fbpx
Сьогодні 07/08/2020 07:26
Розбір 18:35 07 Сер 2019

Реформи з багатьма «але»: що означає для країни перемога «Слуги народу»

Партія влади має мотив провести економічні реформи, а диктатуру встановити не зможе

Фото: Главком

 "Монокоаліція" і "узурпація" – за останні тижні ці слова закріпилися у нашому політичному лексиконі, і ось чому. Партія "Слуга народу" на цих виборах отримала 254 мандати, і (разом з президентом Зеленським) контролюватиме всю владу в країні – таких умов не мав навіть Леонід Кучма.

До того ж, партія влади лишається загадковою, адже усі "ЗЕ-депутати" пройшли до Ради вперше (а деякі ще у травні не займалися політикою!). Однак вже можна робити висновки про те, хто і чому підтримує партію Зеленського і якими будуть її перші кроки.

1. "Слуга народу"  – партія центру  

Партія "Слуга народу" і справді рекордсмен – та не лише через 43,16% голосів. Політсила Зеленського перемогла одразу у 21 області та Києві – такого результату не мала навіть Партія Регіонів у 2012-му році, з усім адмінресурсом та підкупом (згадуємо і 130 мажоритарників).

Але ще цікавше, що головною "опорною зоною" партії стали Центр та Південь України (не Схід чи Захід, як раніше). Показово, що у Дніпропетровській, Кіровоградській та Полтавській областях "Слуга Народу" має понад 50%, а у чотирьох приморських областях – більше 45%.

До речі, вперше партія, яка декларує рух до НАТО та Євросоюзу, а Росію (хоч і обережно) вважає агресором, перемогла у Харкові, Одесі та Запоріжжі.

Якщо ж придивитися до цих виборців, то помітно, що "Слуга народу" виросла зі статусу "молодіжної партії". Як і раніше, "зелені" надпопулярні серед молоді (58,8% підтримки серед українців 18-29 років). Але, також за даними національного екзит-полу, цього разу партія стала №1 серед українців, незалежно від віку, освіти чи населеного пункту.

А в політиці "ЗЕ-команда" також є центристами. Усю кампанію партія Зеленського багато говорила про економіку і "соціалку", але обережно оминала питання мови чи національної пам'яті (винятком стала хіба обіцянка "російськомовності" для ОРДЛО). Їм це не завадило, адже, за даними "Рейтингу", тема російської мови турбує аж 1% виборців. А відповідно, вважати вибори-2019 "повстанням проти українізації" немає сенсу.

До речі, саме тому "Слуга народу" явно не буде скасовувати декомунізацію чи оголошувати офіційну двомовність. Для Разумкова і компанії русифікація не має особливого сенсу: "ЗЕ-виборцям" вона не цікава

2. Виборці голосують за економічні обіцянки

Взагалі ж парламентські вибори стали "найматеріалістичнішими" за останні роки: виборці голосували багато в чому за соціально-економічні ідеї "Слуги народу". Адже перед виборами партійці активно обіцяли підйом економіки (умовно, наздогнати Польщу і мати рівень життя, вищий за середньоєвропейський). Іншою "фішкою" став пункт про тотальне покарання корупціонерів з конфіскацією майна та переведенням послуг у онлайн.

Але є проблема. За оцінкою Ірини Бекешкіної, директорки фонду "Демократичні ініціативи", багату Україну виборці уявляють по-різному. "Бідний клас" хоче пільг і соцвиплат (те ж зниження тарифів), а середній клас і підприємці – нижчих податків і ліберальної держави. А відтак, частина виборців неминуче розчарується у "Слузі народу" (у Франції схожа історія "народила" бунти "жовтих жилетів").

Іншою топтемою була обіцянка (без конкретики) закінчити війну. За оцінкою Радіо Свобода, саме ці три теми були ключовими у кампанії.

