"Лісова поляна" — місце, де нашим захисникам і захисницям допомагають відновити душевну рівновагу після травм війни. З військовими працюють клінічні психологи, фізичні терапевти, кейс-менеджери та інші не тільки медичні фахівці. Тут використовують віртуальну реальність та методику нейрофідбеку, а також низку нових для України психотерапевтичних методик. Тут так звану контузію не лікують крапельницями й категорично заперечують, що кожен другий в Україні після завершення війни матиме ПТСР. "Рубрика" побувала в поки що єдиному в Україні закладі з настільки широким спектром допомоги ветеранам.
У чому проблема?
З початком повномасштабної російської агресії в Україні в рази збільшилася кількість людей, що отримали серйозні фізичні та психологічні травми. Найчастіше це військовослужбовці та члени їхніх сімей.
Орієнтовно від 20 до 40% військовослужбовців потребують психологічної допомоги. Симптоми гострої травми виявляють у 60–80% захисників, які були очевидцями загибелі побратимів чи мирного населення або бачили тіла померлих.
Яке рішення?
В Україні працює державний заклад Центр психічного здоров'я та реабілітації ветеранів "Лісова поляна" МОЗ України. Тут використовують біопсихосоціальну модель допомоги. Вона передбачає спільну роботу лікарів, психологів, психотерапевтів і психіатрів, медсестер, фізичних реабілітологів, соціальних працівників, інших фахівців та самих пацієнтів.
В інтер'єрі госпіталю багато графіті та картин
Як це працює?
Довіра і безпека — дві опори, які заклад дає людям передусім
На одній з ліній Пущі-Водиці нас зустрічає велика зелена територія з алеями, лавками, зонами для різних видів відпочинку. Основна алея приводить до двоповерхової будівлі. У її просторому холі чимало чоловіків у формі та в цивільному одязі. Одні грають у більярд, інші розпочинають партію на величезних шахах, хтось говорить телефоном, гойдаючись у кріслі-гамаку. Навколо не гамірно і затишно.
У центральному холі "Лісової поляни" воїни можуть пограти в більярд, настільний теніс, шахи та шашки
Військові сюди приїжджають за направленням зі шпиталів або напряму з фронту за направленням начмедів частин. У "Лісовій поляні" воїнам допомагають відновитися після контузій та інших травматичних епізодів війни.
Рекреаційна зона в центральному холі госпіталю
"Довіра і безпека — це дві засадничі речі, які надає наш заклад. По-перше, така підтримувальна атмосфера загалом потрібна для психічного здоров'я. А по-друге, вона конче необхідна для військовослужбовців, з якими ми працюємо. Якщо людина відчуває довіру, то прийме все, що ми їй запропонуємо, без вагань.
Це найголовніша наша перемога. Всі методи, які ми використовуємо, — це теж досягнення, але без задоволення цієї первинної необхідності взагалі нічого не буде", — переконана директорка Центру Ксенія Возніцина.
Директорка Центру Ксенія Возніцина на другому поверсі, де працюють психологи, дивиться на перший, де розміщене реабілітаційне відділення
Тому тут працюють з усім колективом: лікарями, психологами, медсестрами, санітарками тощо, — щоб комунікація з військовими була максимально комфортною.
Ксенія Возніцина спілкується з одним із ветеранів
Кому допомагає "Лісова поляна"?
Три основні напрямки госпіталю такі:
- робота з людьми, які отримали психотравми — тобто мають депресивні, тривожні розлади, гостру реакцію на стрес, ПТСР, розлади адаптації;
- робота з людьми, які пережили полон і тортури;
- робота з людьми, які дістали легку черепно-мозкову травму, так звану контузію.
Власне, сама Ксенія Возніцина є неврологом за фахом, і останнє — тема її професійного інтересу.
Після "контузії" військові потрапляють у госпіталь уже не в гострому, а підгострому стані. Медикаментозне лікування тут суто симптоматичне: від головного болю, нудоти, якщо є такі скарги.
Центр має власний телеграм-канал (сканкод якого ліворуч на дверях), де публікуються анонси всіх активностей у закладі на тиждень і на день
Крапельниці ж не є доказовим методом лікування, наголошує директорка Центру. Головний мозок може відновитися від цієї травми протягом часу від семи днів до місяця, але не крапельницями й таблетками, а спеціальним режимом після травми. Йому треба спокій, тиша, хороший сон і харчування, певна фізична активність та психотерапія.
