“ПереФарбований Лис”: як і навіщо працює український проєкт навкололітературних ігор 

У чому проблема?

Війна рф проти України — не лише про руйнацію житла та інфраструктури. Під час повномасштабного вторгнення стало зрозуміло — ворог намагається знищити абсолютно все українське. Під час цієї війни багато українців усвідомили — ідентичність і самобутність є запорукою виживання нації. Знати та цінувати свою мову, історію та культурний спадок — важливо, як ніколи.

Яке рішення?

За півтора року з початку повномасштабного вторгнення запит на усвідомлення української ідентичності значно зріс. У мовних та літературних клубах, бібліотеках, центрах культури та мистецтва співають народні пісні, проводять патріотичні виставки й майстер-класи, влаштовують вечори української поезії, знайомляться з колись забороненими сторінками історії України. 

Нещодавно "Рубрика" писала про інтерактивний проєкт "Лінгвоцид", покликаний до лагідної українізації та просвітництва. Авторка проєкту освітянка Валентина Мержиєвська на ньому не зупинилася. Вона та її однодумниця психологиня Марія Діденко створили студію навкололітературних ігор "ПереФарбований Лис". Ініціаторки проєкту, який підтримує Український інститут книги, впевнені — ігрова форма дозволяє глибше досліджувати українську літературу, отримувати нові форми взаємодії з нею, шукати в знайомих зі школи творах нові сенси та підтримку.

Як це працює?

Проєкт студія навкололітературних ігор "ПереФарбований Лис" народився під час повномасштабного вторгнення — влітку 2023. Він став відгалуженням уже сталого подкасту з однойменною назвою, у якому Валентина Мержиєвська і Марія Діденко перепрочитують українську літературу зі шкільного курсу. Сам подкаст в ефірі з 2020 року і вже налічує 90 основних та бонусних випусків, присвячених класичним літературним творам. Виявилося — поглянути в дорослому віці свіжим поглядом на знайомі з дитинства повісті, оповідання й навіть казки — допомагає переосмислити їх і навіть в дечому — себе. Адже чимало творів, які входять до шкільної програми, лишають по собі гнітючий посмак або взагалі залишаються незрозумілими. І це не дивно — більшість творів зі шкільної програми були написані не для дітей чи підлітків, а для дорослих.

Творчині "ПереФарбованого Лиса" кажуть, що проєкт не лише заохочує перечитувати класику, щоб позбутися упереджень шкільних часів, а й надихає слухачів досліджувати свій внутрішній світ, помічати стереотипи, позбавлятись обмежень. Крім того, шкільна програма є певним "спільним місцем" українського суспільства. Авторки ідеї вважають, ті твори, які читали або принаймні про які чули більшість українців, можуть стати підґрунтям для кращого розуміння себе і пошуку порозуміння в суспільстві.

"Література сприяє цьому, оскільки описує глибинні переживання персонажів і їхні роздуми, які читач може зіставити з власними. Література і суспільство взаємодіють між собою — риси, властиві людям у суспільстві, відображаються в літературі, і водночас прочитані літературні твори впливають на читачів, закладають цінності й підказують життєві вибори, — пояснює співавторка проєкту "ПереФарбований Лис" Валентина Мержиєвська. — Проте, якою б не була емпатія до персонажів під час прочитання книги, як би глибоко ми не занурювалися в аналізування мотивації й цінностей героїв, це здебільшого залишається поглядом зовні. А нам хотілося знайти форму глибшого занурення. І одного разу нас осяяло. Саме гра може стати тією взаємодією, яка дозволить пірнути з головою в той чи інший сюжет, безпосередньо приміряти на себе роль персонажа, спробувати відчути його і, можливо, щось змінити у проживанні сюжету. Так з'явилась наша студія навкололітературних ігор".

Наразі проєкт має чотири види ігор:

• рольова гра за "Кайдашевою сім'єю" Івана Нечуя-Левицького, розрахована на 8-12 учасників;
• гра-медитація на тему вигорання і відновлення за "Intermezzo" Михайла Коцюбинського. Паперову складанку для гри розробила художниця Анастасія Горнічар;
• гра типу "мафія" за романом Панаса Мирного "Хіба ревуть воли як ясла повні", для якої бажано мати не менше 10 учасників; 
• буріме за віршами українських поетів.

Участь в іграх — безоплатна та доступна кожному охочому.

Назва проєкту "ПереФарбований Лис", що відсилає до відомої казки Івана Франка, теж має особливий сенс. Цю казку читають у ранньому шкільному віці — вона знайома всім. А проте саме цей проєкт дозволяє поглянути на неї по-новому, переосмислити та зіставити з сучасним життям.

Гра є одним із дієвих способів руйнування стереотипів, кажуть засновниці проєкту. Відсутність фатальності в її процесі дає відчуття легкості й свободи, усуває страх помилки. На відміну від реального життя, у грі все можна "переграти", спробувати різні моделі поведінки, поспостерігати за наслідками виборів і, зрештою, перенести досвід, набутий у грі, у власне життя.

