“Дім хвостів”: як в Ірпені на Київщині працює притулок для тварин з інвалідністю
У чому проблема?
Проблема покинутих тварин в Україні гостро стояла й до війни, а після 24 лютого 2022 року — лише поглибилася. На вулицях опинилися тисячі тварин-компаньйонів — за даними зоозахисників, у тилових областях кількість тварин у притулках зросла на 20-30%, у зооволонтерів з прифронтових областей — на 60%, а у притулках біля фронту — на 100%. Давати раду всім покинутим тваринам уже наявним закладам стає дедалі складніше — не вистачає рук та ресурсів. Коли ж ідеться про травмованих та поранених тварин — то й поготів.
Яке рішення?
Для чотирилапих, які не можуть самі подбати про свою безпеку, єдиною надією на порятунок стають небайдужі люди. На початку повномасштабної війни Анастасія Тиха вивезла з Ірпеня більш ніж 20 травмованих тварин і тварин з інвалідністю. Сьогодні заснований нею притулок-хоспіс для поранених та травмованих тварин "Дім хвостів" став новим домом для майже 70 собак та котів.
Як у притулку допомагають покинутим тваринам, рятують їх від травм та хвороб, знову ставлять на ноги й дарують надію на повноцінне життя, "Рубриці" розповіла засновниця притулку.
Як це працює?
Шанс на життя
Анастасія та Артем на початку створення притулку
Історія притулку "Дім хвостів" почалася чотири роки тому, коли Анастасія Тиха разом із чоловіком почали брати у волонтерів собак на перетримку.
"Я вступила навчатися на ветеринара, ми почали шукати роботу й будинок, і я подумала: чому б одразу не почати працювати з тваринами?" — згадує Настя.
Тоді подружжя знайшло оголошення про перетримку собак. Так Настя та Артур почали опікуватися тваринами — спершу пів року допомагали з перетримкою, а опісля "взяли першого волонтерського котика". Відтоді й почалася історія, власне, притулку.
Хоспісом притулок став два роки тому, коли Настіна подруга-волонтерка привезла першого собаку з інвалідністю. За словами Анастасії Тихої, саме відтоді вона зрозуміла, що хоче опікуватися тільки такими тваринами.
Зооволонтерка поставила собі за мету — дати знедоленим тваринам шанс на краще життя, довести, що вони мають повне право на такі почуття з боку людини, як ласка, любов і турбота. Так в Ірпені з'явився притулок для хворих тварин із фізичними й психічними особливостями, тварин з інвалідністю, собак та котів із будь-якими фізичними вадами, безлапих, сліпих і глухих.
Коли почалася повномасштабна війна, Настя з Артуром не хотіли покидати будинок, довго сподівалися, що окупанти не зайдуть у місто. Вибиратися з майже трьома десятками тварин здавалося нездійсненою місією — молоді люди тверезо оцінювали свої можливості й розуміли, що всіх вивезти буде дуже важко.
Надія на краще жевріла до того моменту, поки звідусіль не почали лунати автоматні черги. А коли в Ірпені вимкнули всі комунікації, стало ясно, що треба евакуюватися.
На той момент у притулку було дві собаки з перебитими хребтами — одного збила машина, другого побили й винесли в ліс. У третього не було двох лап, ще один пес не мав задньої лапи.
"Рік тому ми вийшли з дому в порожнечу"
В евакуацію Настя з чоловіком зібралися за 15 хвилин. Тоді вони навіть не знали, де будуть жити та де прилаштують тварин — про це мала подбати їхня подруга-волонтерка Сніжана, що чекала на них у Києві.
Завданням було пройти через весь Ірпінь, а потім перейти міст та завантажити тварин у машину, яку надали інші волонтери з благодійного фонду "Плюшка".
Відстань у три кілометри подружжя з собаками долали довгі три години. Кілька собак зірвалися з повідців і втекли, інших довелося нести на руках.
"Ми йдемо по Університетській, розстріляні машини та трупи. Ще один собака, Зюзя… виривається з нашийника, дивиться на мене й тікає. Я стою й розумію, що не можу побігти за ним, інакше доведеться всіх покинути. Підходимо до мосту. Військові біжать до нас і запитують: чим допомогти? Як я була рада цій допомозі! Сил не вистачало", — згадує Настя.
