Жива спадщина: як на Харківщині відновили столітню хату-мазанку й перетворили її на центр громади 

У чому проблема?

Століттями росія знищувала українські традиції й тяглість роду. Це триває і зараз — через війну, розвʼязану агресором, українці втрачають свої оселі, сімейні архіви та раритети, можливість займатися городництвом, садівництвом, відвідувати з дитинства знайомі річки, ставки, ліси. Разом із цим люди втрачають можливість вести узвичаєний спосіб життя, який ґрунтується на знаннях та практиках, що були отримані від батьків, дідусів, бабусь.

Яке рішення?

"Жива спадщина надає людям сили та стійкості, допомагає людям залишатися собою. Задача українців — попри всі проблеми та виклики війни, зберегти традиційні знання, вміння, практики. Це має значення не тільки для виживання нас як нації, а й несе значний потенціал для повоєнного відновлення України: як для розбудови спільнот та соціальної згуртованості, так і для фізичної відбудови з використанням локальних ресурсів", — впевнені у громадській організації "Культурний діалог".

Громадська організація вже втілює ці принципи на практиці. Так, у селі Чернещина Краснокутської громади Харківської області "Культурний діалог" разом із місцевими відновив занедбану хату-мазанку у проєкті із символічною назвою "HLYNA-hub". Тепер у столітній хаті діє "preKRASNOkut" — простір для спілкування та спільнотворення.

"Рубрика" розповідає, як проєкт об'єднав людей, які цінують спадщину й вірять у потенціал місцевих знань та вмінь.

Як це працює?

Біленька красива хатка, яка розташована на пагорбі (белебні) над центральною вулицею села Чернещина, зараз добре помітна з дороги, що прямує через село. Але ще рік тому це була покинута садиба: за деревами та бур'янами її навіть не було видно.

Ідея відновлення сторічної хати-мазанки з'явилася ще в лютому 2023 року. Як розповіла Наталія Момот, директорка Краснокутського ліцею, відновити хату запропонували саме учні ліцею. На той час вони вже взяли участь у проєкті "Навчати та вчитися за допомогою живої спадщини", що реалізувався за підтримки фонду ЮНЕСКО. Команда вчителів та учнів обрала вивчати саме традиції будівництва й оздоблення української хати-мазанки — відтоді вони стали справжніми експертами в цій темі. Делегація з Краснокутщини навіть брала участь у Венеційському Бієнале з проєктом "Українська ДНК", де запропонувала принципи відбудови сучасної України зі збереженням традиційної культури.

Усі ці знання стали у пригоді з відновленням хати-мазанки, проте самих лише знань було замало. На допомогу прийшло місцеве самоврядування — Краснокутська селищна рада стала співорганізатором проєкту на умовах співфінансування. Так розпочалися роботи з відновлення мазанки.

Працювали над відновленням хати гуртом: спочатку працівники комунальних служб вирубали аварійні дерева, викорчували чагарники, прибрали городину, спланували територію. Тоді влаштували толоку-мазання — учні, вчителі, жителі села Чернещина та ще п'ятьох навколишніх сіл, голова громади та її колеги — загалом понад 50 людей доєдналися до спільних зусиль.

Традиційним був не лише спосіб відновлення хати — мазання. Сам підхід толоки, роботи гуртом — традиційний для українців.

"Навіть злива не завадила толоці: хоч мокрі, але ми були щасливі — від спілкування та спільної праці", — згадує директорка ліцею Наталія Момот.

Згодом стіни мазанки поґрунтували й побілили, а місцеві майстри відновили піч, стіни, підлогу, вікна, двері, дах.

"Раніше я ніколи не була на толоці й не розуміла наскільки важливою для згуртування громади є ця соціальна практика. Можу точно сказати, це — справжня магія взаємодії людей з глиною та між собою, вона обʼєднує та надихає до подальшої спільнодії. Також це важливі традиційні знання, які передаються з покоління в покоління та мають важливе значення для сталого розвитку, адже базуються на використанні місцевих ресурсів (глина) та екологічних підходах у будівництві", — ділиться враженнями Ірина Каць, менеджерка культури, засновниця та лідерка ГО "Культурний діалог".

Та відновлення хати було лише початком. Після толоки Ірина Каць зустрілася з активістами та головою громади. В результаті підписали меморандум про співпрацю, а спільно розроблений проєкт "HLYNA-hub" "preKRASNOkut" став одним з 10 переможних у конкурсі грантів від Cedos та Western NIS Enterprise Fund. На реалізацію своєї ідеї команда проєкту отримала фінансування в мільйон гривень.

