“У кожного з нас є травма”: як війна впливає на стан українців

Наразі невіддільною частиною життя українців стали поранення або загибель близьких і друзів на фронті та в тилу. За понад два роки війна стала буденністю, змушуючи адаптуватися до нових реалій та викликів.

"У кожного з нас є травма. У всіх вона різна: у когось це травма війни, втрати або моральна. Її мають навіть ті, хто виїхав з країни. Проте одного дня ми все ж таки переможемо й попри такий травматичний досвід маємо навчитися безпечно взаємодіяти один з одним", — розповідає Ольга Руднєва.

Українські військові є одними з тих, хто опиняється у найскладніших та травматичних обставинах, особливо після поранень. Як зауважує керівниця та співзасновниця Superhumans Center, їхній стан досить часто має різноманітні прояви: хтось починає цінувати своє життя ще більше, а дехто навпаки втрачає віру в себе.

"Всі українці незалежно від того, скільки вони роблять, завжди вважають, що цього все одно недостатньо. Єдині люди, які не відчувають провини, це ті, кого вбивають на війні", — констатує експертка.

Пораненим цивільним, а особливо військовим, необхідна тривала психологічна допомога та реабілітація. Без належної медичної допомоги непропрацьовані емоційні та психологічні травми можуть призвести до серйозних проблем зі здоров'ям та соціальною адаптацією. Надання кваліфікованої допомоги на ранніх етапах є важливим кроком у швидкому та успішному одужанні пацієнтів.

"Війна — це неймовірно страшно. І психологічний вплив на людей просто колосальний. Важливою складовою реабілітації пацієнтів в першу чергу є ставлення.  Їх потрібно сприймати як нормальних людей, а не героїв, і не дивитися принизливо або з жалем", — зазначає британський нейрохірург Генрі Марш.

Повернути жагу до життя та навчити травмованих пацієнтів інтегруватися в суспільство — завдання, які стоять перед лікарями в Україні. Зокрема активно в цьому напрямку працюють в реабілітаційному центрі Superhumans, де завдяки програмі раннього втручання постраждалі від війни люди отримують комплексну реабілітаційну допомогу. Спочатку вони проходять первинне обстеження, яке дозволяє визначити стан та рівень травми. Під час терапії в центрі залучають колишніх пацієнтів, які допомагають створювати доброзичливу атмосферу та надавати підтримку. Налагодити такий контакт їм вдається завдяки схожому досвіду подолання подібних емоцій.

"Багато мотивації та енергії нам дають наші пацієнти. Ми працюємо з людьми, які взагалі могли б не вижити, оскільки довгий час чекали на евакуацію. І коли вони приїжджають на візочку, а за тиждень вже починають ходити, то це неймовірно надихає", — каже Ольга.

Вона додає, що зазвичай пацієнти центру прагнуть повернутися воювати, навіть попри важкі травмування. Трапляються ситуації, що вони відчувають сильну провину за свої поранення та неможливість продовжити боронити країну. Однак завдяки фаховим консультаціям вони знаходять себе в чомусь новому — волонтерстві або спорті.

"Пацієнти, які пережили серйозні травми чи хвороби, говорять про те, що нікому би не хотіли побажати такого, але завдяки цьому досвіду вони відкривають для себе багато нового. А також починають розуміти, що не можна життя сприймати просто так, треба його цінувати", — каже Генрі Марш.

"Один з наших пацієнтів нещодавно взяв участь у марафоні. Він пробіг п'ять кілометрів на протезі. Став першим серед усіх звичайних учасників. І коли я в нього запитала, чи займався він чимось подібним раніше, він відповів, що ні. Але оскільки його життя ледь не обірвалося зовсім, він усвідомив, скільки всього корисного може зробити. Інший наш пацієнт почав купувати та привозити авто своїм побратимам. І таких історій багато й всі вони є реальними мотивувальними прикладами незламності та волі наших людей", — розповідає Ольга.

Під час війни важливо й розповідати успішні історії реабілітації людей, які втратили кінцівку, щоб підтримувати моральний дух як військових, так і цивільних. Такі історії показують, що навіть у найскладніших обставинах можливе відновлення та повернення до повноцінного життя, надихають тих, хто стикається з подібними викликами. Крім того, публікація таких історій сприяє підвищенню обізнаності про сучасні методи реабілітації та допомоги, що можуть стати доступними для інших постраждалих. Врешті, ці історії допомагають зміцнити віру в перемогу та спільну солідарність, що є вкрай важливими під час війни.

"Що мене дуже вражає в українцях, це те, наскільки вони стійкі. Звичайно, це пов'язано з війною, з багатьма іншими чинниками. Тож попри такий травматичний час населення України має всі шанси для відновлення", — зауважує Генрі Марш.

Крім того, має реформуватися й суспільство. Серед людей важливо підвищувати рівень обізнаності щодо розуміння проблем реабілітації, що створить сприятливі умови для відновлення і підтримки здоров'я пацієнтів. Не менш вагомими є системні зміни, які покращать доступу до медичних послуг, зокрема психологів та психотерапевтів. Державна підтримка, громадські та міжнародні організації, об'єднавши зусилля, зможуть допомогти українцям швидше подолати психологічні наслідки війни та швидше повернутися до нормального життя.