ЄС засуджує, Росія вітає: як на протести у Білорусі реагує світ та Україна
Європейці хочуть зупинити Лукашенка і грозять санкціями, але є у нього і союзники
Фото Reuters
Якщо десь у світі зараз і відбуваються події, найбільше схожі на революцію, то це у сусідній Білорусі. І справа не лише у масових протестах проти результатів виборів і жорстокості міліції.
Десятки тисяч людей на вулицях, страйки державних підприємств та установ – поки це явно наймасштабніші акції за історію країни.
Не дивно, що вони вже викликали резонанс на міжнародній арені. Розбираємося, що українські та світові лідери заявляли про ситуацію у Білорусі і чим готові відповісти: стурбованістю чи санкціями.
Євросоюз почав стурбованістю, а закінчує санкціями
Зазвичай Європейський Союз не надто активно цікавився справами у Білорусі, то цьогорічні гостросюжетні вибори таки спонукали ЄС до рішучості.
"Вибори не були ні вільними, ні чесними", – вже за два дні, 11 серпня, прокоментував Жозеп Боррель, Верховний представник Союзу з іноземних справ, а за день до того ЄС засудив також жорсткість силовиків. Втім, тон європосадовців лишався дипломатично-примирливим.
"Ми закликаємо політичне керівництво Білорусі ініціювати щирий та широкий діалог з широкими верствами суспільства аби уникнути протестів. ЄС і далі підтримуватиме демократичну, незалежну, суверенну, процвітаючу і стабільну Білорусь", – підсумував Боррель.
Тим часом Олександр Лукашенко ігнорував вимоги Євросоюзу, а кількість затриманих виросла до понад 7 тисяч. Не дивно, що 14 серпня Рада ЄС із закордонних справ оголосила: Євросоюз взагалі не визнаватиме результати виборів у Білорусі. Поки це дипломатичний жест, який мало шкодить Лукашенку (умовно, ЄС не має розірвати всі стосунки з Білоруссю), тож європейці говорять і про санкції.
"Жорстоке придушення мирних протестів і придушення опозиції неприпустимі. Як важливий крок, ЄС вирішив підготувати обмежувальні заходи проти осіб, відповідальних за насильство і фальсифікацію виборів", – прокоментував міністр закордонних справ Естонії Урмас Рейнсалу. Вже згаданий Жозеп Боррель також написав: очільники МЗС країн домовилися про санкції, "робота розпочинається".
Як планують у Євросоюзі, це будуть "чорні списки посадовців", яких покарають за фальшування виборів та репресії (наприклад, туди може потрапити керівництво МВС Білорусі). Зазвичай такі санкції включають арешти рахунків, заборони на в'їзд та торгові обмеження (схожі обмеження діють проти Росії).
За санкції виступає Німеччина, а найрішучішими виявилися поляки і балтійці
За такі санкції ще мають проголосувати всі країни ЄС Але шанси гарні, бо головним лобістом виступає фактичний лідер Союзу, Німеччина. "Жорстокість і затримання мирних протестувальників і журналістів у Білорусі неприйнятне для Європи 21 століття. Ось чому ми маємо посилити тиск на тих, хто при владі там", – раніше закликав голова МЗС Німеччини Гайко Маас.
Рішучість німців поділяють Швеція, Австрія та Данія, а чеський прем'єр Андрєй Бабіш і взагалі заявив: "Європейський союз має діяти. Вони мають заохотити білорусів не боятися і втілити свою версію "оксамитової революції" 1989 року". За даними Радіо Свобода, "головним скептиком" такого курсу виступив лише угорський міністр Петер Сійярто, тож решта європейців можуть його переконати.
А найсміливіший план висунули Польща та балтійські республіки. 13 серпня президенти чотирьох країн Анджей Дуда, Гітанас Науседа, Егілс Левітс та Керсті Кальюлайд закликали Лукашенка піти на три поступки: зупинити силовиків, звільнити всіх затриманих і почати діалог з протестувальниками.
За два дні вже прем'єри Литви, Латвії та Естонії виступили за перевибори у Білорусі: "у прозорий спосіб та за участі міжнародних спостерігачів" (щось на зразок "третього туру" в Україні 2004 року). Згодом цю ідею підтримали Польща та Чехія.
Однак білоруський президент цілком може проігнорувати всі санкції і не особливо злякатися. На відміну від оточення Путіна, білоруські посадовці не надто схильні купувати квартири у Лондоні, вілли у Ніцці чи вести активний бізнес з європейськими компаніями (до того ж, повної заборони на торгівлю і не буде). Тож дій колективного Заходу можуть виявитися заслабкими, аби команда Лукашенка злякалася наслідків і пішла на поступки.
Зате Росія повністю підтримує Лукашенка і обіцяє військову допомогу
Якщо десь і радіють переобранню білоруського керманича, то це в Москві. Російський президент Владімір Путін вже привітав Лукашенка з "перемогою" і одразу ж нагадав, що розраховує на більше зближення РФ та Білорусі"
"Розраховую, що ваша державна діяльність сприятиме подальшому розвитку взаємовигідних російсько-білоруських відносин у всіх сферах, поглиблення співпраці в рамках Союзної держави…", – йдеться у вітальній телеграмі Кремля (ми не жартуємо, вони дійсно скористалися телеграфом).
Компліменти Лукашенку від Путіна натякають нам, що Росія не скористається протестами, аби оголосити їх "переворотом" і анексувати Білорусь. Кремлю потрібен слабкий, дискредитований Лукашенко. Росії треба "слабка перемога, така, що позначиться протестами, розгоном демонстрацій, погіршенням відносин із Заходом", – відзначав експосол США у Білорусі Кен Яловіц.