Так почалося перетворення хати-мазанки на центр спільнотворення — доступний простір, де місцеві могли б збиратися на дозвіллі, спілкуватися, співпрацювати, а ще — вчитися нового. У випадку з традиційними ремеслами це, втім, радше добре забуте старе. Проєкт назвали "HLYNA-hub".

"Ми  хотіли звернути увагу саме на соціальну функцію та прикладне значення традиційних знань та вмінь для спільноти. Проведення в цьому «живому просторі» майстер-класів здалася нам найбільш вдалою ідеєю. Бо вона надає можливість вивчати й розуміти потенціал традицій для майбутнього. Дає простір для роздумів про сучасне значення цих традицій та можливість їх практикування із застосуванням сучасних знань та технологій", — говорить Ірина Каць.

Команда проєкту стверджує: "Традиційне — це не як музей. В нашому розумінні традиційне — це як кріпке коріння, з якого росте і квітне нове унікальне життя з власною ідентичністю".

Так, у просторі вже провели майстер-клас із виготовлення саманних блоків, який підготував та провів місцевий майстер — В'ячеслав Нікітченко. Саманний блок — це невипалена цегла, створена із суміші глини, соломи та піску. Загалом — це доступний та екологічний будівельний матеріал, адже заснований на локальних ресурсах (глина) та традиційних підходах у будівництві (мазання, гуртова робота, толока). Сумніватися в актуальності цього традиційного вміння не доводиться — щодня росія продовжує руйнувати домівки українців.

У центрі облаштували освітній простір — тут можна не лише проводити майстеркласи з майстрами, але і вчителям проводити уроки. Майстеркласи в хабі-мазанці відкриті для дітей не лише Краснокутського ліцею, але й з прилеглих сіл. Так, наприклад, учні шкіл громади вже відвідали заняття з оздоблення вікон і дверей хати-мазанки, роботи в кузні та виготовлення бовдура (димаря). А ще команда проєкту створює каталог місцевих майстрів — у цьому їм допомагають діти, що розпитують своїх батьків, дідусів та бабусь про родинні традиції та ремесла в громаді.

Крім того, у хабі планують проводити виставки, презентації та зустрічі громади.

"Насправді, не так вже й складно знайти носіїв традицій та знань, адже жива спадщина — це ми самі та наші односельці, — коментує лідерка ГО "Культурний діалог" Ірина Каць, — і якщо говорити про збереження такої спадщини, це означає просто підтримувати її життєздатність. Суть в тому, що оскільки ці знання, традиції, практики є невід'ємною частиною життя людини, то відповідно, для людини надзвичайно важливо передати цю спадщину своїм дітям та внукам. Дуже часто така передача відбувається прямо в родині, коли діти, наприклад, вчаться ремеслу від батьків. Отже жива спадщина побутує з нами тут і сьогодні, адаптується до змін, прогресу та викликів і через наших дітей спрямовується в майбутнє".

А в них точно вийшло?

За словами директорки ліцею Наталії Момот, школярі досить активно цікавляться рідними традиціями й культурною спадщиною. Та школярі й самі не баряться ділитися враженнями. 

"Я багато дізналася про історію, будівництво та особливості традиційного українського житла. Гадаю, такі проєкти дуже цінні для збереження нашого культурного спадку. Вони допомагають краще зрозуміти себе", —  каже 15-річна учениця ліцею Юлія.

А її однолітка Аліна додає, що їй особливо до душі припала атмосфера, яка панує в хатці-мазанці: "Майстер-класи, як я відвідала, допомагають відволіктися від того, що відбувається зараз. До хатки хочеться йти, хочеться там просто бути, сидіти на призьбі та мріяти", — каже дівчина.

Ще більше корисних рішень!

Проєкт з перетворення хати-мазанки на простір спільнотворення завершився в січні. Але весною розпочнуться роботи з облаштування подвір'я. Мешканці громади планують встановити павільйон, піч, ворота, тин, лавки, садові гойдалки, прокласти доріжки з природних матеріалів, закласти вишневий сад та посадити городину. У майбутньому, можливо, навіть облаштують невелику пасіку й проводитимуть на ній майстер-класи з видобування меду.

Найбільше учасників проєкту тішить те, що до справи відновлення хати та облаштування в ній корисного простору долучається молодь.

"Традиції нашого народу унікальні й багатогранні. Це проєкт, у якому вдало поєднується сучасне з минулим, у якому цінністю є люди, думка, творчість, спільні зусилля. Це особливе місце з особливою атмосферою спільності та творчості", — підсумовує Наталія Момот.

Врешті це проєкт корисний для громади. Адже відновлений простір — багатофункціональний, підходить і для дозвільних активностей, і для навчання; може бути конференц-залом, коворкінгом чи навіть лабораторією для експериментів.