П’ять утрачених домівок: як сімʼя переселенців отримала нове житло від держави
У чому проблема?
Перший втрачений дім
Ірпінь, кінець квітня. Поміж покинутим будівництвом і початком розлогого лісу стоїть нова зелено-біла багатоповерхівка. Її, як і прилеглих магазинів, кав'ярень та інших споруд, на карті ще немає. Навігатор безпорадно прокладає маршрут до схожої, та все ж не цієї адреси. Поки ми кружляємо провулками та проходами між закритими ЖК, наш герой Сергій Казьменко телефоном підбадьорює:
"Нічого страшного, до мене всі гості так добираються. Блукають-блукають, а потім таки знаходять!"
Сьогодні його гості ми. І сьогодні розмов про шлях додому буде багато — сім'я Казьменків двічі переселенці, у яких війна відібрала аж п'ять домівок і рідний регіон.
"Ми з Донецької області. Жили в смт Оленівка. Воно зараз знамените, бо там є колонія, в якій, на жаль, тримають азовців. І от ми мешкали в Оленівці", — говорить Сергій.
29 липня 2022 року про рідне селище чоловіка дізнався увесь світ — на території колишньої колонії, де тримали полонених захисників Азовсталі, росіяни здійснили теракт. Унаслідок вибуху загинули щонайменше 50 військових. Точна кількість вбитих невідома досі.
У самого Сергія в Оленівці вже не лишилось рідних — коли у 2014 році росія напала на Донеччину, чоловік вивіз дружину, дітей і маму до Одеси. Сам лишався вдома аж до окупації.
"Коли я вивіз рідних, то сам ще залишався в Оленівці. Там вже були сильні обстріли, було небезпечно, я займався евакуацією людей, гуманітарною допомогою тим, хто залишався, допомагав ЗСУ. У «ДНР», в цій псевдореспубліці, мене оголосили поза законом за мою волонтерську діяльність. І я там досі у розшуку", — розповідає Сергій.
Сергій Казьменко каже — вони з родиною вирішили більше не повертатися на Донеччину, навіть коли її повністю деокупують
Тоді ж, у 2014, селище окупували. Чоловік виїхав до іншого міста на Донеччині — Добропілля. З часом туди ж перебралася вся сім'я Казьменків. В Оленівці у них лишились два приватні будинки. В обох нині живуть росіяни.
"У мене є друзі, які залишились там. Вони чекають, коли Україна повернеться. Дуже гарні хлопці, намагаються деяким людям відкривати очі на те, що таке росія. Вони періодично зазирають до наших будинків. І от вони передали мені інформацію, що там живуть орки. А конкретно кадирівці", — ділиться чоловік.
Наступні домівки
У Добропіллі Сергій Казьменко продовжив займатися волонтерством. Возив допомогу військовим та цивільним у Піски, Первомайськ, Авдіївку тощо. Загалом на винайманій квартирі у Добропіллі подружжя з чотирма дітьми прожило дев'ять років. А потім стався 2022 рік.
"Коли ми почули, що росія порушила наші кордони, то довго не думали, вирішили їхати у Львів. Я взяв родину, друзів, ми зібралися і поїхали. У Львові був такий великий центр для переселенців, там приймали гуманітарну допомогу, людей, які евакуйовувалися. Моя дружина почала там активно допомагати й займалася тим, що відправляла людей в Бразилію.
А ми з хлопцями брали гуманітарну допомогу і доставляли на Київщину, в Ірпінь теж їздили. Сюди ми везли продукти, медикаменти, а звідси вивозили людей", — пригадує чоловік.
За кілька років до повномасштабного вторгнення Казьменки почали займатись бізнесом і заощадили достатньо коштів, щоб почати знову будувати власне житло для себе й старших дітей. Тоді вирішили робити це на Київщині.
Сергій Казьменко у своїй новій квартирі, щоправда, не в одній із тих, в які вкладався спочатку
Спершу сім'я вклалася у будівництво з котловану — викупили дві ще не збудовані квартири у Гостомелі. Півтора року Казьменки виплачували гроші за майбутнє житло, тоді вирішили взяти іпотеку й придбати ще одне. 16 лютого 2022 року сім'я придбала квартиру в Ірпені, але так і не перебралася до неї.
"Коли ми дізналися, що Ірпінь окупований, нам було дуже важко. Ми так мріяли жити біля лісу, де природа, краса, чистота. Ми сподівалися, що квартира вціліє, але так вийшло, що будинок був в епіцентрі боїв. Потім ми вже в інтернеті побачили фотографії тієї квартири. Вона була знищена. Все, її не було.
Так і вийшло, що у нас було вже п'ять одиниць нерухомості, але в жодному з будинків ми жити не могли", — каже Сергій.