3. Це знову голосування "за нові обличчя і проти системи"

Тим часом, відповідь на питання "чому саме ЗЕ-команда?" (а не "Голос" чи "ЄС") вкрай проста: це знову було протестне голосування на тему "знести всю політичну систему". Найкращим його аналогом є перемога Дональда Трампа на виборах у США. Видання VoxUkraine дає невтішну картину: громадяни вважають, що депутати дбають про власні статки, інтереси олігархів, але точно не про країну.

І взагалі Радою незадоволені понад 80% українців – схоже, тому що після Євромайдану люди чекали економічного піднесення і знищення корупції, але не бачать його (хоча тим же НАБУ і медреформою ми завдячуємо "колишнім").

А тому не дивно, що люди мріють про нові і чесні обличчя, які будуть "не з системи", і все змінять. І брак досвіду для них – це лише плюс, бо до "схем" не причетний. Відтак, до Ради пройшли тамадавесільний фотограф, актор Юзік з "Кварталу-95" і торговець м'ясом. Зате за бортом лишилися класичні і професійні опозиціонери на зразок Віктора Чумака чи Андрія Іллєнка (діяв стереотип "всі старі політики – погані").

Крім того, у "Слузі народу" не зовсім жартували, коли називали вибори "третім туром". Схоже, "Команді ЗЕ" вдалося переконати виборців: хочете обіцяних чудо-реформ від Зеленського – оберіть пропрезидентський парламент. Який і буде, наприклад, запускати конфіскацію майна корупціонерів.

4. Більшість буде однопартійною, але без узурпації

"Коаліція вже є, монобільшість. Коаліція забере всі міністерські крісла, немає такого, щоб опозиція була в уряді" – лаконічно прокоментував підсумки виборів Андрій Герус, представник Президента в Кабміні, і стало ясно, що ділитися владою партія не буде.

Справді, у "Слузі народу" вже узгоджують міністрів і оголосили майбутніх голів комітетів. А от хто сяде у міністерські крісла – поки секрет. Голова штабу партії Олександр Корнієнко, втім, натякав, що Уляна Супрун свою посаду таки втратить.

Ноу-хау може стати структура фракції. Так, "Слуга народу" поділиться на 15 груп. Імовірно напрямами (медичним, наприклад), керуватимуть нардепи-фахівці у цій темі, а новачки діятимуть під їхньою командою і поступово набиратимуться досвіду.

Зате узурпації боятися навряд чи слід. Адже "Слуга народу" – це не моноліт на зразок Партії Регіонів, а скоріше теж коаліція. У ній вже зараз є кілька "груп впливу". Власне, там уже виокремилася автономна команда нардепів на чолі з Олександром Дубінським (який дружить з Андрієм Портновим, а гасло "Слава Україні" називав "нацистським").

На іншому фланзі є умовний загін реформаторів – наприклад, активістка ЦПК Анастасія Красносільська чи волонтер Давид Арахамія, які явно опонуватимуть "диктаторським" законопроектам. Арахамія, до речі, очолюватиме фракцію в Раді, і за даними "Лівого берега", з ним уже публічно поконфліктував Дубінський.

За даними Ліга.нет, груп впливу може бути більше, адже мінімум 15 нардепів від "Слуги", за версією видання, є соратниками Ігоря Коломойського, тож можуть лобіювати його інтереси. Невідомо, як поведуть себе десятки мажоритарників-новачків.

У такій обстановці побудувати нову версію КПРС не зможе жоден політтехнолог (та й ігнорувати власну програму не вийде). Частина нардепів просто повстане, і партії тоді загрожуватиме розкол.

А ще українська демократія триматиметься на Євросоюзі і Сполучених Штатах. Країні і надалі потрібна їхня підтримка (хоч кредити, хоч санкції проти Росії), тому вже зовсім авторитарні ідеї будуть розбиватися об протести з Брюсселя і Вашингтона.

