Громадська майстерня: як працює простір, де можна позичити інструменти і навчитися шиттю
Екологічні технології і речі своїми руками — актуально як ніколи. А створити місце, яке запропонує це громаді, можна як у місті, так і в селі.
Для того, щоб підшити штори, наточити городній інвентар, відремонтувати вентилятор або табуретку, чи навіть самому зробити комплект меблів, жителям села Медведівка Черкаської області зовсім не обов'язково заводити у себе вдома різноманітний парк якісної і недешевої техніки.
Відтепер скористатися необхідними інструментами та обладнанням вони зможуть у приміщенні новоствореної громадської майстерні.
Майстерня для всіх
"Тільки-но ми почули про конкурс, на якому шукали претендентів для створення громадської майстерні — одразу ж прийняли в ньому участь, і виграли, — розповідає відповідальна за проект Оксана Починська, спеціалістка відділу економіки, розвитку та інвестицій Медведівської ОТГ, — для участі у проекті ми знайшли на території села підходяще приміщення, запросили до праці та наставничества наших сільських майстрів. Селу дуже не доставало такого місця, де можна щось полагодити чи зробити, поспілкуватися, обмінятися досвідом. Я сама народилася в Черкасах, коли свого часу переїхала у село, була здивована, що багато сільських жінок не вміють шити, зате тепер у наших господарочок є можливість попрактикуватися у шитті на зручній і слухняній електронній машинці".
Розмістилася майстерня у будівлі старої пошти. Силами громади її відремонтували, а для майстрів по дереву та металу добудували додаткову кімнату. Головною метою створення громадської майстерні стало наповнення її сучасним обладнанням, яким під наглядом досвідчених майстрів зможуть вільно користуватися селяни. Також проект допоможе людям отримувати якісні послуги на території своєї ОТГ та економити час і кошти.
Родзинка Медведівської майстерні — міні-перукарня на два крісла (доросле і дитяче), у якій хазяйнує перукар Наталія Басівська. Саме вона першою приступила до роботи. Жінка теж переїхала до села і навіть не сподівалася коли-небудь знайти тут роботу за фахом. Тепер черга до неї розписана на тиждень, а сама Наталія планує не тільки наводити красу односельчанам, а і викладати старшокласницям перукарську справу.
Поряд з нею розмістилася швейна зона. Тут панує кравчиня Олена Рожкова. Жителька Медведівки вже багато років займається пошиттям та ремонтом одягу. Каже, що клієнтів вистачатиме завжди: "Найчастіше люди в селі шукають швачку, щоб та поремонтувала одяг. Черкаси та Чигирин далеко, а інколи — і надто дорого, щоб користуватися послугами міських майстрів. У нашій майстерні кожен зможе самостійно відремонтувати свій одяг після інструктажу про техніку безпеки. Він безкоштовний і короткий".
Громадські майстерні задумувалися не тільки як центри побутового обслуговування у громадах, де кожен може скористатися обладнанням для ремонту речей чи послугами майстра. Організатори також планували, що вони перетворяться на освітні простори. Більш того, вбачали в громадських майстернях ланцюжки передачі практичних навичок і знань від старшого покоління до молоді.
Майстерня у Медведівці відкрилася всього два тижні тому, а майстер по дереву Леонід Посипайко вже встиг провести для сільської малечі майстер-клас по роботі з деревиною. Дітям було дуже цікаво працювати з інструментами та створювати щось своїми руками, зі стандартної фанерної заготовки кожен вирізав щось своє — неповторне. Майстер по металу Анатолій Громовий провів для дітей ознайомчий екскурс по своїй частині обладнання, має надію, що справлене враження допоможе дітям проявити інтерес до цієї професії.
Наповненню сільської майстерні позаздрить будь-який рукастий чоловік — сучасні станки, сварочний апарат, величезний набір інструментів, промисловий пилосос. Також у майстерню придбали 3D-принтер, завідує ним вчитель інформатики. Під його керівництвом роботу на принтері буде опановувати місцева молодь, та й шкільні заняття з програмування стануть цікавішими.
Обладнання надається майстрам в оренду за символічну плату — 1 гривню на місяць. Прайс на їхні послуги вдвічі нижчий, ніж у районному центрі, є пільги для соціальних категорій. А за невелику плату, всього 50 грн за годину, жителі ОТГ можуть самі користуватися в майстерні будь-яким її обладнанням чи інструментами. У планах керівництва ОТГ розширяти спектр послуг — долучити фахівців по ремонту холодильників та пральних машин, запросити до команди майстерні майстра по ремонту взуття.
Будівництво такої майстерні у Медведівській ОТГ стало можливим завдяки грантовому проекту "Запуск громадських майстерень у 3 громадах Черкаської області", який впроваджувався у межах спільного проекту "Посилене партнерство для сталого розвитку", що реалізується ПРООН в Україні за фінансової підтримки Уряду Швеції.
