Сьогодні – Всесвітній день боротьби з опустеленням і посухою, і ми зібрали найбільші сучасні приклади цих процесів
За даними ООН, посушливі землі займають вже 41% земної суші і служать місцем існування для більш ніж 2 млрд людей.
В інформації секретаріату Конвенції ООН по боротьбі з опустелюванням зазначається, що до 2030 року 135 млн людей по всьому світу, швидше за все, будуть змушені мігрувати внаслідок екологічної деградації своїх земель.
Щохвилини у світі деградує 10 га ґрунтів, опустелювання зазнають 23 га земель, емісія вуглецю підвищується на 6150 тон.
Відповідаємо, чому це відбувається, та які наслідки цього малопомітного для людських очей процесу.
Наслідки опустелювання
Коли дерева та інша рослинність в області зникають, немає коренів, які утримували б ґрунт на місці, немає навісу, який захищав би землю від прямого дощу або сонячного тепла. Голий ґрунт потім легше висихає і перетворюється в пил, який можна підірвати і змити за один шторм.
Як тільки ґрунт деградує, а цінні поживні речовини втрачаються, залишаються тільки безплідні і мляві ділянки землі. Без дерев навіть місцевий клімат стає більш сухим через нестачу сумарного випаровування води з крони дерев, що знижує утворення хмар в регіоні і призводить до зменшення кількості опадів.
Більш того, вирубка лісів часто спричиняє за собою загибель всієї екосистеми району.
Надмірний випас худоби і опустелювання завжди були тісно пов'язані один з одним. У посушливих регіонах трава й інша дрібна рослинність необхідні для підтримки ґрунту на місці, щоб запобігти ерозії і подальшому пошкодженню ґрунту. Однак парадокс життя полягає в тому, що, особливо в цих вразливих регіонах, тваринництво часто є єдиним джерелом коштів для існування, і немає ніяких обмежень, які б регулювали максимальну кількість тварин для даного місця.
Коли люди збирають і тримають занадто багато тварин в одній області, трави починають вмирати, тому що їх коріння часто послаблюються тваринами, які постійно наступають на них і виривають їх раніше, ніж рослини встигнуть вирости, стати стійкими і розмножитися.
Через деякий час не залишається рослинності, щоб запобігти видування або вимивання ґрунту. Таким чином, люди переводять худобу на іншу ділянку землі, де процес повторюється. І це призводить до масштабного опустелювання.
Світові посушливі землі покривають приблизно 40% загальної площі суші. На них проживає понад 2 мільярди чоловік, тому очевидно, що багато з цих районів є фермерськими, хоча вони дуже крихкі і можуть легко стати безплідними.
За допомогою необачних методів землеробства, як важка обробка ґрунту, посадка невідповідних культур і залишення грантів відкритими для вітрової та дощової ерозії, фермери тільки прискорюють процес опустелювання в обмін на низькоякісні культури з низькою економічною цінністю. Крім того, при підготовці ґрунту до посіву видаляється природна рослинність, яка утримує тендітний ґрунт на місці, дозволяючи останнім частинам продуктивного шару ґрунту повністю «стиратися» всього за кілька коротких сезонів.
Іншою поширеною проблемою є використання неправильних методів поливу, таких як зрошення каналів. Ці методи поливу часто призводять до накопичення солі в ґрунті. Підвищена солоність відбувається через те, що поливна вода мобілізує природну сіль у цих ґрунтах. Крім того, штучно додана вода також піднімається, в іншому випадку стає низьким рівень ґрунтових вод, що, в свою чергу, розчиняє ще більше солей. Таким чином, накопичення солі на оброблюваних землях ускладнює вирощування сільськогосподарських культур та інших рослин, і ще більше посилює деградацію цих земель.
Посушливі землі, найбільш схильні до опустелювання, характеризуються нестачею води в певні періоди року. Це означає, що первісна екосистема цих земель добре пристосована для того, щоб протистояти посушливим сезонах, протягом яких рослини вступають у так званий літній спокій, тимчасове припинення росту, щоб зберегти себе, тільки для того, щоб стати зеленими і сильними, як тільки почнуться дощі.
Проблема виникає, коли людина намагається змінити ці природні цикли і намагається створити умови стабільного рослинництва або достатнього випасу худоби на цих землях протягом всього року. При таких обставинах люди часто застосовують воду з наявних ресурсів (струмки, річки або навіть ґрунтові води), для зрошення сільськогосподарських культур.
Брак води для підтримки сільського господарства і заселення пустельних пісків вже створює проблеми фермерам рису у всіх регіонах північного Китаю. Місцеві агрономи підтверджують, що надмірний витяг води призвів до створення рисових полів, які пришвидшили нинішнє розширення пустелі.
Підвищення температури або зменшення кількості опадів призводять до пересихання земель. Глобальне потепління є аж ніяк не міфом, у чому вже змогли переконатися багато людей.
Важливо усвідомити одну річ, якщо ми хочемо розуміти, як зміна клімату викликає опустелювання. Продовжуючи видаляти природну рослинність з ландшафтів, ми радикально змінюємо водовбирну здатність ґрунтів. При меншій постійної рослинності, яка допомагає утримувати вологу в ґрунтах, і меншій кількості вологи, що випаровується з рослин в повітря, у цій конкретній галузі утворюється менше хмар. Це означає також менше дощу протягом року.