"За такої травми дуже важлива психотерапія, бо психолог може дати певну едукацію (навички, розуміння, — ред.) щодо способу життя, допомогти налагодити сон. Це і легке фізичне навантаження з нашими фізичними терапевтами, це і акупунктура, і йога", — перераховує Ксенія Возніцина.
Директорка Центру Ксенія Возніцина
З такими розладами — не до психіатра
Чому травми війни треба лікувати комплексно
Загалом заклад розрахований на 220 пацієнтів, але тут постійно лежать 230-240 військових, часом навіть виникає невелика черга, констатує директорка закладу.
Мистецьке оформлення закладу втілили митці-волонтери на запрошення Ксенії Возніциної
Виставка дитячих малюнків у центральному холі закладу
"Багато людей звертаються, на жаль, у психіатричні відділення. Але в більшості випадків це не вихід. Це не ефективне і не адекватне лікування, — запевняє Ксенія Возніцина. — Попри те, що багато розладів справді суто психіатричного регістру відповідно до класифікації, але ці люди не мають бути пацієнтами психіатричних лікарень. Там дуже обмежений перелік послуг: є лікар-психіатр, є препарати, які вживає пацієнт, і все.
А потрібен набагато ширший комплекс послуг, тому що це не ендогенне психіатричне захворювання, як шизофренія чи біполярний розлад. Це ж розлад психіки внаслідок травми. Він набутий і може бути вилікуваний. Тому й принцип роботи зовсім інший".
Вона наголошує, що для відновлення військових дуже важливо зберегти комплексний підхід. Зокрема саме так працює біопсихосоціальна модель, коли відбувається робота з тілом, психікою і соціальною складовою.
Фізичний терапевт Микола Терець підбирає комплекс навантажень для ветерана
Не вдасться подолати психічний розлад тільки з допомогою психолога чи психіатра, переконана директорка "Лісової поляни". Обов'язково потрібно додавати фізичну реабілітацію, багато соціальної складової, тому тут є свій соціальний працівник.
Обов'язкова й рекреаційна складова — коли до професійних медичних активностей додаються такі, які правильно формують дозвілля. Коли є вільний час, це може бути гра в петанк, додаткові зустрічі з різними людьми, перегляд фільмів, спеціалізовані ігри для когнітивного розвитку. Цілий день людини, що перебуває в закладі, зайнятий різними заходами.
Щочетверга до Центру приїжджають волонтери і для ветеранів працює безоплатний барбершоп
Здебільшого військові перебувають тут 21 день, і це мінімальний термін, за який людина справді може встигнути відновитися, каже Ксенія Возніцина.
Універсальний помічник
Як працює клінічний кейс-менеджер
"У нас немає такої посади у штатних розписах лікарень, у переліку професій. Але вони працюють у всіх ветеранських закладах у США, у багатьох закладах, де люди відновлюють психічне здоров'я, — розповідає директорка "Лісової поляни". — Клінічний кейс-менеджер — це помічник для фахівців закладу і самої людини, яка перебуває у закладі. Він допомагає їй зрозуміти, як тут усе влаштовано, де надають яку послугу і який її особистий графік лікування".
Кейс-менеджерка Наталія Тимощенко
У "Лісовій поляні" нині п'ять кейс-менеджерок. Коли ми приїхали в заклад, одна з них, Наталія Тимощенко, якраз проводила ознайомчу екскурсію для новоприбулого воїна. Удвох вони пройшлися територією закладу, чоловік отримав номер телефона Наталії й дозвіл турбувати з усіх незрозумілих лікувальних і побутових питань.
Наталія Тимощенко пояснює новоприбулому ветеранові пану Юрію його графік консультацій та процедур
Кейс-менеджерки мають освіту психолога або ж соціального працівника, і без них колективу вже важко уявити свою роботу. Адже у людей, які потрапляють у заклад, часто через травми порушені когнітивні функції: пам'ять, концентрація, увага. Вони можуть щось забути, піти не в той кабінет, звільнені з полону люди часом втрачають відчуття часу. Кейс-менеджер надає таку організаційну підтримку.
Новоприбулий воїн знайомиться не тільки з фахівцями закладу, а й "кототерапевтом" Рутою. Її директорка Центру привезла з Дніпра, покинуту чи загублену попередніми господарями
Але ця посада поки не постійна. Її змогли запровадити за завдяки грантовій підтримці фонду "Відродження". На жаль, проєкт триває тільки пів року, тому "Лісова поляна" шукатиме підтримки, щоб продовжити цю практику.