Під кожний окремий літературний твір в рамках "ПереФарбованого Лиса" авторки обирають певну механіку рольової чи психологічної гри, яка дозволяє зануритись у сюжет, спостерігати за різними ситуаціями, змінювати реакції й приміряти ролі різних персонажів, щоб зрозуміти їхню мотивацію, слабкі та сильні сторони. Ці ігри дозволяють виходити за власні рамки й експериментувати з новими підходами. Кожна гра завершується рефлексією і — можливо — переосмисленням власних поглядів.

Щоб створити гру за літературним твором, треба не лише мати ідею, а й зробити кілька пробних ігор, поступово уточнюючи баланс і динаміку гри. Власне, тому цей проєкт має  формат студії — тобто це простір, де гравці є водночас співтворцями. Ігри в "ПереФарбованому Лисі" не схожі на театр, де режисер має задум, а актори намагаються його втілити. У студії "ПереФарбованого Лиса" ніхто з учасників, в тому числі авторки гри, не знають наперед, до яких висновків чи осяянь приведе та чи інша гра. Тож гра тут — це те, що виникає між людьми й завдяки внеску кожного.

"Ми разом підкориговуємо гру в процесі самої гри, уточнюємо якісь моменти. І дуже важливою складовою кожної гри є, власне, самоаналіз. А це справді можуть додати лише учасники. Нам дуже щастить зі слухачами подкасту й учасниками студії, вони дуже вдумливо підходять до цієї діяльності й часом, завдяки їм, ми й самі відкриваємо справді несподівані, вражаючі моменти", — говорить Валентина Мержиєвська.

"Для мене гра  —  це про варіативність виборів, альтернативних сценаріїв, розширення спектра можливостей, — додає співавторка проєкту Марія Діденко. — Грайливі люди (такі, що вміють грати й залучати у гру інших) — це вільні люди, розслаблені й допитливі. Мене як психологиню завжди цікавить рефлексія після гри, бо, як на мене, у процесі нічого не відбувається просто так. Це ще один інструмент самопізнання, тому цікаво потім ставити запитання на кшталт "що у мене спільного з цим персонажем, а що відмінного?", "чому я зробив у грі саме так і чи корелює це якось зі мною у житті?", "яку силу цього персонажа я можу взяти собі?". Прикольно, коли на гру приходять дуже різні люди, з різним досвідом і бекграундом — тоді з одного боку немає тиску, щоб вписатися, а з іншого — бачиш, що навіть таких різних людей об'єднує інтерес до української літератури й культури".

Проєкт "ПереФарбований Лис" має кілька задач:

• позбавити дорослих, які вчили літературу в школі, різних стереотипів щодо української класики (наприклад, що, українська література — трагічна, про кріпаків і визвольну боротьбу), ослабити упередження й зацікавити нею, заохотити перечитати в дорослому віці, щоб скласти власне враження;
• зацікавити не лише самими творами, а й персоналіями авторів та історичним контекстом написання творів;
• підказати вчителям ключики для обговорення складних творів, зважаючи на вікові особливості учнів.

Але є й глибші мотиви. Авторки проєкту діляться, що прагнуть відшукувати в літературних творах моделі поведінки, притаманні українцям, які виховуються з покоління в покоління. Певні традиційні життєві кроки, звичні реакції на ті чи інші події. А в процесі гри разом з гравцями — аналізувати їх та вчитися обирати свідомо — чи варто їх наслідувати, чи відкоригувати.

Крім того, Марія та Валентина кажуть, що створення таких навкололітературних ігор може допомогти виявляти світоглядні установки та їхні побічні ефекти у творах, а отже — й перенесені у життя. Наприклад, у багатьох творах української класики персонажі прагнуть свободи, але далеко не всі знаходять, як здобутою свободою розпорядитися. Обмаль творів, де персонажі цінують освіту. Безліч тих, де втрапляють в халепу через внутрішній розбрат.

Усвідомлене читання саме по собі є словесною і рефлексивною практикою. Новий, дорослий, погляд на знайомі з дитинства сюжети дозволяє розвинути розуміння культурних контекстів взаємодії людей, відчути правила різних соціальних просторів, краще зрозуміти своє коріння та власну ідентичність.

Проте студія навкололітературних ігор пропонує проживання книжкових сценаріїв не лише через обговорення, а й через дію. Завдяки цьому осмислення твору доповнюється іншими враженнями — тактильними, візуальними, додається досвід емпатії й командної взаємодії. Ігри дозволяють розширити спектр переживань і роблять цей досвід таким, що запамʼятовується надовго.

А в них точно вийшло?