При значному зменшенні кількості опадів виникає посуха і виникають такі проблеми, як неврожай, посуха струмків і свердловин, погане пасовище, яке послаблює худобу, і більш часті спалахи лісових пожеж, які знищують рослину, яка ще залишилася.
Через зараження ґрунту і рослин токсичними і отруйними речовинами відбувається загибель флори і живих організмів, що знаходяться у ґрунті.
Це призводить до сильного виснаження ґрунту і її опустелювання.
Хоча опустелювання, безумовно, призводить до названих проблем, вони також можуть бути його причиною. Це пов'язано з тим, що людям, які перебувають на межі голоду, крайньої бідності або політичної нестабільності у своїй країні, необхідно зараз вирішити кризу і не має часу думати про стратегії сталого вирощування.
На жаль, результатом їх вимушених засобів до існування часто є погані методи землекористування, такі як випас тварин на еродованих землях, нелегальна вирубка лісів і нестійкий обробіток сільськогосподарських культур, які тільки сприяють руйнуванню ґрунту і ще більше загрожують життю людей.
Поопо – було солоним озером на плато Пуна у Західній Болівії, в Андах, на висоті 3690 м. Друге за розміром озером в Болівії після Тітікаки, місце відпочинку багатьох перелітних птиць, включаючи фламінго.
Зникнення солоного водоймища зафіксував міні-супутник ЄКА Proba-V, який займається моніторингом земної поверхні.
Його поступове зникнення відображене у серії знімків з супутника, зроблених в квітні 2014, липні 2015 і січні 2016 року.
Друге за величиною озеро у Болівії повністю випарувалося у 2016 році
Раніше площа озера складала 3 тисяч квадратних кілометрів, а глибина була всього від півтора до чотирьох метрів.
Невелика глибина водоймища, а також його розташування в посушливій місцевості зробили Поопо чутливим до кліматичних змін. Озеро випаровується не перший раз: подібний випадок був зафіксований у 1994 році.
У той же час експерти побоюються, що на цей раз на відновлення Поопо можуть піти роки, при цьому воно може і зникнути назавжди. Фахівці пов'язують катастрофу з екологічними змінами та відходами місцевої гірничодобувної промисловості, а також через зміни клімату та феномена Ель-Ніньо, що призвів до посухи в регіоні.
Озеро було оголошено владою Болівії зоною лиха в грудні 2015 року.
Вчені, довели, що надмірний випас худоби є основною причиною того, що близько 70% колись багатих пасовищами монгольських степів зараз повільно захоплюється пустелею Гобі.
Ситуація в Монголії викликає тривогу, особливо тому, що ця деградація земель сталася зовсім недавно. Вона почалась формуватися з 1990-х років, коли нестача робочих місць через розпад Радянського Союзу змушувала людей займатися тваринництвом як єдиною можливістю заробляти гроші.
Висихання Аральського моря – сумний приклад руйнівної сили поганого ведення сільського господарства. Аральське море було четвертим за величиною солоним озером в світі до 1960-х років, коли радянський уряд відвів річки Амудар'я і Сирдар'я, які наповнювали озеро прісною водою.
Це було зроблено через амбітні проекти по вирощуванню бавовни в сухому басейні Аральського моря, які потребували зрошенні. Бавовництво в пустелі в поєднанні з погано побудованими іригаційними каналами, звідки просто випаровувалися багато води, зменшило розмір Аральського моря на 90%(!). І земля басейну сухого озера перетворилася в солончакову пустелю, де нічого не росте саме по собі.
Місцеві громади, які раніше жили біля озера, багатого рибою і біорізноманіттям, тепер живуть тільки серед пилу, забруднення пестицидами і пекучої жари. Вони – ті, хто бачать потворне обличчя опустелювання.
Сьогодні опустелювання і деградація ґрунту торкнулися 11 з 27 федеральних округів в Бразилії, що становить близько 1,35 мільйона квадратних кілометрів.
Калюжа – це все, що залишилося в одному з резервуарів системи Cantareira, яка зазвичай забезпечує майже половину столичного регіону Сан-Паулу.
Цією нагородою було відзначено українське громадянське суспільство “за його відважну діяльність в часи війни” 20-22… Читати більше
Сергій Каліцун з Васильківської громади, що на Київщині. Своє поранення, яке призвело до ампутації ноги,… Читати більше
Розбираємо, про що йдеться у законопроєкті про поступове підвищення акцизу на тютюнові вироби до 2028… Читати більше
“Алексу” 52. Восени 2024-го він втратив руку в боях у Вовчанську. Але сама ця історія… Читати більше
38-річний Сергій Малечко родом із Чернігівської області. З перших днів повномасштабного вторгнення добровольцем боронив Україну.… Читати більше
“Рубрика” розповідає про ініціативу, що у всіх сенсах налагоджує зв’язок між поколіннями — і емоційний,… Читати більше
Цей сайт використовує Cookies.