"Кототерапевт" Рута має характер, може і вкусити. Але не відмовляється від прогулянок з воїнами надворі на повідку
Як працює клінічний психолог
"Не героїзую і не ставлюся до воїна як до жертви"
Коли заходимо до кабінету клінічної психологині Дани Мурзової, вона саме розпаковує художні рамки:
"Пацієнти мені намалювали картини, я купила рамки, розвішу їх тут", — пояснює вона.
Клінічна психологиня Дана Мурзова з картиною ветерана
На одній зі стін кабінету вже є до десятка картин. Їх військові можуть малювати на консультації, щоб потім обговорити свій сюжет, а можуть й індивідуально у свій вільний час. Матеріалами психологиня забезпечує.
Картини воїнів на стіні кабінету психологині
Частина інтер'єру кабінету клінічної психологині Дани Мурзової
Проводячи консультацію, психологиня завжди дякує людині за службу. Вона переїхала сюди на роботу з Івано-Франківська, бо хотіла працювати саме з військовими. Нині фахівчиня працює з воїнами, які пережили полон і тортури.
Клінічна психологиня Дана Мурзова показує графік, який заповнює для кожного ветерана чи ветеранки
"У мене велика повага до людей, які нас захищають. Я працюю в першу чергу з людиною, а потім з діагнозом. Намагаюсь не інфантилізувати пацієнтів. І так само я їх не героїзую. Вони зробили й роблять багато дуже цінного для всіх нас, але бути героєм 24/7 дуже складно, вони самі про це кажуть".
Дана Мурзова спілкується з одним із воїнів у своєму кабінеті
Консультації влаштовують кілька разів на тиждень, тривають вони орієнтовно годину. Часом знайти потрібну тему розмови допомагають метафоричні карти, розроблені українською художницею саме для психологів. Якщо людина відчуває надлишкову агресію, у пригоді стає м'яч, який можна бити.
Психологиня Дана Мурзова (праворуч) показує метафоричні карти, які допомагають зав'язати бесіду з пацієнтом
Які нові психологічні методики тут працюють
У "Лісовій поляні" використовують уже апробовані у світі, але новітні для України діагностичні та психокорекційні методики.
Заняття з фізичної культури у "Нарнії" — окремому просторі для релаксаційних заходів
Наприклад, метод наративної експозиційної терапії. Він був розроблений для країн, які пережили війни: де небагато ресурсів і люди пережили множинні травматичні події. Метод допомагає людям полегшити симптоми посттравматичного стресового розладу і водночас є засобом фіксації свідчень для майбутніх судових процесів.
Наступного року у закладі планується масштабний ремонт коштом Світового банку
Також тут використовують методику біосугестії для впливу на психосоматичні розлади. Вона поєднує прийоми вербального та невербального навіювання в стані легкого трансу. Допомагає зняти внутрішнє напруження, втому, помічна при безсонні, головних болях тощо.
На всіх кабінетах висять привітні таблички
Як діагностичний метод тут використовують зокрема техніку визначення стану людини за рухом очей — еye-tracking. Ксенія Возніцина розповідає, що цей метод використовують додатково до опитувальників, які заповнює людина, яка приїхала на реабілітацію.
Табличка на дверях кабінету одного з психологів
Метод розробила компанія ANIMA. Він допомагає визначити тривожність і певні депресивні стани за рухами очей пацієнта, що їх зчитує та аналізує комп'ютерна програма.
Як працює нейрофідбек
Головне завдання — розслабитися
Нейрофідбек (Neurofeedback) — одна з новітніх для України допоміжних методик, які застосовують у "Лісовій поляні". Виглядає вона як своєрідна комп'ютерна гра, лише керувати в ній треба не руками через клавіші, а власним мозком через регуляцію свого стану.
Психологиня Олена Селезньова, яка працює по цій програмі, пояснює: людині на лоба чи на потилицю через пов'язку встановлюють спеціальні датчики, які й зчитують сигнали мозку:
"Датчики встановлюються на потилицю чи на лоба. Таким чином можна працювати з альфа- і бета-хвилями, тобто з концентрацією і розслабленням. Ми працюємо більше з бета-хвилями, ніж з альфа, тобто встановлюємо датчики на лоба. Адже концентруватись військові вміють дуже швидко. Ми більше працюємо на те, щоб вони були в холодному розумі в стресових ситуаціях. Не опинилися в емоційному ступорі, не розгубилися".