Насамперед "ПереФарбований Лис" — як подкаст, так і ігри — орієнтований на широке коло дорослих людей, які шукають свіжого погляду на українську класику. Проте частина слухачів та учасників є вчителями, бібліотекарями, кураторами гуртків тощо, які взаємодіють з дітьми й підлітками. Авторки ідеї сподіваються, що такі учасники зможуть впроваджувати досвід гри у свою практику. Ще частина дорослих — це батьки, які можуть спиратись на досвід переосмислення літератури у супроводі освіти власних дітей, створювати через гру додатковий простір спілкування й порозуміння.

Враженнями від ігор "ПереФарбованого Лиса" вже діляться учасники. Олександра — книжкова блогерка "Запекла книгожерка" каже:

"Це геть новий рівень книжкового дозвілля. Грали у щось на кшталт D&D (Підземелля і Дракони) за мотивами «Кайдашевої сім'ї». Дуже захоплива рольова гра, значно більша за традиційне обговорення твору і персонажів — це було емоційно, глибоко, з потужнішим акцентом на психологію. Ну і ще це було дуже й дуже весело. Я побувала у шкурі Мотрі, позмагалася з «родиною» за груші й під кінець напоїла усіх настоянкою (на жаль, лише уявною, але то ж була лише перша зустріч)".

Тетяна, вчителька школи Kaizen, разом із колегами теж брала участь у грі "Кайдашева сім'я":

"Це було дуже круто! Було цікаво перетворитися на іншу людину, придумати її характер, поєднати її з іншими, основними персонажами. Дуже класно поспостерігати за своїми колегами зі сторони та подивитися на нашу взаємодію разом в такій ситуації".

Засновниця школи Kaizen Анна додає, що ситуації, які створювалися сюжетом, дозволили побачити поведінку колег у нових, незвичних для них моментах, розкрили лідерський та творчий потенціали.

Навкололітературні ігри в студії діють і як різновид психоемоційного розвантаження. Марина, мама і журналістка, з гумором розповідає, як рідні та знайомі, почувши про її втому, навперебій радили їй зайнятися бджолами, вишивати, більше гуляти в лісі, "завести котика/собачку/акулу/Бейбі-Йоду". Усе це — щоб хоч трохи випадати з виснажливої реальності й відпочивати. Проте Марина знайшла підживлення саме у літературних іграх "ПереФарбованого Лиса":

"Ми осмислювали «Інтермеццо»… Перед нами лежали роздруківки зі схемою зеленої мушлі, у створках якої слід було заховати золоту перлину спокою. Ми вирізали, клеїли, розмовляли… Усе це занурило мене в якийсь медитативний стан, свідомість вилетіла назовні й кружляла, спостерігаючи, як з-під ножиць виходять деталі, як клей єднає їх у виріб, як тече наша необов'язкова розмова і як формується відчуття затишку, захищеності та впевненості. Здається неймовірним, що такі стани можливі всередині геноциду. Під час війни".

Ігровий досвід, на думку засновниць проєкту, допомагає людям краще адаптуватися до змін.

"Повномасштабна війна виштовхала зі звичної зони комфорту безліч українців і усі були вимушені стрімко вчитись чогось нового. І як виявилось — деякий ігровий досвід став дуже у пригоді. Не лише управління джойстиком у керуванні дронами, а й здатність домовлятись, вживатись в нові ролі, вчити мови, шукати ефективні логістичні зв'язки тощо — це все можна було тренувати в іграх. І багатьом це допомогло", — каже Валентина Мержиєвська.

Ще більше корисних рішень!

У жовтні проєкт, що стартував цього літа в Києві, вирушить із мандрівним туром іншими містами України. Всього їх 7 — Львів, Тернопіль, Вінниця, Кропивницький, Харків, Полтава, Івано-Франківськ. Мета туру — показати людям в різних частинах України, у яких несподіваних форматах можна працювати з літературними творами.

"Для мене мандрівний тур — це можливість розплескати нову культурну ініціативу за межі Києва. Свого часу я чимало подорожувала Україною з освітніми семінарами й завжди відчувала в цьому особливу цінність. Бо в столиці завжди різноманітних подій трохи більше, а в менших містах ця потреба у культурному пошуку, у спілкуванні з однодумцями, у створенні нового, не настільки забезпечена. Ділитися цікавими знахідками й відкриттями — це особлива насолода. Це приємно саме по собі. А окрім того, власне, спілкування — це те, що дозволить нам видобувати єдність і порозуміння в суспільстві. Не лише проти зовнішньої загрози, а й задля спільного розвитку. Тож, працюємо для насолоди у сьогоденні та згуртованості суспільства в майбутньому", — каже Валентина Мержиєвська.

Усі подробиці про тур та інші події дивіться в соцмережах проєкту Facebook чи Instagram. Участь в іграх безоплатна.

А якщо в когось після донатів на ЗСУ лишається ресурс на культурні та освітні проєкти і є бажання підтримати проєкт "ПереФарбований Лис", то це можна зробити через монобанку чи стати патроном проєкту на Patreon. Стати амбасадором проєкту можна за посиланням.