А допомагали реалізувати ідею на практиці Черкаські волонтери з Відкритої майстерні-лабораторії Precious Lab, яка знаходиться в обласному центрі — Черкасах.
Хто такі Precious Lab і чому вони розуміються на громадських майстернях?
Precious Lab — це перша громадська майстерня на Черкащині. На відміну від сільських ОТГ, це повністю волонтерський проект, створений молодими жителями міста як простір для втілення креативних інженерних ідей у життя.
Майстерня виникла два роки тому із інтересу до переробки пластику. Лідія Криштоп цікавилася вторинною переробкою, почала займатися сортуванням сміття, Максим Скорик мав різний інструмент, який дозволяв щось робити з цим пластиком, а Руслан Манжула став науковим популяризатором корисної екологічної ініціативи. Молоді люди об'єдналися, а потім вирішили ділитися досвідом з іншими.
Пізніше команда розширилася та знайшла приміщення під майстерню. Тут екоактивісти зробили не просто точку по переробці пластику, а фаблаб (Fabrication laboratory) – майстерню, де просувають екологічні технології та показують, скільки всього можна зробити своїми руками.
Поступово у майстерні зібрали все необхідне для технічної творчості — електроінструменти, станки, 3D-принтер, швейну техніку. Через рік, щоб почувати себе просторніше, команді навіть прийшлося переїжджати у вдвічі більше приміщення. Максим Скорик, один із засновників майстерні, стверджує: в Precious Lab зараз можна зробити майже все, аби було бажання та готова ідея.
"Ми намагалися створити такий простір, який дозволив би кожному прийти до нас, як у спортзал, і отримати доступ до будь-яких необхідних для технічної творчості інструментів, — розповідає Максим, — у нас можна відремонтувати зламану річ, створити прототип чогось, провести майстер клас. Ми називаємо нашу майстерню лабораторією, а себе лаборантами, загалом це схоже на коворкінг в айтишників, але в нашому випадку це кулібіни, технарі".
Сам Максим володіє майже всіма наявними у лабораторії інструментами і є майстром на всі руки — працює з деревиною, металом, шиє, зварює, і з задоволенням ділиться своїми знаннями з відвідувачами і резидентами лабораторії.
Стати користувачем творчого простору, а в майбутньому і вплинути на його концепцію може будь-хто. "Ми завжди відкриті для співпраці і спілкування, — каже Максим. — Наша ідея полягає ще і в тому, щоб такий простір можна було б повторити в будь-якому райцентрі нашої країни, все, що для цього потрібно — це ідеї, люди, які їх генерують, і ресурси, які в принципі доступні кожній громаді. Ми починали втрьох, зараз у нашій команді 12 однодумців, кожний з яких привніс до лабораторії щось своє. Оренду та комунальні теж сплачуємо разом, а заробленого на послугах ще й на печеньки вистачає. Звісно, хотілося б вийти на взаємовигідний діалог з владою, але бюрократичні гонки настільки виснажливі, що нам поки що простіше вийняти з власних кишень кількасот гривень, ніж витрачати нерви та час на узгодження божевільної кількості документів".
Співробітники Precious Lab виступають консультантами, допомагають у ремонтах, читають лекції, надають неформальну освіту — тобто, показують, як користуватися електролобзиком, або точити на станку, або зварювати метал, або користуватися 3D-принтером. На будь-який запит у молодих креаторів є рішення для того, щоб кожен бажаючий в сфері технологій і матеріалів отримав щось своє. Лаборанти не тільки вчать інших, а й удосконалюються самі — опановують нові технології, вчаться працювати в соціальних мережах, вирішують проблеми порозуміння: "Всі ми різні — треба домовлятись, бути цивілізованими, разом знаходити спільну мову. До речі, карантин нам у цьому дуже допоміг".
Проблема у проекту одна — монетизація. Цьому теж ще потрібно вчитись, адже громадська лабораторія це не бізнес, а спільна справа, спрямована на системні зміни у суспільстві. Незважаючи на це, у Precious Lab вже є результати — декілька її членів вже мають свої продукти, які були розроблені в майстерні і завдяки їй вже проходять обкатку на ринці.
"Починайте з малого, — радить Максим Скорик, — це може бути просто сарай або гараж, який стане добрим стартовим майданчиком для започаткування такого роду проектів. Для міст це буде більш креативна штука, в селах — для забезпечення побутових потреб місцевої громади на рівні маленького будинку побуту. Головне навіть не гроші, а люди, відкриті до нових знань, бо майстерня без людей — то музей, набір експонатів. Практика показує, тільки з такими, як ти сам, можна отримати новий досвід. Такі люди є всюди. Головне — не мовчати про себе. Треба просто говорити голосно — хто ти такий, рано чи пізно люди вас почують і скажуть: Ого, це чуваки, з якими ми хочемо бути разом і спільно щось робити!".