За тваринами, що загубилися, довелося вертатися кілька разів. Майже всіх вдалося відшукати. По дорозі забрали вівчарку зі зруйнованого будинку та ще двох собак, яких покинули сусіди. Окрім собак та котів, зоозахисники вивезли в безпечне місце також хамелеона, черепаху та хом'яка.
Світлина надії
Анастасія Тиха з врятованими тваринами на мосту на виїзді з Ірпеня, березень 2022
На мосту Настю з собаками оточили журналісти. Саме тоді американський фотограф Крістофер Очіконе і зробив ту саму світлину, яка в березні 2022 року облетіла всі українські й закордонні видання. На ній дівчина з гордо піднятою головою виводить із російської окупації своїх чотирилапих друзів. Старих, змучених, переляканих, без лап та на візках, але — не покинутих і не зраджених.
Як зізнається Настя Тиха, на фото вона свариться з фотографами, що заважають пройти через міст. Утім, ця світлина стала дуже помічною для мешканців притулку. Саме завдяки людям, які побачили це фото й так дізналися про Настю та її тварин, подружжю та їхнім підопічним вдалося знайти тимчасове житло в Києві. І саме завдяки цьому фото всім собакам, що потрапили в кадр, вдалося знайти нові родини за кордоном.
"Так, це фото дуже нам допомогло. Уся ця ситуація підштовхнула нас із чоловіком на більш активні дії щодо розвитку притулку. Тоді все пройшло максимально ідеально, наскільки це можливо. Зазвичай інвалідів не беруть із притулку, але всі тварини з фото роз'їхалися по сім'ях", — каже зооволонтерка.
Як "Дім хвостів" живе зараз
Анастасія Тиха з підопічними
Після деокупації пара повернулася в Ірпінь і відкрила оновлений притулок, у якому прихистила десятки постраждалих від війни котів і собак. "Ми орендували більший будинок. Нам дуже пощастило — людина, у якої ми його винаймаємо, не дуже за нього переймається, а тварин любить. Здавав нам за такою умовою, щоб ми продовжували собаками займатися", — ділиться Настя Тиха.
До війни в притулку було 20 собак і 2 коти, зараз — 51 собака та 15 котиків. Старі, з інвалідністю, онкохворі. Більшість із них — евакуйовані з гарячих точок та лінії фронту.
Прохання про допомогу чотирилапим найчастіше надходять через соціальні мережі, а в притулку вирішують, чим можна допомогти. Тварини приїжджають у "Дім хвостів" з усієї країни — не лише прифронтових територій. Травми й дефекти в них теж різні — від вроджених патологій до інвалідності внаслідок травми. Лише за минулий рік подружжю вдалося врятувати більш як 300 собак.
Собаки-підопічні притулку
"Звичайний наш день у притулку проходить так: встаємо, прибираємо за собаками, миємо інвалідів, роздаємо ліки, годуємо. Їдемо клініками та ввечері повторюємо пункти вище. І так по колу. Коли привозять нову тварину, вона проходить спочатку через клініку, де роблять усі необхідні аналізи та діагностику, якщо потрібно, лікування та операції. Потім приїжджає до притулку і живе у нас", — розповідає Анастасія Тиха.
У притулку немає вольєрів для тварин з інвалідністю, хворі тварини живуть із людьми в будинку. Догляд за ними складніший — у них часто виникають пролежні та рани на тілі. Але, як каже хазяйка притулку, до візків собаки з інвалідністю звикають швидко й дуже радіють можливості знову бігати.
Імена вихованцям придумують разом із підписниками сторінок притулку в соцмережах.
На фото вище — Лисичка. Її збила машина на трасі. Ця собака — одна з перших взятих інвалідів у притулок, вона має дуже складний перелом, навіть повзання їй дається важко.
Вівчар Майор з фото вище відслужив 10 років на кордоні, навіть має нагороди. Він теж потрапив під колеса неуважного водія. Майор приїхав у Ірпінь поїздом. Настя Тиха згадує, що йому було дуже страшно, він боявся ворушитися, замерз, у поїзді було жахливо шумно, а їхав він понад 12 годин. Але вибору не було — повернути Майора до життя погодилися тільки в "Домі хвостів". У Майора — травми хребта, роздроблені два хребці, інші проблеми, але Настя одразу повірила у хорошу вдачу собаки — бравий Майор тримався, у клініці намагався згризти катетер і підвестися, та й апетит у нього добрий.