5. Прем'єр буде ринковим реформатором

Однак це – далека перспектива, а поки питанням №1 є посада прем'єр-міністра. Головним претендентом на неї поки є Владислав Гончарук, заступник голови ОП, а в минулому – економіст-реформатор і спеціаліст з регулювання бізнесу. За даними журналіста Валерія Калниша, у Зеленського хочуть бачити у Кабміні людину, яка виконуватиме програму партії, а не матиме власні амбіції (як колись Юлія Тимошенко) – Гончарук сюди підходить ідеально.

Теоретично, шанси мають ще троє кандидатів – очільник НАК "Нафтогаз" Андрій Коболєв, виконавчий директор компанії Юрій Вітренко та представник України у МВФ Владислав Рашкован. Однак вони чужі для "ЗЕ-команди", і явно захочуть самостійності у діях.

До речі, вже ці прізвища кажуть багато, адже всі четверо кандидатів – "антипопулісти" і економічні ліберали. Програма теж запланована ліберальна. Все той же Гончарук хоче до кінця року відкрити ринок землі, провести масштабну приватизацію і дати дешеві кредити. До цього у "зелених" обіцяли також знижувати податки та спростити життя бізнесу. Тож популізм із "доларом по 8" нам не загрожує.

Зате ухвалювати рішення можна швидко – 254 голоси, як-не-як.

6. У олігархів є шанс вижити

А от олігархи можуть стати живучішими за популізм. Так, 5 липня Володимир Зеленський звільнив (сам чи за порадою оточення) із Антимонопольного комітету Агію Загребельську, яка розслідувала діяльність бізнесів українських "важковаговиків": Ріната Ахметова, Ігоря Коломойського, Олександра Третьякова та інших.

"Яскравий сигнал, що монополії в Україні будуть лише міцніти, а з олігархами "будемо домовлятись", – коментує цей крок Олекса Шалайський, редактор порталу "Наші гроші".

Зате свою посаду зберігає голова ОП Андрій Богдан, призначення якого лобіював той-таки Ігор Коломойський (про зв'язок між Зеленським і Коломойським говорив навіть Курт Волкер). Тож є підозри що на тлі реформ деякі олігархи зможуть домовлятися про "автономії": своїх людей на посадах, монополію чи контроль над заводом.

***

Втім, у "Слуги народу" є принаймні дві причини все-таки почати серйозні реформи. По-перше, команда Зеленського планує провести ще й місцеві вибори, і взагалі керувати довго – а для цього потрібні результати.

Але ще важливіше, що партія влади обіцяє бліцкриг змін, і виборці явно повірили. Якщо виявиться, що насправді реформ немає, а є "схеми", то "Слуга народу" отримає масові протести і нульовий рейтинг у підсумку. А тому є непогані шанси побачити хоча б частину виконаних обіцянок.

7527

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Sorry that something went wrong, repeat again!

1 коментар

спочатку нові
за рейтингом спочатку нові за хронологією
1
Слава

Чому все це або дитяча наївність, або зумисний вкид? Пояснюю. Слуга - ніяка не партія, а тому її не можна вписувати у якусь партійну палітру, насправді це збіговисько людей, які ні одної секунди не були партією. Але це й не "коаліція", бо всі ці люди теж не дробляться на партії - вони в більшості своїй навіть не знають, що таке "партія". А тому треба боятися узурпації, бо ці особи виявляться просто безголовими гвинтиками у встановленні диктатури. Й щодо особливої "групи реформаторів", які "не допустять". Хто?! Той, що пропонує методи "великого брата"?! Й про "реформи". Ніяких реформ не пропонується. Паразитують на гаслах попередників. Додали лишень "вільний продаж землі", що не є реформою, а вимогою зарубіжних спонсорів. Це тільки Голобородько махав хустинкою МВФ, а справжні "слугі народниє" в Парижі і Тель-Авіві частіше, ніж у власних регіонах.

Завантажити ще
Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: