Пункт пошуку зниклих безвісти: як на Рівненщині допомагають родинам, які шукають своїх близьких

З травня 2023 року в Україні функціонує Єдиний реєстр зниклих безвісти осіб, який містить інформацію про тисячі військових, що розшукуються. Зниклі безвісти військовослужбовці можуть бути в полоні, пораненими, але не впізнаними через втрату свідомості або пам'яті. Це можуть бути і загиблі, тіла яких не вдалося евакуювати з поля бою.

Якщо є підстави вважати, що військовий зник безвісти або потрапив у полон, ЗСУ ініціюють розшук і додають дані до реєстру. Часто рідні військовослужбовця, який отримав статус зниклого безвісти, не знають що робити, залишаючись наодинці зі своїм болем і невизначеністю.

На Рівненщині, в селищі Володимирець, запрацював консультаційний пункт для сімей зниклих безвісти. Тут розʼяснюють, як потрібно діяти при отриманні сповіщення, а також організовують групи взаємопідтримки.

Проєкт "Організація у селищі Володимирець консультаційного пункту для сімей зниклих безвісти" став можливим завдяки підтримці Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти (МКЗБ) та фінансовій допомозі NORAD — Норвезького агентства з питань розвитку співробітництва для програми МКЗБ в Україні.

"Головна наша мета — допомогти родинам зниклих безвісти захисників об'єднатися в спільну громаду"

Мирна акція на підтримку безвісти зниклих та полонених на Майдані. Фото з архіву Лідії Луковець

Як розповіла менеджерка проєкту Лідія Луковець, про створення консультативного пункту для сімей зниклих безвісти за особливих обставин у Володимирці задумалися ще в лютому, коли жителям громади запропонували взяти участь в проєкті малих грантів від МКЗБ. З того часу разом з головою ГО "Центр психосоціальної підтримки" Романом Швецем пані Лідія почала створювати консультаційний пункт. 

"Наш проєкт направлений на забезпечення представництва, супроводу, надання консультацій та порад сім'ям зниклих безвісти, які проживають у Володимирці та сусідніх громадах Вараського району. У консультаційному пункті ми допомагаємо написати звернення чи заяву, підготувати пакет документів, скеровуємо до профільного спеціаліста, розказуємо про практику вирішення подібних питань, — пояснює менеджерка консультаційного пункту. — Віримо, що проєкт допоможе об'єднати сім'ї зниклих безвісти у спільноту, в якій вони зможуть ділитись переживаннями, досвідом, зможуть підтримувати один одного".

Алгоритм дій у процедурі пошуку зниклого воїна Лідія Луковець, мама трьох дітей та дружина військовослужбовця, вивчила на власному досвіді. Її чоловік Павло Луковець став на захист України ще у 2015. В серпні 2021 року чоловік звільнився, а вже через шість місяців йому зателефонували з військкомату, щоб він повертався до служби у свою частину. 

Лідія Луковець з чоловіком Павлом. Довоєнне фото з архіву героїні

"Чоловік вже тоді говорив, що буде війна, бо вже в серпні під Волновахою їх щоденно крили мінами. Чесно, мені не вірилося, що русня зможе наважитися на таке", — каже Лідія Луковець.

На початок повномасштабного вторгнення Павло Луковець служив в 104 Окремій бригаді територіальної оборони 61 батальйону. У березні 2023 їх відправили на захист Бахмуту. За словами Лідії, з того часу серце її було не на місці.

Останнє повідомлення Павла було таким: "Нас відправляють в котел! Тут справжнє пекло!". 14-го березня жінка дізналася, що в будинок, де були хлопці, прилетіла міна її чоловіка привалило, що з ним — невідомо. 

"Найважчим для мене було одразу поїхати у військкомат і забрати дітей зі школи. Це перший раз, коли я випила купу заспокійливих. Далі пішло ходіння кабінетами, де я чула відповідь: «Ну ми ж туди не поїдемо! Ваша справа ж в Бахмуті!». Ми написали заяву в поліції, здали ДНК, а що далі? Куди іти? Що робити?", — згадує свій розпач жінка.

Лідія Луковець тримає плакат з фото зниклого чоловіка. Фото з архіву героїні

Допомогу Лідія Луковець отримала в Координаційному штабі Рівного. Проте вона зрозуміла, що родинам зниклих безвісти захисників потрібно об'єднуватися і боротися за близьких разом. Жінка вирішила створити групу, куди могли долучатися такі родини. 

На той час в одній в бригаді Павла було 25 зниклих безвісти тільки за березень. Трьох повернули з полону, але інформації про інших хлопців, які могли потрапити до вагнерів, що стояли на той час в Бахмуті, не було практично ніякої.

"З родинами безвісти зниклих ми їздили по всіх державних структурах, мирних акціях, спілкувалися з родинами з інших бригад, обмінювалися досвідом та інформацією. Ми завжди разом, всі питання нашої бригади вирішуємо спільно. Уже 15 місяців ми в пошуку і за цей час ми певно стали рідніші рідних!", — ділиться Лідія Луковець.

"Разом ми можемо і поплакати, і посміятися"

Дружини безвісти зниклих захисників на мирній акції. Фото з архіву Лідії Луковець

Військовослужбовець вважається зниклим безвісти, якщо він не повернувся після виконання бойового завдання, і не був підтверджений офіційно як полонений або побратими чи родичі не отримали його тіла. Станом на жовтень 2023 у Єдиному реєстрі зниклих безвісти зафіксовано близько 15 тисяч військових.

"Коли зник мій чоловік, я завжди наголошувала на тому, що потрібно створити при сільських та міських громадах кабінет, де людям з таких родин надавали б консультацію, допомагали та скеровували до потрібного спеціаліста. Бо вже на той час багато хто звертався до мене за допомогою, що їм робити та куди звертатись, бо зник син, брат чи тато. Я завжди ділюся інформацією з приводу пошуку і підтримувала в тяжку хвилину, бо жити в невідомості — це дуже тяжко!

Такі родини завжди перемикаються від почуття надії, що може таки живий до почуття невимовного болю, що його вже немає. Це постійні емоційні гойдалки!", — розповідає Лідія Луковець.

В Координаційному штабі в Києві. Фото з архіву Лідії Луковець

При зустрічі з родинами безвісти зниклих у консультаційному пункті у Володимирці Лідія завжди говорить: "Доброго дня, дорога родина!".

"Ми обов'язково обіймаємося! Ми є підтримкою один одному, рівний — рівному. В колі нашого спілкування ми знаємо, що нас тут розуміють, завжди підтримають, допоможуть. Разом ми можемо і поплакати, і посміятися. Тут нас ніколи ніхто не засуджуватиме", — каже менеджерка проєкту. 

За словами Лідії, найбільше такі родини ранить слова "тримайся", "все буде добре", а ще запитання про те, чи отримала сім'я виплати від держави. Також на початку зникнення багатьох родин питають: "Ну що, знайшли вже?". І ці слова для кожного ніби ніж у серце. Лідія Луковець каже: знайти не так легко. Це щоденна боротьба за рідних. 

"Підтримуйте такі родини, вислуховуйте їхній біль, бо багатьом здається, що за роки пошуку їх забувають і думають, що вони всім набридли зі своїм горем. Для багатьох головне, щоб їх чули. Не так — «між слів», а саме чули і хоч трішки розуміли. Все це додає нам сили. А ми маємо бути сильними, щоб коли повернуться наші рідні, бути для них опорою", — закликає Лідія Луковець.

Рідні зниклих захисників на засіданні в Координаційному штабі. Фото з архіву Лідії Луковець

Як зазначає менеджерка консультаційного пункту, виміряти результати його роботи поки що зарано. Але вже є важливим те, що люди, які в такому ж статусі, як і Лідія Луковець, можуть отримати від неї необхідну підтримку, поради та допомогу.

Одним із завдань новоствореного пункту є організація поїздок до державних структур пошуку зниклих безвісти та повернення полонених. Нещодавно відбулась поїздка до Координаційного штабу в Київ. 

"Для нас вона була важка, адже кожна родина їде в надії отримати хоч якусь звістку про свого рідного, знайти відповідь на основне питання: де наші рідні й коли їх повернуть? В нашій групі є люди, які шукають своїх захисників ще з 2022 року! Свою розраду та розуміння вони знаходять в таких спільнотах та об'єднаннях родин зниклих безвісти", — каже Лідія Луковець.

Тим, хто не має поблизу відповідних структур або ж не може особисто дістатися до консультаційного пункту, Лідія Луковець розписала алгоритм дій.

Що потрібно робити:

1. Підготувати та подати письмову заяву (продублювати на електрону адресу) із залученням доказів до правоохоронних органів (відділ поліції району в якому зник військовий) або за місцем перебування заявника. 

Яку інформацію потрібно надати поліції? Чим більше інформації, тим вищі шанси знайти зниклих. Зберіть найповніші відомі вам дані про людину: 

• анкетні дані, число, місяць та рік народження;
• місце служби (бригада, В/Ч, рота, взвод), останнє відоме місце перебування, контакти побратимів;
• дата та місце зникнення;
• особливі прикмети (татуювання, шрами, пірсинг тощо);
• речі, які могла б мати із собою (мобільний телефон, документи, прикраси тощо).

Зафіксувати реєстраційний номер заяви, а також забрати витяг із ЄРДР, де буде зазначено ПІБ слідчого. За кожним фактом зникнення, викрадення або потрапляння у полон орган досудового розслідування відкриває кримінальне провадження. 

У разі потреби із наданням заяви про вказаний факт здається біологічний зразок для виведення ДНК-профілю для подальшого порівняння. Зразки відбираються у біологічних батьків або дітей зниклої людини (для цього необхідно мати при собі паспорт та свідоцтво про народження дитини).

2. Звернутися до ТЦК та СП (військового комісаріату), військової частини та отримати повідомлення про зникнення безвісти військовослужбовця.
3. Підготувати та подати письмову заяву (продублювати на електронну адресу) до спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері регіону, в якому зник військовий — регіони та контактна інформація вказані за посиланням.

Контакти спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону:

"Гаряча лінія" — (044) 286 37-8

Запити на інформацію подаються на:

• тел/факс: 286-37-89;
• адресу електронної пошти: [email protected]

4. Звернутися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (омбудсмен). 

Подати:

• Онлайн звернення до омбудсмена за посиланням:https://ombudsman.gov.ua/uk/zayavniku
• Звернення на електронну пошту: [email protected]
• Звернення через скриньку за адресою: вул. Інститутська, 21/8, м. Київ та/або через регіональні громадські приймальні Уповноваженого.
• Цілодобова всеукраїнська гаряча лінія: 0800 50 17 20.

5. Звернутися до Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин

• "Гаряча лінія" 0800 339 247, +38 095 896 0421 (пн-пт з 9:00 до 18:00;
• у вихідні та у вечірній час відправляти повідомлення на номер +38 095 896 0421 у Вайбер чи Телеграм);
• А також на електронну пошту [email protected] 

6. Звернутися до Об'єднаного Центру з пошуку та звільнення полонених при Службі безпеки України: за контактами:

• +38 067 650 83 32.   
• +38 098 087 36 01
• [email protected]

7. Звернутися до Національного інформаційного бюро з пошуку військовополонених і цивільних заручників (https://nib.gov.ua):

• Гаряча лінія цілодобово 1648 
• або +38044 2878185 (з будь-якої країни світу),
• [email protected]
• чатбот у Телеграм: @nib_uncp_bot

8. Звернутися до Українського національного інформаційного агентства "Укрінформ" за контактами:

(044) 299-00-10

факс: (044) 279-86-65

E-mail: [email protected], https://www.ukrinform.ua

9. Подати відповідну інформацію про зниклих безвісти на сайті https://dokaz.gov.ua
10. Залишити інформацію про зниклих безвісти на ресурсі, створеному Офісом Генерального прокурора для належного документування воєнних злочинів та злочинів проти людяності, скоєних російською армією в Україні — www.warcrimes.gov.ua
11. Подати відповідну інформацію за чіткою формою на міжурядовій платформі https://humanrights.gov.ua
12. Родичі також можуть звернутися до Міжнародного Комітету Червоного Хреста в Україні. За безкоштовним номером телефону 0 800 300 155.

Звернутися за консультацією безпосередньо до Лідії Луковець родини зниклих безвісти можуть за телефоном +380987685179, понеділок-п'ятниця з 9:00 до 16:00.

↓Читайте також

Гаряча лінія для людей в окупації: що таке "HelpPrint" і кому він може допомогти