Ракета за парканом: історія родини з Ірпеня, що отримала від держави компенсацію за пошкоджене житло
У чому проблема?
"Цей будинок мені передала бабуся, бо у мене найбільше дітей", — сміється Тетяна Геращенко, проводячи нас на своє подвір'я.
Тетяна з Ірпеня. Тут вона народилася і тут народила вже власних дітей — трьох нині дорослих синів. Саме для них сім'я Геращенків свого часу почала розбудовувати раніше невеликий будинок Тетяниної бабусі. Добудували частину й для найстаршого сина. Щоб закінчити будівництво, сім'я взяла гроші в борг. Та обжитися в новій домівці ніхто так і не встиг.
"У нас багато дітей, тож ми побудували таунхауси. Діти ростуть, один вже одружився, тепер от другий… І так вийшло, що тільки ми їх закінчили — почалась війна", — говорить Тетяна.
Тетяна Геращенко на своєму подвір'ї, яке нині не нагадує про війну. Та ще не так давно воно було у зовсім іншому стані
Коли росіяни тільки почали стягувати війська до українських кордонів, Геращенки зрозуміли — треба готуватись до найгіршого. Тетяна каже — дивилась тоді багато інтерв'ю з різними військовими, щоб зрозуміти, чого чекати. Зрештою родина вирішила подбати про запаси й облаштуватись так, щоб не покидати дім.
"Ми все приготували так, щоб не виїжджати. Навіть купили газовий балон і наповнили його. Води понабирали. А на випадок, якщо зовсім не буде водопостачання і доведеться брати воду з річки, купили вугілля, щоб так очищати її. Тобто ми зовсім не планували виїжджати. Ліків набрали, яких тільки можна. А їжі стільки взяли, що консерви в банках у нас і досі стоять", — ділиться Тетяна.
Тетяна Геращенко (праворуч) показує журналістці фото свого дому після влучання крилатої ракети у сусіднє подвір'я
Дім, який довелось покинути
Приготування сімʼї, на жаль, таки знадобилися — Ірпінь одним з перших відчув на собі удар великої війни. Ворожі війська зуміли окупувати третину міста в перші дні вторгнення. За військовою термінологією, Ірпінь перетворився на "нуль" — по ньому проходила лінія оборони, на вулицях майже місяць тривали бої.
Щойно Ірпінь опинився під обстрілами, чоловік Тетяни, Павло, все ж переконав її поїхати. Жінка пригадує — ті мешканці Ірпеня, які свого часу приїхали сюди рятуватись від війни на сході, евакуювалися одразу, бо вже знали, на що здатна росія. Натомість корінні мешканці чекали до останнього. І цю думку підтверджують цифри.
З 24 лютого й до звільнення Ірпеня 28 березня в місті загинули понад 300 людей. Близько 20 з них — діти. Є й чимало зниклих безвісти. Серед них чоловік Тетяниної сестри. Жінка каже — відомо, що він був на своєму подвір'ї, коли неподалік впала ракета. Осколок потрапив йому в живіт. Що сталося далі, ніхто не знає — доля чоловіка лишається невідомою.
26-го лютого сім'я Геращенків виїхала з міста. А вже 27-го у сусідній двір прилетіла ракета.
Тетяна Геращенко з чоловіком Павлом
"У мене мама живе в будинку навпроти. Вона подумала, що це у мене будинок горить. Каже: «Таня, у твою хату попала ракета, все горить». Просто дим був такий, що нічого не можна було роздивитися. Тоді я зрозуміла, що не зможу зараз повернутися, не зможу дивитись на своє зруйноване місто, на свій зруйнований дім. А мій чоловік повернувся, щойно зміг", — розповідає Тетяна.
Нині на подвір'ї Геращенків буяє зелень — фіолетові й червоні квіти, полуниця, кущі, декоративні дерева. Ледь рожеве волосся господині теж ніби говорить, що весна перемогла все.
Та хоч часом і починає здаватися, що війна не торкнулась цього дому, до реальності повертаєшся швидко. Коли до нас на вулиці приєднується кішка родини, Тетяна каже:
"Їй пощастило. Вона глуха через кольорові очі, то її не контузило. А друга кішка, я навіть не уявляю, що вона пережила. Під час прильотів вони були тут, бо ми були впевнені, що вивеземо дітей і повернемось. Тепер щоразу, коли тривога, друга кішка ховається за штору і сидить там, поки все не закінчиться", — розповідає Тетяна, поки білосніжна кішка з синьо-жовтими очима позує на камеру.
Яке рішення?
