“Парк темного неба” та жива пам’ять про воїна: як пластуни на Львівщині допомагають туристам та вшановують товариша

У чому проблема?

Похід у гори може бути небезпечним навіть для досвідчених туристів, а особливо в холодну пору року. На Львівщині туристи, вирушаючи у гірські походи до національного парку "Сколівські Бескиди", часто не можуть вірно розрахувати час і, вертаючись назад, не встигають спуститися в населений пункт засвітла. Людям доводиться таборитися для ночівлі просто неба або ж телефонувати працівникам парку, аби їх звели донизу.

Яке рішення?

На горі Параска, яка розташована в Сколівських Бескидах, на маршруті з найбільшим потоком туристів, відкрили новий туристичний прихисток. Гірський будиночок став не тільки місцем, де люди зможуть відпочити, перечекати негоду та переночувати, а й живою памʼяттю загиблому захисникові України. "Прихисток ТТ", а саме так назвали туристичний притулок, побудували на честь пластуна та військового Тараса Гаврилишина, який загинув 1 листопада 2022 року під час звільнення Херсонщини.

Як це працює?

Тарас-Тимофій Гаврилишин (пластове псевдо — "ТТ" (ТеТе), військове — "Гаррі") —  захищав Україну в 45 окремій артилерійській бригаді. Багаторічний пластовий лідер та провідник морського пластування, інструктор з навігації та астрономії загинув під Херсоном, звільняючи місто від російських окупантів. Тарас Гаврилишин нагороджений відзнакою ВМС ЗСУ та посмертно пластовою відзнакою "Залізний хрест".

"Ми зналися з Тарасом ще з 2002 року з пластового морського табору і після цього майже щоліта та щовесни спільно організовували водні табори та сплави для дітей та молоді. Загалом Тарас був у Пласті ще з 1997 року і того часу щороку волонтерив, виховуючи через пластові заняття сильних та свідомих молодих українців на акціях, вишколах, таборах, сам неодноразово був «капітаном», тобто лідером тих заходів. Попри Пласт, Тарас будував кораблі (козацькі Чайки), переходив на них через Чорне море, маркував туристичні маршрути, був гірським туристичним гідом. Ми дуже його любили та поважали за професійність, самозарадність, чудове та непересічне почуття гумору. З ним завжди було безпечно", — розповідає пластунка та громадська активістка Юлія Гвоздович, яка стала координаторкою проєкту гірського прихистку.

Про те, щоб на горі Параска зʼявився туристичний прихисток, Тарас Гаврилишин мріяв ще до війни. Одногрупники-географи пластуна кажуть — це була одна з перших підкорених ним вершин, яку він дуже любив та навіть професійно маркував там шляхи для туристів. 

"Якось при ватрі Тарас, бувши уже на фронті, ділився своїми ідеями та мріями із побратимами, та висловив думку, що у разі чогось, хотів би бути похованим на горі Параска та щоб друзі спорудили там прихисток для подорожніх. Він і сам ще за життя починав будувати гірський прихисток, але на жаль, місце нам невідоме. Тож, коли ми почули сумну звістку про його загибель і побратими передали його останню волю, то у нас вибору і не було, ми просто не могли цього не виконати. Поховати його на горі не було можливим, але спорудження прихистку — це найменше, чим ми могли подякувати за нашу десятилітню дружбу та його відданість Україні", — продовжує Юлія Гвоздович.

Реалізовували проєкт-мрію захисника його рідні та друзі з Пласту, а саме з його куреня, до якого він належав і який свого часу очолював, це "Чорноморці" та "Чорноморські хвилі". На всіх етапах реалізації задуму їм допомагало багато людей, для яких, за словами Юлії Гвоздович, це було справою честі. Це були і народні депутати, які допомогли вирішити бюрократичні моменти, і юні пластуни, які розробили та продавали пластові співаники на пам'ять про Тараса, а потім усі кошти передали на реалізацію проєкту. І хоча Тарас не був навіть зареєстрований у соціальних мережах, але за своє життя він був знайомий з сотнями людей, яких навчав, допомагав, водив в гори чи сплавляв по річках Карпат, тож ініціатива з перших днів набула чималої суспільної підтримки — до збору долучилися пластуни з діаспори, більше ніж 500 тисяч гривень зібрали через спільнокошт, а вікна, двері та частину деревини, з якої збудований прихисток, пластунам подарували місцеві бізнесмени.

"Роботи на місці стартували 29 вересня 2023 року. Проєкт ускладнювала логістика, яка передбачала доставку матеріалів майже під саму вершину, де не було нормальної дороги, а наші майстри мусили щодня підніматись кілометр в гору пішки. Але з усім тим, вони впорались — вже 25 листопада 2023 року мрія Тараса здійснилася", — каже Юлія Гвоздович.

Гірським туристичним прихистком називають невелику некапітальну будівлю із вільним безоплатним доступом, що розташована у найбільш потрібних, з огляду мандрівництва, місцях у межах або біля піших гірських маршрутів. Споруда повинна бути захищеною від води та вітру, мати міцну конструкцію. На теренах України більш відомий термін "колиба", однак у пластунів куренів "Чорноморці" та "Чорноморські хвилі" було на меті збудувати саме прихисток — більш технологічну, практичну та довговічну споруду, за зразком уже реалізованих подібних проєктів у Татрах та інших гірських масивах Європи.

Гірська оселя на честь загиблого захисника Тараса Гаврилишина запроєктована каркасним будинком по типу A-frame будівлі й розділена на три частини:

1. Тераса перед входом: із краєвидом на Боржаву, Тростян; 
2. Приміщення для туристів: з триярусними лежаками, розрахованими на 6-18 осіб (разом із можливістю спати на підлозі на кариматах);
3. Службове приміщення лісників: з двоярусними лежаками, розрахованими на три особи, і окремим входом, але ймовірно, ця частина також стане відкритою для туристів. 

Усі конструкції побудовані з деревини, є утеплення, ізоляція, покриття — металопрофіль; з весни 2024 року буде встановлено блискавкозахист. Гірський прихисток розташований недалеко від вершини гори та найближчого джерела води (400 метрів вниз). А сама споруда займає лише частину галявини, щоб на її території було зручно також розкладати традиційні намети для ночівлі.

"За життя Тарас сам часто бував інструктором із рятівництва, медичної допомоги, самозарадності та виживання в лісі, неодноразово у нас траплялись непередбачувані безпекові ситуації, у який ТТ завжди мудро долав загрози та допомагав врятувати життя та здоров'я учасників заходів, — говорить Юлія Гвоздович. —  Цей проєкт — чудове продовження того, що він робив до великої війни — допомагав іншим, мандрував горами, милувався річками та морем — у прихистку розміщені картини моря від друга військового — художника Івана Гаврилка".

Прихисток на горі Параска не звичайний ще й тому, що він є першим на Львівщині з-поміж майбутньої мережі подібних прихистків, що формуватимуть концепцію "Парку темного неба", над яким працюють пластуни та члени Львівського астрономічного товариства. 

Йдеться про місця у високогір'ї Карпат, створені для спостережень за зоряним небом. Тож у межах реалізації проєкту у квітні, до річниці з дня народження Тараса Гаврилишина, планується закупити мобільний телескоп для організації астрономічних спостережень під час перебування у прихистку. Його можна буде взяти в оренду внизу — в адміністрації парку чи лісництва. Для пластунів, які проводять табори та мандрівки біля прихистку, а також для навчальних заходів місцевих шкіл оренда буде безплатною. Також у прихистку та в прилеглих громадах планується проведення періодичних астрокемпів та інших заходів із розвитку астрономічного туризму. Цей напрям був близький і для самого Тараса, адже він був багаторічним інструктором з астрономії в пластових таборах, де навчав дітей та дорослих, а потім і військових свого дивізіону, читати зоряне небо.

Ще більше корисних рішень!

"Ми знали останню волю Тараса і знали добре його самого, і це дало можливість той сум та відчай, який ми відчули після його загибелі, спрямувати у суспільно корисний проєкт, який по факту продовжив його справу життя. Така пам'ять дійсно буде максимально довгою, — говорить координаторка проєкту гірського прихистку Юлія Гвоздович. — Мені б дуже хотілось, аби перемога України була якомога скорішою, а друзі та близьке оточення підходили більш любляче та креативно до вшанування пам'яті тих, хто віддав своє життя за цю перемогу — втілюючи незавершені справи чи ідеї захисників/-ць, роблячи щось корисне для громади чи суспільства. Щоб імена полеглих захисників поширювалися у широке соціальне коло. Звісно, кожен випадок індивідуальний, але таке вшанування пам'яті дає змогу легше пережити втрату, спрямувати почуття суму та жалю у щось корисне, яке буде слугувати довгий час, а не залишиться просто запилюченою меморіальною табличкою на фасаді".

Координати прихистку: 49°04'00.9″N 23°24'56.3″E. Прихистком зможуть безплатно скористатись усі охочі мандрівники на гору Параска, без попереднього запису чи дозволів.

Дізнатися більше про прихисток на честь Тараса Гаврилишина можна на сайті проєкту або у фейсбуці.