклад, запускати конфіскацію майна корупціонерів.
«Коаліція вже є, монобільшість. Коаліція забере всі міністерські крісла, немає такого, щоб опозиція була в уряді» – лаконічно прокоментував підсумки виборів Андрій Герус, представник Президента в Кабміні, і стало ясно, що ділитися владою партія не буде.
Справді, у «Слузі народу» вже узгоджують міністрів і оголосили майбутніх голів комітетів. А от хто сяде у міністерські крісла – поки секрет. Голова штабу партії Олександр Корнієнко, втім, натякав, що Уляна Супрун свою посаду таки втратить.
Ноу-хау може стати структура фракції. Так, «Слуга народу» поділиться на 15 груп. Імовірно напрямами (медичним, наприклад), керуватимуть нардепи-фахівці у цій темі, а новачки діятимуть під їхньою командою і поступово набиратимуться досвіду.
Зате узурпації боятися навряд чи слід. Адже «Слуга народу» – це не моноліт на зразок Партії Регіонів, а скоріше теж коаліція. У ній вже зараз є кілька «груп впливу». Власне, там уже виокремилася автономна команда нардепів на чолі з Олександром Дубінським (який дружить з Андрієм Портновим, а гасло «Слава Україні» називав «нацистським»).
На іншому фланзі є умовний загін реформаторів – наприклад, активістка ЦПК Анастасія Красносільська чи волонтер Давид Арахамія, які явно опонуватимуть «диктаторським» законопроектам. Арахамія, до речі, очолюватиме фракцію в Раді, і за даними «Лівого берега», з ним уже публічно поконфліктував Дубінський.
За даними Ліга.нет, груп впливу може бути більше, адже мінімум 15 нардепів від «Слуги», за версією видання, є соратниками Ігоря Коломойського, тож можуть лобіювати його інтереси. Невідомо, як поведуть себе десятки мажоритарників-новачків.
У такій обстановці побудувати нову версію КПРС не зможе жоден політтехнолог (та й ігнорувати власну програму не вийде). Частина нардепів просто повстане, і партії тоді загрожуватиме розкол.
А ще українська демократія триматиметься на Євросоюзі і Сполучених Штатах. Країні і надалі потрібна їхня підтримка (хоч кредити, хоч санкції проти Росії), тому вже зовсім авторитарні ідеї будуть розбиватися об протести з Брюсселя і Вашингтона.
Однак це – далека перспектива, а поки питанням №1 є посада прем'єр-міністра. Головним претендентом на неї поки є Владислав Гончарук, заступник голови ОП, а в минулому – економіст-реформатор і спеціаліст з регулювання бізнесу. За даними журналіста Валерія Калниша, у Зеленського хочуть бачити у Кабміні людину, яка виконуватиме програму партії, а не матиме власні амбіції (як колись Юлія Тимошенко) – Гончарук сюди підходить ідеально.
Теоретично, шанси мають ще троє кандидатів – очільник НАК «Нафтогаз» Андрій Коболєв, виконавчий директор компанії Юрій Вітренко та представник України у МВФ Владислав Рашкован. Однак вони чужі для «ЗЕ-команди», і явно захочуть самостійності у діях.
До речі, вже ці прізвища кажуть багато, адже всі четверо кандидатів – «антипопулісти» і економічні ліберали. Програма теж запланована ліберальна. Все той же Гончарук хоче до кінця року відкрити ринок землі, провести масштабну приватизацію і дати дешеві кредити. До цього у «зелених» обіцяли також знижувати податки та спростити життя бізнесу. Тож популізм із «доларом по 8» нам не загрожує.
Зате ухвалювати рішення можна швидко – 254 голоси, як-не-як.
А от олігархи можуть стати живучішими за популізм. Так, 5 липня Володимир Зеленський звільнив (сам чи за порадою оточення) із Антимонопольного комітету Агію Загребельську, яка розслідувала діяльність бізнесів українських «важковаговиків»: Ріната Ахметова, Ігоря Коломойського, Олександра Третьякова та інших.
«Яскравий сигнал, що монополії в Україні будуть лише міцніти, а з олігархами «будемо домовлятись», – коментує цей крок Олекса Шалайський, редактор порталу «Наші гроші».
Зате свою посаду зберігає голова ОП Андрій Богдан, призначення якого лобіював той-таки Ігор Коломойський (про зв'язок між Зеленським і Коломойським говорив навіть Курт Волкер). Тож є підозри що на тлі реформ деякі олігархи зможуть домовлятися про «автономії»: своїх людей на посадах, монополію чи контроль над заводом.
***
Втім, у «Слуги народу» є принаймні дві причини все-таки почати серйозні реформи. По-перше, команда Зеленського планує провести ще й місцеві вибори, і взагалі керувати довго – а для цього потрібні результати.
Але ще важливіше, що партія влади обіцяє бліцкриг змін, і виборці явно повірили. Якщо виявиться, що насправді реформ немає, а є «схеми», то «Слуга народу» отримає масові протести і нульовий рейтинг у підсумку. А тому є непогані шанси побачити хоча б частину виконаних обіцянок.
Чи може одна людина запустити процес інклюзивних змін у своєму місті? Історія Ольги Бобрусь доводить,… Читати більше
Загалом в Україні є два основні способи потрапити у військо: дочекатися мобілізації або підписати контракт.… Читати більше
Напередодні міжнародного дня вшанування памʼяті жертв Голокосту у Виставковому центрі “Жива пам’ять” у Києві відкрили… Читати більше
Нематеріальна культурна спадщина України — це більше, ніж знання, навички чи обряди. Це частина живого… Читати більше
“Рубрика” поспілкувалася з організацією, що надає комплексну підтримку родинам, зокрема дає можливість лишити дитину в… Читати більше
Dive into the world of Ukrainian art! Discover its diversity and beauty through our list… Читати більше
Цей сайт використовує Cookies.