Психологиня Олена Селезньова показує, як працює нейробідфек
Коли датчики встановлені, вмикаються ігри. Це може бути ставок, у якому треба знайти дев'ять монет. Складність у тому, що прозорість води в ставку змінюється залежно від стану людини. Або ж, наприклад, це субмарина, яку треба провести над мінами.
"Людина по суті бачить на екрані свій стан. Якщо він змінюється, видозмінюється і картина на екрані. Якщо в людини емоційні негаразди, субмарина йтиме по синусоїду (специфічна хвиля, — ред.). Тобто людина певним чином емоційно нестабільна. Якщо людина закрита в собі, то човен починає йти на дно. Людина це бачить і намагається щось з цим робити. Коли людина розслабилася, через дихання чи інакше, субмарина знову йде нагору", — пояснює психологиня.
Завдання військового під час гри — тримати субмарину вище рівня мін. Це вдасться, якщо він буде спокійним і розслабленим
Олена Селезньова каже, що налаштовує пацієнтів сприймати цю методику саме як гру, адже вони приїхали на реабілітацію, тож не мають напружуватися.
Методика дозволяє побачити, як людині краще розслабитися: через візуальний канал чи аудіальний. Залежно від відчуттів людини можна прибрати звук гри чи грати з заплющеними очима.
Зазвичай сеанс триває десь пів години. Ігри вмикаються по 5 хвилин кожна.
"15 хвилин іде на ігри, а 15 хвилин вони просто зі мною розмовляють. Я спілкуюся з військовими не так про їхні діагнози, як загалом про їхнє життя. Розпитую про те, ким були до війни, про родину тощо. Завжди тисну руку і дякую за їхню роботу", — розповідає Олена.
Графіки показують, як змінюється стан людини під час гри
Ігри допомагають виявити певні болючі теми чи тригери. Наприклад, людину турбують сімейні негаразди, смерть побратимів, ситуація з командуванням, власні поранення. Є ті, які хочуть далі воювати, є ті, які не хочуть, в обох груп є певні побоювання і тривоги. Може бути надлишкова агресія, яка не контролюється, безсоння.
На ігрових слайдах чергуються різні картинки, і якщо мозок людини реагує, наприклад, на зображення дитини чи жінки, значить, це для людини грає емоційну роль.
"Людина таким чином може відповісти на якесь своє питання, зрозуміти свій стан. Я ж зі свого боку теж бачу, що турбує людину, і можу її певним чином скерувати", — розповідає Олена.
Людина може пробувати: а що буде, якщо я так подихаю? Або подумаю про ось це? Або візьму щось у руки для "заземлення" чи послухаю певну музику. Вона пробує і бачить, чи це працює: чи не тоне субмарина, чи прозорішає вода у ставку тощо.
Наприклад, так під час сеансу один військовий усвідомив, що для нього великою опорою стала релігія, адже саме молитва допомогла йому зняти напруження.
Інший приклад: якщо військовий чи військова пережили масовані авіанальоти, вони можуть дуже емоційно реагувати на звук літака у грі. З цими асоціаціями можна працювати й переналаштувати їх. Людина розслабляється, коли усвідомлює, що це просто звук чи картинка у грі, це не реальний літак.
Двері до релаксаційної кімнати в Центрі
За 21 день перебування в "Лісовій поляні" військові встигають прийти приблизно десять сеансів нейрофідбеку. Це оптимальний варіант, щоб побачити різницю між першим сеансом і завершенням, каже психологиня. Адже переважно люди кажуть, що їм стає легше, десь на другий тиждень чи 15–16-й день перебування в закладі.
Олена працює з військовими вже кілька місяців. Ділиться, що часом доволі важко, адже люди отримали дуже складний досвід: є ті, хто втратив через війну всю родину і тепер не може спокійно бачити сім'ї на вулицях міст. Є ті, хто тричі був у Бахмуті, а після реабілітації поїде туди вчетверте і вже не вірить, що виживе. Є ті, хто бачив дуже страшні речі й не може не говорити про них. Є ті, хто мав романтизоване уявлення про армію, а в реальності стикнувся з булінгом. Є ті, кому якось інакше не пощастило з командиром, а від нього залежить дуже багато. Є і командири, які найбільше переймаються за безпеку підрозділу і відчувають гіпервідповідальність.
Важко і тому, каже Олена, що за час перебування у закладі військові стають не чужими для неї людьми. Потім вони їдуть назад на війну і є ризик, що хтось звідти вже не повернеться.