Справді, якщо білоруський президент стає персоною нон-грата для Євросоюзу та Штатів, то йому доведеться покладатися на підтримку Росії, а у обмін Путін зможе вимагати економічних чи політичних поступок.
Приклад вже є: Лукашенко похвалився, що Росія готова надати йому "всебічну допомогу щодо забезпечення безпеки Республіки Білорусь" (що може означати військову підтримку). А перед тим очільник Білорусі без жодних вимог видав до РФ затриманих раніше диверсантів з "групи Вагнера".
А Сполучені Штати та Китай зайняли протилежні позиції
До речі, про Сполучені Штати: там також відреагували. 10 серпня прессекретарка Білого Дому Кейлі Макенані заявила, що США "глибоко стурбовані президентськими виборами у Білорусі" та закликала владу утриматися від силового сценарію.
Офіційна ж позиція Вашингтона цілком схожа на європейську. "Ми жорстко засуджуємо насильство проти протестувальників і ув'язнення опозиційних лідерів, так само як відключення інтернету аби перешкодити білоруському народу ділитися інформацією про вибори і акції", – заявив Майк Помпео, держсекретар США.
А от про те, як діятимуть Штати, Помпео поки не розповідає. Держсекретар запевнив, що США координуватимуть свої дії з європейцями аби "допомогти білоруському народу" – і успішно ухилився від питання про санкції. Наприклад, про відмову Білорусі у продажі нафти.
"Будуть це санкції чи рішення про припинення поставок – це ще лише доведеться визначити. Вибори відбулися щойно, подивимося, як розвиватиметься ситуація", – додав Помпео. Насправді ж у Вашингтоні можуть вагатися, чи не штовхнуть Лукашенка санкції на ще тіснішу дружбу з Росією.
Зате головний суперник Сполучених Штатів, Китай, не вагався, а де-факто визнав вибори і привітав білоруського президента. "Китай і Білорусь є "залізними братами" і "всепогодними партнерами"… Упевнений, що під вашим керівництвом Білорусь обов'язково досягне нових блискучих успіхів у справі державного будівництва", – звернувся до Лукашенка лідер КНР Сі Цзіньпін.
"Всепогодне партнерство" у Пекіні цінують із суто практичних міркувань. Фактично, Лукашенко зараз є одним із друзів Китаю. Так, КНР створює під Мінськом індустріальний парк, китайці видали Білорусі кредит на понад 500 мільйонів доларів. Для білоруського президента це військово-політичний "дах" на випадок російських погроз, для Сі Цзиньпіна – можливість мати союзника і торгового партнера під боком у Росії та Європи.
Фото Reuters
Українська влада тримала нейтралітет… принаймні, дотепер
"Подивіться на нас – усе можливо", – з таким закликом до інших країн з радянським минулим звертався Володимир Зеленський після своєї перемоги. Однак коли вибори відбулися вже у Білорусі, українська влада зайняла нейтральну позицію.
"Ми закликаємо наших сусідів до максимальної толерантності, терпимості та відмови від вуличного насильства… Тільки взаємопорозуміння між усіма сторонами здатне зберегти незалежність країни й забезпечити її подальший рух до свободи та демократії", – заявив президент 10 серпня.
Офіс Президента поки уникає жорсткої критики на зразок заяв про насильство силовиків та фальсифікацію виборів (не кажучи вже про санкції), а Зеленський називає ситуацію "складною і нестабільною".
Зате МЗС України цілком у дусі Євросоюзу критикує білоруську владу: "Закликаємо … не допустити подальших переслідувань за політичними мотивами своїх опонентів і тих громадян Білорусі, які вийшли на вулиці міст … ретельно розслідувати усі факти неправомірного застосування сили". Український міністр Дмитро Кулеба також видав спільну заяву з польським і литовським колегами, де звучать аналогічні заклики.
Можливо, Зеленський-актор і висміював би Лукашенка-диктатора, але у Зеленського-президента можуть бути інші мотиви. Наприклад, в Україні є політична теорія, за якою Україні вигідна дружба з Лукашенком. Мовляв, нам це потрібно, аби Білорусь лишалася нейтральною, і тоді російські танки не з'являться на кордонах Рівненщини та Волині (до речі, Петро Порошенко раніше називав білоруського лідера "добрим другом"). Так само Білорусь важлива і для "мінського формату".
З іншого боку, вважати українську позицію зовсім пасивною теж не слід. Так, 16 серпня Володимир Зеленський доволі-таки жорстко відреагував і на звільнення "вагнерівців", і на заяви Лукашенка, за якими Україна начебто втручається у внутрішні справи Білорусі.
"Посиланням на ту чи іншу сусідню державу не можна заглушити голос багатотисячних протестів своїх же співгромадян. Якщо довіри немає – а світ бачить, що довіри й близько немає – то цей дефіцит несправедливими звинуваченнями на адресу "керівництва іншої країни" не заповнити", – іронічно відзначив Президент України.
Зазначимо також, що 17 серпня Україна вперше в історії викликала посла з Білорусі для консультацій. Причиною стало, що Білорусь видала Росії затриманих найманців "ПВК Вагнера", які воювали на Донбасі проти України.
Однак у підсумку ні позиція України, ні європейські санкції не відправлять Лукашенка у відставку, особливо коли у нього друзі у Москві та Пекіні. Як і українцям 6 років тому, білорусам доведеться самим виборювати свободу і демократію.