Сміливця вже виписали з клініки, і йому одразу замовили візок. "Майор пішов у відставку, але продовжує жити! Сподіваюся, ми забезпечимо йому гарну пенсію", — радіє за нового вихованця Анастасія Тиха.
Пес Тьома приїхав до ірпінського притулку з Херсона. Хворий та з численними переломами. У Тьоми тепер є дім. І хоча він, за словами Анастасії, уже витратив три з дев'яти своїх життів, але вчергове вихопив щасливий білет — і тепер живе у Німеччині.
А це — Бос. Нинішня весна стала для нього жахливим часом. Живодер, важко назвати таку істоту людиною, познущався з собаки, відрубавши йому передні лапи. Бос пролежав кілька днів у бруді, муках та болю, поки його не знайшла одна небайдужа жінка, яка організувала його перевезення та супровід у "Дім хвостів". Тепер на Боса чекає операція — потрібно сформувати кукси й підготувати їх до протезів. На новому місці пес агресивно захищається й не дає підступитися до себе. Настя говорить: "Бос втратив віру в людство…", але хочеться сподіватися, що лікування, дбайливий догляд та ласка зможуть повернути собаці довіру до людей. Допомогти Босу знову ходити може кожен охочий — зараз на сторінці притулку в Інстаграм оголосили збір на його лікування.
"Вони — мої. З першого погляду"
"Чесно кажучи, піклуватися про тварин моя мрія, — ділиться Анастасія Тиха. — Я хотіла стати ветеринаром і працювати у зоопарку. Усе моє життя пов'язане з тваринами — перший собака з'явився в мене, коли мені було 6 років".
На питання, чи є у неї улюблені вихованці, Настя зізнається, що їх аж 11. П'ятеро з них — врятовані собаки, а чотири коти теж підібрані з вулиці.
"Буває так, що собака з першого погляду «твій», а буває — що навпаки, він тебе ненавидить, але ти його лікуєш, терпляче доглядаєш і таки домагаєшся його приязності, і тоді вже ти його нікому віддати не можеш", — ділиться Настя.
Дівчина зізнається, що сьогодні часто стикається з нерозумінням людей — очікування від притулку часто такі, ніби він має прийняти всіх-всіх постраждалих собак і котів, але насправді ресурси у "Дому хвостів" обмежені. Настя каже, що іноді доводиться відбиватися в соцмережах і від гейтерів: "Були моменти, коли хотілося все кинути або хоча б законсервувати все, як є, не приймати нових тварин, бо часом буває дуже важко: інколи я переоцінюю свої можливості, часом багато тварин помирає… Але мене підтримує чоловік, мої дві помічниці, мої батьки — вони возять нас скрізь, допомагають із собаками й навіть взяли пару собак до себе на перетримку. Але головне — мене підтримують і надихають ті тварини, які живуть у нас".
Ще більше корисних рішень!
У лютому 2023 року 20-річна волонтерка Анастасія Тиха отримала Всеукраїнську зоозахисну премію. Разом з Анастасією Тихою відзнаку отримали ще 19 українських зоозахисників. Ініціатором нагородження, спільно із МФО "Гуманна країна", виступила зоозахисна організація UAnimals.
"Перша Всеукраїнська зоозахисна премія — наш спосіб подякувати сотням тисяч українців, які під обстрілами та в окупації продовжують рятувати тварин: собак і котів, корів та овець, тигрів і левів. Ми вручили двадцять статуеток волонтерам і зоозахисникам, яких номінували українці та обрало журі. Вважаю, що таких нагород в Україні має бути в тисячі разів більше. Для бабусі, що в окупації ділиться їжею з безпритульними тваринами. Для військового, який рятує кожне життя поруч, захищаючи Україну. Для всіх тих, чиїх імен ми можемо навіть не знати, але чиїм героїзмом надихаємось щомиті", — зазначив засновник UAnimals та ініціатор премії Олександр Тодорчук.