Яке рішення?
Будівництво квартир у Гостомелі призупинили не невизначений час. Тож про шлях сім'ї Казьменків ми говоримо у їхньому шостому, але водночас єдиному житлі. Його родина придбала три місяці тому, скориставшись програмою єВідновлення.
"Мені 53 роки, але я розумію, що треба рухатись далі. Не дивитись кудись назад, не слухати старі платівки. А дивитись вперед. У нас з дружиною навіть кредо своє — ми хоч і двічі переселенці, але не зупиняємось!" — посміхається чоловік.
Під час нашого інтерв'ю дружина Сергія Олена на роботі, а діти на навчанні. З дитячої кімнати періодично вибігає собака на ім'я Ріка й вимагає ласки. Чоловік каже — Ріка потрапила до родини сім років тому і стала справжньою розрадою для дітей.
Ріка вимагає уваги…
І отримує її
Найстарший син Казьменків вже живе окремо. Троє молодших — з батьками. Серед них — племінник пари. Батьки хлопця померли, коли йому було сім, у 2012. Тоді Сергій з дружиною забрали його до себе й оформили опікунство.
Після початку повномасштабної, поживши у Львові, родина якийсь час винаймала квартиру у Києві. А потім стала однією з перших, хто отримав грошовий сертифікат в рамках програми єВідновлення.
"Все сталося дуже швидко. Я навіть не можу пригадати якихось труднощів. Ми дуже вдячні, нам виплатили майже два з половиною мільйони. Ми ще трошечки додали і купили ось цю квартиру. Спершу у нас були певні сумніви, але не такі сильні, щоб нас спинити. Боятися, що ми щось втратимо? Куди вже втрачати більше?" — сумно всміхається Сергій.
Тож тепер Казьменки мають затишну двокімнатну квартиру біля лісу, який видно одразу з вікна. Сергій каже — були люди, які радили не подаватись на програму через певну недовіру. Та сім'я вирішила, що спробувати варто, тож зібрала необхідний пакет документів, подала його й однією з перших в Україні отримала гроші за програмою.
"Ірпінь — дуже гарне місто. Ми часом з жінкою йдемо містом і не віримо, що живемо тут. Ще колись, коли ми приїхали на відпочинок і побачили Ірпінь, він дуже нам сподобався. І нам дійсно хотілось жити тут. Тепер ми бачимо, що попри все мрії збуваються", — ділиться Сергій.
Зараз чоловік продовжує вести бізнес та займатися волонтерством. Як і до повномасштабної війни, він їздить на схід і возить гуманітарну допомогу цивільним та спорядження військовим. З останнього придбаного й доставленого від громадської організації Сергія — 500 спеціальних укомплектованих рюкзаків для бойових медиків.
Тепер чоловік думає про те, аби облаштувати реабілітаційний центр для військових, які мають психологічні травми та залежності. Він сподівається об'єднатися з місцевою владою й зробити щось корисне для повернення військових до цивільного життя.
Сергій показує свої дитячі фото. Каже — народився в росії, але батьки перебралися на Донеччину, коли йому було сім. Відтоді його батьківщина — Україна
Програма єВідновлення стартувала рік тому і вже має конкретні результати. В рамках програми українським родинам виплатили 11 мільярдів гривень за пошкоджене чи зруйноване житло. З 88,5 тисяч громадян, які звернулися за компенсацією, 54,5 тисяч вже її отримали.
Як податися на єВідновлення?
Якщо ваше житло постраждало через воєнні дії, ви також можете отримати відшкодування за програмою єВідновлення. Важливо, щоб на момент пошкодження будинок вже був зданий в експлуатацію. Подати заявку на участь у програмі можна у ЦНАПі свого міста або онлайн через Дію.
Заявка має включати такі дані:
- ПІБ;
- дата народження;
- контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти);
- РНОКПП;
- номер спеціального рахунка (IBAN) отримувача компенсації;
- адресу пошкодженого будинку;
- відомості про наявність пріоритетного права на отримання компенсації;
- згоду співвласників об'єкта на отримання компенсації.
Більше деталей про те, як отримати компенсацію, за посиланням.
Маю квартиру, але не маю дому: що відбувається з недобудованими об'єктами "Київміськбуду"
Матеріал підготовлено за підтримки проєкту «Стратегічна комунікаційна кампанія щодо Закону № 2923-ІХ та пов'язаних з ним підзаконних актів», що реалізується ГО «Інтерньюз-Україна» та став можливим завдяки Агентству США з міжнародного розвитку (USAID) та щирій підтримці американського народу через Проєкт USAID «ГОВЕРЛА». Зміст матеріалу не обов'язково відображає погляди USAID та Уряду США.