Останні тренування напередодні відкритих змагань зі стрільби з лука
Як допомагають самим працівникам?
Дбати про себе, щоб працювати якісно
Працівників "Лісової поляни" приблизно 200, з них орієнтовно половина це медичний персонал.
"У нашому закладі важливо передусім дбати про себе, бо інакше ти не зможеш якісно надати допомогу", — каже директорка Ксенія Возніцина.
На території закладу живуть поні — вимушені переселенці з Чернігівщини. Вони реабілітувалися самі, а тепер залюбки дають гладитися ветеранам
Тому для психологів і психотерапевтів є супервізії, і вони дуже помічні, діляться Дана Мурзова й Олена Селезньова. Дана додає, що сил додає і сам колектив, у якому комфортно і легко обговорювати певні кейси.
Ксенія Возніцина розповідає, що кількох психологів вже відправляли в невеличкі відпустки на тиждень, щоб завадити професійному вигоранню:
"Ми бачили, що вони багато на себе взяли. У багатьох колег чоловіки теж на фронті, і це також додає їм стресу", — пояснює Ксенія Борисівна.
Завдяки підтримці посольства Швейцарії часто працівники закладу отримують квитки на 10-15 людей у кіно, театр, на виставки. Зараз навіть завдяки німецькій підтримці планується триденний ретрит для психологів з практиками відновлення.
Коридор відділення, де проводяться психологічні консультації
"Наші колеги — і лікарі, і медсестри — так само можуть брати участь у наших релаксаційних активностях, періодично ми виділяємо час саме для них", — додає Ксенія Возніцина.
Інші напрямки роботи "Лісової поляни"
Тренінговий навчальний майданчик
Крім виконання основної лікувальної функції, "Лісова поляна" працює як тренінговий навчальний майданчик.
Тут не тільки практикують, а й навчають фахівців особливостей роботи з людьми, які пережили полон і тортури; спеціалізованої йоги для сну, наративної експозиційної терапії та багато іншого.
Крім того, у "Лісовій поляні" розробили онлайн-курс "Лікування пацієнтів із легкою черепно-мозковою травмою від дії вибухової хвилі". Він спрямований на широке коло фахівців, зокрема і сімейних лікарів, які потім працюватимуть з ветеранами.
Чи можна масштабувати це рішення?
"Лісова поляна" організує воркшоп для фахівців з усієї України
Зараз до "Лісової поляни" приїжджає дуже багато не тільки пацієнтів, а й фахівців, які просять розповісти, що і як тут працює, щоб організувати таке у себе. Тож спеціалісти госпіталю на запит МОЗу розробили "Модель центру відновлення психічного здоров'я". Наприкінці серпня вони представлять її під час дводенного воркшопу для представників регіональних департаментів охорони здоров'я, інших закладів. І це дуже потрібне рішення, адже відновлення потребують і потребуватимуть багато тисяч українців.
Як може сприяти відновленню кожен і кожна з нас?
Графіті на стіні реабілітаційного відділення Центру
Насправді нашому суспільству відновитися цілком до снаги. І те, що ледь не в кожного другого після війни буде ПТСР — дуже неправильний месидж, наполягає Ксенія Возніцина. Звісно, певні психологічні недоліки у вигляді стресових реакцій можуть бути, але з цим можна впоратися.
Дитячі малюнки в центральному холі Центру
Не всім потрібна спеціалізована допомога. Але важливо, щоб була налагоджена психосоціальна підтримка ветеранів — допомога в громадах. Часто тут ідеться не про психічне здоров'я безпосередньо, а про працевлаштування і соціальну підтримку людей, про групи підтримки.
У цьому контексті Ксенія Возніцина схвально оцінює ініціативу Мінветеранів із запровадження помічників ветеранів ("Рубрика" розповідала про неї докладніше тут), а також програму першої леді "Ти як?", спрямовану на отримання навичок психологічної самодопомоги. Люди, які мають гарну підтримку, можуть зцілитися самі. За таких умов відсоток людей, які матимуть хронічні стани й потребуватимуть періодичної підтримки, супроводу, не буде великим.
Фото Миколи Тимченка
Матеріал створено в рамках проєкту «Життя війни» за підтримки ГО «Лабораторія журналістики суспільного інтересу» та проєкту Documenting Ukraine в Інституті гуманітарних наук у Відні (Institut für die Wissenschaften vom Menschen, IWM).