Біля дому Геращенків стоїть зелений бус на дев'ять місць. Саме його 26-го лютого 2022 запакували необхідним і всією родиною поїхали на Рівненщину. Дізнавшись про влучання ракети у сусідній двір та синів будинок, Павло вирішив повертатися й допомагати з евакуацією цивільних. А Тетяна з найменшим неповнолітнім сином поїхала у Францію до подруги, де одразу почала працювати, чим здивувала місцевих.
"А тим часом тут чоловік зі старшими синами все гребли, прибирали, забивали фанерами. Ми навіть першим ділом вирішили камін зробити, хоча раніше у нас його ніколи не було. Це для того, щоб можна було повернутися і опалювати будинок, якщо не буде електрики.
Було боляче вже навіть від однієї думки, що доведеться оце все будувати по другому колу. Але що робити? Ми брали у друзів гроші в борг, хтось нам просто так давав гроші, щоб ми відбудувалися. Хтось 300 доларів, хтось 500, хтось 1000. Воно все, звичайно, одразу витрачалось", — пригадує жінка.
Геращенки вивезли зі своєї ділянки дві машини сміття, демонтували пошкоджені вікна та двері, почали ремонтувати стелі й поступово повертати будинок до життя. Тетяна повернулася додому у травні 2023 й одразу взялась шукати, як отримати відшкодування за пошкоджене майно. Так вирішила податись на державну програму єВідновлення.
У серпні комісія зафіксувала пошкодження й згодом сімʼї виплатили 213 тисяч гривень. Сума не покрила всіх збитків родини, проте, каже пара, стала відчутною допомогою.
"Коли я повернулася додому, то подумала — може, варто повірити у цю програму? Я розуміла, що доведеться витратити час, щоб зібрати документи, оформити це все, але спробувати завжди варто.
Представник комісії, який складав нам кошторис, був дуже чуйним, не знецінював жодних пошкоджень. Він так подивився на наш старенький бойлер, який після влучання ракети виглядав, наче зі смітника принесений, і сказав, що можна купити в межах цієї програми новий. Тепер у нас новий бойлер. Дещо пішло на двері, а ще 53 тисячі ми тримаємо на ремонт даху", — розповідає Тетяна.
Подали на відшкодування і синову частину будинку.
Так сьогодні виглядає будинок родини
Як це працює?
Частина осколків, які влучили в будинок Геращенків, назавжди залишиться у його стінах — дещо дістали, а дещо зашпаклювали. Частину того, що вдалося дістати, зберігають в домі як нагадування про те, крізь що пройшли.
В родині кажуть — вдячні за будь-яку допомогу і вважають, що їм пощастило. Тетяна акцентує, що у неї особливих проблем не виникло, проте вона часто бачить літніх людей, які тижнями сидять в місцевій адміністрації, чекаючи на допомогу з поданням документів.
"Я подала документи через Дію, ще коли була у Франції, але тоді не зрозуміла, що треба фото. А вже потім розібралася. Але старшим людям важко зрозуміти, що вони мають зробити в електронному реєстрі, куди їм йти. У самому єВідновленні, за моїми спостереженнями, працює молодь, дуже чуйна і активна. А от у меріях часто досі сидять люди, які самі не розуміють, що робити. Я бачила в чергах багато старших жінок, всі вони плачуть, що стільки всього пережили і знову мучаться", — каже Тетяна.
Зараз жінка працює у соціальній галузі й натхненно говорить про прийдешній запуск молодіжного центру в Ірпені. Там планують влаштовувати майстер-класи, лекції та інші заходи для підлітків і молоді.
"Під час війни всі більше фокусуються на військових і поранених. Але нашим дітям відбудовувати цю країну. І їм зараз дуже важко — у когось батьки на війні, у когось один з батьків загинув, у когось просто сім'я в боргах і намагається їх віддати. І цим дітям теж важко. А вони всі такі творці, такі талановиті! Їх треба направляти і підтримувати", — говорить жінка.
Тетяна Геращенко розповідає про майбутній молодіжний центр
Залучити молодь і підлітків вдалося ще на етапі облаштування центру — його оформлює сама молодь і має свободу робити той власний внесок, який хоче. Тож поки центр Custom People готується до запуску, Тетяна заклопотана. Та жінка каже — це дає їй сили рухатись далі й вірити, що попри всі випробовування життя можна налагодити знову. Головне не боятися.
Більше про програму єВідновлення та її специфіку — на відео нижче.
Матеріал підготовлено за підтримки проєкту «Стратегічна комунікаційна кампанія щодо Закону № 2923-ІХ та пов'язаних з ним підзаконних актів», що реалізується ГО «Інтерньюз-Україна» та став можливим завдяки Агентству США з міжнародного розвитку (USAID) та щирій підтримці американського народу через Проєкт USAID «ГОВЕРЛА». Зміст матеріалу не обов'язково відображає погляди USAID та Уряду США.
